Постанова

Іменем України

25 липня 2023 року

м. Київ

справа № 683/1255/22

провадження № 61-4326св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Лайн»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Лайн» на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 09 грудня 2022 року у складі судді Сагайдак І. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 березня 2023 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Грох Л. М., Янчука Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Лайн» (далі - ТОВ «Енерго Лайн») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 25 січня 2022 року він працював на посаді електромонтажника силових мереж та устаткування ТОВ «Енерго Лайн». Наказом від 08 квітня 2022 року № 26-К його звільнено з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за прогул без поважних причин, а саме: за відсутність на роботі в період з 01 по 04 березня 2022 року включно, з 09 по 12 березня 2022 року включно, з 14 по 18 березня 2022 року включно, з 21 по 25 березня 2022 року включно, з 28 березня по 01 квітня 2022 року включно, з 04 по 08 квітня 2022 року включно.

Своє звільнення позивач вважав незаконним, оскільки з перших днів введення воєнного стану на території України він перебував у складі добровольчого формування територіальної оборони м. Старокостянтинова Хмельницької області, тобто він був відсутній на роботі з поважних причин. До застосування дисциплінарного стягнення відповідач не зажадав від нього письмових пояснень, а при обранні стягнення роботодавець не врахував ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і його попередню роботу. Незаконне звільнення призвело до його вимушеного прогулу та моральних страждань.

Із урахуванням наведених обставин, позивач просив суд:

- визнати нечинним і скасувати наказ від 08 квітня 2022 року № 26-К «Про звільнення ОСОБА_1 з роботи за прогул»;

- поновити його на посаді електромонтажника силових мереж та устаткування ТОВ «Енерго Лайн»;

- стягнути з ТОВ «Енерго Лайн» на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди і витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 5 500,00 грн.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 09 грудня 2022 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ ТОВ «Енерго Лайн» від 08 квітня 2022 року № 26-к про звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин. Поновлено ОСОБА_1 з 08 квітня 2022 року на посаді електромонтажника силових мереж та електроустаткування ТОВ «Енерго Лайн». Стягнено з ТОВ «Енерго Лайн» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 85 721,100 грн, з яких підлягають відрахуванню податки та інші обов`язкові платежі. Стягнено з ТОВ «Енерго Лайн» на користь ОСОБА_1 3 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволені інших вимог позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі допущено до негайного виконання.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач у період з 01 березня до 08 квітня 2022 року був відсутній на роботі з поважних причин, оскільки перебував у лавах добровольчого формування Старокостянтинівської міської територіальної оборони та за ним в силу закону зберігалося місце роботи, тому наказ від 08 квітня 2022 року № 26-к про звільнення позивача за прогул без поважних причин є незаконним. Крім цього, звільнення позивача відбулося без відібрання у нього письмових пояснень.

Задовольняючи вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що середньоденна заробітна плата позивача протягом останніх двох календарних місяців, які передували його звільненню з роботи (січень, лютий 2022 року), становила 492,65 грн, вимушений прогул тривав 174 робочих днів, тому його середній заробіток за цей період становить 85 721,10 грн.

Діями відповідача порушено трудові права позивача та завдано йому моральної шкоди. З урахуванням характеру порушення прав позивача, тяжкості та істотності вимушених змін у його житті внаслідок порушення трудових прав та зусиль, вжитих для їх відновлення, а також з урахуванням поведінки обох сторін конфлікту, розмір відшкодування моральної шкоди визначено судом у сумі 3 000,00 грн, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 14 березня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Енерго Лайн» задоволено частково. Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 09 грудня 2022 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінено. Стягнуто з ТОВ «Енерго Лайн» на користь ОСОБА_1 60 177,90 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу (сума визначена без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів). В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши усі обставини, дійшов обґрунтованого висновку про те, що в період з 01 березня до 08 квітня 2022 року позивач був відсутній на роботі з поважних причин, а тому він не може бути звільнений з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці не враховуються допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У березні 2023 року ТОВ «Енерго Лайн» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 09 грудня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 березня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених вимог позову та направити в цій частині справу на новий розгляд.

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень міститься посилання на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме зазначено, що апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частина третя статті 411 ЦПК України); суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу від сторони позивача не надходив.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення суду першої інстанції в незмінній частині та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Обставини, встановлені судами

Наказом від 24 січня 2022 року № 9-к ОСОБА_1 прийнято на роботу в ТОВ «Енерго Лайн» з 25 січня 2022 року на посаду електромонтажника силових мереж та електроустаткування з посадовим окладом згідно з штатним розписом.

З 01 березня по 04 березня 2022 року включно, з 09 березня по 12 березня 2022 року включно, з 14 березня по 18 березня 2022 року включно, з 21 березня 2022 року по 25 березня 2022 року включно, з 28 березня по 01 квітня 2022 року включно, з 04 квітня по 08 квітня 2022 року включно ОСОБА_1 був відсутній на роботі впродовж усього робочого дня.

ОСОБА_1 видано зброю АК-74 № НОМЕР_1 , що підтверджується посвідченням № НОМЕР_2 , виданим командиром добровольчого формування Старокостянтинівської міської територіальної громади.

Наказом від 08 квітня 2022 року № 26-к ОСОБА_1 звільнено з роботи з 08 квітня 2022 року згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.

Підставами звільнення зазначено: відсутність ОСОБА_1 на роботі з 01 березня по 04 березня 2022 року включно, з 09 березня по 12 березня 2022 року включно, з 14 березня по 18 березня 2022 року включно, з 21 березня 2022 року по 25 березня 2022 року включно, з 28 березня по 01 квітня 2022 року включно, з 04 квітня по 08 квітня 2022 року включно без поважних причин, а також те, що він не відповідав протягом вказаних періодів на телефонні дзвінки та не надав документів про поважність причин відсутності на робочому місці.

15 квітня 2022 року ТОВ «Енерго Лайн» направило засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 копію наказу про звільнення від 08 квітня 2022 року за місцем його проживання за адресою: с. Пашківці, Хмельницький район, Хмельницька область, 25 квітня 2022 року вказаний наказ отримано позивачем.

ОСОБА_1 був членом добровольчого формування Старокостянтинівської міської територіальної громади № 1 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 10 березня 2022 року № 31 та перебував у складі добровольчого формування Старокостянтинівської міської територіальної громади № 1 у період з 28 лютого 2022 року по 28 червня 2022 року, що підтверджується довідками добровольчого формування Старокостянтинівської міської територіальної громади від 17 червня 2022 року №187 та від 30 липня 2022 року № 68.

Правове обґрунтування

Щодо вимог про поновлення на роботі

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, прогулу (в том числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4

частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.

Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з`ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

Законодавство не містить вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин. Безумовно, це мають бути об`єктивні обставини, які перешкоджали працівнику з`явитися на роботу і не могли бути ним усунуті.

У частині першій статті 147 КЗпП України зазначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (стаття 149 КЗпП України).

Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Доброволець Сил територіальної оборони Збройних Сил України - громадянин України або іноземець чи особа без громадянства, який перебуває в Україні на законних підставах впродовж останніх п`яти років та на добровільній основі зарахований до проходження служби у складі добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України (пункт 1 частини першої статті 1 Закону України «Про основи національного спротиву»).

Добровольче формування територіальної громади - воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони в межах території відповідної територіальної громади (пункт 2 частини першої статті 1 Закону України «Про основи національного спротиву» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про основи національного супротиву» на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з частиною першою статті 119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Документами, що підтверджують участь в територіальній обороні, є контракт добровольця територіальної оборони, типова форма якого затверджена наказом Міністерства оборони України від 07 березня 2022 року № 84.

Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди

Згідно частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Порядок розрахунку середнього заробітку регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі по тексту - Порядок).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

При обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку (абзац перший пункту 3).

При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (абзац другий пункту 4).

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (абзац перший пункту 5).

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8).

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Встановивши, що у період із 01 березня до 08 квітня 2022 року позивач перебував у складі добровольчого формування територіальної оборони Старокостянтинівської міської територіальної громади № 1, а тому на нього поширювалися гарантії щодо збереження місця роботи і середнього заробітку, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про незаконність звільнення позивача на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку із наявністю поважних причин відсутності останнього на робочому місці у вказаний відповідачем період.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо незаконності звільнення позивача на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося з дотриманням законодавства, проте роботодавцем не доведено вчинення ОСОБА_1 прогулу без поважних причин, що свідчить про порушення трудових прав позивача.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці не враховуються допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Встановивши, що за січень, лютий 2022 року позивач відпрацював 16 робочих днів та йому нарахована заробітна плата у розмірі 5 533,54 грн, вимушений прогул позивача тривав із 09 квітня до 08 грудня 2022 року, суд апеляційної інстанції обґрунтовано визначив розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача у сумі 60 177,90 грн (345,85 грн ? 174 днів).

Встановивши, що незаконне звільнення позивача призвело до порушення його трудових прав, що спричинило душевні страждання та вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, суд першої інстанції, із яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що внаслідок неправомірних дій ТОВ «Енерго Лайн» позивачеві завдано моральної шкоди, розмір відшкодування якої з урахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань, вимог розумності та справедливості становить 3 000,00 грн.

Доводи касаційної скарги про те, що у період із 24 лютого до 08 квітня 2022 року позивач не надав роботодавцю будь-яких доказів про поважність причин відсутності на робочому місці, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, оскільки судом встановлено причини відсутності позивача на робочому місці і такі причини визнані судом поважними, в той же час, відповідач не виконав належним чином свого обов'язку щодо отримання від позивача пояснень щодо причин відсутності на робочому місці, відповідно, на час звільнення не встановив причини його відсутності на роботі.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги інформацію, що зазначена у відповіді Хмельницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 04 травня 2022 року № 6/1253, відповіді Хмельницького об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 04 травня 2022 року № 2076, відповіді Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 10 травня 2022 року № 837, є необґрунтованими, оскільки, надавши належну оцінку цим доказам, суди обґрунтовано виходили з того, що такі докази не містять достатньої інформації щодо не перебування позивача у складі добровольчого формування територіальної оборони.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання про долучення до матеріалів справи довідки Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 22 грудня 2022 року № 2754, оскільки цей доказ не поданий відповідачем до суду першої інстанції, апеляційним судом не встановлено випадків, передбачених частиною третьою статті 367 ЦПК України, за яких новий доказ може бути прийнятий судом апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про те, що розмір середнього заробітку позивача повинен обраховуватися за період із 09 квітня до 18 липня 2022 року (дати, коли втратила чинність норма проте, що за працівниками, призваних на військову службу, зберігається середній заробіток), оскільки судами не встановлено на підставі достатніх доказів, що позивач у 2022 році проходив службу в Збройних силах України.

Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що суди не дослідили зібрані у справі докази, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини справи у достатньому обсязі для ухвалення правильного по суті, законного та обґрунтованого судового рішення, дали відповіді на кожен аргумент позивача та відповідача, які мають юридично важливе значення. Порушень порядку надання та отримання доказів судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.

Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, судові рішення відповідають вимогам вмотивованості.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; і підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення суду першої інстанції в незмінній частині та постанова суд апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400 401 402 409 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Лайн» залишити без задоволення.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 09 грудня 2022 року у незмінній частині та постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний