Постанова

Іменем України

15 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 683/1417/19

провадження № 61-1387св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач військова частина НОМЕР_1 ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої доньки ОСОБА_3 ,

треті особи: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький, орган опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Старокостянтиніського районного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2019 року у складі судді Сагайдак І. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Купельського А. В., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої доньки ОСОБА_3 , треті особи: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький, орган опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, про виселення зі службового житла без надання іншого жилого приміщення.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 . Згідно з рішенням житлової комісії в/ч НОМЕР_1 та на підставі ордеру від 21 лютого 2008 року № 737, виданого виконкомом Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, йому надано службову квартиру АДРЕСА_1 , жилою площею 17,44 кв. м.

Наказом Міністра оборони України від 01 червня 2018 року № 307 ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділення служби військ заступником начальника відділу безпеки військової служби управління повітряного командування «Схід» повітряних сил Збройних Сил України, у зв`язку з чим наказом начальника Національного університету оборони України імені Івана Черняховського від 04 червня 2018 року № 113 його виключено зі списків особового складу університету, знято з усіх видів забезпечення та вважався таким, що вибув до нового місця проходження служби військової служби до в/ч НОМЕР_2 м. Дніпро.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 05 червня 2018 року № 129 підполковника ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , а на всі інші види забезпечення до військової частини НОМЕР_3 .

Відповідно до протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 22 червня 2018 року № 42 підполковника ОСОБА_1 зі складом сім`ї (3 особи) знято з квартирного обліку на підставі пункту 2.18 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт, у зв`язку з чим були направлені повідомлення з вимогою звільнити службову квартиру, яка була надана на період проходження ОСОБА_1 військової служби у в/ч НОМЕР_1 .

Протоколом засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 05 жовтня 2018 року № 47 у поновленні ОСОБА_1 у черзі на квартирному обліку для поліпшення житлових умов з 20 грудня 2014 року складом сім`ї три особи, у зв`язку з продовженням навчання у Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського, відмовлено.

У зв`язку з наведеним, позивач просив виселити без надання іншого жилого приміщення відповідачів зі службового житла квартири АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду від 17 грудня 2019 року, в задоволенні позову військової частини НОМЕР_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що на підставі статті 125 ЖК Української РСР відповідачі не можуть бути виселені зі службового житла без надання іншого жилого приміщення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, військова частина НОМЕР_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 аргументована тим, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, неповно з`ясували обставини справи, не врахували, що службова квартира надавалась відповідачу на період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 та у разі переміщення військовослужбовців в іншу місцевість службові жилі приміщення, які вони займали за попереднім місцем служби, підлягають звільненню.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої доньки ОСОБА_3 , треті особи: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький, орган опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, про виселення зі службового житла без надання іншого жилого приміщення.

Витребувано із Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області зазначену справу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 з 05 листопада 2004 року до 29 серпня 2016 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , де перебував на квартирному обліку.

Рішенням виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 14 лютого 2008 року № 68 (пункт 76) затверджено спільне рішення командування та житлової комісії військової частини НОМЕР_1 про надання ОСОБА_1 службового житла.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 видано ордер від 21 лютого 2008 року № 737 на службове житло однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

З 29 серпня 2016 року до 01 червня 2018 року ОСОБА_1 був слухачем інституту авіації та протиповітряної оборони Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, м. Київ.

Згідно з наказом Міністра оборони України від 01 червня 2018 року № 307 підполковника ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділення служби військ заступником начальника відділу безпеки військової служби управління повітряного командування «Схід» повітряних сил Збройних Сил України.

Наказом начальника Національного університету оборони України імені Івана Черняховського від 04 червня 2018 року № 113 підполковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу університету та усіх видів забезпечення та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 , м. Дніпро.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 05 червня 2018 року №129 підполковника ОСОБА_1 з 05 червня 2018 року зараховано до списків особового складу та на фінансове забезпечення до в/ч НОМЕР_2 , а на всі інші види забезпечення до військової частини НОМЕР_3 .

З 01 вересня 2018 року й на час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 проходить військову службу у Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського, м. Київ на посаді ад`юнкта наукового відділу організації підготовки та атестації науково-педагогічних кадрів науково-методичного центру організації наукової та науково-технічної діяльності.

Згідно з витягом з послужного списку особової справи підполковника ОСОБА_1 останній понад десять років проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 : з 05 листопада 2004 року до 29 серпня 2016 року, а з 29 серпня 2016 року до 01 червня 2018 року був слухачем інституту авіації та протиповітряної оборони Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, м. Київ.

Квартира АДРЕСА_1 є службовою, в якій постійно проживають члени сім`ї підполковника ОСОБА_1 : дружина ОСОБА_2 та малолітня донька ОСОБА_3 , ОСОБА_1 також періодично проживає у цій квартирі у вихідні дні та під час перебування у відпустці, що підтверджується довідками про перевірку житлових умов від 23 листопада 2018 року № 713, від 14 грудня 2018 року № 810, від 17 грудня 2018 року №742, від 01 березня 2019 року № 1017/1.

Під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , м. Дніпро, та у Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського, м. Київ, підполковник ОСОБА_1 іншим житлом не забезпечувався.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанційнорм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 124 ЖК Української РСР робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією підлягають виселенню зі службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Статтею 125 ЖК Української РСР визначено перелік осіб, які не можуть бути виселені зі службового житла у випадках, передбачених статтею 124 цього Кодексу, без надання іншого жилого приміщення, зокрема, не може бути виселено осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років (абзац 2 частини першої статті 125 ЖК Української РСР).

Суди встановили, що відповідно до рішення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 14 лютого 2008 року № 68 ОСОБА_1 надано службове житло квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно з ордером №737 від 21 лютого 2008 року, виданим на підставі вказаного рішення, ОСОБА_1 вселився до зазначеної квартири.

З 05 листопада 2004 року до 29 серпня 2016 року ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , де перебував на квартирному обліку.

Отже, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 понад десять років.

Під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 м. Дніпро та у Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського, м. Київ, ОСОБА_1 житлом не забезпечувався.

Відповідно достатті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві. Враховуючи, що виселення є серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла, Суд надає особливої ваги процесуальним гарантіям, наданим особі в процесі прийняття рішення. Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співрозмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції. Відсутність обґрунтування в судовому рішенні підстав застосування законодавства, навіть якщо формальні вимоги було дотримано, може серед інших факторів братися до уваги при вирішенні питання, чи встановлено справедливий баланс заходом, що оскаржується (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 41, 44, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) зроблено висновок, що «Виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідність останньому критерію визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті. Принцип пропорційності у розумінні ЄСПЛ полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазначає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети. Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі мати можливість, щоб її виселення було оцінене судом на предмет пропорційності у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції. Відсутність обґрунтування у судовому рішенні фактичних підстав застосування приписів законодавства, навіть якщо формальні вимоги були дотримані, може серед інших чинників братися до уваги при вирішенні питання про те, чи встановлено справедливий баланс заходом, що оскаржується. Неврахування національними судами принципу пропорційності у справах про виселення особи з житла є підставою для висновку про порушення відносно такої особи статті 8 Конвенції».

Позивач не довів, а суди не встановили дотримання принципу пропорційності при виселенні ОСОБА_1 .

За таких обставин, висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, про відмову у позові є правильним.

Доводи касаційної скарги військової частини НОМЕР_1 не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, а зводяться до оцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів згідно з положеннямистатті 400 ЦПК України(в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції тапостанови апеляційного суду- без змін.

Керуючись статтями389, 400,401 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук