ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024року

м. Київ

справа № 683/2271/23

провадження № 51-2763 км 24

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Хмельницького апеляційного суду від 04 квітня 2024 року в кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023240000000145, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого:

- вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 17 травня 1996 року за ч. 2 ст. 140 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки,

- вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29 вересня 1997 року за ч. 3 ст. 81, ст. 43 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців,

- вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 02 червня 2003 року за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 215, ст. ст. 70 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки,

- вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2007 року за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 69, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, який ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 25 грудня 2007 року засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців,

- вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 15 червня 2012 року за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 263, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, 23 грудня 2015 року на підставі ч. 3 ст. 82 КК України невідбута частина покарання замінена на 240 годин громадських робіт,

- вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 05 листопада 2019 року за ч. ч. 2, 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 листопада 2022 року невідбута частина покарання замінена на 240 годин громадських робіт,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 11 грудня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за:

- ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років;

- ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

На підставі статей 71 72 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим, повністю приєднано невідбуте покарання, призначене вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 05 листопада 2019 року з урахуванням ухвали Хмельницького міськрайонного Хмельницької області від 30 листопада 2022 року та визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років 16 днів.

Вирішено цивільний позов, питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Вироком Хмельницького апеляційного суду від 04 квітня 2024 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 скасовано через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Визнано ОСОБА_7 винуватим та засуджено за:

- ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років;

- ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років 11 місяців.

На підставі статей 71 72 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим, повністю приєднано невідбуте покарання, призначене вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 05 листопада 2019 року з урахуванням ухвали Хмельницького міськрайонного Хмельницької області від 30 листопада 2022 року та визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років 11 місяців 16 днів. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, в період часу з 21:30 до 23:30 год 21 березня 2023 року, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , маючи умисел на заподіяння смерті іншій особі, під час раптово виниклих неприязних стосунків через словесний конфлікт із знайомою ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті останньої, знаходячись навпроти потерпілої, кулаком правої руки наніс один удар в район щелепи зліва ОСОБА_8 , спричинивши їй тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи, які мають ознаки середнього ступеню тяжкості та крововиливу по боковій поверхні шиї зліва в верхній третині, які мають ознаки легких тілесних ушкоджень.

В подальшому ОСОБА_7 з метою завершення свого злочинного умислу, спрямованого на вбивство ОСОБА_8 пішов на кухню та взяв у праву руку ніж. Одразу після цього повернувшись до ОСОБА_9 , підійшов до останньої, яка в цей час перебувала в положенні лежачи спиною на дивані та діючи умисно, з прикладанням сили, наніс один удар ножем в область шиї, після чого не витягуючи ніж з шиї, зробив поперечний розріз, спричинивши ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді різаної рани по боковій поверхні шиї зліва із додатковою насічкою шкіри біля її лівого кінця з ушкодженням магістральних судин шиї на відстані 147 см від підошвинної поверхні. Смерть ОСОБА_8 настала на місці події через короткий проміжок часу від ножового поранення шиї з ушкодженням магістральних судин шиї, яке спричинило гостру крововтрату.

Крім цього, ОСОБА_7 , будучи достовірно обізнаним, що на території України оголошено воєнний стан, діючи повторно, після вчинення вбивства ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, реалізовуючи свій злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, повторно, в умовах воєнного стану, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, викрав у останньої майно, на загальну суму 25 623, 41 грн, після чого покинув місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , за її змістом, просить змінити вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання та зменшити його на підставі статей 70 71 72 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років 16 днів. Не оспорюючи доведеність обвинувачення та кваліфікацію діянь, за які засуджено ОСОБА_7 вважає, що матеріали кримінального провадження містять дані, які підтверджують його реальне щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, оскільки протягом досудового розслідування та судового розгляду повністю визнавав вину та давав однакові правдиві показання, що на його думку є обставинами для зменшення покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років 16 днів.

Під час касаційного розгляду захисник підтримав свою касаційну скаргу в частині призначеного покарання, просив її в цій частині задовольнити та зменшити покарання засудженому ОСОБА_7 .

Позиції інших учасників судового провадження

Під час касаційного розгляду прокурор, посилаючись на безпідставність наведених у касаційній скарзі захисника доводів, вважала, що оскаржуваний вирок апеляційного суду слід залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Винуватість ОСОБА_7 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діянь за ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 185 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вказаних вимог закону при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_7 дотримано в повному обсязі.

Так, ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 185 КК України, які згідно з вимогами ст. 12 КК України є особливо тяжким та тяжким злочинами.

Відповідно до вимог статей 50 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 за апеляційними скаргами прокурора та потерпілої, дотримався наведених вимог матеріального права.

Так, у своїх апеляційних скаргах потерпіла ОСОБА_10 та прокурор наводили доводи, кожен відповідно, щодо м`якості призначеного ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 115 КК України і вважали, що засудженому слід призначити остаточне покарання за ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 185 КК України на підставі статей 70 71 72 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 років 16 днів та 14 років 11 місяців 16 днів, відповідно.

Апеляційний суд погодився із зазначеними доводами потерпілої ОСОБА_10 частково, а з доводами апеляційного скарги прокурора - повністю, скасував вирок місцевого суду в частині призначення покарання ОСОБА_7 . При цьому, призначаючи останньому покарання, суд дав належну оцінку ступеню тяжкості вчинених злочинів, виходячи не лише з визначених у ст. 12 ККУкраїни формальних критеріїв, а і з особливостей вчинення конкретних кримінальних правопорушень. Зокрема, апеляційний суд узяв до уваги те, що ОСОБА_7 раніше вже неодноразово був засуджений за злочини проти власності, відбував реальні строки покарання, на шлях виправлення не став та знову вчинив аналогічний злочин проти власності та особливо тяжкий злочин проти життя та здоров`я особи, вчинивши вбивство.

Разом із тим, виконуючи приписи ст. 65 цього Кодексу, апеляційний суд виключив встановлені судом першої інстанції обставини, що пом`якшують покарання - щире каяття та вчинення злочину внаслідок тяжкого матеріального положення, викликаного військовим станом внаслідок збройної агресії РФ, оскільки ці обставини навпаки підвищують суспільну небезпеку вказаних злочині, а також врахував відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Також, апеляційним судом взято до уваги характеризуючи дані особу ОСОБА_7 , який офіційно ніде не працює, схильність його до девіантної поведінки, соціально не адаптований, відсутність міцних соціальних зав`язків, відсутність по місцю проживання компрометуючих даних.

Повною мірою врахувавши вказані обставини, суд апеляційної інстанції усупереч твердженням захисника, належно умотивувавши своє рішення, визнав обставини, які пом`якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень та обтяжують його - вчинення кримінальних правопорушень в стані алкогольного сп`яніння, рецидив злочинів, дотримуючись принципу співмірності та індивідуалізації покарання, правильно призначив ОСОБА_7 остаточне покарання за ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 185 КК України на підставі статей 70 71 72 КК України у виді позбавлення волі на строк 14 років 11 місяців 16 днів.

У контексті наведеного не можна визнати спроможними та переконливими доводи касаційної скарги захисника стосовно невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого через суворість.

Вирок апеляційного суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 420 КПК України.

Призначене ОСОБА_7 покарання відповідає приписам статей 50 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, домірним вчиненому. Правових підстав вважати призначене засудженому покарання явно несправедливим через суворість і недостатнім для досягнення його мети, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінального закону чи невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, які були би підставою для скасування чи зміни вироку апеляційного суду, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, касаційна скарга захисника ОСОБА_6 не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Хмельницького апеляційного суду від 04 квітня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3