Постанова
Іменем України
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 686/1235/19
провадження № 61-12481св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Куц Іван Олексійович,
відповідач - Виконавчий комітет Хмельницької міської ради,
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 липня 2020 року у складі колегії суддів: Грох Л. М., Гринчука Р. С., Костенка А. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про зміну договору найму.
Позовна заява мотивована тим, що з 01 липня 1974 року він перебував у шлюбі з ОСОБА_4 . Від даного шлюбу у них є двоє доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ОСОБА_3 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ОСОБА_2 ).
Вказував, що він, його дружина ОСОБА_7 та їх діти на підставі ордеру виданого начальником КЕЧ Хмельницького району 14 квітня 1980 року вселились до житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 . Місце проживання під час вселення зареєстровано.
Зазначав, що рішенням Хмельницького міського суду від 18 червня 2002 року у справі № 2-2784/02р відмовлено у задоволені позову Хмельницької квартирно-експлуатаційної частини району до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про розірвання договору найму та визнання такими, що втратили право користування житлом.
На підставі рішення Виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 26 лютого 2009 року № 155 договір найму, який був укладений з ним як основним квартиронаймачем, переоформлено на його дружину ОСОБА_7 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 померла. Маючи намір переоформити договір найму квартири, він звернувся до відповідача.
Рішенням Виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 26 квітня 2018 року № 306 відмовлено в зміні основного наймача з ОСОБА_7 на ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю постійної реєстрації та місця проживання у місті Хмельницькому.
Стверджував, що попри відсутність реєстрації він проживав у цій квартирі з часу вселення на підставі ордеру.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати виконавчий комітет Хмельницької міської ради Хмельницької області внести зміни до договору найму жилого приміщення квартири АДРЕСА_1 з 2-х кімнат, житловою площею 29,0 кв. м, визнавши його основним наймачем цієї квартири.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 серпня 2019 року у складі судді Чевилюк З. А. позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про зміну договору найму задоволено.
Зобов`язано Виконавчий комітет Хмельницької міської ради внести зміни до договору найму жилого приміщення квартири АДРЕСА_1 , яке складається з двох кімнат, житловою площею 29 кв. м, визнано ОСОБА_1 основним наймачем квартири.
Рішення районного суду мотивовано тим, що позивач законно перебуває на території України, правомірно вселившись та користуючись спірною квартирою за відсутності заперечень інших членів сім`ї, має право бути основним квартиронаймачем після смерті його дружини як наймача квартири.
При цьому районний суд зазначив, що відсутність реєстрації за місцем проживання не спростовує факт проживання особи за визначеною адресою.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 21 липня 2020 року апеляційну скаргу Виконавчого комітету Хмельницької міської ради задоволено.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 серпня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що рішенням Виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 26 лютого 2009 року № 155, саме за заявою позивача ОСОБА_1 за згоди членів його сім`ї, договір найму на квартиру АДРЕСА_1 переоформлено на його дружину ОСОБА_7 - на сім`ю у складі 1 особи.
Апеляційний суд вказав, що у матеріалах справи відсутні відомості про те, де з 26 лютого 2009 року фактично проживав та був зареєстрований позивач ОСОБА_1 . При цьому він не надав суду свій паспорт громадянина України, а також паспорт громадянина Російської Федерації з відмітками щодо зареєстрованого у встановленому порядку його місця проживання.
Враховуючи посвідку на постійне проживання в Україні, видану ОСОБА_1 , у якій зазначено, що з 29 листопада 2018 року він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , апеляційний суд вважав, що факт реєстрації позивача за вказаною адресою спростовує його твердження про проживання у спірній квартирі.
Оскільки ОСОБА_1 не був членом сім`ї наймача квартири, отже, відповідно до частин першої, другої статті 106 ЖК УРСР не має права вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача ОСОБА_7 .
Відтак, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для заміни первісного наймача квартири на ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 серпня 2019 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про те, що законодавець не ототожнює місце реєстрації і місце проживання особи, відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 645/4988/16-ц, отже, апеляційний суд дійшов неправильних висновків про проживання позивача за адресою, вказаною у посвідці на постійне місце проживання.
Зазначає, що судом апеляційної інстанції не наведено мотивів відхилення або врахування кожного доказу у справі, зокрема, доказів, на які посилався позивач.
Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 645/4988/16-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопада 2020 року Виконавчий комітет Хмельницької міської ради подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки ордер від 14 квітня 1980 року № 105 надає право на вселення у житлове приміщення, а підставою для користування спірною квартирою є договір найму, який було укладено з ОСОБА_7 на підставі рішення Виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 26 лютого 2009 року № 155.
Вважає, що оскільки ОСОБА_1 не зареєстрував своє місце проживання у спірній квартирі, отже, місцем його проживання є адреса, вказана у посвідці на постійне проживання. При цьому факт проживання у спірній квартирі лише ОСОБА_7 підтверджується особовим рахунком № НОМЕР_1 , який ведеться УМК «Заріччя».
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2020 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У листопада 2020 році справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2021 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 липня 1974 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_10 зареєстровано шлюб (а. с. 25).
На підставі ордеру від 14 квітня 1980 року № 105, виданого квартирно-експлуатаційної частини (далі - КЕЧ) Хмельницького району Прикарпатського військового округу, прапорщика ОСОБА_1 із сім`єю у складі 4-х осіб (дружини ОСОБА_11 та доньок ОСОБА_3 , 1973 року народження та ОСОБА_2 , 1976 року народження) вселено у двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 23).
Рішенням Хмельницького міського суду від 17 червня 2002 року у справі № 2-2784/2002 в задоволенні позову Хмельницької квартирно-експлуатаційної частини району до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про розірвання договору найму та визнання такими, що втратили право користування житлом відмовлено у зв`язку з недоведеністю позовних вимог (а. с. 21).
Рішенням Виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 26 лютого 2009 року № 155 за бажанням основного квартиронаймача ОСОБА_1 та членів його сім`ї договір найму на квартиру АДРЕСА_1 з 2-х кімнат, житловою площею 29 кв. м переоформлено на його дружину ОСОБА_7 , 1 чол. (а. с. 24).
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 25 квітня 2017 року серії НОМЕР_2 (а. с. 26).
Рішенням Виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 26 квітня 2018 року № 306 ОСОБА_1 відмовлено у зміні договору найму на квартиру АДРЕСА_1 , з 2-х кімнат, житловою площею 29 кв. м, в зв`язку з відсутністю реєстрації та постійного проживання у місті Хмельницькому (а. с. 22).
Згідно з посвідкою на постійне проживання від 24 жовтня 2018 року № НОМЕР_3 , ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації, з 29 листопада 2018 року його зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_2 (а. с. 14).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пунктів першого, четвертого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
- якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до частин першої, третьої статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Частинами першою та другою статті 61 ЖК Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.
Відповідно до статті 64 ЖК Української РСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.
До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.
За положеннями статті 65 ЖК Української РСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача (частина перша статті 106 ЖК Української РСР).
Згідно з пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» судам роз`яснено, що вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи прописані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі № 6-60цс-12, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК Української РСР). Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (частина друга статті 65 ЖК Української РСР).
При цьому під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певного порядку користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.
Оскільки відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартирі може бути здійснено лише у встановленому порядку, членом сім`ї наймача, у розумінні частини другої статті 64 ЖК Української РСР, може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають в квартирі разом з наймачем.
Частиною другою статті 107 ЖК Української РСР визначено, що у разі вибуття наймача та членів його сім`ї, договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття. У зв`язку зі смертю основного наймача, договір найму на квартиру підлягає оформленню на ім`я члена сім`ї, який має право користуватися квартирою.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив суд про зміну договору найму житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 та визнати його основним наймачем цієї квартири, оскільки він є чоловіком померлої ОСОБА_10 , яка була наймачем спірної квартири, та постійно проживає у зазначеній квартирі.
Задовольняючи позовні вимоги, районний суд дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 був вселений до спірної квартири на правових підставах та постійно проживав з наймачем однією сім`єю, отже його позовні вимоги є обґрунтованими. Крім того, районний суд вважав, що відсутність реєстрації за місцем проживання не спростовує факт проживання позивача у спірному житловому приміщенні.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вважав, що оскільки позивач з 29 листопада 2018 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , відтак факт реєстрації його за вказаною адресою спростовує твердження про проживання у спірній квартирі. При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що відповідно до частин першої, другої статті 106 ЖК УРСР ОСОБА_1 не має права вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача ОСОБА_7 , оскільки він не був членом сім`ї наймача квартири.
З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується та вважає, що висновки апеляційного суду відповідають положенням матеріального права. Зокрема, апеляційний суд надав правильну оцінку тому, що договір найму спірної квартири було переоформлено з ОСОБА_1 на ОСОБА_7 саме за заявою ОСОБА_1 , тобто за його волевиявлення. При цьому наявність зареєстрованих шлюбних відносин (свідоцтво про реєстрацію шлюбу від 01 липня 1974 року серії НОМЕР_4 (а. с. 25) не свідчить про ведення спільного господарства подружжям та не підтверджує спільне проживання з ОСОБА_7 у спірній квартирі.
Крім того, колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження його позовних вимог, а саме про його проживання саме у спірній квартирі, тривалість такого проживання, виконання обов`язків наймача квартири після смерті основного квартиронаймача.
Показання свідків, які підтвердили постійне місце проживання позивача за адресою: АДРЕСА_3 не є достатніми доказами на підтвердження позовних вимог, оскільки вони не дають змогу дійти переконливого висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Надана ОСОБА_1 посвідка на постійне місце проживання в Україні, у якій вказано місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 свідчить лише про законність перебування позивача на території України та не підтверджує обставину проживання його у спірній квартирі та ведення спільного господарства з ОСОБА_7 .
Вселення ОСОБА_1 у спірну квартиру на підставі ордеру № 105 від 14 квітня 1980 року, який був виданий на його ім`я було правовою підставою на вселення його у спірне житлове приміщення до моменту зміни основного квартиронаймача ( ОСОБА_1 ) на ОСОБА_7 26 лютого 2009 року.
З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстави суду касаційної інстанції для задоволення касаційної скарги.
Отже, вирішуючи спір, апеляційний суд з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України забезпечив повний та всебічний розгляд справи, дійшовши обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків апеляційного суду не спростовують, на його законність та обґрунтованість не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Керуючись статтями 400 406 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк