Постанова

Іменем України

19 березня 2020 року

м. Київ

справа №686/13212/19

провадження №61-21982св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому,

відповідач - Головне управління державної казначейської служби України в Хмельницькій області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 червня

2019 року у складі судді Палінчака О. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 листопада 2019 року у складі колегії суддів

Янчук Т. О., Купельського А. В., Ярмолюка О. І.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому (далі - ТУ ДБР у м. Хмельницькому), Головного управління державної казначейської служби України в Хмельницькій області (далі - ГУ ДКС України в Хмельницькій області), в якому просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу на його користь 1 млрд грн моральної шкоди та 40 040 грн майнової шкоди.

Позов мотивовано тим, що у березні 2019 року позивач звернувся до слідчого ТУ ДБР у м. Хмельницькому із заявою про вчинення, на його думку, начальником СВ СУ ГУНП в Хмельницькій області кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України. Дана заява особисто прийнята слідчим СУ ТУ ДТБР, розташованого у м. Хмельницькому Добровольським В. В., проте відомості в ЄРДР внесено не було.

Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 15 травня 2019 року зобов`язано уповноважену особу органу досудового розслідування внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, обставини якого викладені у заяві ОСОБА_1 від 18 березня 2019 року.

Бездіяльністю слідчого ТУ ДБР, який не вніс відповідні відомості в ЄРДР, позивачу завдано матеріальної та моральної шкоди.

Моральна шкода полягає у моральних стражданнях, які позивач переніс внаслідок бездіяльності відповідача при невнесенні відомостей в ЄРДР.

Майнова шкода полягає у витратах власного часу - на написання скарги, її подачі, участі у розгляді справи, витратах на проїзд, папір, фарбу картриджа та копіювання документів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 18 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 листопада 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що позивач не довів заявлених ним позовних вимог, підстав для відшкодування йому майнової та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, дією та бездіяльністю органів державної влади, не встановлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що при постановленні рішення про відмову у задоволенні позову, суд порушив абсолютне право позивача на правомірну, добросовісну і кваліфіковану діяльність працівників органу державної влади та беззастережне право споживача на доброякісну послугу від органів державної влади, які є його особистими немайновими правами. У разі порушення прав через протиправну діяльність, в тому числі і протиправне рішення, чи бездіяльність органу або посадової особи, які діють від імені Держави, виникає презумпція спричинення моральної шкоди. Факт порушення прав позивача доведено в суді та зафіксовано ухвалою слідчого судді і саме цей факт є доказом спричинення йому моральної шкоди.

Суди попередніх інстанцій уникнули від надання правової оцінки тому факту, що для відновлення порушених прав позивач поніс матеріальні витрати, які мають бути компенсовані відповідно до положень статей 22 23 1174 ЦК України і є майновою шкодою, оскільки витрати виражені в гривнях мають майновий характер і підлягають безумовному відшкодуванню і підтверджені проїзними квитками і квитанціями.

Посилання судів на необхідність доведення протиправності дій є формою вимагання у позивача неіснуючих юридичних фактів, на які він не посилався у позові. При цьому, відповідач не надав жодного доказу на спростування доводів позивача.

Заявник посилається на постанову Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 686/20079/18 та просить передати дану справу на розгляд Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду або до Великої Палати Верховного Суду, оскільки є два різні підходи щодо відшкодування моральної і майнової шкоди.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, ТУ ДБР у м. Хмельницькому, заперечує проти доводів позивача та просить залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звернувшись до суду з даним позовом, позивач посилався на незаконність бездіяльності слідчого ТУ ДБР в м. Хмельницькому щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне порушення, обставини якого викладені у заяві ОСОБА_1 від 18 березня 2019 року, факт завдання йому такою бездіяльністю матеріальної та моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 22, 23 1174 ЦК України.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Відмовляючи позивачу у відшкодуванні матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів і встановлених на їх підставі обставин, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що в силу вимог статті 81 ЦПК України року є процесуальним обов`язком позивача.

Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до змісту частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

За правилом частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.

Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності.

При цьому, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Установивши, що позивач не довів належними і допустимими доказами факт завдання йому шкоди внаслідок невнесення посадовими особами ТУ ДБР у м. Хмельницькому відомостей до ЄРДР за заявою позивача, причинний зв`язок між діями посадових осіб ТУ ДБР у м. Хмельницькому та настанням тих негативних наслідків про які він вказує, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову про відшкодування шкоди у зв`язку з його недоведеністю.

Права ОСОБА_1 , на порушення яких останній посилався з підстав невнесення до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення за його заявою, були відновлені шляхом оскарження бездіяльності слідчого в порядку, визначеному КПК України.

Сам по собі факт, що ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 15 травня 2019 року зобов`язано уповноважену особу органу досудового розслідування внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення, обставини якого викладені у заяві ОСОБА_1 від 18 березня 2019 року, не підтверджує заподіяння шкоди позивачу, а також не встановлює наявність причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю слідчого ТУ ДБР Добровольського В. В., яка виразилась у невнесенні відомостей про вчинене кримінальне правопорушення в ЄРДР та настанням шкоди.

За своїм змістом усі доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, необхідності їх переоцінки, зокрема, у тому контексті, який на думку позивача свідчить про завдання йому моральної і матеріальної шкоди у зв`язку з невнесенням відомостей в ЄРДР за його заявою, тобто стосуються переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, під час вирішення питання доведеності усіх складових деліктної відповідальності, перевірили наведені позивачем доводи і дали належну оцінку усім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу приписів статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є прерогативою судів першої й апеляційної інстанцій.

Посилання у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 686/20079/18 (провадження №61-5360св19) не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки у вказаній справі встановлені інші обставини, ніж у справі, що є предметом перегляду, а також в обґрунтування наявності завдання шкоди позивачем покладались різні за змістом процесуальні дії посадових осіб органів державної влади, які таку шкоду, за доводами позивача завдали, зокрема, у справі № 686/20079/18 (провадження №61-5360св19) вирішувалося питання відшкодування ОСОБА_1 шкоди, завданої неправомірним закриттям кримінального провадження, а у справі, що переглядається - шкода, завдана невнесенням відомостей у ЄРДР про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_1 .

Не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи і доводи касаційної скарги позивача про необхідність передачі справи на розгляд об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, оскільки у цій справі судами правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, а підстав, визначених статтею 403 ЦПК України не вбачається, у зв`язку з чим, відповідне клопотання ОСОБА_1 , викладене у тексті касаційної скарги в частині її мотивів, задоволенню не підлягає.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 червня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська