Постанова

Іменем України

18 січня 2023 року

м. Київ

справа № 686/13446/15

провадження № 61-18379 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь. О. В, Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Фідобанк», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс»;

відповідач - ОСОБА_1 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2021 року у складі судді Мазурок О. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року публічне акціонерне товариство «Фідобанк» (далі - ПАТ «Фідобанк»), правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (далі - ТОВ « ФК «Сіті Фінанс»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 09 квітня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» (далі - ВАТ «Ерсте Банк»), правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого банк надав останній кредитні кошти в сумі 50 тис. доларів США з строком користування кредитом до 08 квітня 2015 року та сплатою відсотків за користування кредитними коштами.

Позичальник зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та відсотків за користування ними належним чином не виконувала, на вимоги банку не реагувала, унаслідок чого станом на 25 червня 2015 року заборгованість ОСОБА_1 перед ПУАТ «Фідобанк» по кредиту складала 8 287 доларів 75 центів США: заборгованість по тілу кредиту прострочена у розмірі 8 032 доларів 20 центів США; заборгованість по відсоткам у розмірі 255 доларів 55 центів США; пеня за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 49 014 грн 98 коп.; пеня за несвоєчасне погашення відсотків у розмірі 986 грн 24 коп.

Ураховуючи викладене,ТОВ « ФК «Сіті Фінанс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь вказану вище суму заборгованості за кредитним договором від 09 квітня 2008 року.

У вересні 2016 року ОСОБА_1 пред`явила до суду зустрічний позов до ПАТ «Фідобанк», в якому просила визнати недійсним кредитний договір від 09 квітня 2008 року з тих підстав, що банк достовірних відомостей стосовно сукупної вартості кредиту їй не надав, занизивши його вартість на момент укладення кредитного договору. Так, умови договору про валюту кредиту, сукупну вартість кредиту, в тому числі за кожним платіжним періодом, включаючи реальну процентну ставку і абсолютне значення подорожчання кредиту, розрахунок частки платежів у погашення основного боргу та в погашення відсотків є істотними споживчими властивостями і їх характеристика впливає на вибір споживача.

Та обставина, що окремі умови договору або їх деякі аспекти були індивідуально узгоджені, не виключає застосування положень про несправедливі умови до решти договору.

Крім того, посилалася на те, що зі змісту кредитного договору, прослідковується її обмеженість в правах як позичальника, а обсяг визначених ПАТ «Фідобанк» в кредитному договорі прав і обов`язків містить суттєву диспропорцію на користь кредитора, що суперечить принципу рівності сторін у договорі.

Вказувала, що валюта кредитного договору, який укладений на 7 років, долар США, і вона як споживач - слабша сторона кредитного договору, яка не може володіти необхідним і достатнім обсягом інформації в такій сфері, як кредитування в іноземній валюті та не може врахувати усіх валютних ризиків, зокрема різкого підняття курсу долара США стосовно гривні. Зазначала, що дії відповідача є недобросовісними, банк увів її в оману, оскільки не надав достовірних відомостей щодо визначення істотних умов договору, зокрема вартості фінансової послуги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2021 року позов ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 8 287 доларів США 75 центів та пеню у розмірі 49 993 грн 64 коп. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконувала, унаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої визначено відповідно до умов договору та вимог закону.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2021 року в частині вирішення позовних вимог ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» змінено. Зменшено стягнуту з ОСОБА_1 суму кредитної заборгованості до 8 067 доларів США 47 центів та пені до 47 811 грн 73 коп. В іншій частині рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2021 року залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що дії банку при укладенні спірного договору не місять ознак недобросовісності і введення в оману позичальника, оскільки банком перед підписанням оспорюваного договору було надано ОСОБА_1 в письмовій формі всю необхідну інформацію про умови кредитування; істотні умови договору були узгоджені сторонами до його підписання; ОСОБА_1 протягом тривалого часу виконувала узгоджені умови договору та розуміла можливість коливання курсу валют.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позичальник належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконувала, унаслідок чого виникла заборгованість, проте не погодився з висновками суду вчастині визначення розміру стягнутої кредитної заборгованості.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором та пені припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відтак, ураховуючи строк дії кредитного договору (08 квітня 2015 року включно), суму заборгованості, яка підлягає стягненню, слід зменшити.

Також суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16, від 10 грудня 2019 року у справі № 904/4156/18, постановах Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 908/1501/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 559/1605/18, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 грудня 2021 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 686/13446/15 із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що згідно з пунктом 9.1 кредитного договору за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом та комісій, передбачених положеннями цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення. Зміни у даний пункт договору сторони не вносили.

Відповідно до розрахунку заборгованості, яку надав банк для підтвердження розміру боргу, розрахунок пені за кредитом та процентами здійснювався виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у відповідний період.

Однак, такий розмір пені не передбачений умовами кредитного договору, ні Разом з тим, згідно з підпунктом 1.6 пункту 1 додаткової угоди від 24 лютого 2014 року сторони погодили, що за порушення позичальником його грошових зобов`язань за кредитним договором, останній сплачує на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на кожну дату існування прострочення відповідного платежу.

При цьому, пунктом 5 додаткової угоди від 24 лютого 2014 року сторони визначили, що ця додаткова угода, за виключенням пункту 1 цієї угоди, набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін. Про дату набрання чинності пункту 1 цієї угоди кредитор повідомляє позичальника шляхом публікації відповідного оголошення в газеті «Урядовий кур`єр», при цьому в будь-якому випадку дата набрання чинності пункту 1 цієї додаткової угоди не може бути раніше ніж через 14 календарних днів після публікації такого оголошення.

Натомість, в матеріалах справи відсутні докази того, чи здійснювалась публікація оголошення про дату набрання чинності додаткової угоди від 24 лютого 2014 року в газеті «Урядовий кур`єр» та від якої дати необхідно відраховувати 14 календарних днів з метою визначення строку нарахування Тобто, суди задовольнили вимогу про стягнення пені у розмірі, який не передбачений договором.

Інші доводи касаційна скарга не містить.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

09 квітня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого банк надав останній кредитні кошти в сумі 50 тис. доларів США з строком користування кредитом до 08 квітня 2015 року та сплатою відсотків за користування кредитними коштами в наступних розмірах: протягом першого року користування кредитом 11,5% річних; протягом другого року користування кредитом 11% річних; протягом третього року користування кредитом 10,5% річних; протягом четвертого року користування кредитом 10% річних; протягом п`ятого року користування кредитом 9,5% річних; протягом шостого року користування кредитом 9% річних; протягом сьомого року користування кредитом 8,5% річних (а.с. 11-12, т. 1).

09 квітня 2008 року ОСОБА_1 отримала 50 тис. доларів США в еквіваленті 252 500 грн, що підтверджується заявою про видачу готівки № 1722/107771 та квитанцією № 1722/107730 про сплату цих коштів на рахунок ТОВ «Торговий дім «Євромоторс» (а.с. 9-10, т. 1).

Згідно з додатковою угодою від 11 січня 2010 року № 1 до кредитного договору від 09 квітня 2008 року сторони визначили, що з 11 січня 2010 року моментом (днем) повернення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки кредитора: суми кредиту, нарахованих процентів, комісій, неустойки (пені, штрафів), визначених кредитним договором. Якщо інше не випливає з умов кредитного договору. У разі прострочення повернення кредиту проценти нараховуються на суму заборгованості за кредитом і за період прострочення до моменту повного погашення кредиту. З урахуванням пункту 1.4, пункту 1.11 цієї додаткової угоди повернення кредиту (основної позичкової заборгованості) та сплата процентів за користування кредитом здійснюється позичальником щомісячно 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, згідно з Графіком погашення, наведеним в додатку № 1 до цієї додаткової угоди. Кожний графік сформований станом на більш пізню дату та підписаний сторонами, заміняє попередній підписаний сторонами графік, сформований станом на більш ранню дату, без укладення сторонами додаткової угоди (договору про внесення змін та/або доповнень) до кредитного договору (а.с. 16-18, т. 1, а.с. 214-216, т. 3).

Відповідно до додаткової угоди від 13 липня 2010 року № 2 до кредитного договору сторони визначили, що з 13 липня 2010 року повернення кредиту (основної позичкової заборгованості) та сплата процентів за користування кредитом здійснюється позичальником щомісячно 20 числа кожного місяця, згідно з Графіком погашення, наведеним в Додатку № 1 до цієї додаткової угоди (а.с. 21, т. 1, а.с.222, т. 3).

Додатковою угодою № 3 від 06 квітня 2011 року до кредитного договору доповнено розділ 5 кредитного договору пунктом 5.9 наступного змісту: «У випадку настання страхової події щодо майна, застава якого є забезпеченням цього договору, позичальник зобов`язаний сплатити несплачену частину страхового платежу у відповідній страховій компанії до дати перерахування страхового відшкодування» (а.с. 24, т. 1, а.с.226, т. 3).

Відповідно до додаткової угоди б/н від 24 лютого 2014 року до кредитного договору ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 визначили, що списання банком коштів з відповідного рахунку банку, здійснюється в повному обсязі виключно в дату погашення заборгованості за кредитом, визначену кредитним договором або відповідно до Графіку погашення заборгованості за кредитом, якщо такий Графік було складено та спрямовується на погашення заборгованості в черговості, передбаченій пунктом 1.4 цієї додаткової угоди. Погашення заборгованості позичальника за кредитним договором, незалежно від призначення платежу, визначеного позичальником у відповідному розрахунковому документі, здійснюється у наступній черговості (окремо за кожною з валют заборгованості): 1. Комісії, прострочені на строк понад 31 день; 2. Проценти за користування кредитом, прострочені на строк понад 31 день; 3. Комісії, прострочені на строк до 31 дня; 4. Проценти за користування кредитом, прострочені на строк до 31 дня; 5. Прострочена заборгованість за кредитом; 6. Пеня; 7. Строкові комісії; 8. Строкові проценти за користування кредитом; 9. Поточна заборгованість за кредитом (черговий платіж); 10. Поточна заборгованість за кредитом (дострокове погашення); 11. Штраф (а.с. 75-79, т. 1).

Позичальник зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та відсотків за користування ними належним чином не виконувала, на вимоги банку не реагувала, унаслідок чого станом на 25 червня 2015 року заборгованість ОСОБА_1 перед ПУАТ «Фідобанк» по кредиту складала 8 287 доларів 75 центів США: заборгованість по тілу кредиту прострочена у розмірі 8 032 доларів 20 центів США; заборгованість по відсоткам у розмірі 35 доларів 27 центів США; пеня за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 46 896 грн 25 коп.; пеня за несвоєчасне погашення відсотків у розмірі 915 грн 48 коп. (а.с. 200-203, т. 2).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду частково не відповідає.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов`язання до настання строку виконання, визначеного договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Судами встановлено, що 09 квітня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого банк надав останній кредитні кошти в сумі 50 тис. доларів США з строком користування кредитом до 08 квітня 2015 року.

Відтак, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припинилося 08 квітня 2015 року, після цієї дати права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З розрахунку заборгованості, наданого банком (а.с. 5-8, т. 1; 200-203, т. 2), убачається, що розмір неустойки розраховано за період з 25 червня 2014 року по 24 червня 2015 року, тобто за період після спливу строку дії кредитного договору.

У порушення статті 382 ЦПК України апеляційний суд на вказані вимоги закону та обставини справи уваги не звернув, не перевірив належним чином правильність розрахунку, наданого банком, в частині заборгованості по сплаті пені.

За наведених обставин судове рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ТОВ «ФК «СІТІ Фінанс» про стягнення пені не можна визнати законним й обґрунтованим, а тому воно підлягає зміні в частині визначення розміру заборгованості по сплаті пені.

Відтак, сума заборгованості по сплаті пені станом на 08 квітня 2015 року становила 25 369 грн 15 коп., з яких: пеня за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 25 084 грн 66 коп., пеня за несвоєчасне погашення відсотків у розмірі 284 грн 49 коп.

Посилання касаційної скарги на те, що розмір пені банком помилково розраховано відповідно до підпункту 1.6 пункту 1 додаткової угоди від 24 лютого 2014 року у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення, безпідставні, оскільки наданий банком розрахунок заборгованості по сплаті пені позичальник не спростувала належними та достовірними доказами, своїх розрахунків по кредиту не надала.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржуване судове рішення апеляційного суду підлягає зміні в частині визначення розміру пені. В іншій частині судові рішення слід залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року змінити, визначивши суму заборгованості по сплаті пені у розмірі 25 369 грн 15 коп.

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович