Постанова

Іменем України

18 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 686/14706/21

провадження № 61-9338св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р.А.,

учасники справи:

позивач: керівник окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради Хмельницької області,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Савченко Оксани Володимирівни на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 лютого 2023 року, ухвалене у складі судді Карплюка О. І., та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 червня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року керівник окружної прокуратури міста Хмельницького

в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки.

Позовна заява прокурора мотивована тим, що наказом ГУ Держгеокадастру

у Хмельницькій області від 20 червня 2019 року № 22-4514-СГ затверджено документацію із землеустрою та передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:0602), розташовану за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства. На підставі цього наказу 26 червня 2019 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яку за договором купівлі-продажу від 16 серпня 2019 року ОСОБА_1 відчужила ОСОБА_2 .

Прокурор указував, що згідно з актом на право колективної власності на землю серії ХМ № 31 від 18 грудня 1995 року Колективному сільськогосподарському підприємству «Відродження» с. Колибань (далі - КСП «Відродження») передано у колективну власність 962,3 га земель на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області. За наслідками розпаювання цієї землі, земельні ділянки № НОМЕР_3, № НОМЕР_6, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5 віднесені до невитребуваних паїв та перейшли у комунальну власність.

Прокурор вважав, що оспорюваний наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області є незаконним, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 6825083300:09:008:0602 накладається на земельні ділянки невитребуваних паїв колишнього КСП «Відродження» за № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1, ця земельна ділянка не була вільною, а тому ОСОБА_1 набула право власності на неї незаконно. У зв`язку із чим, ОСОБА_2 придбала спірну земельну ділянку в особи, яка не мала права на її отримання та відчуження, внаслідок чого ця ділянка вибула з власності територіальної громади поза її волею та може бути витребувана у добросовісного набувача.

Враховуючи вищевикладене, прокурор просив суд:

- визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області

від 20 червня 2019 року № 22-4514-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , яка розташована за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району, надавши їй у власність вказану земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:0602) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Копистинської сільської ради (Хмельницької міської територіальної громади);

- витребувати у ОСОБА_2 на корить Хмельницької міської ради земельну ділянку (кадастровий номер 6825083300:09:008:0602).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 10 лютого 2023 року позов задоволено.

Визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області

від 20 червня 2019 року № 22-4514-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , яка розташована за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району, та надання їй у власність вказаної земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:0602) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Копистинської сільської ради (Хмельницької міської територіальної громади).

Витребувано у ОСОБА_2 на корить Хмельницької міської ради земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:0602), розташовану за межами населених пунктів Копистинської сільської ради (Хмельницької міської територіальної громади).

Стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Хмельницької обласної прокуратури судовий збір

у сумі по 1 513,00 грн з кожного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка, площею 2,00 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:16026), відноситься до земель колективної власності колишнього КСП «Відродження», внаслідок чого ОСОБА_1 незаконно у порушення вимог Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» набула право власності на цю земельну ділянку, яку в подальшому відчужила на користь ОСОБА_2 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 10 лютого 2022 року у частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області

від 20 червня 2019 року № 22-4514-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 скасовано та в цій частині постановлено нове судове рішення.

У задоволенні позовної вимоги керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області

від 20 червня 2019 року № 22-4514-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га кадастровий номер 6825083300:09:008:0602, що знаходиться за межами населених пунктів Копистинської сільської ради (Хмельницької міської територіальної громади), відмовлено.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 10 лютого 2022 року у частині судового збору змінено, зменшено стягнуту судом суму судового збору з ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Хмельницької обласної прокуратури до 756,67 грн з кожного.

У решті рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 лютого 2022 року залишено без змін.

Стягнуто з Хмельницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_2 3 405,00 грн судового збору.

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що задоволення позовних вимог про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру не призведе до поновлення прав Хмельницької міської ради на відновлення володіння, користування або розпорядження спірною земельною ділянкою, оскільки така вимога не є ефективним способом захисту права позивача, що потребуватиме додаткових засобів судового захисту.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції у частині витребування земельної ділянки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні від 03 квітня 2023 року узгоджується із письмовими доказами, що були досліджені судом першої інстанції: інформацією Хмельницької регіональної філії ДП «Центр земельного кадастру» від 07 червня 2021 року № 25/93 з картографічними матеріалами та інформаціями Відділу у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 25 квітня 2019 року № 0-22-0.33-1192/116-19, від 24 березня 2021 року № 10-22-0.33-455/116-21 та доводить накладення (нашарування) земельної ділянки, кадастровий номер 6825083300:09:008:0602, що належить ОСОБА_2 , на земельні ділянки, які включені до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району.

Суд апеляційної інстанції вважав, що оскільки ОСОБА_1 незаконно набула право власності на спірну земельну ділянку площею 2 га та розпорядилася цією ділянкою поза волею власника - Хмельницької міської ради, а ОСОБА_2 придбала цю земельну ділянку в особи, яка не мала права її відчужувати, тому ця земельна ділянка на підставі частини першої статті 388 ЦК України може бути витребувана у ОСОБА_2 як у добросовісного набувача на користь власника.

При цьому суд апеляційної інстанції, спростовуючи доводи апеляційної скарги, вказав, що факт видачі державного акта на право колективної власності на землю, що був виданий 18 грудня 1995 року КСП «Відродження» с. Колибань підтверджується матеріалами справи, а відсутність його оригіналу не спростовує факт передачі зазначеному підприємству у колективну власність 962,3 га землі на підставі рішення Копистинської сільської ради від 22 березня 1995 року № 3.

Апеляційний суд указав, що існування права колективної власності КСП «Відродження» на земельну ділянку площею 962,3 га не залежить від наявності чи відсутності такого державного акта, слід урахувати, що з моменту отримання власниками земельних часток (паїв) сертифікатів на право на земельну частку (пай), державний акт на право колективної власності втрачає свою актуальність та чинність, оскільки в частині цих земель вже набувається право приватної власності.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо добросовісності ОСОБА_2 під час набуття права власності на спірне майно, суд апеляційної інстанції вважав їх неспроможними та зазначив наступне.

Незаконним наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 20 червня 2019 спірну земельну ділянку, що розташована у межах земель колективної власності КСП «Відродження» та накладається на земельні ділянки, залишені для невитребуваних паїв, надано у власність ОСОБА_1 , яка менше ніж через два місяці після реєстрації свого права власності відчужила її на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 .

Наведене свідчить про те, що спірна ділянка вибула з володіння її власника - держави поза її волею. Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом державної влади, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів, які полягають в тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель сільськогосподарського призначення.

У справі, яка переглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не встановлено невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_2 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Враховуючи приписи частин третьої та четвертої статті 390 ЦК України, ОСОБА_2 не позбавлена можливості пред`явити до попереднього набувача спірної земельної ділянки позов про відшкодування необхідних витрат на утримання та збереження останньої, здійснених з часу, з якого власникові належить право на її повернення, а у разі здійснення поліпшень земельної ділянки, які не можуть бути відокремлені від неї без завдання їй шкоди, - позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельної ділянки.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що прокурор дотримав порядок звернення до суду, передбачений статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», обґрунтував підстави звернення до суду з позовом на захист інтересів держави, виходячи із характеру і суспільної значимості спірних правовідносин.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

22 червня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Савченко О. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 лютого 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 червня 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2023 року касаційну скаргу

представника ОСОБА_2 - адвоката Савченко О. В. залишено без руху

з наданням строку для усунення її недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, у задоволення клопотання про зупинення виконання оскаржуваних рішень відмовлено.

У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, неправильно застосували норми матеріального права, внаслідок чого дійшли помилкового висновку про задоволення позову.

Заявник указує, що звертаючись до суду із позовом, прокурор не довів, що право держави в особі Хмельницької міської ради порушено відповідачами, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Вказує, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення на підставі доказів, які не відповідають вимогам статей 77-78 ЦПК України, оскільки:

- позивач не надав суду оригінал державного акта на право колективної власності на землю від 18 грудня 1995 року, який витребувано судом на вимогу відповідачів, що є порушенням вимог частини шостої статті 95 ЦПК України;

- наданий позивачем проект землеустрою на спірну земельну ділянку у 2008 році не підтверджує право колективної власності КСП «Відродження», оскільки замовником документації із землеустрою було Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Вітава» (далі - СТОВ «Вітава»), а не особа, на ім`я якої видано державний акт на право колективної власності на землю.

Крім того, позивач не довів факт накладення спірної земельної ділянки, належної ОСОБА_2 , на земельну ділянку, власником якої є КСП «Відродження», оскільки у матеріалах справи відсутні: погоджений належним чином проект відведення, на підставі якого складено відповідний державний акт; перенесення меж земельної ділянки у натурі шляхом їх закріплення межовими знаками; акт про перенесення меж земельної ділянки у натуру (на місцевість), з яких можливо встановити факт накладення земельних ділянок.

Суд апеляційної інстанції порушив вимоги процесуального законодавства, оскільки приєднав до матеріалів справи поданий позивачем до суду на стадії апеляційного перегляду висновок судової земельно-технічної експертизи від 2021 року. Цей висновок не є належним та допустимим доказом, оскільки факт накладення земельних ділянок встановлювався судом на підставі технічної документації, яка розроблена у 2008 році на замовлення СТОВ «Вітава», яка ніким не погоджена та не затверджена, без будь-якої прив`язки до координат меж земельної ділянки, які повинні визначатись у проекті відведення зі складання державного акта від 18 грудня 1995 року. Це підтверджується повідомленням судового експерта, складеним за наслідками проведення судової земельно-технічної експертизи, призначеної на підставі ухвали Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2022 року у цій справі.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права

у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 02 вересня 2019 року у справі № 500/5291/13-ц (провадження № 61-26278св18) щодо можливості встановлення накладення земельних ділянок лише за наявності відповідно земельно-кадастрової документації; від 14 вересня 2022 року у справі № 686/14731/21 (провадження № 61-4998св22) щодо обов`язку позивача довести існування оригіналу документа, що підтверджує право власності на земельну ділянку; від 14 березня 2019 року у справі № 757/55244/17 (провадження № 61-974св19), від 23 липня 2018 року у справі № 760/8892/17 (провадження № 61-26169св18) щодо наявності правових підстав для відмови у задоволенні позову з підстав відсутності порушеного права; від 16 грудня 2020 року у справі № 908/1908/19, від 25 квітня 2018 року у справі № 911/3250/16, від 06 лютого 2019 року у справі № 916/3130/17, від 26 лютого 2019 року у справі № 913/632/17, від 06 березня 2019 року у справі № 916/4692/15 щодо подачі доказів на стадії апеляційного перегляду справи; від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 926/03/18, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 26 лютого 2019 року у справі № 920/284/18, від 21 грудня 2018 року у справі № 922/901/17; та постанов Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-160гс18), 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19), від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21) щодо відсутності у прокурора законних підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносин замість відповідного суб`єкта владних повноважень.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У серпні 2023 року представник ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області - Плюх В. О. подала до Верховного Суду відзив, у якому підтримала касаційну скаргу ОСОБА_2 .

У серпні 2023 року представник Хмельницької міської ради - Сторчай Н. П. подала до Верховного Суду відзив, в якому вона заперечувала проти касаційної скарги та просила залишити її без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Копистинської сільської ради народних депутатів Хмельницького району Хмельницької області від 22 березня 1995 року № 3 передано КСП «Відродження» у колективну власність 962,3 га землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На підставі цього рішення КСП «Відродження» одержало державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ № 31 від 18 грудня 1995 року.

Згідно з протоколом № 3 загальних зборів членів КСП «Відродження»

від 08 травня 1998 року постановлено прийняти кооперативну форму господарювання, тобто реформуватися з колективного сільськогосподарського підприємства (КСП) у виробничий сільськогосподарський кооператив (ВСК) «Відродження».

Науково-виробничим Товариством з обмеженою відповідальністю «Геокадастр» (далі - НВ ТОВ «Геокадастр») розроблено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району та картографічний матеріал розташування земельних ділянок колективної власності.

Загальні збори власників земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області рішенням від 03 листопада 2008 року затвердили проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього ВСК «Відродження» та провели розподіл земельних ділянок між співвласниками методом жеребкування. Цим же рішенням земельні ділянки № НОМЕР_3, № НОМЕР_6, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5 не включені у жеребкування та залишені для невитребуваних паїв.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-4514-СГ від 20 червня 2019 року, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , затверджено проект землеустрою та надано їй у власність земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:0602) для ведення особистого селянського господарства (проект розроблено на підставі наказу № 22-3527-СГ від 25 квітня 2019 року).

Право приватної власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку зареєстровано 26 червня 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстратором Олешинської сільської ради Хмельницького району Андрієвською М. В., номер запису про право власності 32191627, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1861814768250 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу)

від 01 липня 2019 року, індексний номер 47561573).

16 серпня 2019 року ОСОБА_1 відчужила вказану земельну ділянку ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу.

Право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку зареєстровано приватним нотаріусом на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 серпня 2019 року, індексний номер 48285410, номер запису про право власності 32860901.

Відповідно до інформації Хмельницької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» та наданих картографічних матеріалів земельна ділянка, що передана ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6825083300:09:008:0602, накладається на земельні ділянки колективної власності на території Копистинської сільської ради, які протоколом загальних зборів

від 03 листопада 2008 року залишено для невитребуваних паїв, а саме на земельні ділянки під номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_1 , що розташовані на картографічному матеріалі проекту землеустрою із схематичним зображенням.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 727-р територія населеного пункту Копистин увійшла до складу території Хмельницької територіальної громади (адміністративний центр територіальної громади - м. Хмельницький); рішенням сесії Хмельницької міської ради від 08 грудня 2020 року № 11 на території Хмельницької міської територіальної громади утворено 6 старостинських округів в тому числі з центром у с. Копистин, що складається із сіл Копистин, Івашківці, Колибань, Мала Колибань та селища Богданівці.

Розпочато процедуру реорганізації Копистинської сільської ради шляхом приєднання до Хмельницької міської ради.

Згідно з інформацією Відділу Держгеокадастру у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 24 березня 2021 року

№ 10-22-0.33-455/116-21 спірна земельна ділянка перебуває у межах земель колективної власності колишнього КСП «Відродження».

Відповідно до інформації Відділу Держгеокадастру у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 19 квітня 2021 року № 10-22-0.33-484/116-21 встановлено, що оригінал державного акта на право колективної власності на землю КСП «Відродження» с. Колибань відсутній. Надано завірену копію Книги реєстрації державних актів на право колективної власності на землю Хмельницької районної ради, у якій було зареєстровано державний акт на право колективної власності КСП «Відродження».

Листом від 10 лютого 2021 року № 31-1898 вих-21 заступник керівника Хмельницької місцевої прокуратури проінформував Хмельницьку міську раду про виявлені факти неправомірного набуття права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6825083300:09:008:0602 та наявності підстав для вжиття міською радою заходів до поновлення інтересів територіальної громади.

Хмельницькою міською радою повідомлено прокуратуру листом від 24 лютого 2021 № 892-02-2021, що відповідні заходи будуть вживатись самостійно та запропоновано надати прокуратурі документи, які підтверджують порушення.

Листом від 19 травня 2021 року № 3053-02-24-21 Хмельницька міська рада повідомила прокурора, що заходів представницького характеру, спрямованих на усунення виявлених порушень та поновлення інтересів територіальної громади шляхом звернення до суду, не вжито.

21 травня 2021 року керівник Окружної прокуратури м. Хмельницького направив Хмельницькій міській раді лист-повідомлення, в якому попередньо повідомив міську раду про намір здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі Хмельницької міської ради шляхом пред`явлення до Хмельницького міськрайонного суду позовних вимог, в тому числі до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 20 червня 2019 року № 22-4514-СГ та витребування земельної ділянки кадастровий номер 6825083300:09:008:0602 на користь Хмельницької міської ради.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2022 року задоволено клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Савченко О. В. та призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна судова експертиза і оцінка» (далі - ТОВ «Незалежна судова експертиза та оцінка»).

Відповідно до повідомлення судового експерта ТОВ «Незалежна судова експертиза та оцінка» від 30 січня 2023 року № 49/10.7/2023 проведення судової земельно-технічної експертизи у справі № 686/14706/21 є неможливим, оскільки експерту не надано наступні докази: копію державного акта на право колективної власності серії ХМ від 18 грудня 1995 року, виданого КСП «Відродження», в його реальній величині, без заломлювань; копію документації із землеустрою, належним чином завірену (прошнуровану, пронумеровану), згідно з якою відбувалося формування земель загальною площею 962,3 га, переданих у колективну власність КСП «Відродження» з наступною видачою державного акта на право колективної власності серії ХМ від 18 грудня 1995 року; оригінал або належним чином засвідчену копію документації із землеустрою «Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області», розробленої НВ ТОВ «Геокадастр» у 2008 році; обмінний файл, сформований за результатами складання документації із землеустрою «Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області», розробленої НВТОВ «Геокадастр» у 2008 році. Експерт вказав, що відсутні умови для зіставлення досліджуваних об`єктів в одній площині.

Із висновку експерта № 2635/21-26/1228-1259/23-26 від 03 квітня 2023 року, складеного за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на підставі постанови слідчого від 05 серпня 2021 року про призначення судової земельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні 42021241010000003 від 12 січня 2021 року, встановлено, що земельна ділянка, кадастровий номер 6825083300:09:008:0602, площею 2,0 га, яка розташована за межами населених пунктів Копистинсьої сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, що на праві власності належить ОСОБА_2 , накладається на земельні ділянки, які включені до проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради.

У розпорядження експерта надано:

- проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, складений НВ ТОВ «Геокадастр», затверджений рішенням загальних зборів 03 листопада 2008 року, на 105 аркушах;

- копію державного акта, виданого КСП «Відродження» с. Колибань серії ХМ № 31 від 18 грудня 1995 року на 1 аркуші;

- оригінал картографічного матеріалу із відображенням місця знаходження земельних ділянок на 1 аркуші (організація території земельних часток (паїв);

- СD-R диск.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених пунктом 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Савченко О. В. не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції у нескасованій апеляційним судом частині та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частин першої та другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною першою статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118 186-1 ЗК України.

Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор, зокрема, просив витребувати у ОСОБА_2 на користь держави земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:0602) для ведення особистого селянського господарства, що була передана у власність ОСОБА_1 на підставі наказу ГУ Держеокадастру у Хмельницькій області від 20 червня 2019 року № 22-4514-СГ, з посиланням на те, що остання набула її у власність незаконно, з порушенням вимог Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Відповідно до частин першої, другої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, який підтримав Верховний Суд, зокрема у постановах від 13 вересня 2023 року у справа № 359/3912/15-ц (провадження № 61-3901св23), від 20 вересня 2023 року у справі № 206/2421/16-ц (провадження № 61-18150св21), захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), згідно з якими власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна (пункт 34).

Схожі за змістом правові висновки містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (провадження № 14-2цс21 (пункти 148-150).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України).

Власник, з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Такі правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).

Згідно зі статтями 22 23 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05 червня 2003 року № 899-ІV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, громадяни та юридичні особи, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

З 01 січня 2019 року набув чинності Закон України від 10 липня 2018 року № 2498-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил користування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в України», згідно з яким землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, вважаються власністю територіальних громад.

Згідно з пунктом 21 Перехідних положень ЗК України (який є чинним з 01 січня 2019 року), з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Тобто, вказаним законом оновлено та конкретизовано порядок використання земель зазначеної категорії та, відповідно, єдиною підставою для виділення таких земельних ділянок в натурі (на місцевості) після 01 січня 2019 року є рішення територіальної громади (в особі відповідної сільської, селищної, міської ради).

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 530/467/19 (провадження № 61-5377св21), від 06 червня 2023 року у справі № 371/153/22 (провадження № 61-4024св23).

Надавши оцінку зібраним у справі доказам у сукупності, суди попередніх інстанцій встановили, що:

- спірна земельна ділянка, кадастровий номер 6825083300:09:008:0602, знаходиться в межах земель колективної власності КСП «Відродження» і накладається на земельні ділянки невитребуваних паїв;

- правонаступником КСП «Відродження» с. Колибань на підставі рішення загальних зборів членів КСП «Відродження» с. Колибань від 08 травня 1998 року, яке оформлено протоколом №3 «Про реформування КСП у ВСК», є ВСК «Відродження» с. Колибань;

- ВСК «Відродження» с. Колибань припинив свою діяльність 05 січня 2005 року;

- розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 727-р територія населеного пункту Копистин, до якої ввійшло с. Колибань, увійшло до складу території Хмельницької територіальної громади.

Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-4514-СГ від 20 червня 2019 року, на підставі якого ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:0602) із земель державної власності, був прийнятий із порушенням вимог Закону України ««Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», пункту 21 Перехідних положень ЗК України, а відповідно ОСОБА_1 незаконно набула право власності на спірну земельну ділянку.

В подальшому ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 16 серпня 2019 року відчужила вказану земельну ділянку ОСОБА_2 .

Враховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - територіальної громади на підставі незаконного рішення державного органу, тобто поза волею власника, а ОСОБА_1 , не маючи на це права, здійснила відчуження спірної земельної ділянки ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відновлення права територіальної громади на земельну ділянку необхідно здійснювати шляхом її витребування від добросовісного набувача, якою є ОСОБА_2 .

Є правильним висновок суду апеляційної інстанції, що у цьому конкретному випадку за обставин цієї справи витребування майна є законним та пропорційним заходом, є виправданим, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, а тому не є таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому слід приймати до уваги, що цивільне законодавство передбачає як право витребування майна його власником (статті 387 388 ЦК України) так і визначає правові наслідки вилучення товару у покупця на користь третьої особи, на підставах, що виникли до його продажу, зокрема і право на відшкодування саме продавцем покупцю завданих збитків (стаття 661 ЦК України), на що має право і відповідач пред`явивши відповідний позов.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у частині оцінки добросовісності набувача ОСОБА_2 .

Так, за обставин цієї справи, ОСОБА_1 , незаконно набувши право власності на земельну ділянку, через незначний період часу - два місяці відчужила її ОСОБА_2 , за умов, які мали б викликати сумнів у останньої, і яка, проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом документів, що підтверджують право власності відчужувача на цю земельну ділянку, і за необхідності отримавши правову допомогу, мала б зважити на такі обставини при укладенні правочину купівлі-продажу земельної ділянки, а тому не можна вважати, що за таких обставин мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог прокурора у частині витребування земельної ділянки.

Щодо доводів касаційної скарги про встановлення обставин справи на підставі недопустимих доказів

Оскільки КСП «Відродження» 18 грудня 1995 року отримало державний акт на право колективної власності на землю у відповідності до вимог статей 22 23 ЗК України 1990 року, пункту 3.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 квітня 1993 року N 28, у редакції, чинній на час видачі державного акта, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що відсутність оригіналу державного акта не дає підстав для висновку про те, що позивач всупереч вимогам статей 12 81 ЦПК України не довів, що КСП «Відродження» отримало у колективну власність земельну ділянку площею 962,3 га.

Доводи касаційної скарги про те, що проект землеустрою, розроблений НВ ТОВ «Геокадастр» у 2008 році, не є належним доказом, оскільки його виготовлено на замовлення СТОВ «Вітава», а не особи, якій видано державний акт на право колективної власності на землю від 18 грудня 1995 року, та який ніким не погоджений і не затверджений, що є порушенням положень Закону України «Про землеустрій», спростовуються матеріалами справи, а саме: рішенням загальних зборів членів КСП «Відродження» с. Колибань від 08 травня 1998 року, яке оформлено протоколом № 3 «Про реформування КСП в ВСК» є ВСК «Відродження» с. Колибань, який припинив свою діяльність 05 січня 2005 року, рішенням загальних зборів власників земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 03 листопада 2008 року, оформленого протоколом, яким затверджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток.

У свою чергу, виготовлення проекту землеустрою на замовлення фізичної чи юридичної особи, відмінної від особи, якій видано державний акт, не суперечить положенням статті 26 Закону України «Про землеустрій».

Верховний Суд у постанові від 02 вересня 2019 року у справі № 500/5291/13-ц (провадження № 61-26278св18), на яку як на підставу касаційного оскарження посилався заявник, дійшов висновку про те, що встановлення накладення земельних ділянок можливе лише за наявності відповідно земельно-кадастрової документації.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач не довів, що відбулося повне накладення земельної ділянки, яка була передана у власність КСП «Відродження» та земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_1 , спростовано наданими позивачем доказами, зокрема: висновком судової земельно-технічної експертизи від 03 квітня 2023 року, складеного експертами КНДІСЕ у кримінальному провадженні 42021241010000003 від 12 січня 2021 року, копією державного акта на право колективної власності на землю від 18 грудня 1995 року, проектом землеустрою від 2008 року, яким суд апеляційної інстанції, з урахуванням положень статей 80 95 89 ЦПК України, надав оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про їх належність та допустимість у відповідності до вимог статей 67-68 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 908/1908/19, від 25 квітня 2018 року у справі № 911/3250/16, від 06 лютого 2019 року у справі № 916/3130/17, від 26 лютого 2019 року у справі № 913/632/17, від 06 березня 2019 року у справі № 916/4692/15, зокрема про те, що суд апеляційної інстанції позбавлений права приєднувати нові докази на стадії апеляційного оскарження, якщо такий доказ був відсутній (не існував) станом на момент ухвалення судом першої рішення у справі, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 335/2566/18 (провадження № 61-3457св21), апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 192/875/17 (провадження № 61-12580ск19), від 15 червня 2022 року у справі № 462/3625/15-ц (провадження № 61-3226св21).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Для забезпечення принципу змагальності сторін та на виконання вимог статті 12 ЦПК України судом апеляційної інстанції протокольною ухвалою від 19 червня 2023 року поновлено позивачу строк для подання доказу - висновку судової земельно-технічної експертизи від 03 квітня 2023 року, складеного експертами КНДІСЕ у кримінальному провадженні 42021241010000003 від 12 січня 2021 року, та долучено його до матеріалів цивільної справи, роз`яснено учасникам право заявити клопотання про надання доказів та підтвердження своїх вимог і заперечень та заявлення відповідних клопотань. Проте представник ОСОБА_2 - адвокат Савченко А. В. лише заперечила у судовому засіданні проти приєднання до матеріалів справи вказаного доказу - висновку судової земельно-технічної експертизи від 03 квітня 2023 року, пояснюючи це наявністю сумнівів у його достовірності.

Отже, протокольна ухвала Хмельницького апеляційного суду від 19 червня 2019 року, якою долучено цей доказ, постановлена з урахуванням вимог статей 12, частини третьої статті 367 ЦПК України та відповідає вимогам пункту 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України щодо вмотивованості.

Доводи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18, пункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18, пункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 26), від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункт 8.5) та інші)), на які як на підставу касаційного оскарження посилався заявник.

Встановивши, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року №727-р територія населеного пункту Копистин увійшла до складу території Хмельницької територіальної громади, рішенням Хмельницької міської ради від 08 грудня 2020 року території Хмельницької міської територіальної громади утворено 6 старостинських округів в тому числі з центром у с. Копистин, до якого, зокрема увійшло село Колибань, розпочато процедуру реорганізації Копистинської сільської ради шляхом приєднання до Хмельницької міської ради та врахувавши положення пункту 21 Перехідних положень ЗК України, правильними є висновки суду апеляційної інстанції щодо доведеності прокурором, який діяв у відповідності до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», порушення прав територіальної громади Хмельницької міської ради та її права на витребування спірної земельної ділянки.

Такі висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 14 березня 2019 року у справі № 757/55244/17-ц, від 23 липня 2018 року у справі № 760/8892/17 щодо порушення прав позивача на час звернення до суду, на які як на підставу касаційного оскарження посилався заявник.

Доводи касаційної скарги про невідповідність висновків судів попередніх інстанцій висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 вересня 2022 року у справі № 686/14731/21 (провадження № 61-4998св22) в аналогічних правовідносинах, колегія суддів спростовує та зазначає, що встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у зазначеній справі суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Так у справі 686/14731/21 суди встановили, що земельна ділянка, передана у колективну власність КСП «Відродження», та земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_3 , мали часткове накладення. Натомість у справі, яка є предметом касаційного перегляду, позивач довів, що накладення (нашарування) земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_1 , на земельну ділянку, передану у колективну власність КСП «Відродження», є повним.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судове рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

Разом із цим встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 (провадження № 14-446цс18)).

Таким чином, розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення.

Висновки за результатами розгляду

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Савченко Оксани Володимирівни залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 лютого 2023 року у нескасованій апеляційним судом частині та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець