Постанова

Іменем України

29 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 686/14921/19

провадження № 61-3107св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Розсошанська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2019 року в складі судді Карплюка О. І. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 січня 2020 року в складі колегії суддів: Купельського А. В., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 рокуОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області та просила визнати за нею право на земельну ділянку (пай) розміром 2, 35 га із земель комунальної власності на території Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 22 серпня 1991 року її було прийнято в члени колгоспу та на роботу в колгосп імені Куйбишева (яке було реорганізовано в СВК «Мир», а пізніше в КСП «Мир») села Андрійківці Хмельницького району. З 2000 року вона захворіла на важку хворобу - туберкульоз нирки, у зв`язку з чим довгий час перебувала на лікарняному та не могла надалі продовжувати працювати.

Відповідно до Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» № 720/95 від 08 серпня 1995 року в КСП «Мир» було проведено розпаювання земель, за результатами якого вона набула право на земельну частку (пай) із земель колективної власності цього КСП. Однак, з невідомих їй причин сертифікат на право на земельну частку (пай) їй видано не було.

Посилаючись на те, що на час видачі КСП «Мир» державного акта на право колективної власності на землю вона працювала та була членом цього КСП, просила позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 09 січня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач не довела належними та допустимими доказами обставини, на які посилалась у позові.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

12 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права (з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України), просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 січня 2020 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що в період з 1991 року по 2001 рік вона була членом КСП «Мир» села Андрійківці Хмельницького району та працювала на цьому підприємстві, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки з трудового архіву, а відтак набула право на земельну частку (пай). Проте суди першої та апеляційної інстанцій її доводи та надані нею докази не врахували, внаслідок чого безпідставно відмовили в задоволенні позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

16 липня 2020 року справа № 686/14921/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, що згідно з архівними витягами Хмельницької районної державної адміністрації від 05 березня 2019 року № 04-06/2019/70 та № 04-06/2019/70а, протоколом № 1 загальних зборів членів колгоспу імені Куйбишева села Андрійківці Хмельницького району від 07 лютого 1992 року вирішено затвердити рішення правління колгоспу від 22 серпня 1991 року про прийняття в члени колгоспу та на роботу в колгосп ОСОБА_1 . Інформації про звільнення з роботи та членів СВК «Мир» села Андрійківці Хмельницького району, ОСОБА_1 в 2000-2001 роках не виявлено.

Відповідно до архівних довідок Хмельницької районної ради КП «Об`єднаний трудовий архів сіл, селищ Хмельницького району» від 01 лютого 2019 року № 87 та від 27 березня 2019 року № 210, з 1995 року по 2000 рік ОСОБА_1 працювала в КСП «Мир» села Андрійківці Хмельницького району, отримувала заробітну плату з 1991 року по 2000 рік.

02 грудня 1997 року КСП «Мир» села Андрійківці Хмельницького району видано державний акт на право колективної власності на землю.

Згідно з листом відділу у Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 21 березня 2019 року № БП-191/0-0.33-193/146-19 середній розмір земельної частки (паю) становить 2, 35 умовних кадастрових гектари, однак списки членів КСП до державного акта у відділі відсутні. В книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видавалися Хмельницькою райдержадміністрацією по КСП «Мир» села Андрійківці, прізвище ОСОБА_1 відсутнє.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» № 720/95 від 08 серпня 1995 року (далі - Указу Президента № 720/95) паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

У пункті 2 Указу Президента № 720/95 зазначено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Частиною дев`ятою статті 5 ЗК України 1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 22 ЗК України 1990 року право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право.

У частині другій статті 23 ЗК України 1990 року зазначено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Таким чином, право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю, перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акта та включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Особа набуває права на земельну частку (пай) в разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

У справі, яка переглядається, установлено, що 02 грудня 1997 року КСП «Мир» села Андрійківці Хмельницького району видано державний акт на право колективної власності на землю.

Звернувшись з цим позовом до суду, позивач зазначала, що на момент видачі КСП «Мир» села Андрійківці Хмельницького району зазначеного вище державного акта вона була членом цього колгоспу, працювала в ньому та отримувала заробітну плату.

На підтвердження цих обставин позивач надала архівні витяги Хмельницької районної державної адміністрації, у яких, зокрема, зазначено, що в 1991 році ОСОБА_1 було прийнято в члени колгоспу, та архівні довідки Хмельницької районної ради КП «Об`єднаний трудовий архів сіл, селищ Хмельницького району», видані на її ( ОСОБА_1 ) ім`я про те, що вона працювала в КСП «Мир» села Андрійківці Хмельницького району в період з 1991 року по 2000 рік.

З огляду на викладене, оскільки вказані довідки видані позивачу та містять інформацію про її прізвище, ім`я та по батькові, помилковим є посилання судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність позивачем того, що ці довідки стосуються саме її.

Таким чином, враховуючи, що позивач на момент одержання КСП «Мир» села Андрійківці Хмельницького району державного акта на право колективної власності на землю працювала в цьому підприємстві та була його членом (доказів про її виключення із членів колгоспу матеріали справи не містять), а отже мала право на внесення до списку осіб на розпаювання землі, обґрунтованими є її вимоги про визнання за нею права на земельну частку (пай).

Разом з тим позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 6 «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК Української РСР 1963 року.

Згідно зі статтею 71 ЦК Української РСР 1963 року, який діяв на час виникнення правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до статті 75 ЦК Української РСР позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

Статтею 76 ЦК Української РСР передбачено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Згідно зі статтею 80 ЦК Української РСР закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Враховуючи, що право на позов у ОСОБА_1 виникло ще в 1997 році, оскільки про порушення свого права на земельну частку (пай) позивач, як член колгоспу, повинна була дізнатися з часу видачі КСП «Мир» села Андрійківці Хмельницького району державного акта на право колективної власності на землю, проте з позовом до суду ОСОБА_1 звернулася лише в червні 2019 року, тобто з пропуском установленого законом строку й причин його пропуску не навела, у задоволенні позову слід відмовити з підстав пропуску позивачем позовної давності.

При цьому колегія суддів враховує, що строк пред`явлення цього позову закінчився до набрання чинності ЦК України, тому суд зобов`язаний самостійно застосувати наслідки її спливу, без подання відповідної заяви іншими сторонами спору.

За таких підстав суди зробили правильний висновок про відмову в задоволенні позову, однак помилилися щодо мотивів такої відмови, у зв`язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають зміні в частині мотивів відмови в задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 412 ЦПК України).

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій змінити шляхом викладення їх мотивувальних частин у редакції цієї постанови.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки Верховний Суд змінює судові рішення, але виключно в частині мотивів їх ухвалення, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 січня 2020 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов