Постанова

Іменем України

08 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 686/15108/19

провадження № 61-1725св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - товариство з обмеженою відповідальністю «ЖЕД ПМК 2015», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2020 року у складі судді Палінчака О. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕД ПМК 2015» (далі - ТОВ «ЖЕД ПМК 2015»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Позов мотивований тим, що він з 1996 року зареєстрований і проживає у кімнаті АДРЕСА_1 . 19 квітня 2019 року йому стало відомо про відчуження кімнати № НОМЕР_1 за договором купівлі-продажу, укладеним 18 квітня 2019 року між ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» і ОСОБА_2 .

Вважає, що договір купівлі-продажу підлягає визнанню недійсним, оскільки порушує його права - позбавляє права на житло і публічний порядок. ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» не мало права на відчуження кімнати АДРЕСА_1 у зв`язку із незаконністю набуття права власності на гуртожиток, що установлено судовими рішеннями. Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 25 травня 2017 року у справі № 686/10939/15-ц визнано недійсним рішення загальних зборів засновників Колективного виробничого підприємства «Пересувна механізована колона-33» від 27 січня 2015 року про передачу в якості внеску до статутного капіталу ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» приміщення гуртожитку по АДРЕСА_2 . Визнано недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» від 27 січня 2015 року про прийняття в якості вступного внеску до статутного капіталу товариства приміщення гуртожитку по АДРЕСА_2 . Скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 28 січня 2015 року, видане ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» на зазначений гуртожиток. Скасовано рішення про реєстрацію за товариством права власності на гуртожиток по АДРЕСА_2 .

Враховуючи вищевикладене, посилаючись на статті 203 215 228 ЦК України просив:

визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 18 квітня 2019 року між ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» і ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Грицою Л. М., реєстровий № 550.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2020 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги недоведені, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що сторони оспорюваного правочину мали намір порушити публічний порядок або вчинити його з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Оспорюваний договір укладений за вільного волевиявлення сторін, на момент вчинення оспорюваного правочину, сторони досягли згоди щодо усіх його істотних умов. При цьому договір купівлі-продажу житлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Грицою Л. М.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 23 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2020 року змінено, викладено мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

У решті рішення суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що наявність реєстрації у гуртожитку по АДРЕСА_2 не є належним і допустимим доказом на підтвердження права позивача на користування кімнатою № НОМЕР_1 у цьому гуртожитку. Отже, у позові необхідно відмовити з підстав недоведеності позивачем порушення, невизнання або оспорювання його прав чи інтересів внаслідок укладення договору купівлі-продажу від 18 квітня 2019 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду від 05 жовтня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 грудня 2020 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди при вирішенні спору не застосували норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, проігнорували висновки Верховного Суду викладені в постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6398/27 щодо незаконності набуття ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» права власності на гуртожиток. Відповідно останній не будучи власником гуртожитку та його кімнат не мав права відчужувати кімнату № НОМЕР_1 в якій проживає ОСОБА_1 відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Суди неповно з`ясували обставини справи, оцінили докази з порушенням вимог частини четвертої статті 82 ЦПК України, не застосували норми матеріального права, які підлягали застосуванню, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції, роз`яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу у строк до 16 березня 2021 року.

У березні 2021 року матеріали цивільної справи № 686/15108/19 надійшли до Верховного Суду та 15 березня 2021 року передані судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2021 року відзив ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» залишено без розгляду, справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 15 лютого 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 554/5323/14, від 24 червня 2020 року у справі № 641/3130/17, від 31 жовтня 2018 року у справі № 752/13845/16, від 07 листопада 2019 року у справі № 418/23/16, від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6398/17 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.

Фактичні обставини

Суди встановили, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12 квітня 2019 року за ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» зареєстровано право власності на кімнату № НОМЕР_1 загальною площею 15,3 кв. м, житловою площею 15,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

18 квітня 2019 року між ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» і ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу житлової кімнати № НОМЕР_1 загальною площею 15,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Грицою Л. М., зареєстрований у реєстрі за № 550.

На підставі цього договору за ОСОБА_2 18 квітня 2019 року зареєстровано право власності на зазначену кімнату у гуртожитку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Відповідно до пунктів 7.1., 7.3. договору найму після закінчення строку найму наймач зобов`язаний передати наймодавцю житлове приміщення, що було передане наймодавцем у найм відповідно до умов цього договору, протягом 15 календарних днів з моменту закінчення строку найму, а також знятися з реєстрації за вказаною адресою, виїхати з житлового приміщення, звільнити житлове приміщення від речей та підготувати його до передачі наймодавцю.

Судовими рішеннями у справі № 686/6826/14-ц за позовом Колективного виробничого підприємства «ПМК-35» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором найму установлено, що 03 червня 2013 року між КВП «ПМК-33» і ОСОБА_1 укладений договір найму житлового приміщення № 12-3.

За умовами цього договору (пункти 1.1., 1.3., 2.2., 4.1.) КВП «ПМК-33» як наймодавець, передало у строкове (на 1 рік) платне користування ОСОБА_1 і членам його сім`ї - ОСОБА_4 (дружина), ОСОБА_5 (дочка) кімнату АДРЕСА_1 . Гуртожиток відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності належить наймодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу № 1-3163 від 20 липня 1994 року.

Факт передачі житлового приміщення - кімнати гуртожитку у користування ОСОБА_1 і членам його сім`ї підтверджується актом приймання-передачі житлового приміщення до договору найму житлового приміщення № 12-3 від 03 червня 2013 року.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 28 липня 2014 року, яке набрало законної сили 16 жовтня 2014 року, з ОСОБА_1 і ОСОБА_4 стягнуто на користь КВП «ПМК-35» заборгованість за договором найму.

Згідно з довідкою ДП Житлово-експлуатаційна дільниця КВП «ПМК-35» № 13/02 від 13 лютого 2020 року станом на 18 квітня 2019 року у кімнаті АДРЕСА_1 ніхто не проживав.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 16 жовтня 2019 року дружина позивача ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 26 грудня 2013 року набула право власності на квартиру АДРЕСА_5 загальною площею 73,9 кв. м, житловою площею 39,2 кв. м.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» та ОСОБА_2 .

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 посилався на те, що він зареєстрований та проживає в кімнаті гуртожитку, відносно якої між відповідачами укладений договір купівлі-продажу, який порушує його права - позбавляє права на житло.

У статті 822 ЦК України передбачено, що у разі продажу житла, яке було предметом договору найму, наймач має переважне перед іншими особами право на його придбання.

Згідно з частиною 4 статті 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2021 року у справі № 727/4168/17 (провадження № 61-1708св19) з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року в справі № 909/337/19 (провадження № 12-35гс20) зроблено висновок, що «якщо власником предмета найму (оренди) порушено передбачене частиною другою статті 777 ЦК України переважне право наймача (орендаря) на придбання переданої у найм (оренду) речі, належним способом захисту відповідного переважного права наймача (орендаря) буде позов про переведення на останнього прав та обов`язків покупця відповідної речі. Отже, до спірних правовідносин щодо захисту передбаченого частиною другою статті 777 ЦК України переважного права наймача (орендаря) на придбання предмета найму (оренди) за аналогією закону підлягають застосуванню положення частини четвертої статті 362 цього Кодексу, яка регулює подібні правовідносини, а саме визначає порядок захисту переважного права співвласника майна на придбання частки іншого співвласника при її відчуженні останнім. Звідси для захисту переважного права наймача (орендаря), який належним чином виконує свої обов`язки відповідно до умов договору та закону, у разі продажу речі, переданої у найм (оренду), належним способом захисту є переведення на наймача (орендаря) прав та обов`язків покупця відповідної речі. Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15 (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18)…Тому при оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Ефективним способом захисту, який забезпечуватиме відновлення порушеного переважного права, є позов про переведення прав та обов`язків покупця, який потрібно застосовувати за аналогією закону (статті 8 362 ЦК України). Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому немає підстав надавати оцінку іншим аргументам касаційної скарги».

Отже за обставин даної справи позивачем обрано неефективний спосіб захисту.

За таких обставин в задоволенні позовних вимог до ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» та ОСОБА_2 слід було відмовити саме з цих підстав.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 .

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року у справі № 754/4108/18 (провадження № 61-14888св20) зроблено висновок, що «право подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя врегульовано в статті 65 СК України. Дружина, чоловік розпоряджуються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Законодавець у вказаній нормі передбачив як загальне правило так звану презумпцію згоди одного з подружжя на укладення другим з подружжя договорів щодо спільного майна, за винятком тих, що потребують обов`язкового нотаріального посвідчення (частина третя статті 65 СК України). Права одного з подружжя, який надавав тільки згоду на відчуження спільного майна, але не був стороною договору, у разі розгляду справи про визнання договору відчуження (дарування, міни, купівлі-продажу) майна недійсним і позовних вимог до нього не пред`явлено, не порушуються, оскільки ці права захищаються тим з подружжя, який уклав договір, і є відповідачем у справі».

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21) зроблено висновок, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України). Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

За таких обставин у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 слід було відмовити з тих підстав, що вона є неналежним відповідачем у цій справі.

Тому суди першої та апеляційної інстанцій зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову, але помилились щодо мотивів такої відмови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням висновків щодо застосування норм права викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2021 року у справі № 727/4168/17 (провадження № 61-1708св19), від 15 вересня 2021 року у справі № 754/4108/18 (провадження № 61-14888св20) та від 10 листопада 2021 року у справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21) колегія суддів вважає, що судові рішення частково ухвалені без додержання норм матеріального та з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу необхідно задовольнити частково; оскаржені рішення змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Оскільки Верховний Суд змінює судові рішення, але виключно у частині мотивів їх прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 грудня 2020 року змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук