Постанова

Іменем України

13 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 686/16213/21

провадження № 61-2671св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа - приватний нотаріус Хмельницького міськрайонного нотаріального округу Лучковська Тамара Миколаївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Хмельницького міськрайонного нотаріального округу Лучковська Тамара Миколаївна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Воронкова Володимира Олексійовича на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2022 року у складі судді Чевилюк З. А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 січня 2023 року у складі колегії суддів: Грох Л. М., Янчук Т.О., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (справа № 686/9661/20), у якому просив визнати недійсним з моменту укладення договір позики від 21 жовтня 2014 року укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , визнати недійсним з моменту укладання договір іпотеки від 21 жовтня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міськрайонного нотаріального округу Лучковською Т. М. за реєстровим номером 3348, скасувати свідоцтво від 29 липня 2016 року, видане приватним нотаріусом Хмельницького міськрайонного нотаріального округу Лучковською Т. М. за реєстровим номером 1908, скасувати запис про право власності від 29 липня 2016 року за номером 15660245 про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 93,6 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 482013668101, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на майно від 29 липня 2016 року, індексний номер 30708988 прийнятого державним реєстратором - приватним нотаріусом Хмельницького міськрайонного нотаріального округу Лучковською Т. М., визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу від 19 грудня 2016 року квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міськрайонного округу Лучковською Т. М. за № 3309.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що договір позики від 21 жовтня 2014 року та договір іпотеки від 21 жовтня 2014 року укладені між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , договір купівлі-продажу квартири від 19 грудня 2016 року укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 за своїм змістом суперечать вимогам закону та не спрямовані на реальне настання обумовлених ними правових наслідків. Доказами такої фіктивності є свідомий намір на ухилення ОСОБА_4 від виконання своїх грошових зобов`язань за договором позики від 26 грудня 2015 року шляхом укладення 21 жовтня 2014 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 договору іпотеки та в подальшому договору купівлі-продажу від 19 грудня 2016 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 та виведенням із приватної власності нерухомого майна одразу після закінчення терміну повернення грошових коштів за договором позики від 26 грудня 2015 року. Метою ж пред`явлення позову є повернення у власність ОСОБА_4 квартири, за рахунок якої можуть бути виконані зобов`язання за укладеним між ОСОБА_4 та позивачем договором позики від 26 грудня 2015 року.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 березня 2021 року провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу від 19 грудня 2016 року квартири АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міськрайонного округу Лучковською Т. М. за номером 3309, закрито.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 24 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 березня 2021 року в частині закриття провадження у справі скасовано, справу направлено до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області для продовження розгляду.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 липня 2021 року прийнято до провадження справу № 686/16213/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Лучковська Т. М., про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області ухвалою від 20 травня 2022 року позов залишив без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що належним чином повідомлений позивач та його представник повторно не з`явилися в судове засідання, заяви про розгляд справи за відсутності позивача до суду не подавали.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Хмельницький апеляційний суд постановою від 26 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2022 року залишив без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції обґрунтовано залишив позов без розгляду, оскільки належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи позивач та його представник повторно не з`явилися в судове засідання, що є підставою для залишення позову без розгляду.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У лютому 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Воронков В. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 січня 2023 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що місцевий суд при постановленні ухвали про залишення позову без розгляду проявив надмірний формалізм з огляду на ситуацію, що склалася в країні. Залишаючи без змін ухвалу місцевого суду про залишення позову без розгляду, апеляційний суд безпідставно виходив з того, що позивач довіреністю уповноважив представляти його інтереси також адвокатів Лесничевського Р. Г., Воронкова М. В., Вюгара Османова, оскільки зазначені особи не є адвокатами.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

20 березня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд встановив, що справа знаходилася в провадженні місцевого суду з липня 2021 року.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 13 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 24 листопада 2021 року.

У зв`язку із задоволенням клопотань представника позивача розгляд справи неодноразово відкладався, а саме 24 листопада 2021 року, 13 грудня 2021 року, 15 лютого 2022 року, 04 квітня 2022 року.

11 лютого 2022 року на адресу суду першої інстанції від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового розгляду у зв`язку з його зайнятістю в інших судових засіданнях, яке суд задовольнив, розгляд справи відклав на 04 квітня 2022 року.

01 квітня 2022 року від представника позивача - адвоката Воронкова В. О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з введенням воєнного стану, яке суд задовольнив, розгляд справи відклав на 20 травня 2022 року.

13 травня 2022 року представник позивача подав аналогічне клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з уведенням воєнного стану.

При цьому дві останні заяви не містять обґрунтування, які саме обставини, зумовлені воєнним станом, виключають можливість позивача та його представника взяти участь у судовому засіданні.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Частиною третьою статті 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтями 43 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

У рішеннях у справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо доступності правосуддя, держави - учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішення від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).

Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення в цьому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи може свідчити про порушення частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02, пункти 66, 69).

Таким чином, суд зобов`язаний відповідним чином реагувати на недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду в разі повторної неявки до суду належним чином повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 9901/949/18 (провадження № 11-1179заі19) та від 27 травня 2020 року у справі № 9901/11/19 (провадження № 11-122заі20) викладено правову позицію про те, що загальнообов`язкові процесуальні правила є певною формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.

Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема, забезпечує захист інтересів відповідача, який вимушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання.

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20 травня 2022 року у справі № 753/8582/19-ц (провадження № 61-20040св21).

У цій справі судові засідання призначалися неодноразово, зокрема на 04 квітня та на 25 травня 2022 року.

01 квітня 2022 року від представника позивача - адвоката Воронкова В. О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з уведенням воєнного стану. 13 травня 2022 року представник позивача подав аналогічне клопотання про відкладення розгляду справи.

Отже, обізнаність позивача через його представника про дату, час і місце розгляду цієї справи підтверджується матеріалами справи та не спростована учасниками справи.

Таким чином, позивачу було відомо про два останні судові засідання, однак до суду він не з`явився і заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав.

За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, урахувавши, що справа тривалий час перебувала на розгляді в суді, її розгляд неодноразово відкладався, позивач, будучи повідомленим про дату і час розгляду справи, двічі поспіль не з`явився у судове засідання, дійшов правильного висновку про залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частин першої статті 257 ЦПК України.

Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, діяв у межах повноважень та у визначений процесуальним законом спосіб.

При цьому слід ураховувати, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення його без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України), тому порушення норм статті 6 Конвенції немає.

Аргументи касаційної скарги про неврахування судами введення в Україні воєнного стану не заслуговують на увагу, оскільки між воєнним станом (бойовими діями) у державі та неявкою в судове засідання має бути причинний зв`язок, підтверджений належними доказами. Проте, крім наявності воєнного стану на території України, позивач не посилався на будь-які інші обставини, які перешкоджали з`явитися в судові засідання. Крім того позивач (його представник) не був позбавлений можливості порушити перед судом клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з дотриманням статті 212 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки досліджених судами доказів, які суди вважали достатніми для залишення позову без розгляду, у контексті обставин, які заявник вважає такими, що виключають можливість залишення поданої ним позовної заяви без розгляду, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Воронкова Володимира Олексійовича залишити без задоволення.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов