Постанова

Іменем України

5 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 686/18437/17

провадження № 61-62св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Лісовогринівецька сільська рада,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 листопада 2019 року, прийняту колегією в складі суддів: Гринчука Р. С., Грох Л. М., Спірідонової Т. В.,у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Лісовогринівецької сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійнихвимог щодо предмета спору, -Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, про визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся позовом до ОСОБА_2 , Лісогринівецької сільської ради Хмельницького району, третя особа, яка не заявляє самостійнихвимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, про визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що він є власником земельної ділянки АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю, виданим та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 475.

Власником суміжної земельної ділянки АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 . Право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 набула у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка, у свою чергу, набула право власності у результаті приватизації земельної ділянки, про що було видано відповідний державний акт на право приватної власності на землю.

Увесь час, протягом якого позивач користується своєю земельною ділянкою, межі земельної ділянки ніколи суміжними землекористувачами не порушувались, земельних спорів між ними не виникало.

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до приватного підприємства «Юридичної компанії «Земельні справи» з метою розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для присвоєння кадастрового номеру та реєстрації відомостей про земельну ділянку у Державному земельному кадастрі.

Згідно з актом обстеження спірних земельних ділянок на АДРЕСА_2 від 10 лютого 2017 року частина земельної ділянки, яка належить позивачу, накладається на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_2 .

Під час розгляду Хмельницьким окружним адміністративним судом справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, третя особа - ОСОБА_2 , про скасування рішення державного реєстратора позивачу стало відомо, що у 2007-2008 роках ОСОБА_2 без погодження меж земельної ділянки розробила технічну документацію та виготовила державний акт на право власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Зазначає, що технічна документація було розроблена ОСОБА_2 без погодження з позивачем меж земельної ділянки, в акті приймання-передачі межових знаків підпис позивача підроблений.

На підставі виготовленої технічної документації із землеустрою Лісогринівецькою сільською радою Хмельницького району було видано ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ 305971, кадастровий номер 6825083600:01:001:0361, розміром 0,096 га.

Відомості, наявні у технічній документації, які у подальшому були внесені до Держаного земельного кадастру, не відповідають дійсності, оскільки суттєво змінюють межі земельної ділянки ОСОБА_2 у сторону збільшення за рахунок належної позивачу на праві власності земельної ділянки.

Посилаючись на те, що земельна ділянка ОСОБА_2 збільшилась за рахунок його земельної ділянки, що фактично позбавляє його права власності на частину земельної ділянки та можливості розробити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на всю площу власної земельної ділянки, позивач просив суд: визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 14 квітня 2008 року серії ЯЕ 305971, кадастровий номер 6825083600:01:001:0361, розміром 0,096 га, виданий ОСОБА_2 .

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

РішеннямХмельницького міськрайонного суду від 24 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що саме погодження меж є виключно допоміжною стадією у процесі приватизації земельної ділянки, спрямованою на уникнення необов`язкових технічних помилок. Погодження меж земельної ділянки є частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою технічної документації, необхідної для передачі громадянам земельних ділянок у власність. Суд визнав необґрунтованими посилання позивача на те, що технічну документацію було розроблено без погодження з ним меж земельної ділянки. Тому суд, врахувавши висновок експерта, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів порушення його прав.

ПостановоюХмельницького апеляційного суду від 28 листопада 2019 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 17 грудня 2019 року, апеляційнускаргу ОСОБА_1 задоволено.

РішенняХмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 липня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ 305971 від 14 квітня 2008 року, кадастровий номер 6825083600:01:001:0361, розміром 0,096 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , виданий ОСОБА_2 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що з встановлених судом обставин справи, а також з висновку експерта вбачається, що земельна ділянка, належна ОСОБА_2 , фактично неправомірно збільшена за рахунок земельної ділянки ОСОБА_1 , що, в свою чергу, призвело до порушення прав останнього, тому оспорюваний державний акт не можна вважати таким, що відповідає вимогам закону, і він підлягає визнанню недійсним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

26 грудня 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 листопада 2019 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційнаскарга мотивованатим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що межа, яка розділяє земельні ділянки позивача та відповідача, була погоджена ще в 1995 році, про що свідчить досліджуваний в суді акт погодження меж від 1995 року, і була незмінною.

Такожзазначає, що позивач не має кадастрового номера земельної ділянки. Земельна ділянка позивача хоч і сформована як об`єкт цивільних прав, проте вона не внесена до Державного реєстру земель, оскільки позивач не розробив технічну документацію із землеустрою. Однак земельна ділянка, яка належить відповідачу, має кадастровий номер, розроблений проект землеустрою з чітко встановленими координатами поворотних точок меж земельної ділянки в натурі, внесена до Державного земельного кадастру та зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім того, зазначає, що, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 неправильно визначив склад учасників цієї справи, визначивши відповідачем у справі не Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та Лісовогринівецьку сільську раду, а ОСОБА_2 .

Також заявник не погоджується з висновком експерта, оскільки він містить суперечливі твердження, крім того, експертиза проведена без документації із землеустрою.

Зазначає, що оскаржуваним рішенням суду апеляційної інстанції порушено її право власності на землю, яке набуто добросовісно, відкрито та на законних підставах.

Позиція інших учасників справи

У березні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому послався на безпідставністьїї доводів. Вказував, що суд апеляційноїінстанції встановив фактичні обставини справи, якімають значення дляїї правильного вирішення, надав належну оцінку зібраним у справідоказам і ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області матеріали цивільної справи № 686/18437/17.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Суди встановили, що 9 листопада 1995 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельнуділянку площею 0,084 га для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 на території Лісогринівецької сільської ради (т. 1 а. с. 7, 8).

14квітня 2008 року ОСОБА_2 отримала державний акт на право приватної власності на суміжну земельнуділянку площею 0,0960 га, щорозташована на АДРЕСА_2 (т. 1 а. с. 184).

Сторони в поданих до суду документах та в ході судового розглядупідтвердили, що межа у вигляді паркану з дротяної сітки на металевих стовпах, якийрозташований міжїх земельними ділянками, є фактичною межею, яка була погоджена в 1995 році та з того часу незмінна (т. 1 а.с. 57, 141, 229).

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 26 квітня 2018 року призначено в цій справі судову земельно-технічну експертизу (т. 1 а. с. 154-156).

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи № 589/018 визначити межі накладення земельної ділянки, розташованоїна АДРЕСА_1 , та суміжної земельної ділянки на АДРЕСА_2 , відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою немає можливості, оскільки на земельну ділянку, що на АДРЕСА_1 , не надана землевпоряднадокументація, а даних натурального огляду та інформації, яка міститься в наданих на дослідження матеріалах, недостатньо для надання відповіді на поставлене питання. Крім того, за результатом дослідження встановлено, що земельна ділянка АДРЕСА_2 ісові Гринівці, яка знаходиться у власності ОСОБА_2 на підставі державного актасерії ЯЕ № 305971, згідно розташування меж, визначеного наявною в матеріалах справитехнічною документацієюіз землеустрою, накладається на земельну ділянку АДРЕСА_2 , якою фактично користується ОСОБА_1 , площа накладення становить 0,0148 га (148 кв. м), тобто 15,4 % від площіділянки ОСОБА_2 . В додатку № 9 до вказаного висновкуміститься план накладення земельноїділянки, в якому схематично відображено місце та виділено точки накладення (т. 1 а. с. 167-206).

Допитаний в суді першої інстанціїексперт ОСОБА_4 підтвердив, що земельна ділянка ОСОБА_2 згідноз технічною документацією із землеустрою та поворотних точок меж земельної ділянки за поземельною книгою, накладається на земельну ділянку ОСОБА_1 .

На підтвердження цієї обставини свідчитьтакож факт збільшення земельноїділянки з кадастровим номером 6825083600:01:001:0361 з 0,092 га до 0,096 га (т. 1 а.с. 38, 79).

Відповідно до акта обстеження спірнихземельних ділянокна АДРЕСА_2 від 10лютого 2017 року під час комісійного обстеження спеціалістамиЛісовогринівецької сільської ради за результатами вимірів буловстановлено, що частиназемельної ділянкипозивача за координатами, занесеними до кадастровоїкарти, накладається на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянкусерії ЯЕ 305971, кадастровий номер 6825083600:01:001:0361, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а. с. 12).

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з частиноютретьою статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальнихдій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Хмельницькогоапеляційного суду від 28 листопада 2019 рокуздійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання абооспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свогоособистого немайновогоабо майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов'язане з позбавленням йогосуб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю абочастково.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і, залежно від установленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу своїх порушених прав зазначав, що відповідач ОСОБА_2 незаконно заволоділа частиною належної йому на праві приватної власності земельної ділянки, у зв`язку з чим він позбавлений можливості внести відомості до Державного земельного кадастру, оскільки було виявлено перетин (накладення) належної йому земельної ділянки із земельною ділянкою відповідача.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право, володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиноюпершою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправнопозбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частин другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (стаття 155 ЗК України).

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відповідно до статті 193 ЗК України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж. Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрівінших природнихресурсів.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Статтею 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів, координат поворотних точок, геометричних параметрів, назв, адрес будівель, споруд та інженерних мереж, ідентифікаторів об`єктів будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; частину земельної ділянки, на якій може проводитися гідротехнічна меліорація; відомості про назву, код (номер) меліоративної мережі, яка забезпечує гідротехнічну меліорацію відповідної земельної ділянки; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 126 ЗК України в редакції, яка діяла на дату оформлення права власності на спірну земельну ділянку, право власності на земельну ділянку і право користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Як встановили суди та вбачається з матеріалів справи, позивач є власником земельної ділянки площею 0,084 га для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 на території Лісогринівецької сільської ради, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю від 09 листопада 1995 року.

Відповідач ОСОБА_2 є власником суміжної земельної ділянки площею 0,0960 га, що розташованана АДРЕСА_2 , що підтверджується державним актом від 14 квітня 2008 року.

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи № 589/018 визначити межінакладення земельноїділянки, розташованої на АДРЕСА_1 , та суміжної земельноїділянки на АДРЕСА_2 , відповідно до правовстановлюючих документів та документації ізземлеустрою немає можливості, оскільки на земельну ділянку, що на АДРЕСА_1 , не надана землевпоряднадокументація, а даних натурального огляду та інформації, яка міститься в наданих на дослідження матеріалах, недостатньо для надання відповіді на поставлене питання. В той же час,земельна ділянка АДРЕСА_2 ісові Гринівці, яка знаходиться у власності ОСОБА_2 на підставі державного акта серії ЯЕ № 305971, згідно розташування меж, визначеного наявною в матеріалах справитехнічною документацієюіз землеустрою, накладається на земельну ділянку АДРЕСА_2 , якою фактично користується ОСОБА_1 , площа накладення становить 0,0148 га (148 кв. м), тобто 15,4 % відплощі ділянки ОСОБА_2 . В додатку №9 до вказаного висновку міститься план накладенняземельної ділянки, в якому схематично відображено місце та виділено точки накладення.

На підтвердження цієї обставини свідчитьтакож факт збільшення земельноїділянки з кадастровим номером 6825083600:01:001:0361 з 0,092 га до 0,096 га.

Встановивши зазначені обставини, а також врахувавши те, що земельна ділянка, належна ОСОБА_2 , фактично неправомірно збільшена за рахунок земельної ділянки ОСОБА_1 , що, в свою чергу, призвело до порушення прав останнього, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку від 14 квітня 2008 року серії ЯЕ 305971.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Суд касаційної інстанції не приймає як підставу для скасування оскаржуваного судового рішення посилання в касаційній скарзі на те, що позивач не має кадастрового номера земельної ділянки і земельна ділянка позивача не внесена до Державного реєстру земель, оскільки позивач не розробив технічну документацію із землеустрою, а земельна ділянка, яка належить відповідачу, має кадастровий номер, розроблений проект землеустрою з чітко встановленими координатами поворотних точок меж земельної ділянки в натурі, внесена до Державного земельного кадастру та зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Такі посилання є помилковими, оскільки збільшення земельної ділянки відповідача за рахунок земельної ділянки позивача, а також накладення земельної ділянки ОСОБА_2 на земельну ділянку позивача позбавляє останнього права власності на всю земельну ділянку та можливості розробити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку, яка йому належить. Провести реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки позивач немає можливості, оскільки в ньому міститься інформація про земельну ділянку відповідача з відповідним кадастровим номером.

Доводи касаційної скарги про те, що, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 неправильно визначив склад учасників цієї справи, вказавши відповідачем у справі не Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та Лісовогринівецьку сільську раду, а ОСОБА_2 , є безпідставним, з огляду на наступне.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року в справі № 581/478/18 (провадження № 61-183св20) вказано, що «належними відповідачами у справах про визнання недійсними актів про право власності на земельну ділянку є особа, якій видано державний акт про право власності на відповідну земельну ділянку, та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв рішення про його видачу».

Отже, належними відповідачами у цій справі є ОСОБА_2 на ім`я якої видано оспорюваний державний акт, а також Лісогринівецька сільська рада Хмельницького району Хмельницької області, яка його видала.

Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не має відповідати за заявленими вимогами, а, отже, не є належним відповідачем у справі.

Посилання в касаційній скарзі на те, що висновок експерта містить суперечливі твердження і експертиза проведена без документації із землеустрою, колегія суддів не приймає, оскільки відповідач не надав належних та допустимих доказів на його спростування.

Інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права й зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів, не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки цей суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Крім того, суд касаційної інстанції не вирішує заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування судових витрат на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн, оскільки за результатом перегляду справи у суді касаційної інстанції касаційну скаргу залишено без задоволення.

Керуючись статями 400 ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIІI, статтями 401 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційнускаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Хмельницькогоапеляційного суду від 28 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційноїінстанції набираєзаконної сили з моменту їїприйняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В. М. Ігнатенко

В. А. Стрільчук