ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року
місто Київ
справа № 686/19620/22
провадження № 61-5308св23
Верховний Суд, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Хмельницька обласна прокуратура,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Хмельницької обласної прокуратури на постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 березня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у вересні 2022 року звернувся до суду з позовом до Хмельницької обласної прокуратури, в якому просив:
- визнати протиправними дії Прокуратури Хмельницької області, правонаступником якої є Хмельницька обласна прокуратура, щодо строку прийняття постанови, порушення місячного терміну з дня звернення заявника;
- визнати протиправними дії Прокуратури Хмельницької області щодо внесення в постанову Хмельницької обласної прокуратури від 31 березня 2021 року даних про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, розміру заробітку та інших грошових доходів та шкоди у розмірі 0, 00 грн;
- визнати протиправною бездіяльність Прокуратури Хмельницької області щодо невнесення в постанову Хмельницької обласної прокуратури від 31 березня 2021 року про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду: 1) докладного розрахунку втраченого громадянином заробітку (доходу) з посиланням на документи, на підставі яких проведено розрахунок (розмір середньомісячного заробітку, період, протягом якого громадянин був відсторонений від попередньої посади, перебував під вартою як вид запобіжного заходу, відбував покарання або адміністративне стягнення; сума податків, що підлягає утриманню за цей період часу, підсумкова сума, що підлягає виплаті в рахунок втраченого заробітку); 2) розміру сум, що виплачені (стягнуті за виконавчим листом) на користь установи (адвоката), яка надала юридичну допомогу; 3) загальної суми, що підлягає виплаті громадянинові на відшкодування завданої шкоди, і порядок її виплат;
- скасувати постанову Прокуратури Хмельницької області від 31 березня 2021 року про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду;
- зобов`язати Прокуратуру Хмельницької області ухвалити нову постанову про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, стосовно ОСОБА_1 , в якій як вихідні дані врахувати, що: ОСОБА_1 протягом 2009-2015 років зареєстрований як приватний підприємець, доходу не отримував, за час перебування під слідством та судом був позбавлений можливості отримувати заробіток та інші грошові доходи (розмір шкоди за неотримання доходів як фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) визначається, виходячи зі встановленого законом мінімуму заробітної плати з дотриманням передбаченого законодавством коригування втраченого громадянином заробітку щомісячно (до моменту винесення постанови)); ОСОБА_1 протягом 2009-2015 років був директором Приватного підприємства «ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» (далі - ПП «ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ»), на підприємстві доходу не отримував, за час перебування під слідством та судом був позбавлений можливості отримувати заробіток та інші грошові доходи (розмір шкоди, за неотримання доходів як директор ПП «ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» визначається, виходячи зі встановленого законом мінімуму заробітної плати з дотриманням передбаченого законодавством коригування втраченого громадянином заробітку, щомісячно (до моменту винесення постанови)); ОСОБА_1 протягом
2009-2015 років був фінансовим директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ПММ» (далі - ТОВ «ПММ»), доходу не отримував за час перебування під слідством та судом був позбавлений можливості отримувати заробіток та інші грошові доходи (розмір шкоди як директора ТОВ «ПММ» визначається, виходячи з встановленого законом мінімуму заробітної плати з дотриманням передбаченого законодавством коригування втраченого громадянином заробітку, щомісячно (до моменту винесення постанови)); ОСОБА_1 протягом 2009-2015 років був директором Приватного підприємства «Постач-Сервіс» (далі - ПП «Постач-Сервіс»), доходу не отримував за час перебування під слідством та судом був позбавлений можливості отримувати заробіток та інші грошові доходи (розмір шкоди як директора ПП «Постач-Сервіс» визначається, виходячи з встановленого законом мінімуму заробітної плати з дотриманням передбаченого законодавством коригування втраченого громадянином заробітку, щомісячно (до моменту винесення постанови)); ОСОБА_1 протягом 2009-2015 років був директором Приватного підприємства «Дизайн Буд Сервіс Поділля» (далі - ПП «Дизайн Буд Сервіс Поділля»), доходу не отримував за час перебування під слідством та судом був позбавлений можливості отримувати заробіток та інші грошові доходи (розмір шкоди як директора ПП «Дизайн Буд Сервіс Поділля» визначається, виходячи з встановленого законом мінімуму заробітної плати з дотриманням передбаченого законодавством коригування втраченого громадянином заробітку, щомісячно за період (до моменту винесення постанови));
- зобов`язати Прокуратуру Хмельницької області встановити середньо ринкову вартість арештованого майна, для чого здійснити його оцінку за середніми цінами на момент винесення постанови.
Позивач обґрунтовував пред`явлений ним позов тим, що постановою від 10 липня 2017 року у справі № 822/1816/17, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року, Хмельницький окружний адміністративний суд визнав протиправними дії Прокуратури Хмельницької області щодо відмови у прийняті постанови про відшкодування ОСОБА_1 втраченого заробітку та інших грошових доходів, які він втратив внаслідок проведення досудового розслідування від 16 травня 2014 року № 32014240000000028, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 212 та частиною другою статті 366 КК України, прийняття якої передбачене статтею 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Також суд зобов`язав Прокуратуру Хмельницької області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 щодо виплати йому втраченого заробітку та інших грошових доходів, які він втратив внаслідок проведення досудового розслідування від 16 травня 2014 року № 32014240000000028 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 212 та частиною другою статті 366 КК України, та прийняти постанову у порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
На виконання цього рішення суду 31 березня 2021 року Хмельницька обласна прокуратура ухвалила постанову про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, якою вирішила відшкодувати ОСОБА_1 заробіток та інші грошові доходи, а також іншу шкоду, яку він втратив внаслідок проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 16 травня 2014 року № 32014240000000028, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 212 та частиною другою статті 366 КК України, в сумі 0, 00 грн.
Стверджував, що, ухвалюючи постанову від 31 березня 2021 року, Хмельницька обласна прокуратура порушила місячний термін для розгляду заяви з дня звернення громадянина. Прийняття постанови відбулося 31 березня 2021 року замість 06 березня 2017 року.
Позивач наголошував, що, приймаючи постанову від 31 березня 2021 року, Хмельницька обласна прокуратура «про людське око» визначила розмір шкоди у 0, 00 грн, проте прокуратура не здійснила детальний аналіз обставин, не навела розрахунку шкоди, а лише зазначила, що розмір шкоди визначений Хмельницьким апеляційним судом у цивільній справі № 686/1049/18, та не врахувала, що цей розмір відрізняється від 0, 00 грн та відноситься до періоду перебування під вартою позивача, будучи на посаді директора Приватного підприємства «Дизайн Буд Сервіс Поділля» (далі - ПП «Дизайн Буд Сервіс Поділля) за період з 10 березня 2011 року до 26 грудня 2011 року.
Звернув увагу, що прокуратура у постанові не зазначила про втрату заробітку на посадах підприємств ПП «ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ», ТОВ «ПММ», ПП «Постач-Сервіс» за період з 18 листопада 2010 року до 29 грудня 2015 року, також не визначила дохід позивача за період 2010-2015 років як приватного підприємця.
Зауважив, що прокуратура в постанові проігнорувала висновок суду у справі № 822/1816/17 про те, що позивач за час перебування під слідством та судом позбавлений можливості отримувати заробіток та інші грошові доходи.
Без будь-яких досліджень та надання оцінки розміру збитків залишилися постанови слідчого про накладення арешту на земельну ділянку, належну ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності, серії ЯЖ № 959415, площею 0, 10 га, накладення арешту на автомобіль «Jeep Compass», накладення арешту на трансформатор ТДТН 25000/110, заводський номер 112658, який належав ОСОБА_1 на підставі біржової угоди від 09 листопада 2006 року, накладення арешту на приміщення, у якому мешкає позивач, на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Стверджував, що без відповідної уваги постанови залишився розмір сум, що виплачені адвокату Прядуну В. Б., який надавав юридичну допомогу у справі, про що зазначено в постанові Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 грудня 2011 року у справі № 1/2218/939/11 та в ухвалі Апеляційного суду Хмельницької області.
У зв`язку з наведеним позивач вважав, що внесення в постанову розміру заробітку та інших грошових доходів та шкоди, що підлягає відшкодуванню у сумі 0, 00 грн, не відповідають вимогам закону та є протиправними.
Зазначив, що оскаржуваною постановою прокуратури йому фактично відмовлено у відшкодуванні шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування у кримінальному провадженні від 16 травня 2014 року №32014240000000028 щодо обвинувачення його у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 212 та частиною другою статті 266 КК України.
Стислий виклад заперечень відповідача
Хмельницька обласна прокуратура подала відзив на позов, просила відмовити у його задоволенні з тих підстав, що на час ухвалення оскаржуваної постанови відповідача судами у справі № 686/1049/18 вже було визначено розмір втраченого ОСОБА_1 заробітку та інших доходів, які він втратив внаслідок проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 07 грудня 2022 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що позивачу вже відшкодовано шкоду в порядку, передбаченому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», зокрема, постановою Хмельницького апеляційного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 686/1049/18 та рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 27 липня 2017 року у справі № 686/2708/17. Суди встановили, що відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків директора підприємства було зумовлено не рішенням органів досудового слідства чи суду, а виключно ініціативою власника ПП «Дизайн Буд Сервіс Поділля».
Щодо вимог про зобов`язання Прокуратури Хмельницької області встановити середньо ринкову вартість арештованого майна, для чого здійснити його оцінку за середніми цінами на момент винесення постанови, то суд врахував, що Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що громадянинові повертається майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт.
Також суд врахував, що обраний позивачем спосіб захисту скасування постанови прокуратури та зобов`язання ухвалити нову постанову із бажаним для позивача змістом не є ефективним, не призведе задоволення заявлених вимог до реального та ефективного поновлення порушеного права, у зв`язку з чим такі позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Постановою від 14 березня 2023 року Хмельницький апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасував рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 грудня 2022 року, ухвалив нове рішення, яким частково задовольнив позов ОСОБА_1 .
Суд визнав протиправними дії Прокуратури Хмельницької області щодо нездійснення розгляду у місячний строк заяви ОСОБА_1 від 01 березня 2017 року про відшкодування втраченого заробітку та втраченого прибутку внаслідок здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Скасував постанову прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Хмельницької обласної прокуратури Балюка Віталія Олександровича від 31 березня 2021 року, якою відшкодовано заробіток та інші грошові доходи ОСОБА_1 , а також іншу шкоду, які він зазнав внаслідок проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 16 травня 2014 року № 32014240000000028, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 212 та частиною другою статті 366 КК України, в розмірі 0, 00 грн.
Зобов`язав Хмельницьку обласну прокуратуру розглянути звернення ОСОБА_1 до Прокуратури Хмельницької області з приводу виплати йому втраченого заробітку та інших грошових доходів, які він втратив внаслідок проведення досудового розслідування від 16 травня 2014 року № 32014240000000028, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 212 та частиною другою статті 366 КК України, та ухвалити постанову у порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
В іншій частині вимог позову відмовив.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виснував, що чинним законодавством України, що регулює спірні правовідносини, передбачено обов`язок органу досудового розслідування визначити розмір відшкодовуваної шкоди з урахуванням отриманих документів, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди, які витребовує такий орган у відповідних державних і громадських організацій, водночас, ані Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ані Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженим наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41 (далі - Положення № 6/5/3/41), не надано повноважень органу, що виносить постанову (ухвалу) про відшкодування шкоди, відмовити у визначенні розміру шкоди, переліченої у пунктах 1, 3, 4 статті 3 Закону.
Апеляційний суд встановив, що зміст оскаржуваної постанови прокуратури від 31 березня 2021 року свідчить, що прокурор, визначаючи розмір відшкодовуваної шкоди у розмірі 0, 00 грн, фактично відмовив ОСОБА_1 у відшкодуванні втраченого заробітку та іншої шкоди, яка була йому заподіяна внаслідок проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 16 травня 2014 року № 32014240000000028, виходячи з того, що рішеннями судів відповідна шкода вже була відшкодована. Втім, прокурор усупереч Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та Положенню № 6/5/3/41 не витребував та не дослідив необхідних документів, які мають значення для перевірки доводів ОСОБА_1 та визначення розміру завданої шкоди внаслідок втрати доходу (заробітку) ним як приватним підприємцем та як працівником підприємств ПП «ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ», ТОВ «ПММ», ПП «Постач-Сервіс», а також формально, всупереч закону, відшкодував шкоду у розмірі 0, 00 грн, що суперечить змісту як самої оскаржуваної постанови, так і приписам Положення № 6/5/3/41.
Оскаржувана постанова не містить жодних розрахунків визначення розміру заподіяної ОСОБА_1 шкоди. Враховуючи, що прокурор визначив її у 0, 00 грн, тому в постанові потрібно було навести відповідний розрахунок розміру шкоди із зазначенням усіх необхідних ввідних даних, зокрема, і розміру шкоди, яка повинна була бути виплачена заявнику і яка фактично була йому виплачена.
Також суд встановив, що прокурор пропустив місячний строк для ухвалення оскаржуваної постанови, оскільки з дати звернення ОСОБА_1 01 березня 2017 року із відповідною заявою до дати прийняття оскаржуваної постанови прокурором 31 березня 2021 року минуло більше чотирьох років.
Інші вимоги ОСОБА_1 , зокрема щодо зобов`язання Прокуратури Хмельницької області зазначити при ухваленні нової постанови конкретні обставини, про які просить ОСОБА_1 , за висновками апеляційного суду, задоволенню не підлягають, оскільки прийняття відповідної постанови з включенням до її змісту тих або інших даних є виключною компетенцією органу досудового розслідування, який повинен дотримуватися вимог відповідних нормативних актів.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Хмельницька обласна прокуратура 10 квітня 2023 року з використанням засобів поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 березня 2023 року, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 грудня 2022 року залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, визначив як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення те, що:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 686/1049/18 (провадження № 14-654цс18), відповідно до яких у разі скасування постанови про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, суд зобов`язаний визначити розмір такої шкоди;
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), згідно з якими оскільки Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту відповідно до статей 15 16 ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою;
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 761/24672/15 (провадження № 61-4379св19), щодо вибору ефективного (правомірного) способу захисту порушеного права.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 26 квітня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі.
За частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що у вироку від 05 листопада 2013 року Хмельницький міськрайонний суду Хмельницької області виправдав ОСОБА_1 за частиною третьою статті 27, частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 209, частиною другою статті 366 КК України (за епізодом підробки та використання накладної № 214) за відсутністю складу злочину, за частиною другою статті 366 КК України (за епізодом підробки та передачі документів ТОВ «Юнар», ТОВ «Укргалантерея» до тендерного комітету ВАТ «ЕК Хмельницькобленерго») виправдав за недоведеністю участі у вчиненні цього злочину та засудив за частиною першою статті 366 КК України зі звільненням на підставі частини п`ятої статті 74 КК України від покарання.
Ухвалою від 28 січня 2014 року Апеляційний суд Хмельницької області скасував вирок суду першої інстанції в частині засудження за частиною першою статті 366 КК України з направленням справи в цій частині прокурору Хмельницької області на додаткове розслідування.
Постановою прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Балюка В. О. кримінальне провадження від 16 травня 2014 року № 32014240000000028 було закрито у зв`язку із невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості засновника та директора ПМП «Юнар» і директора ПП «Дизайн Буд Сервіс Поділля» ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 212 та частиною другою статті 266 КК України у суді та вичерпання можливостей їх отримати.
ОСОБА_1 під слідством та судом перебував з 18 листопада 2010 року до 29 грудня 2015 року, з яких 9 місяців та 16 днів під вартою.
Постановою від 22 листопада 2010 року слідчий ОВС СВ ПМ ДПУ у Хмельницькій області Назаренко Є. В. наклав арешт на земельну ділянку, належну ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності, серії ЯЖ № 959415, площею 0, 10 га, на АДРЕСА_2 .
Постановою від 23 листопада 2010 року слідчий ОВС СВ ПМ ДПУ у Хмельницькій області Назаренко Є. В. наклав арешт на автомобіль «Jeep Compass», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Постановою від 28 березня 2011 року слідчий ОВС СВ ПМ ДПУ у Хмельницькій області Назаренко Є. В. наклав арешт на трансформатор ТДТН 25000/110, заводський номер 112658, який належав ОСОБА_1 на підставі біржової угоди від 09 листопада 2006 року.
01 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Прокуратури Хмельницької області із заявою про відшкодування йому втраченого заробітку з урахуванням інфляції та неотриманого прибутку, просив ухвалити постанову про відшкодування 36 000, 00 грн втраченого заробітку, 47 800, 00 грн - компенсації втрати заробітку внаслідок інфляції, 875 000, 00 грн - втраченого прибутку.
Постановою від 10 липня 2017 року у справі № 822/1816/17, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року, Хмельницький окружний адміністративний суд зобов`язав Прокуратуру Хмельницької області розглянути звернення ОСОБА_1 з приводу виплати йому заробітку та інших грошових доходів, які він втратив внаслідок проведення досудового розслідування.
Цією ж постановою встановлено, що оскільки Прокуратура Хмельницької області 29 грудня 2015 року ухвалила постанову, якою закрила кримінальне провадження від 16 травня 2014 року №3201424000000028, вона повинна визначити розмір відшкодування шкоди позивачу у місячний термін.
Постановою від 08 листопада 2017 року прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Хмельницької області на звернення ОСОБА_1 із заявою про відшкодування йому втраченого заробітку та втраченого прибутку відмовив у задоволенні заяви про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, з тих підстав, що досудове розслідування здійснювалося слідчими
СУ ФР ГУ ДФС у Хмельницькій області, якими було порушено кримінальну справу стосовно особи, ініціювалися запобіжні заходи (тримання під вартою), а в значній частині обвинувачення ОСОБА_1 був виправданий Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області, який також змінював запобіжний захід на підписку про невиїзд, тому у Прокуратури Хмельницької області немає законних, обґрунтованих підстав, а також оригіналів документів, необхідних для визначення шкоди, яка підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 .
Рішенням від 15 травня 2018 року у справі № 686/1049/18 Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області визнав неправомірною та скасував постанову прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Балюка В. О. від 08 листопада 2017 року, якою відмовлено у відшкодуванні ОСОБА_1 шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.
Постановою від 11 листопада 2020 року у справі № 686/1049/18, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року, Хмельницький апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнив апеляційну скаргу Хмельницької обласної прокуратури. Апеляційний суд скасував рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2018 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 та в частині стягнення з Прокуратури Хмельницької області судових витрат, ухвалив у цій частині нове судове рішення.
Суд стягнув із Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 втрачений заробіток з урахуванням індексу інфляції - 21 324, 41 грн та витрати за надання правової допомоги у кримінальній справі - 28 000, 00 грн, а разом - 49 324, 41 грн. У задоволенні позову ОСОБА_1 в частині вимог про стягнення доходу відмовив. В іншій частині рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2018 року залишив без змін.
Суд апеляційної інстанції виснував, що завдана позивачеві майнова шкода підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в частині втраченого заробітку за період перебування ОСОБА_1 під вартою у зв`язку з обранням стосовно нього запобіжного заходу (з 10 березня 2011 року до 26 грудня 2011 року), з урахуванням інфляційних втрат, а також в частині відшкодування витрат на правову допомогу.
Рішенням від 18 травня 2017 року у справі № 686/2708/17 Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області стягнув на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на відшкодування заподіяної ОСОБА_1 незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду моральної шкоди грошові кошти в сумі 200 000, 00 грн.
Рішенням від 27 липня 2017 року у справі № 686/2708/17, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 09 грудня 2019 року, Апеляційний суд Хмельницької області змінив рішення суду першої інстанції в частині розміру відшкодування моральної шкоди, виклав абзац другий резолютивної частини рішення в такій редакції:
«Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на відшкодування заподіяної ОСОБА_1 незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду моральної шкоди в сумі 300 000, 00 грн».
Рішення суду в частині стягнення з Прокуратури Хмельницької області, Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, Державної казначейської служби України судового збору та відшкодування судових витрат на правову допомогу скасував.
Стягнув на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України відшкодування судових витрат на правову допомогу в сумі 7 200, 00 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Постановою від 31 березня 2021 року, ухваленою на виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року у справі № 822/1816/17, прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Хмельницької області Балюк В. О. вирішив відшкодувати заробіток та інші грошові доходи ОСОБА_1 , а також іншу шкоду, якої він зазнав внаслідок проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 16 травня 2014 року № 32014240000000028, у розмірі 0, 00 грн.
Прокурор керувався тим, що на час прийняття згаданої постанови суди вже визначили розмір втраченого заробітку та інших грошових доходів, які втратив ОСОБА_1 внаслідок проведення досудового розслідування.
Апеляційний суд додатково встановив, що відповідно до змісту постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року у справі № 822/1816/17 позивач зазнав шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
ОСОБА_1 , звертаючись до прокурора із відповідною заявою про відшкодування шкоди, зазначав, що втратив заробіток у період з 2010 року до 2015 року як приватний підприємець, а також як працівник на підприємствах ПП «ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ», ТОВ «ПММ», ПП «Постач-Сервіс», оскільки за час перебування під слідством та судом був позбавлений можливості отримувати заробіток та інші грошові доходи.
Натомість за змістом оскаржуваної постанови від 31 березня 2021 року прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Хмельницької області Балюк В. О. визначив розмір відшкодовуваної шкоди у розмірі 0, 00 грн, фактично відмовив ОСОБА_1 у відшкодуванні втраченого заробітку та іншої шкоди, яка йому заподіяна внаслідок проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 16 травня 2014 року № 32014240000000028, виходячи з того, що рішеннями судів відповідна шкода вже була відшкодована.
Втім, прокурор усупереч Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та Положенню № 6/5/3/41 не витребував та не дослідив необхідних документів, які мають значення для перевірки доводів ОСОБА_1 та визначення розміру завданої шкоди внаслідок втрати його доходу (заробітку) як приватного підприємця та як працівника підприємств ПП «ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ», ТОВ «ПММ», ПП «Постач-Сервіс», а також формально, усупереч закону, відшкодував шкоду у розмірі 0, 00 грн, що суперечить змісту як самої оскаржуваної постанови, так і правилам Положення № 6/5/3/41.
Оскаржувана постанова не містить жодних розрахунків визначення розміру заподіяної ОСОБА_1 шкоди. Враховуючи, що прокурор визначив розмір заподіяної шкоди у 0, 00 грн, тому в постанові повинен був навести відповідний розрахунок розміру шкоди із зазначенням усіх необхідних ввідних даних, зокрема, і розміру шкоди, яка повинна була бути виплачена заявнику і яка фактично була йому виплачена.
Також апеляційний суд встановив, що прокурор пропустив місячний строк для ухвалення оскаржуваної постанови, оскільки з дати звернення ОСОБА_1 01 березня 2017 року із відповідною заявою до дати прийняття оскаржуваної постанови прокурором 31 березня 2021 року минуло більше чотирьох років.
Право, застосоване судом
Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частини перша та друга статті 1176 ЦК України).
Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України). Цим законом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій.
Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення (частина перша статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.
У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до приписів цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку (частина друга статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував, що заявник наполягає на тому, що позивач обрав неефективний спосіб захисту, адже скасування постанови прокурора визначення шкоди без її визначення та зобов`язання прийняти нову постанову із бажаним для позивача змістом не матиме наслідком задоволення вимог до реального та ефективного поновлення порушеного права, оскільки заподіяна позивачу незаконними діями органів досудового розслідування шкода уже повністю визначена судами та відшкодована.
Проте, такі доводи та підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного перегляду справи з огляду на таке.
Так, у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 761/24672/15 (провадження № 61-4379св19) Верховний Суд зазначив, що:
«Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина перша статті 3 ЦПК України у редакції на час звернення до суду з позовом, відповідає частині першій статті 4 ЦПК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
(далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Вирішуючи кожний конкретний спір на підставі всіх установлених обставин, суд повинен установити, на захист якого права подано відповідний позов, чи порушене, не визнане або оспорене таке право відповідачем (відповідачами), а також з`ясувати, чи призведе задоволення заявлених вимог до реального та ефективного поновлення порушеного права, та залежно від з`ясованого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Під ефективним поновленням потрібно розуміти реальний позитивний вплив судового рішення про задоволення позову на виявлену під час судового розгляду обставину порушення (невизнання) оспорення або запобігання виникненню спору щодо права, на захист якого був поданий позов.
Водночас відмова в позові з підстав обрання неефективного способу захисту може мати місце тоді, коли в судовому процесі відсутній будь-який сенс у розрізі питання щодо реальної можливості захисту прав позивача в обраний ним спосіб.
Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону».
У справі, що переглядається, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій прокуратури під час ухвалення постанови від 31 березня 2017 року, скасування цієї постанови та зобов`язання відповідача постановити нову про відшкодування шкоди.
Обраний позивачем спосіб захисту порушених прав відповідає способу захисту, передбаченому для спірних правовідносин, що відповідає частині другій статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Посилання на правові висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 686/1049/18
(провадження № 14-654цс18) також не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у цій справі.
Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що чинним законодавством визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Щодо висновків Великої Палати Верховного Суду про обов`язок суду визначити розмір відшкодування шкоди, то Верховний Суд врахував, що такі позовні вимоги були пред`явлені позивачем у справі, натомість у справі, яка переглядається, такі позовні вимоги не були заявлені позивачем, а тому не могли бути розглянуті судом з урахуванням принципу диспозитивності, закріпленого у статті 13 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги, що постановою від від 11 листопада 2020 року у справі № 686/1049/18, яка була залишена без змін постановою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року, Хмельницький апеляційний суд стягнув із Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 втрачений заробіток з урахуванням індексу інфляції - 21 324, 41 грн та витрати за надання правової допомоги у кримінальній справі - 28 000, 00 грн, а разом - 49 324, 41 грн, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у цій справі про те, що прокурор, усупереч Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та Положенню № 6/5/3/41, не витребував та не дослідив необхідних документів, які мають значення для перевірки доводів ОСОБА_1 та визначення розміру завданої шкоди внаслідок втрати доходу (заробітку) ним як приватним підприємцем та як працівником підприємств ПП «ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ», ТОВ «ПММ»,
ПП «Постач-Сервіс», а також формально, всупереч закону, відшкодував шкоду у розмірі 0, 00 грн, що суперечить змісту як самої оскаржуваної постанови, так і приписам Положення № 6/5/3/41.
У справі № 686/1049/18 не було предметом судового розгляду питання про відшкодування шкоди позивачеві, завданої внаслідок втрати доходу (заробітку) ним як приватним підприємцем та як працівником підприємств ПП «ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ», ТОВ «ПММ», ПП «Постач-Сервіс», суд лише досліджував підставність заявлених вимог про відшкодування шкоди із втраченого заробітку на ПП «Дизайн Буд Сервіс Поділля», що не є предметом розгляду у справі, що переглядається.
Касаційна скарга не містить доводів та підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції в частині висновків суду про скасування постанови прокурора як такої, що ухвалена з порушенням вимог законодавства, зокрема без дослідження необхідних обставин справи для визначення дійсного до відшкодування розміру шкоди, тож такі висновки суду апеляційної інстанції Верховний Суд не переглядає.
Щодо застосування до спірних правовідносин правових висновків, сформульованих Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс19), про те, що оскільки Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту відповідно до статей 15 16 ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою, то потрібно враховувати, що вони зроблені за інших фактичних обставин справи.
У справі № 686/23731/15-ц позивач просив відшкодувати йому майнову та моральну шкоду у зв`язку з постановленням судом стосовно нього виправдовувального вироку, та Велика Палата Верховного Суду виснувала, що законом установлено, що визначення розміру відшкодування шкоди, якої зазнав громадянин внаслідок незаконних дій у разі ухвалення виправдувального вироку, здійснює суд, про що постановляє відповідну ухвалу.
Натомість у справі, що переглядається, постановою прокурора закрито кримінальне провадження від 16 травня 2014 року № 32014240000000028 у зв`язку із невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості, а тому органом, який має визначити розмір відшкодування шкоди позивачеві, є прокуратура.
Тож підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду Верховний Суд не встановив.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Переглянувши у касаційному порядку судове рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, з урахуванням неможливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції і не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального чи процесуального права, а тому касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду залишенню без змін.
В цілому доводи касаційної скарги зводяться до непогодження з оскаржуваним судовим рішенням, необхідність здійснення переоцінки доказів у справі, що не є повноваженням суду касаційної інстанції.
Враховуючи, що передбачених частиною третьою статті 400 ЦПК України підстав для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги Верховний Суд не встановив, так само як і не встановив обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають скасуванню, тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду залишенню без змін.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Розподіл судових витрат
Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то перерозподіл судових витрат за розгляд справи судом першої інстанції та апеляційний розгляд справи Верховний Суд не здійснює.
Судові витрати зі сплати судового збору, понесені заявницею у зв`язку з поданням касаційної скарги, покладаються на неї.
Керуючись статтями 400 409 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Хмельницької обласної прокуратури залишити без задоволення.
Постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 березня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді С. О. Погрібний
І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак