ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 686/22156/23
адміністративне провадження № К/990/40307/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Загороднюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29.09.2023 (головуючий суддя - С.А. Колієв)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2023 (головуючий суддя - В.Б. Шидловський, судді - О.П. Курко, О.А. Боровицький)
у справі № 686/22156/23
за позовом ОСОБА_1
до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області
про визнання протиправними та скасування рішень,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН МХМ № 000777 від 09.02.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 гривень;
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН МХМ № 000909 від 13.09.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 гривень;
- визнати протиправним та скасувати Рішення № 8 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 09.02.2022 - Туреччина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29.09.2023, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2023, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до адміністративного суду. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, скасування рішення про примусове повернення до країни походження повернуто позивачу.
3. При прийнятті рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про пропуск позивачем строку на звернення до суду та неповажність причин пропуску строку, зазначені позивачем.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
4. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
5. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про неповажність причин пропуску строку звернення до суду позивачем. Позивач підкреслює, що лише 05.07.2023 звернувся до адвоката за наданням правової допомоги щодо вирішення питання перебування на території України. Заявник касаційної скарги наголошує, що ОСОБА_1 не є громадянином України, не володіє знанням чинного законодавства України, не має юридичної освіти, не знає особливостей чинного законодавства у сфері міграційного права, у зв`язку з чим не міг знати про специфіку судового захисту від порушеного права з боку органу державної влади. Наголошує, що позивачу не було забезпечено перекладача та не було забезпечено правову допомогу.
Позиція інших учасників справи
6. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Рух касаційної скарги
7. Ухвалою Верховного Суду від 14.12.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
8. Ухвалою Верховного Суду від 13.02.2024 адміністративну справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Нормативне врегулювання
9. Частинами першою, другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
10. Відповідно до частин третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
11. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено у статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України.
12. За приписами частини другої статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
13. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, частинами першою та другою якої передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оцінка Верховного Суду
14. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм процесуального права, виходить із такого.
15. Відповідно до частини першої статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
16. За змістом частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
17. Суд зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
18. Разом з тим, причину пропуску строку можна вважати поважною, якщо вона одночасно відповідає таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
19. Отже, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними та допустимими доказами.
20. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.08.2023 позивач через свого представника звернувся до суду з позовом з вимогами про визнання протиправними та скасування постанов про накладення адміністративного стягнення серії ПН МХМ № 000777 від 09.02.2022, серії ПН МХМ № 000909 від 13.09.2022 та визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 09.02.2022 № 8.
21. Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що копії вказаних постанов позивач отримав в день їх винесення тобто 09.02.2022 та 13.09.2022, копію рішення 09.02.2022.
22. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду представник позивача посилався на ту обставину, що позивачу не було видано наручно примірники протоколу, постанови та рішення, а підписував він вказані документи, не розуміючи того, що саме він підписує у зв`язку з відсутністю перекладача, а тому позивач не мав змоги звернутися до суду за захистом свої прав у встановлений законом строк. Крім того, представник позивач посилається на введення воєнного стану в Україні.
23. Надаючи оцінку наведеним позивачем підставам для поновлення строку, суди дійшли висновку щодо їх неповажності, оскільки, як встановлено судами, під час складання протоколів про адміністративне правопорушення 09.02.2022 та 13.09.2022 ОСОБА_1 роз`яснювалися його права, в тому числі право користуватися правовою допомогою та послугами перекладача. При цьому позивач заявив про небажання скористатися послугами перекладача та адвоката. Після ухвалення постанови від 09.02.2022 про притягнення до адміністративної відповідальності та рішення про примусове повернення до країни походження від 09.02.2022 ОСОБА_1 оплатив призначений штраф та придбав квиток на рейс до Туреччини. Після винесення постанови від 13.09.2022 ОСОБА_1 також сплатив визначений штраф.
24. Враховуючи наведене, є підстави вважати, що саме з 09.02.2022 та відповідно з 13.09.2022 позивачу було достеменно відомо щодо прийнятих відносно нього рішень та про можливе порушення його прав, прийняттям оскаржуваних рішень.
25. Сплата позивачем штрафу та придбання квитку на рейс до Туреччини дають підстави для висновку щодо розуміння позивачем змісту ухвалених стосовно нього рішень.
26. Крім того, судами встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 13.09.2022 у справі № 686/19249/22 задоволено позов управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, вирішено затримати для забезпечення видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, та примусового видворення за межі України, громадянина Турецької Республіки ОСОБА_1 строком на шість місяців та примусово видворено громадянина Турецької Республіки ОСОБА_1 за межі території України.
27. Суд апеляційної інстанції встановив, що прийняття вказаного рішення відбувалося за участі позивача та перекладача Пімоненко Л.С.
28. Вищезазначене у сукупності спростовує доводи представника позивача, які покладено і в основу касаційної скарги про нерозуміння позивача змісту оскаржуваних рішень та правових наслідків, у зв`язку з прийняттям таких.
29. Посилання представника позивача на ту обставину, що 05.07.2023 позивач звернувся до адвоката за наданням правової допомоги та ознайомлення адвоката лише 24.07.2023 з рішеннями, прийнятими відносно ОСОБА_1 , а тому саме з 24.07.2023 починається перебіг строку звернення до суду, судом відхиляється, оскільки зазначена обставина вказує лише на факт ознайомлення адвоката з рішеннями, які прийняті відносно ОСОБА_1 , проте вказане не спростовує ту обставину, що сам позивач отримав оскаржувані рішення та ознайомився з ними у день їх прийняття.
30. Щодо посилань представника позивача на запровадження воєнного стану в Україні Верховний Суд зазначає таке.
31. У постанові від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 Велика Палата Верховного Суду вказала, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
32. За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.
33. При оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
34. Заявником не зазначено, яким чином запровадження воєнного стану в Україні перешкоджало позивачу звернутися до суду з позовом в межах строку, визначеного законом, як і не надано доказів на підтвердження вказаних обставин.
35. Таким чином, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з вказаними вище позовними вимогами, належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено та не надано, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом.
36. Верховний Суд наголошує, що процесуальним законом зобов`язано учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки (частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України).
37. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
38. Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.
39. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення у справах «Стаббігс на інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії»).
40. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
41. Практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
42. Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України»), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
43. Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
44. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
45. Інші доводи касаційної скарги зводяться здебільшого до незгоди позивача з діями відповідача щодо прийняття оскаржуваних у цій справі рішень, проте з урахуванням приписів статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, такі судом касаційної інстанції не можуть аналізуватися у межах розгляду цієї справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
46. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки щодо розподілу судових витрат
47. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 327 341 345 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
постановив:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29.09.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі № 686/22156/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко
Судді А.В. Жук
А.Г. Загороднюк