Постанова

Іменем України

20 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 686/22426/21

провадження № 61-8012св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: управління Держпраці у Хмельницькій області, Державна служба України з питань праці,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2022 року у складі судді Павловської А. А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 липня 2022 року у складі колегії суддів Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Держпраці у Хмельницькій області, Державної служби України з питань праці про визнання незаконним дій відповідачів та зобов`язання вчинити певні дії.

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до управління Держпраці у Хмельницькій області, Державної служби України з питань праці про визнання незаконним дій відповідачів та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивовано тим, що позивач є джерелом інформації про прихований нещасний випадок із смертельним наслідком працівника ОСОБА_2 під час виконання ним трудових обов`язків, також він є заявником у кримінальному провадженні за № 12020240010002360 відкритому за фактом смерті ОСОБА_2 . З вказаних підстав він звернувся до відповідачів із заявою про проведення розслідування прихованого нещасного випадку із смертельним наслідком, проте відповідачі належним чином не виконують свої обов`язки та в порушення вимог чинного законодавства, проігнорували надану ним інформацію та абсолютно безпідставно не провели розслідування прихованого нещасного випадку із смертельним наслідком, чим порушено його права та інтереси. Крім того, позивач зазначав, що комісія про розслідування нещасного випадку, рішення щодо розгляду поданих ним заяв та скарг приймалися одноосібно начальниками відповідних органів відповідача і він навіть не був опитаний представниками Державної служби України з питань праці, як свідок прихованого працевлаштування, під час проведення інспекційних відвідувань роботодавців.

Позивач просив суд:

- визнати рішення управління Держпраці у Хмельницькій області, викладене у листі від 21 травня 2021 року № 3456/21, про те що нещасний випадок, який стався із ОСОБА_2 не підпадає під вимоги Порядку розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 незаконним;

- визнати рішення Державної служби України з питань праці, викладене у листі від 16 липня 2021 року № 4605/1/9.2-ЗВ-21, про те, що нещасний випадок, що стався 28 травня 2020 року з ОСОБА_2 , не пов`язаний з діяльністю суб`єкта господарювання, тому у Держпраці відсутні підстави для вжиття відповідних заходів реагування незаконним;

- зобов`язати управління Держпраці у Хмельницькій області провести розслідування прихованого нещасного випадку, який призвів до смерті ОСОБА_2 відповідно до вимог Закону України «Про охорону праці» та Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварії на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337;

- визнати дії управління Держпраці у Хмельницькій області, Державної служби України з питань праці щодо не встановлення факту перебування потерпілого ОСОБА_2 у трудових відносинах з роботодавцем ФОП ОСОБА_3 , яка фактично допустила працівника до роботи (ремонту вантажного автомобіля - молоковоза) та перебування з ним у трудових відносинах без оформлення трудового договору;

- встановити факт перебування потерпілого ОСОБА_2 у трудових відносинах з роботодавцем ФОП ОСОБА_3 , яка фактично допустила працівника до роботи без оформлення трудового договору;

- зобов`язати управління Держпраці у Хмельницькій області винести припис ФОП ОСОБА_3 за використання праці неоформлених працівників та вжиття заходів до притягнення її до відповідальності;

- зобов`язати управління Держпраці у Хмельницькій області повідомити про результати соціального розслідування прихованого нещасного випадку, який призвів до смертельного наслідку органами досудового розслідування ГУ Національної поліції в Хмельницькій області.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2022 року, яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 28 липня 2022 року, в позові відмовлено.

Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що позивач не надав суду доказів порушення саме його прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

16 листопада 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

В касаційній скарзі зазначається, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, позивач як заявник у кримінальному провадженні за № 12020240010002360 за фактом загибелі ОСОБА_2 повідомив відповідачів про факт прихованого ФОП ОСОБА_3 нещасного випадку на виробництві, який призвів до смерті незареєстрованого найманого працівника ОСОБА_2 , тому позовні вимоги стосувалися зобов`язання відповідачів провести розслідування прихованого нещасного випадку на виробництві відповідно до тієї інформації яку він як заявник у кримінальному провадженні, надав відповідачам. На думку скаржника, його права та інтереси як заявника і свідка порушено, що змусило його звертатися до суду з цим позовом для встановлення факту прихованого працевлаштування загиблого в судовому порядку, адже відповідачі проігнорували надану ним інформацію і не провели відповідного розслідування.

Суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання позивача про витребування та дослідження доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

У жовтні 2022 року управління Держпраці у Хмельницькій області надіслало відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 17:00 год. в реанімаційному відділенні Хмельницької обласної лікарні помер ОСОБА_2 , 1971 року народження, який 28 травня 2020 року близько 20:30 год. був доставлений із Новоушицької ЦРЛ із діагнозом політравма ЗЧМТ, яку він отримав внаслідок падіння автомобіля під час його ремонту за адресою: АДРЕСА_1 .

Південно-Західне відділення поліції Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області за цим фактом здійснювало досудове розслідування кримінального провадження № 12020240010002360 від 13 червня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що слідів насильницької смерті не виявлено, кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 284 КПК України, тобто у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України.

17 червня 2020 року старший слідчий Південно-Західного відділення поліції Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області Цісар О. О. виніс постанову про закриття кримінального провадження № 12020240010002360 від 13 червня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України.

Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2021 року скасовано постанову старшого слідчого Південно-Західного відділення поліції Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області Цісаря О. О. про закриття кримінального провадження № 12020240010002360 від 13 червня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК Українив зв`язку із виявленими в ній недоліками.

Зобов`язано слідчого, якому доручено здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 12020240010002360, надати ОСОБА_1 витяг з ЄРДР у даному кримінальному провадженні.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно із статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 цього ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18).

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16 та від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач звертаючись до суду із цим позовом зазначав, що 29 червня 2020 року від місцевих жителів с. В. Кужелева Дунаєвецького району Хмельницької області йому стало відомо про смерть свого колишнього сусіда ОСОБА_2 , який загинув під час ремонту автомобіля (отримавши травму голови).

Позивач вважав, що він як особа, яка довідалася про смерть свого колишнього сусіда уповноважений звертатися до управління Держпраці у Хмельницькій області, Державної служби України з питань праці із заявами про проведення розслідування прихованого нещасного випадку, який призвів до смерті ОСОБА_2 .

Проте, позивач не довів порушення відповідачами безпосередньо своїх прав та інтересів.

Доводи скаржника про те, що він є джерелом інформації про прихований нещасний випадок із смертельним наслідком працівника ОСОБА_2 під час виконання ним трудових обов`язків, також що він є заявником у кримінальному провадженні за № 12020240010002360 відкритому за фактом смерті ОСОБА_2 , не свідчать про порушення саме його законних цивільних прав та інтересів, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що факт загибелі ОСОБА_2 впливає на особисті немайнові або майнові права та інтереси позивача.

Доводи про те, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання позивача про витребування та дослідження доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи є безпідставними, оскільки суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що перелічені позивачем матеріали не мають за даних обставин значення для правильного вирішення справи.

Отже, ухвалюючирішення про відмовуу задоволенні позовних вимог, судпершої інстанції, з висновкомякого погодився й апеляційнийсуд, правильно встановивши фактичні обставини справи, якімають суттєве значеннядля її вирішення, оцінивши докази уїх сукупності, дійшли до обґрунтованого висновку, що позивач не довів порушення відповідачамисвоїх прав.

Посилання у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, також, не заслуговують на увагу з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у тих випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми права вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Зазначені доводи заявника відхиляються касаційним судом з огляду на те, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена за результатами оцінки у сукупності всіх доказів та обставин справи.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Відповідно до вказаного, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 389 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 липня 2022 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров