Постанова

Іменем України

02 березня 2021 року

м. Київ

справа № 686/22557/19-ц

провадження № 61-4756св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2019 року у складі судді Салоїд Н. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 лютого 2020 року у складі колегії суддів:

Ярмолюка О. І., Купельського А. В., Янчук Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом

до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі -

АТ КБ «ПриватБанк») про визнання бездіяльності неправомірною

та зобов`язання до вчинення дій.

Позовну заяву мотивовано тим, що на її мобільний телефон протягом тривалого часу надходять дзвінки від АТ КБ «ПриватБанк» щодо кредитного боргу.

ОСОБА_1 зазначала, що вона неодноразово зверталась

до відповідача із проханням надати їй інформацію щодо терміну дії карток та розрахунки боргу, проте їй було відмовлено.

Вважала, що відмова банку надати їй зазначену інформацію суперечить нормам Закону України «Про захист прав споживачів» та постановам Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 та від 08 червня 2017 року № 49 (0049500-17) «Про затвердження правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», якими передбачено обов`язок банку надавати на письмову заяву клієнта банку повну, доступну інформацію щодо загального розміру його заборгованості, включаючи всі платежі, передбачені умовами кредитного договору.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила суд визнати неправомірними дії АТ КБ «ПриватБанк» щодо ненадання розрахунку боргу та виписки з розрахункового рахунку та зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» надати розрахунок боргу за картковими рахунками № НОМЕР_1

та № НОМЕР_4, а також виписку із розрахункового рахунку № НОМЕР_5

з 01 січня 2014 року із зазначенням терміну дії карток.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 09 грудня 2019 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання до вчинення дій.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки між сторонами виник спір щодо виконання договору банківського обслуговування, який було укладено між ними з метою фінансового забезпечення підприємницької діяльності ОСОБА_1 , тому цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 13 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2019 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження

у справі, оскільки між сторонами виник спір про виконання договору банківського обслуговування, що було укладено між ними з метою фінансового забезпечення підприємницької діяльності ОСОБА_1 ,

а тому цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у березні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій, закриваючи провадження у справі, дійшли помилкових висновків,

що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки невірно визначили характер і зміст спірних правовідносин.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2020 року було відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 686/22557/19

із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2019 року.

У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ КБ «ПриватБанк», на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є законними

та обґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

27 грудня 2012 року між АТ КБ «ПриватБанк» та фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_1 було укладено договір банківського обслуговування, відповідно до умов якого банк відкрив

ФОП ОСОБА_1 поточний рахунок № НОМЕР_2 та картковий рахунок № НОМЕР_3 , на які було встановлено кредитний ліміт, а також надав позивачці платіжну картку № НОМЕР_6 для обслуговування зазначених рахунків (а. с. 36).

Зазначений договір укладений сторонами шляхом підписання

ОСОБА_1 заяви про відкриття поточного рахунку та картки

зі зразками підписів і відбитки печатки, за змістом яких ОСОБА_1 визнала, що ця заява та картка зі зразками підписів і відбитки печатки разом із умовами та правилами надання банківських послуг, у тому числі умовами та правилами обслуговування за розрахунковими картками,

а також тарифами, становлять укладений між сторонами договір банківського обслуговування.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 30 травня

2000 року зареєстрована як фізична особа-підприємниць (а. с. 37, 54, 55).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України

(тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати

або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновків, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню

не підлягає.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин (частина п`ята статті 26 ЦК України).

Згідно із частиною другою статті 4 ГПК України (у редакції Закону

від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав

та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За правилами частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають

у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Критеріями належності справи до господарського судочинства

за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору

та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка

не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Тобто, фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право

на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації

в порядку, встановленому законом.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право

на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур

не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання,

та від визначення цих правовідносин як господарських.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження № 12-37гс19).

Із положень статті 626 ЦК України та статті 179 ГК України слідує,

що господарським договором є домовленість (угода) між суб`єктами господарювання або між суб`єктом господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами, на підставі якої виникають господарські права та зобов`язання.

Установлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 30 травня 2000 року зареєстрована як фізична особа-підприємниць

(а. с. 37, 54, 55).

Між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір банківського обслуговування з метою фінансового забезпечення підприємницької діяльності ОСОБА_1 , при цьому остання діяла

як суб`єкт господарювання.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, встановивши, що між сторонами виник спір щодо виконання договору банківського обслуговування, що було укладено між ними з метою фінансового забезпечення підприємницької діяльності ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли правильного висновку про те, що цей спір підлягає розгляду

в порядку господарського судочинства, у зв`язку із чим не може розглядатися у порядку цивільного судочинства та відкрите провадження

у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України підлягає закриттю.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи,

а зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший

статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання,

чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає

зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ

від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 09 грудня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду

від 13 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович