Постанова

Іменем України

05 липня 2023 року

м. Київ

справа № 686/22769/22

провадження № 61-6621св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач -управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області, правонаступником якого є Пенсійний фонд України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2023 року в складі судді: Мазурок О. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 березня 2023 року в складі колегії суддів: Грох Л. М., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області (далі - Фонд) про стягнення компенсації моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що згідно наказу Міністерства агропромислового комплексу України №8-к від 28 серпня 1997 року ОСОБА_1 призначено на підставі контракту на посаду директора Хмельницького комбінату хлібопродуктів строком на п`ять років з 02 вересня 1997 року до 02 вересня 2002 року.

11 червня 2002 року в 23:30 год, при поверненні зі службового відрядження на автомобілі «БМВ-525» д.н. НОМЕР_1 з міста Києва на автодорозі Львів-Кіровоград-Знаменка Хмельницького району на 260 км +600 м з ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода. Вказаний факт підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 19 березня 2010 року старшого слідчого відділу розслідування ДТП СУ УМВС України в Хмельницькій області.

Рішенням Хмельницького міськрайоннного суду від 16 травня 2022 року в справі № 686/3089/22 встановлено факт настання нещасного випадку, що пов`язаний з виробництвом, який стався з ОСОБА_1 11 червня 2002 року. Зобов`язано управління Держпраці у Хмельницькій провести розслідування та скласти акт про нещасний випадок за формою Н-1 згідно Порядку №337 від 17 квітня 2019 року.

На виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16 травня 2022 року в справі № 686/3089/22 управлінням Держпраці у Хмельницькій області створено відповідну комісію та складений акт про нещасний випадок, який пов`язаний з виробництвом за формою Н-1 від 15 липня 2022 року.

Відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в чинній редакції позивачем 08 серпня 2022 року подано до Хмельницького міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області заяву та необхідні документи на призначення страхових виплат у зв`язку з нещасним випадком, який пов`язаний з виробництвом.

Згідно довідки Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії, серія АБ №0043781 від 02 серпня 2022 року ОСОБА_1 встановлено 80 % втрати професійної працездатності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, який мав місце 11 червня 2002 року, та ІІ групу інвалідності безтерміново.

На підставі поданих документів позивачу призначена одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності та щомісячна страхова виплата, яка призначена лише з 10 серпня 2022 року, а не з моменту настання страхового випадку, тобто, з 11 червня 2002 року. Питання виплати позивачу моральної шкоди відповідачем не вирішено з посиланням на частину восьму статті 36 Закону №1105, за якою відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ЦК України та Кодексу законів про працю України.

Проте за нормами статей 21, 28, 34 Закону №1105 в редакції, чинній на час настання нещасного випадку, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин з врахуванням встановлення позивачу інвалідності ІІ групи 12 листопада 2003 року, за наявності факту завдання моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду Фондом.

Позивач вважав, що через отриману травму йому дійсно заподіяно моральну шкоду - досі не має змоги вести звичне життя, відчуває фізичний біль, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, має поганий сон на фоні сильних больових відчуттів та емоційного стану. Визнання його особою з інвалідністю 2 групи безстроково свідчить про тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках.

ОСОБА_1 просив:

стягнути з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області 1 340 000 грн компенсації заподіяної моральної шкоди у зв`язку з нещасним випадком, пов`язаним з виробництвом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області про стягнення компенсації моральної шкоди відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. З результатів аналізу статей 21, 28, 34 Закону про державне соцстрахування 2001 року також слідує, що право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати компенсації за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК;

з 01 січня 2006 року застраховані громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, були позбавлені права на відшкодування моральної шкоди за рахунок фонду, а довідка Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії від 02 серпня 2022 року, відповідно до якої встановлено ОСОБА_1 80% втрати професійної працездатності, не може бути підставою для стягнення з фонду на користь позивача коштів на відшкодування моральної шкоди. Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Тому відсутні підстави для стягнення компенсації моральної шкоди з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області коштів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 30 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2023 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

питання страхування громадян від нещасного випадку на виробництві на час ДТП, що сталося з позивачем, регулювалося Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»;

з 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в редакції Закону України № 77-VIII. Вказаний закон містить аналогічну норму щодо поняття страхового випадку: за соціальним страхуванням від нещасного випадку - нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок, що стався, або професійне захворювання, яке виникло внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці;

згідно з статтею 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в чинній редакції страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про охорону праці". Підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами;

як за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції на час настання нещасного випадку з позивачем (11 червня 2002 року), так і за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в чинній редакції, нещасний випадок стає пов`язаним з виробництвом, а отже, страховим випадком, лише в результаті розслідування нещасного випадку та складання акту розслідування нещасного випадку за встановленою формою. Відтак право на відшкодування шкоди, завданої нещасним випадком, набувається в разі визнання його таким, що пов`язаний з виробництвом;

як встановлено судом, на виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16 травня 2022 року управлінням Держпраці у Хмельницькій області лише 15 липня 2022 року складено акт про нещасний випадок, який пов`язаний з виробництвом за формою Н-1 і таким чином підтверджено, що нещасний випадок з позивачем, який стався 11 червня 2002 року, пов`язаний з виробництвом, а отже, є страховим випадком. Відтак саме з цієї дати, 15 липня 2022 року, позивач набув право на відшкодування шкоди, завданої нещасним випадком. З врахуванням наведеного, до спірних правовідносин, які виникли з 15 липня 2022 року, підлягають застосуванню норми Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в чинній редакції;

відповідно до частини восьмої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в чинній редакції відшкодування моральної шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ЦК України та КЗпП України. Отже, відсутні правові підстави для відшкодування моральної шкоди позивачу як потерпілому від нещасного випадку на виробництві відповідачем;

посилання на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц є некоректним, оскільки у цій справі акт розслідування хронічного професійного захворювання позивача було складено 19 липня 2002 року, в період дії норм Закону № 1105- XIV в редакції, що передбачала відшкодування моральної шкоди Фондом, тому суди застосували ці норми і стягнули моральну шкоду з Фонду. Той факт, що підприємство - роботодавець позивача, яке мало б відповідати за заявленими вимогами щодо відшкодування моральної шкоди, 15 червня 2012 року припинене без правонаступництва, не може слугувати підставою для перекладання цього обов`язку на Фонд. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

01 травня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 березня 2023 року, в якій просив:

оскаржені судові рішення скасувати;

задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

із досліджених судами доказів вбачається, що саме 11 червня 2002 року позивачу було спричинено як фізичну так і психічну травму, а тому фактично право на відшкодування заподіяної шкоди у зв`язку з нещасним випадком, який пов`язаний з виробництвом, в нього виникло саме 11 червня 2002 року;

Хмельницькою МСЕК позивачу встановлена вперше друга група інвалідності по загальному захворюванню безтерміново на підставі акту № 3173 від 12 листопада 2003 року (довідка МСЕ - № 296090);

за даним діагнозом 02 серпня 2022 року, довідкою Хмельницької обласної медико - соціальної експертної комісії, серія АБ №0043781 ОСОБА_1 встановлено 80 % втрати професійної працездатності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, який мав місце 11 червня 2002 року та повторно підтверджено II групу інвалідності безтерміново.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

30 травня 2023 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2023 року: у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яке підписане представником Путерею О. М., про заміну управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області на правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовлено; залучено Пенсійний фонд Українияк правонаступника відповідача управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області; відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, який підписаний представником Путерею О. М., на касаційну скаргу ОСОБА_1 , залишено без розгляду; узадоволенні клопотання ОСОБА_1 повідомити про день та час розгляду справи відмовлено.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 09 травня 2023 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 11 червня 2002 року в 23:30 год з ОСОБА_1 , який повертався із службового відрядження на автомобілі «БМВ-525» д.н. НОМЕР_1 з міста Києва на автодорозі Львів-Кіровоград-Знаменка Хмельницького району на 260 км +600 м сталась дорожньо-транспортна пригода. Наведений факт підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 19 березня 2010 року старшого слідчого відділу розслідування ДТП СУ УМВС України в Хмельницькій області.

На час ДТП ОСОБА_1 працював директором ВАТ «Хмельницький комбінат хлібопродуктів». Вказане підприємство не виконало свій обов`язок щодо повідомлення робочого органу Фонду про настання нещасного випадку з працівником, розслідування нещасного випадку не проводилося.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 травня 2022 року в справі № 686/3089/22:

встановлено факт настання нещасного випадку, що пов`язаний з виробництвом, з ОСОБА_1 11 червня 2002 року;

зобов`язано управління Держпраці у Хмельницькій області провести розслідування та скласти акт про нещасний випадок за формою Н-1 згідно Порядку № 337 від 17 квітня 2019 року.

На виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16 травня 2022 року управлінням Держпраці у Хмельницькій області створено відповідну комісію та складений Акт про нещасний випадок, який пов`язаний з виробництвом за формою Н-1 від 15 липня 2022 року.

Згідно довідки Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії від 02 серпня 2022 року ОСОБА_1 встановлено 80 % втрати професійної працездатності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, який мав місце 11 червня 2002 року та ІІ групу інвалідності безтерміново. На підставі поданих документів йому призначено страхові виплати: одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності; щомісячну страхову виплату, призначену з 10 серпня 2022 року.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку (стаття 173 КЗпП).

Законом України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», який набрав чинності з 01 січня 2015 року, Закон України № 1105-XIV викладено у новій редакції, в тому числі змінено його назву: «Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України (частина восьма статті 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц (провадження № 14-597цс18) вказано, що:

«оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати: якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду. Тобто спори щодо відшкодування шкоди на підставі Закону № 1105-ХІV повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Таким чином, і право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Частинами першою, третьою статті 28 Закону № 1105-ХІV у редакції, чинній на час встановлення ОСОБА_3 висновком МСЕК від 29 вересня 2002 року стійкої втрати професійної працездатності, визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які згідно зі статтею 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду. Відповідно до статті 13 зазначеного Закону страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Відповідно до абзацу 4 статті 1, підпункту «е» пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 34 Закону № 1105-ХІVу зазначеній редакції завданнями страхування від нещасного випадку є, зокрема, відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей. У разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому. Моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку.

Пунктом 27 статті 77 Закону України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та пунктом 22 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію абзацу 4 статті 1, підпункту «е» пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону № 1105-XIV, якими обов`язок відшкодування моральної шкоди було покладено на Фонд. Крім того, Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-V «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», що набрав чинності з 20 березня 2007 року, виключено частину третю статті 34 Закону № 1105-XIV, яка передбачала право потерпілого на відшкодування моральної шкоди. Конституційний Суд України в своєму рішенні від 8 жовтня 2008 року у справі № 1-32/2008 зазначені зміни до Закону № 1105-XIV визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними) з огляду на те, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237? КЗпП України їм надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Законом України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» викладено у новій редакції Закон № 1105-ХІV, в тому числі змінено його назву на Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» набрав чинності з 1 січня 2015 року.

Відповідно до частини восьмої статті 36 цього Закону відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ЦК України та КЗпП України.

Проте акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (стаття 5 ЦК України). Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Зокрема, у рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 Конституційний Суду України зазначив, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Отже, з урахуванням вищезазначеного, починаючи з 1 січня 2006 року застраховані громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, були позбавлені права на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду. З цього часу суб`єктом, за рахунок коштів якого здійснюється відшкодування такої шкоди, є роботодавець».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17 (провадження № 14-288цс19) зазначено, що:

«35. Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати: якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

36. Тобто спори щодо відшкодування шкоди на підставі Закону № 1105-ХІV повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

37. Таким чином, і право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

39. Відповідно до статті 13 зазначеного Закону страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

40. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 Конституційний Суду України зазначив, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом».

У справі, що переглядається, суди встановили, що згідно довідки Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії від 02 серпня 2022 року ОСОБА_1 встановлено 80 % втрати професійної працездатності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, який мав місце 11 червня 2002 року та ІІ групу інвалідності безтерміново. На підставі поданих документів позивачу призначено страхові виплати: одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності; щомісячну страхову виплату, призначено з 10 серпня 2022 року.

За таких обставин, з урахуванням, що МСЕК 02 серпня 2022 року позивачу встановлено втрату професійної працездатності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, суди зробили обґрунтований висновок про відсутність підстави для стягнення компенсації моральної шкоди з Фонду.

Колегія суддів відхиляє посилання позивача на обставину встановлення згідно довідки МСЕК від 12 листопада 2003 року МСЕ № 296090 ОСОБА_2 другої групи інвалідності по загальному захворюванню безтерміново на підставі акту № 3173, оскільки причинами інвалідності на час видачі довідки МСЕК від 12 листопада 2003 року могли бути: загальне захворювання, трудове каліцтво, професійне захворювання, інвалідність з дитинства; для військовослужбовців - поранення, контузія, каліцтво, одержані при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, чи захворювання, пов`язане з перебуванням на фронті, або каліцтво, одержане внаслідок нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, чи захворювання, не пов`язане з перебуванням на фронті, а в спеціально передбачених законодавством випадках - захворювання, одержане при виконанні обов`язків військової служби (пункт 4 Положення про медико-соціальну експертизу чинного на час видачі довідки МСЕК від 12 листопада 2003 року). Проте відповідно до довідки Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії від 02 серпня 2022 року ОСОБА_1 встановлено втрату професійної працездатності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права чи без дотримання норм процесуального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить залишити без задоволення; оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков