ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2024 року
м. Київ
справа № 686/24925/22
провадження № 61-980св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , яка подана представником - адвокатом Гуменюк Алею Павлівною, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 серпня 2023 року у складі судді Карплюка О. І. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення.
На обґрунтування позову зазначила, що вона є одноосібним власником будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,1 га, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 6810100000:28:001:0012, на якій вказаний будинок розташований.
частиною вказаного будинку та земельної ділянки вона володіє на підставі нотаріально посвідчених договорів дарування від 20 грудня 2018 року. Ще частину вказаного будинку та земельної ділянки вона отримала у спадок після смерті її сестри ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за заповітом від 31 травня 2022 року.
Вказує, що відповідачі без реєстрації проживали у цьому будинку ще за життя її сестри ОСОБА_5 , яка не дозволяла їм проживати, але в силу свого віку не наважувалася їх виселити.
На час звернення до суду із цим позовом, відповідачі займають увесь будинок з прибудинковими спорудами, користуються ним на власний розсуд, при цьому чинять їй як власнику перешкоди у користуванні житловим приміщенням, погрожуючи фізичною розправою.
Також посилалася на те, що у відповідачів була наявна не погашена заборгованість за комунальні послуги, і вона як власник, змушена була її погасити за них.
Вона намагалася поспілкуватися з відповідачами, щоб переконати їх в добровільному порядку виселитися, надіслала їм письмову вимогу про звільнення житлового приміщення, однак ця вимога залишилась без задоволення.
Через протиправні дії відповідачів вона вимушена була звернутися до органів поліції. Проте поліцейські рекомендували їй звернутися до суду із позовом про виселення відповідачів.
З урахуванням викладених обставин позивачка просила суд усунути перешкоди в користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 з надвірними будівлями та спорудами та земельною ділянкою площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 6810100000:28:001:0012 по АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з даного будинку без надання іншого жилого приміщення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 09 листопада 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалено усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 житловим будинком з надвірними будівлями та спорудами, що по АДРЕСА_1 , шляхом виселення з нього ОСОБА_2 та ОСОБА_4 без надання їм іншого жилого приміщення.
В решті позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суди зазначили, що відповідачі не є власниками чи співвласниками житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою вони також не зареєстровані. А тому не мають законних підстав для проживання в цьому будинку. За таких обставин вони підлягають виселенню без надання їм іншого жилого приміщення.
Крім того, суди звернули увагу, що спірний будинок не є єдиним житлом ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які мають право на користування іншим житловим приміщенням, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , де зареєстровані.
Разом із тим, частково відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що стороною позивача не доведено, що відповідачами чиняться перешкоди ОСОБА_1 в користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_2 , ОСОБА_4 - адвокат Гуменюк А. П. оскаржила його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 09 листопада 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 , ОСОБА_4 - адвоката Гуменюк А. П. залишено без задоволення, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 серпня 2023 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15 січня 2024 року ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє представник - адвокат Гуменюк А. П., через засоби поштового зв`язкузвернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 серпня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 листопада 2023 року у вказаній справі.
З урахуванням уточненої касаційної скарги від 21 лютого 2024 року просили суд скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухваленіз порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу від 22 березня 2024 року ОСОБА_1 просить суд касаційну скаргу відхилити, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
19 березня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Відповідно до розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду Олени Грицик № 582/0/226-24 від 23 квітня 2024 року про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_6 , на підставі службової записки Секретаря Другої судової палати Червинської М. Є., справу № 61-686/24925/22 призначено судді-доповідачеві Коротенку Є. В. Судді, які входять до складу колегії: Зайцев А. Ю., Тітов М. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що за життя ОСОБА_5 була власником житлового будинку та земельної ділянки з кадастровим номером 681010000:28001:0012 по АДРЕСА_1 .
Відповідачка ОСОБА_2 з 18 червня 2002 року перебувала в шлюбі з ОСОБА_7 , який є сином ОСОБА_5 .
Після одруження з ОСОБА_7 відповідачка ОСОБА_2 без реєстрації стала проживати у житловому будинку по АДРЕСА_1 . Від шлюбу у ОСОБА_7 та ОСОБА_2 народилися сини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З 18 квітня 2001 року місце проживання відповідачки ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим 28 лютого 2006 року Хмельницьким РВ УМВС України у Хмельницькій області.
З 11 квітня 2018 року місце проживання відповідача ОСОБА_4 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується повідомленням Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області № 6801.5-4891/6801.1-22 від 13 грудня 2022 року.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_10 помер.
ОСОБА_5 20 грудня 2018 року подарувала ОСОБА_1 частку житлового будинку з надвірними будівлями та частку земельної ділянки площею 0,1 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідними договорами дарування.
Інші частки вказаного майна позивачка успадкувала за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про право на спадщину від 31 травня 2022 року.
Згідно довідки комітета самоорганізації населення мікрорайону Ружична Хмельницької міської ради № 328 від 20 травня 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 проживають без реєстрації відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , яка подана представником - адвокатом Гуменюк Алею Павлівною, не містить доводів щодо вирішення позовних вимог в частині усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, а тому, в силу положень статті 400 ЦПК України, оскаржувані судові рішення в указаній частині вимог не є предметом касаційного перегляду.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 серпня 2023 року та постанова Хмельницького апеляційного суду від 09 листопада 2023 року в оскаржуваній частині відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
За змістом статті 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Разом із тим, за змістом статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Кожному гарантується недоторканність житла (стаття 30 Конституції України).
Позивачка у своєму позові просила суд усунути перешкоди в користуванні спірними житловим будинком та земельною ділянкою, що належать їй на праві приватної власності, шляхом виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з даного будинку без надання іншого жилого приміщення.
Згідно із частиною четвертою статті 9 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.
У частині третій статті 116 ЖК України передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Такими, що самоправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися до нього самовільно без будь-яких підстав. Виселення цих осіб пов`язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі.
Пункт 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених у пункті 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров`я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у пункті 2 статті 8 Конвенції.
У своїй діяльності Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу», враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.
Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї, а також практику ЄСПЛ як джерело права.
Підсумовуючи висновки про принципи застосування статті 8 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях ЄСПЛ, виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.
Викладене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачі не є власниками чи співвласниками житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою вони не зареєстровані, договору оренди не укладали, а тому не мають законних підстав для проживання в цьому будинку.
За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що відповідачі підлягають виселенню без надання їм іншого жилого приміщення.
Оцінюючи виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на предмет пропорційності, встановивши, що порушені права позивачки - власника житла, гарантовані як національним законодавством України, так і статтею 8 Конвенції, а також статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважали, що у цьому випадку за обставин цієї справи виселення відповідачів зі спірного житла є законним та пропорційним заходом, переслідує легітимну мету та є необхідним.
При цьому судами правильно прийнято до уваги, що спірний будинок не є єдиним житлом ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які мають право на користування іншим житловим приміщенням, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , де зареєстровані.
Ураховуючи, що спірний будинок належить на праві власності позивачці та не є єдиним житлом відповідачів, з огляду на існування конфліктної ситуації між сторонами, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про виселення відповідачів з вказаного житлового приміщення без надання їм іншого жилого приміщення.
Посилання у касаційній скарзіна незалучення до участі у справі Органу опіки та піклування є безпідставними, оскільки позовних вимог про виселення малолітніх синів відповідачки: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,позивачкою заявлено не було. Крім того, вказані малолітні особи, в силу вимог статті 29 ЦК України, також мають право користування іншим житловим приміщенням, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2 .
Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішення не впливають.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 серпня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 листопада 2023 року в оскаржуваній частині - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Оскільки виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 серпня 2023 року, залишеного без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 09 листопада 2023 року, було зупинено ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2024 року до закінчення касаційного провадження у справі, у зв`язку із залишенням цього судового рішення без змін необхідно поновити його дію.
Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , яка подана представником - адвокатом Гуменюк Алею Павлівною, залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 серпня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 листопада 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення, залишити без змін.
Поновити виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 серпня 2023 року, залишеного без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 09 листопада 2023 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов