Постанова

Іменем України

17 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 686/25217/16-ц

провадження № 61-7644св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Акціонерне товариство «УкрСиббанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 березня 2020 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту й заставу транспортного засобу.

На обґрунтування позовних вимог вказував, що 19 червня 2008 року між ним та ПАТ «УкрСиббанк» укладено договір про надання споживчого кредиту

й заставу транспортного засобу № 11361529000.

Позивач зазначав, що на момент укладення оспорюваного договору у ПАТ «УкрСиббанк» була відсутня індивідуальна ліцензія Національного банку України, яка б дозволяла використовувати іноземну валюту в якості засобу платежу при виконанні умов кредитного договору.

Посилаючись на статті 203 215 227 ЦК України, а також зазначаючи, що банк свої зобов`язання не виконав, оскільки позивач заяву про видачу кредиту не підписував та грошових коштів не отримував, а за фактом зловживання

та шахрайства при укладенні кредитного договору від 19 червня 2008 року

№ 11361529000 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості

за № 12015240010004547, 20 квітня 2015 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» і ПАТ «УкрСиббанк» укладено договір факторингу № 17, відповідно до якого право грошової вимоги до нього перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»,

ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту й застави транспортного засобу від 19 червня 2008 року № 11361529000, укладений між ним та ПАТ «УкрСиббанк».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 13 грудня 2018 року у складі судді Приступи Д. І. позов задоволено.

Визнано недійсним договір про надання споживчого кредиту й застави транспортного засобу від 19 червня 2008 року № 11361529000, укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 .

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 08 квітня 2019 року скасовано заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду від 13 грудня 2018 року за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк», ТОВ «Довіра та гарантія»

про визнання договору недійсним.

Повторним заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 03 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір про надання споживчого кредиту й застави транспортного засобу від 19 червня 2008 року № 11361529000, укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції, посилаючись на висновок судово-почеркознавчої експертизи від 18 серпня 2018 року № 1.1-0097:18, відповідно до якого підпис у заяві про видачу кредиту від 17 червня 2008 року, у заявці/анкеті на отримання кредиту від 17 червня 2008 року, у договорі купівлі-продажу автомобіля від 18 червня 2008 року в графі «покупець», в акті приймання-передачі автомобіля від 18 червня 2008 року в графі «покупець», у заяві компетентним органам від 19 червня 2008 року про реєстрацію автомобіля, у заяві про видачу готівкових коштів від 19 червня 2008 року у графі «підпис» виконано

не ОСОБА_1 , а іншою особою, дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 заяву про видачу кредиту не підписував і кредитні кошти не отримував, банк не виконав своїх зобов`язань перед ОСОБА_1 , тому позовні вимоги підлягають задоволенню, а договір визнанню недійсним.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 18 березня 2020 року заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду від 03 жовтня 2019 року скасоване, ухвалене нове судове рішення, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 826,80 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, апеляційний суд дійшов висновку, що оспорюваний кредитний договір не може бути визнаний недійсним із зазначених у позовній заяві підстав, оскільки кредитний договір є укладеним з моменту досягнення його сторонами в письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору та підписаний сторонами, законодавством не заборонено вираження у договорі грошових зобов`язань в іноземній валюті, а позивач погодився саме на такі умови, дії ж щодо отримання грошей з поточного рахунку позичальника стосуються виконання договору, а не його укладення, тоді як правове значення для вирішення питання про визнання кредитного договору недійсним має додержання його сторонами вимог закону саме під час укладення.

При цьому апеляційний суд вважав, що банківська установа, з якою позивачем укладено кредитний договір, має відповідну ліцензію, а позичальник (позивач

у справі), підписав кредитний договір, погодившись з його умовами.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У квітні 2020 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 березня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, просить постанову апеляційного суду скасувати й залишити в силі заочне рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано,

що договір споживчого кредиту укладався з метою придбання автомобіля, проте висновком почеркознавчої експертизи встановлено, що підпис у заяві

на отримання кредиту та видачу кредитних коштів виконаний не ОСОБА_1 ,

а іншою особою; підпис у договорі про придбання автомобіля у графі «покупець», у заяві про реєстрацію автомобіля, в акті приймання-передачі автомобіля виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою; автомобіль, на придбання якого отримувався кредит, ніколи не був зареєстрований за ОСОБА_1 , а за фактом шахрайства з отриманням кредитних коштів на придбання автомобіля відкрито кримінальне провадження. Зазначене, на думку особи, яка подала касаційну скаргу, свідчать про те, що укладений із ним кредитний договір є недійсним.

На думку ОСОБА_1 на сьогодні відсутній висновок Верховного Суду щодо питань застосування норм права у подібних правовідносинах.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2020 року АТ «УкрСиббанк» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказувало, що рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

На обґрунтування своєї позиції товариство вказує, що позов про визнання кредитного договору недійсним подано з підстав відсутності у кредитора банківської ліцензії на здійснення операцій в іноземній валюті, тоді як доводи касаційної скарги зводяться до ненадання апеляційним судом оцінки обставинам справи щодо виконання кредитного договору. Але під час розгляду справи за позовом про визнання кредитного договору недійсним з підстав відсутності банківської ліцензії на здійснення операцій в іноземній валюті апеляційним суд врахував висновки судово-почеркознавчої експертизи

від 18 серпня 2018 року № 1.1-0097:18, відповідно до якої підпис на кредитному договорі виконано саме ОСОБА_1 .

Посилання у касаційній скарзі на те, що за фактом шахрайства із кредитними коштами відкрито кримінальне провадження, також не може бути взяте до уваги, оскільки саме кредитна установа - банк є потерпілою стороною у цій кримінальній справі.

АТ «УкрСиббанк» звертає увагу, що Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція у справах з подібними правовідносинами, відповідно до якої правове значення при вирішенні спав про стягнення заборгованості за кредитним договором має встановлення фактичного отримання позичальником грошових коштів, однак це має значення для вирішення спору про виконання договору, а не про визнання його недійсним.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 686/25217/16, витребувано її з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суди встановили, що 19 червня 2008 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту й заставу транспортного засобу № 11361529000, відповідно до пунктів 1.1, 1.2.2 якого банк зобов`язується надати позичальнику, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти в сумі 33 376,00 дол. США та сплатити плату за користування кредитом у порядку і на умовах, зазначених договором не пізніше 18 червня 2015 року.

20 квітня 2015 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ПАТ «УкрСиббанк» укладено Договір факторингу № 17, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором, укладеним між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Висновком судово-почеркознавчої експертизи від 18 серпня 2018 року № 1.1-0097:18 встановлено, що:

- питання «Чи виконаний підпис ОСОБА_1 чи іншою особою на заяві на видачу готівки від 19 червня 2008 року в графі «підпис отримувача» не вирішувалось у зв`язку з виконанням підпису електрофотографічним способом (електрофотокопія);

- підпис у заяві про видачу кредиту від 17 червня 2008 року, який знаходиться ближче до правого краю аркуша біля друкованого слова «підпис» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою;

- підпис у заявці/анкеті на отримання кредиту від 17 червня 2008 року (аркуш справи 166 матеріалів кримінального провадження) над написом «підпис заявника» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою;

- підпис у договорі про надання споживчого кредиту й заставу транспортного засобу від 19 червня 2008 року № 11361529000 у графі «позичальник: ОСОБА_1 » виконаний ОСОБА_1

- підпис у додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту й заставу транспортного засобу графік погашення кредиту у графі « ОСОБА_1 » виконаний ОСОБА_1 ;

- підпис у додатковій угоді № 1 до договору про надання споживчого кредиту й застави транспортного засобу від 19 червня 2008 року № 11361529000 виконаний ОСОБА_1 ;

- підпис у додатку № 2 визначення сукупної вартості кредиту від 19 червня 2008 року у графі « ОСОБА_1 » виконаний ОСОБА_1 ;

- підпис у додатку № 3 «Тарифи банку» до договору про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу від 19 червня 2008 року № 11361529000 у графі «підпис « ОСОБА_1 » виконаний ОСОБА_1 ;

- підпис у заяві про видачу готівкових коштів від 19 червня 2008 року у графі «підпис ОСОБА_1 » виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права й касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Предметом позову у цій справі є визнання недійсним кредитного договору, укладеного 19 червня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк», за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит на суму 33 376,00 дол. США з метою придбання транспортного засобу, з підстав відсутності у ПАТ «УкрСиббанк» індивідуальної банківської ліцензії на здійснення операцій

з використанням іноземної валюти.

Підстави позову не змінювались.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Грошовою одиницею України є гривня. При цьому не встановлюються обмеження щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав (стаття 99 Конституції України).

Статтею 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті, чи їх еквівалент.

Порядок надання дозволу Національного банку України (далі - НБУ) на банківські операції та генеральних ліцензій (що діяв на час укладення оспорюваного кредитного договору) установлювався Положенням про порядок видачі банком банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затверджених постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року № 275, у пункті 5.3 якого зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, що перераховані в цьому положення, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, відповідно до декрету Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового договору (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що оспорюваний договір про надання споживчого кредиту № 11361529000 між акціонерним комерційний інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого

є ПАТ «УкрСиббанк», правонаступником якого у свою чергу є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 , за умовами якого позивачу надано кредит в іноземній валюті у сумі 33 376,00 дол. США, що за курсом Національного банку України на день укладення договору еквівалентно 161 987,08 грн, зі сплатою відсотків та строком повернення до 18 червня 2015 року, укладений 19 червня 2008 року.

НБУ надано АКІБ «УкрСиббанк» банківську ліцензію від 24 грудня 2001 року № 75 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою

та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки

та банківську діяльність», серед яких передбачено право здійснювати операції

з валютними цінностями. Невід`ємною частиною ліцензії є дозвіл

від 19 листопада 2002 року № 75-2 з додатком, в якому наведено перелік операцій, що має право здійснювати АКІБ «УкрСиббанк» з валютними цінностями

Отже, ПАТ «УкрСиббанк» на час укладення оспорюваного договору мав банківську ліцензію та дозвіл на право здійснювати банківські операції з валютними цінностями.

Касаційний суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що при укладенні між сторонами оспорюваного позивачем кредитного договору не були порушені вимоги Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» та норми ЦК України, а посилання позивача щодо невідповідності умов кредитного договору законодавству України з підстав, пов`язаних з валютою кредитування, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Також, на думку колегії суддів відсутні підстави для визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту й заставу транспортного засобу

від 19 червня 2008 року № 11361529000 з підстав неотримання позичальником кредитних коштів, адже згідно з пунктом 1.5 цього договору визначено, що банк надає позичальнику кредит шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника у банку, і доказів, що кредитні кошти не були зараховані банком на зазначений рахунок позивачем суду не надано.

Оскільки кредитний договір є укладеним з моменту досягнення його сторонами в письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору, правове значення для вирішення питання про визнання кредитного договору недійсним має додержання його сторонами вимог закону саме при його укладенні, а дії щодо отримання грошей з поточного рахунку позичальника стосуються його виконання, а не укладення, не може бути визнано недійсним оспорюваний договір з підстав недоведеності отримання коштів боржником.

З тих же підстав не має правового значення факт придбання іншого, ніж сказано в кредитному договорі, автомобіля.

Наведені правові висновки неодноразово висловлювались Верховним Судом у судових рішеннях, постановлених у справах, предметом позову в яких було визнання недійсним кредитного договору з підстав відсутності у кредитної установи права здійснювати операції з валютними цінностями, правовідносини в яких подібні правовідносинам у цій справі, зокрема у постанові від 01 березня 2018 року у справі № 642/1408/17 (провадження № 61-930св17), у постанові від 01 лютого 2018 року у справі № 646/10156/15-ц (провадження № 61-3426св18), у постанові від 05 вересня 2019 року у справі 375/555/16-ц (провадження № 61-26810св18) тощо.

Доводи позивача про не підписання ним заяви на видачу готівки від 19 червня 2008 року, заяви про видачу кредиту від 17 червня 2008 року, заявці/анкети на отримання кредиту від 17 червня 2008 року, заяви про видачу готівкових коштів від 19 червня 2008 року не мають юридичного значення, оскільки саме позивачем були підписані договір про надання споживчого кредиту й заставу транспортного засобу від 19 червня 2008 року № 11361529000 з відповідними додатками, що свідчить про його волевиявлення на виникнення кредитних правовідносин.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням вимог процесуального та матеріального закону, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що судом касаційної інстанції рішення не змінюється та не ухвалюється нове рішення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького апеляційного суду від 18 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун М. Є. Червинська