Постанова
Іменем України
11 січня 2023 року
м. Київ
справа № 686/26138/18
провадження № 61-1215св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , міське комунальне підприємство «Хмельницьктеплокомуненерго», Головне управління Державної податкової служби у Хмельницькій області, публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк»,
треті особи: Перший відділ державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), Другий відділ державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 червня 2020 року, ухвалене у складі судді Мазурок О. В., та Хмельницького апеляційного суду від 13 грудня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , міського комунального підприємства «Хмельницьктеплокомуненерго» (далі - МКП «Хмельницьктеплокомуненерго»), Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області (далі - ГУ ДПС у Хмельницькій області), публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М. А. (далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк»), треті особи: Перший відділ державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі - Перший ВДВС
у м. Хмельницькому), Другий відділ державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі - Другий ВДВС
у м. Хмельницькому), про зняття арешту з іпотечного нерухомого майна.
Позовна заява мотивована тим, що 13 грудня 2012 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір
№ 014/81-1-0-00/2873. Цільове призначення кредиту - споживчі цілі під заставу нерухомого майна - двокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Крім того, 13 грудня 2012 року між цими ж сторонами укладено іпотечний договір.
Право вимоги за вказаними вище договорами ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було відступлено ТОВ «Стандард Фінанс Групп», а 12 вересня
2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Стандард Фінанс Групп» укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого кредитор за плату відступив право вимоги ОСОБА_1 за кредитним договором від 13 грудня 2012 року № 014/81-1-0-00/2873.
12 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Стандард Фінанс Групп» було також укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, відповідно до якого він набув статусу нового іпотекодержателя за договором іпотеки, за яким предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_2 .
02 листопада 2017 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Лучковської Т. М. із заявою, в якій викладено прохання передати громадянці ОСОБА_2 заяву
з повідомленням про відступлення права вимоги на користь позивача та з вимогою про повернення заборгованості за кредитним договором.
З метою реалізації свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності на нього, на підставі статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» позивач звернувся до державного реєстратора, однак йому було відмовлено у вчиненні реєстраційних дій, враховуючи наявність обтяжень на все рухоме та нерухоме майно
ОСОБА_2 без вказівки на конкретний об`єкт, що внесені державними виконавцями в ході здійснення виконавчих дій у межах виконавчих проваджень.
Таким чином, він позбавлений можливості реалізувати своє право на звернення на предмет іпотеки в позасудовому порядку у зв`язку
з наявними арештами, накладеними на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_2 .
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив суд зняти арешт з іпотечного нерухомого майна - квартири
АДРЕСА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 17 червня 2020 року позов задоволено частково.
Знято арешт з іпотечного нерухомого майна - квартири
АДРЕСА_2 , накладений:
- державним виконавцем Першого МВ ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції, у межах: виконавчого провадження № 47840306, постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 30 червня 2015 року, номер запису про обтяження - 10229196 від 01 липня 2015 року; виконавчого провадження № 46123211, постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28 вересня 2015 року, номер запису про обтяження - 11424611 від 01 жовтня 2015 року; виконавчого провадження №43135123, постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07 жовтня 2015 року, номер запису про обтяження - 11715261 від 22 жовтня 2015 року;
- державним виконавцем Другого МВ ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції, у межах виконавчого провадження № 44439242: постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 44439242, номер запису про обтяження - 9017933
від 12 березня 2015 року; постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 44439242, номер запису про обтяження - 8849991 від 25 лютого 2015 року; постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 44439242, номер запису про обтяження - 19664309 від 28 березня 2017 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 228,80 грн сплаченого судового збору.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 13 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 17 червня 2020 року залишено без змін.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції,
з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що накладення арешту на іпотечне майно створило перешкоди позивачу, як іпотекодержателю, у реалізації його права на звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом реєстрації за ним права власності на предмет іпотеки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
19 січня 2022 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 червня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 грудня 2021 року (надійшла до суду 21 січня 2022 року), у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано те, що ОСОБА_1 звернувся до суду з порушенням строку позовної давності. Судами попередніх інстанцій порушено приписи статті 267 ЦК України, а саме суди не застосували строки позовної давності, про яку було заявлено ОСОБА_2 .
Також вказує, що ОСОБА_1 у порушення вимог законодавства не надав суду доказів переходу права вимоги за кредитним та іпотечним договором від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Стандарт ФінансГрупп», а тому висновок суду першої інстанції про те, що право вимоги за вказаними вище договорами ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було відступлено ТОВ «Стандарт ФінансГрупп» ґрунтується лише на припущеннях. Крім цього, апеляційний суд, у порушення вимог принципів змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, без відповідного клопотання та з власної ініціативи без мотивованої ухвали витребував у АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Юнекс Банк» договори про відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами, чим порушив також положення статті 367 ЦПК України, а також зробив це у спосіб, не передбачений процесуальним законодавством, що також є порушенням статті 19 Конституції України.
Також заявник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах
у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 06 лютого 2019 року у справі № 916/3130/17, від 29 серпня 2018 року у справі № 909/105/15, від 29 серпня 2018 року у справі № 910/23428/17.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
13 червня 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу.
У відзиві зазначає, що при поданні позову долучені докази переходу права вимоги за іпотечним договором до ОСОБА_1 , оскільки він є правонаступником АТ «Райффайзен Банк Аваль» та іпотекодержателем квартири АДРЕСА_2 згідно іпотечного договору, що укладений 13 грудня 2012 року між
ОСОБА_2 та АТ «Райффайзен Банк Аваль» та посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Балац Т. П.
Серед інших таким доказом є відповідна інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який є матеріалах справи, згідно до якої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис про іпотеку № 22759886 від 13 грудня 2012 року, підстава державної реєстрації: договір іпотеки, серія та номер 1343, виданий
13 грудня 2012 року, видавник приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Балац Т. П., відомості про основне зобов`язання: строк виконання основного зобов`язання 13 квітня 2027 року, розмір основного зобов`язання - 438 128,76 грн, іпотекодавець - ОСОБА_2 , іпотекодержатель - ОСОБА_1 .
Зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у частині іпотекодержателя були внесені у зв`язку із відступленням права вимоги від АТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ПАТ «Юнекс Банк», який в свою чергу 12 вересня 2017 року відступив право вимоги на користь ТОВ «Стандард Фінанс Груші», який в свою чергу у цей самий день відступив право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки на користь ОСОБА_1 на підставі договорів відступлення права вимоги.
Вказує, що ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не були допущені жодні порушення норм процесуального права в частині збору, дослідження та оцінки доказів, які б призвели до постановлення незаконного та неправомірного рішення у даній у справі.
Зазначає, що помилковим є твердження заявника про недійсність права вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з тих підстав, що нібито закінчився строк пред`явлення виконавчого документу до виконання.
Враховуючи вищевикладене, просив суд у задоволені касаційної скарги ОСОБА_2 відмовити, а рішення Хмельницького міськрайонного суду
від 17 червня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду
від 13 грудня 2021 року у справі № 686/26138/18 залишити без змін.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2022 року клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору задоволено, касаційну скаргу
залишено без руху з інших підстав. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
11 лютого 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , витребувано справу із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
05 квітня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
21 грудня 2022 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13 грудня 2012 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 014/81-1-0-00/2873, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 438 128,76 грн на споживчі цілі під заставу нерухомого майна - двокімнатної квартири, загальною площею
44,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , на строк до 13 квітня 2027 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором,
13 грудня 2012 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (іпотекодержателем) та ОСОБА_2 (іпотекодавцем) укладено іпотечний договір, відповідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку двокімнатну квартиру, загальною площею 44,5 кв. м., що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_3 . Відповідні іпотека та обтяження внесені до реєстрів.
12 вересня 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Юнекс Банк» укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених договором, первісний кредитор відступив за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором № 014/81-1-0-00/2873 від 13 грудня 2012 року, а новий кредитор замінив первісного кредитора як сторону - кредитора
у кредитному договорі та прийняв на себе всі його права та обов`язки за кредитним договором.
12 вересня 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Юнекс Банк» укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, за умовами якого іпотекодержатель передав, а новий іпотекодержатель прийняв всі права вимоги за договором іпотеки, що укладений 13 грудня 2012 року між первісним кредитором та ОСОБА_2
12 вересня 2017 року між ПАТ «Юнекс Банк» та ТОВ «Стандард Фінанс Групп» укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених договором, первісний кредитор відступив за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором № 014/81-1-0-00/2873 від 13 грудня 2012 року, а новий кредитор замінив первісного кредитора як сторону - кредитора
у кредитному договорі та прийняв на себе всі його права та обов`язки за кредитним договором.
12 вересня 2017 року між ПАТ «Юнекс Банк» та ТОВ «Стандард Фінанс Групп» укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, за умовами якого іпотекодержатель передав, а новий іпотекодержатель прийняв всі права вимоги за договором іпотеки, що укладений 13 грудня 2012 року між первісним кредитором та позичальником ОСОБА_2
12 вересня 2017 року між ТОВ «Стандард Фінанс Групп» та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого
в порядку та на умовах, визначених договором, первісний кредитор відступив за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором № 014/81-1-0-00/2873 від 13 грудня 2012 року, а новий кредитор замінив первісного кредитора як сторону - кредитора
у кредитному договорі та прийняв на себе всі його права та обов`язки за кредитним договором.
12 вересня 2017 року між ТОВ «Стандард Фінанс Групп» та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, за умовами якого іпотекодержатель передав, а новий іпотекодержатель прийняв всі права вимоги за договором іпотеки, що укладений 13 грудня 2012 року між первісним кредитором та позичальником ОСОБА_2 . Відповідні права ОСОБА_1 , як іпотекодержателя, внесені до реєстрів 10 жовтня 2017 року.
02 листопада 2017 року ОСОБА_1 в особі уповноваженого представника звернувся до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Лучковської Т. М. із заявою, в якій викладено прохання передати громадянці ОСОБА_2 заяву з повідомленням про відступлення права вимоги на користь ОСОБА_1 та з вимогою про повернення заборгованості за кредитним договором протягом 30-денного строку, та можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у разі непогашення заборгованості.
02 листопада 2017 року вказана заява передана приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лучковською Т. М. ОСОБА_2 .
Із метою реалізації свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності на нього, на підставі статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора, проте у державній реєстрації права власності було відмовлено, у зв`язку з наявністю обтяжень на все рухоме та нерухоме майно
ОСОБА_2 без вказівки на конкретний об`єкт, що внесені державними виконавцями в ході виконавчих проваджень.
Встановлено, що в межах виконавчих проваджень накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 :
- ВП № 47840306, постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 30 червня 2015 року, номер запису про обтяження - 10229196 від 01 липня 2015 року;
- ВП № 46123211, постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28 вересня 2015 року, номер запису про обтяження - 11424611 від 01 жовтня 2015 року;
- ВП № 43135123, постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07 жовтня 2015 року, номер запису про обтяження - 11715261 від 22 жовтня 2015 року; державним виконавцем Другого міського відділу ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції;
- ВП № 44439242, постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, номер запису про обтяження - 9017933
від 12 березня 2015 року; постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження номер запису про обтяження - 8849991 від 25 лютого 2015 року; постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, номер запису про обтяження:19664309 від 28 березня 2017 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Предметом спору у справі є вимога ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту у зв`язку із переважним правом кредитора, який не є учасником виконавчого провадження, на заставлене майно, на яке державними виконавцями накладені арешти.
Іпотека, за визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про іпотеку» - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частинами шостою та сьомою статті 3 зазначеного Закону у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
Згідно з частиною третьою статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі.
Відповідно до частин першої, п`ятої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Арешт з майна може бути знятий виконавцем за рішенням суду.
Таким чином, оскільки накладення арешту на майно має наслідком заборону відчуження арештованого майна, то ним порушується право іпотекодержателя у разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.
Зі змісту наведених приписів Закону України «Про іпотеку» вбачається, що у разі коли належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше за накладення арешту для задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд має звільнити з-під арешту іпотечне майно. При цьому відсутні підстави для відмови у звільненні з-під арешту зазначеного майна у зв`язку з відсутністю реального порушення боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання на момент пред`явлення відповідної вимоги; факт порушення основного зобов`язання, яке забезпечене іпотекою, виступає лише умовою реалізації гарантованих іпотекою прав іпотекодержателя і не пов`язується з його існуванням, а, отже, й порушенням шляхом арешту та заборони відчуження предмета іпотеки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/4772/17, від 31 жовтня 2018 року у справі №923/1105/17.
Колегія суддів звертає увагу, що у разі накладення державним виконавцем арешту на майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, заставодержатель цього майна має право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Колегія суддів бере до уваги те, що іпотека за договором іпотеки була зареєстрована за ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» ще 13 грудня 2012 року. Значно пізніше - 12 березня 2015 року - державний виконавець вперше зареєстрував обтяження на предмет іпотеки. Той факт, що іпотека зареєстрована саме за позивачем лише 12 вересня 2017 року на підставі договору купівлі-продажу майнових прав і договору відступлення права вимоги за іпотечним договором, не змінює факту виникнення у банку права іпотеки на квартиру 13 грудня 2012 року.
Ураховуючи встановлені обставини справи та те, що право іпотеки виникло до винесення постанов, на підставі яких накладено арешти на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2 , суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що вимоги ОСОБА_1 (як іпотекодержателя) про звільнення майна з-під арешту, з метою реалізації права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання у порядку статей 36-38 Закону України «Про іпотеку», є правомірними.
При цьому, погоджуючись з обраним позивачем способом захисту його порушених прав, колегія суддів враховує, що за змістом статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено зокрема у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду - листопад 2018 року).
Відповідно до частини четвертої цієї статті (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду - листопад 2018 року) відмова у державній реєстрації прав з цієї підстави, не застосовується у разі:
1) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;
2) державної реєстрації права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав та перенесенням щодо такого права власності обтяження, державну реєстрацію якого проведено у спеціальному розділі Державного реєстру прав чи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав;
3) державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону;
4) державної реєстрації інших обтяжень речових прав на нерухоме майно;
5) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за наявності згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна - у разі якщо обтяженням є заборона відчуження нерухомого майна, що виникла на підставі договору, або податкова застава;
6) державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину;
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» (далі - Закону № 1952-IV) було внесено зміни до частини четвертої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» шляхом її доповнення пунктом 7 такого змісту:
«7) державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33 - 38 Закону України «Про іпотеку». Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем».
Перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» було передбачено, що закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.
Однак позивач звернувся до суду у листопаді 2018 року, тобто під час дії ще старої редакції Закону № 2478-VIII, коли така підстава для відмови у здійсненні реєстраційних дій ще існувала.
Таким чином, зазначені зміни (Закону № 1952-IV ) були введені в дію з 04 лютого 2019 року, не існували на час звернення позивача до суду за захистом своїх прав (листопад 2018 року), а отже не можуть свідчити як про відсутність порушеного права, так і про обрання неправильного способу їх захисту на момент звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 755/5072/17, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 грудня 2019 року у справі № 923/880/18 (пункти 4.44-4.45)).
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позову. Доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Щодо доводів касаційної скарги про незастосування судом першої інстанції положень статті 267 ЦК України, слід вказати на таке.
У постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України.
У такому разі позовну вимогу про звільнення майна з-під арешту потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу, допоки триватиме порушення прав іпотекодержателя.
При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що наявні у справі договори відступлення прав вимоги кредитного та іпотечного договорів є укладеними, набрали чинності, їх не визнано недійсними, вони не є нікчемними, а тому враховуючи презумпцію правомірності правочину, посилання ОСОБА_2 на їх незаконність є безпідставними.
Суд зобов`язаний забезпечити змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов`язків, оскільки протилежне матиме наслідком порушення гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд, що узгоджується з висновками Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, викладеними у постановах від 06 лютого 2019 року у справі № 916/3130/17, від 29 серпня 2018 року у справі № 909/105/15, від 29 серпня 2018 року у справі № 910/23428/17, на які як на підставу касаційного оскарження посилалась ОСОБА_2 .
Посилання заявника на порушення судом апеляційної інстанції принципу диспозитивності цивільного судочинства, внаслідок долучення судом апеляційної інстанції до матеріалів справи доказів, які не були предметом дослідження у суді першої інстанції (том 2, а. с. 114-121, 135-142,143-148, 172-173), колегія суддів до уваги не бере, оскільки вказані письмові докази долучено до матеріалів справи на підставі протокольної ухвали суду апеляційної інстанції від 15 листопада 2021 року, а відповідач ОСОБА_2 проти витребування цих доказів не заперечувала (том 2, а.с. 97-98).
Таким чином, відсутні підстави вважати, що суд апеляційної інстанції допустив порушення права заявника на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Інші доводи касаційної скарги аналогічні викладеним в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції, переважно зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на докази, що були предметом дослідження й оцінки судом, та спрямовані на переоцінку доказів у справі.
Таким чином, розглянувши справу у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення.
Висновки за результатами розгляду
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2022 року задоволено клопотання заявника, ОСОБА_2 звільнено від сплати судового збору за подачу касаційної скарги.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 400 402 409 410 414 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 17 червня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду
від 13 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець