ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 року

м. Київ

справа № 686/26249/23

провадження № 61-5707 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Хмельницька обласна рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 січня 2024 року у складі судді Карплюка О. І.та постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 березня

2024 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Грох Л. М., Ярмолюка О.І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Хмельницької обласної ради про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 17 вересня 2023 року вона звернулася до Хмельницької обласної ради з метою з`ясування кількості незаконно відчуженого майна громад Хмельницької області та отримала відповідь з переліком проданого майна Хмельницькою обласною радою на чотирьох аркушах паперу.

ОСОБА_1 зазначала, що Хмельницька обласна рада порушує право власності територіальних громад Хмельницької області, у тому числі частину належних їй права власності у цьому майні, оскільки майно у вищевказаному переліку було продано відповідачем без її нотаріально посвідченої згоди на такий продаж, без обласного референдуму серед жителів Хмельницької області.

Вважала, що відшкодування моральної шкоди у цьому випадку є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Крім того, Хмельницька обласна рада порушила конституційне право на правомірну, кваліфіковану і добросовісну діяльність посадових і службових осіб органу місцевого самоврядування та конституційне право споживача на доброякісну послугу від органів місцевого самоврядування.

Моральна шкода завдана їй унаслідок порушення права власності у майні спільної власності територіальних громад Хмельницької області, розмір моральної шкоди сформований нею за внутрішнім переконанням унаслідок порушення її прав.

З врахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд стягнути із Хмельницької обласної ради на її користь 5 000 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 січня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою належними та допустимими доказами не доведено факт спричинення їй моральної шкоди рішеннями, діями, чи бездіяльністю Хмельницької обласної ради, у тому числі шляхом відчуження відповідного майна, яке перебувало у комунальній власності.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 14 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 січня 2024 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 обґрунтувала свої вимоги про відшкодування моральної шкоди тим, що Хмельницька обласна рада здійснює незаконне відчуження комунального майна, унаслідок чого порушено її право спільної сумісної власності на це майно. Водночас, відсутні належні та допустимі докази про те, що Хмельницька обласна рада вчинила відносно ОСОБА_1 неправомірні дії, які знаходяться у прямому причинному зв`язку із завданням останній шкоди. Також відсутні докази заподіяння моральної шкоди ОСОБА_1 і порушення її цивільного права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне

застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 686/26249/23

з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У травні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що правовий конфлікт між нею і відповідачем виник з неспростовного факту незаконного відчуження її частки власності в об`єктах спільної власності територіальних громад Хмельницької області та унаслідок цього порушення її права власності в об`єктах спільної власності територіальних громад Хмельницької області і обов`язку Хмельницької обласної ради відшкодувати їй моральну шкоду.

Розмір моральної шкоди обчислений нею за внутрішнім переконанням унаслідок порушення її прав, обов`язок доказувати неспівмірність розміру моральної шкоди покладено на відповідача.

Право на відшкодування моральної шкоди та підстава для такого відшкодування є безумовними у силу генерального делікту, наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення для застосування такої міри деліктної відповідальності, як відшкодування шкоди, не є обов`язковою.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Хмельницька обласна рада є представницьким органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області у межах повноважень, визначених Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законами.

Судом установлено, що ОСОБА_1 проживає у м. Хмельницькому.

25 вересня 2023 року Хмельницькою обласною радою розглянуто заяву

ОСОБА_1 від 17 вересня 2023 року та у межах компетенції та наявної інформації надано їй інформацію щодо переліку нерухомого майна, яке було відчужено

з 21 травня 1997 року (а.с. 4-8).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу

(частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (стаття 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

ОСОБА_1 на підтвердження порушення своїх прав посилався на те, що Хмельницька обласна рада здійснює продаж комунального майна з порушенням установленого порядку та без нотаріальної згоди інших співвласників - членів територіальної громади, у тому числі, і її згоди.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 172 ЦК України).

Відповідно до статті 1Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр; представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати

від її імені рішення.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст(частина друга статті 2 ЗаконуУкраїни «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами (частини перша, друга статті 10 ЗаконуУкраїни «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до частини п`ятої статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання: вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України «Про культуру».

Відповідно до статті 6 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» суб`єктами приватизації є, в тому числі, місцеві ради, органи приватизації територіальних громад.

Визначений статтею 10 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» порядок приватизації державного і комунального майна передбачає, зокрема, формування та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації; прийняття місцевою радою рішення про приватизацію об`єкта комунальної власності.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» перелік об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, ухвалюється місцевою радою. Включення нових об`єктів до цього переліку здійснюється шляхом ухвалення окремого рішення щодо кожного об`єкта комунальної власності.

Отже, органи місцевого самоврядування (обласні ради зокрема) наділені повноваженнями у сфері приватизації комунального майна.

Згідно з частиною першою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга статті 23 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).

Таким чином, правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень є вчинення ними протиправних дій або бездіяльності, що завдало шкоди та безпосередній причинний зв`язок між дією або бездіяльністю і шкодою.

У деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, що спростовую доводи касаційної скарги про те, що наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення для застосування такої міри деліктної відповідальності, як відшкодування моральної шкоди, не є обов`язковою. Відповідач доводить відсутність своєї вини.

ОСОБА_1 обґрунтувала свої вимоги про відшкодування моральної шкоди тим, що Хмельницька обласна рада здійснює незаконне відчуження комунального майна, внаслідок чого порушено її право спільної сумісної власності на це майно.

Суди дійшли правильного висновку про те, що позивачка не вказала і не довела, яким саме чином обласною радою порушено її права, які неправомірні дії вчиняє відповідач.

Верховний Суд зазначає, що перелік об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, ухвалюється місцевою радою відповідно до її дискреційних повноважень, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна», рішення про таку приватизацію може бути предметом судового контролю лише за обставин порушення прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, державних та суспільних інтересів (стаття 5 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін

(частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування

(частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи викладене, суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшли обґрунтованого висновку про те,

що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не підтверджено факт завдання їй моральної шкоди рішеннями, діями, чи бездіяльністю Хмельницької обласної ради, у тому числі шляхом відчуження відповідного майна, яке перебувало у комунальній власності.

Верховний Суд погоджується з висновком судів про те, що позивачкою відповідними доказами не підтверджено причинно-наслідкового зв`язку між заподіяною шкодою та діями (бездіяльністю) відповідача, що є складовою для притягнення до цивільно-правової відповідальності відповідного органу місцевого самоврядування. Такі висновки суду спростовують доводи касаційної скарги у відповідній частині.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

від 05 жовтня 2023 року у справі № 686/27739/21 (провадження № 61-5783 св 22).

Відповідач, у свою чергу, довів як відсутність протиправності своїх дій, так і відсутність його вини.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 січня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 березня 2024 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник