Постанова

Іменем України

22 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 686/28957/21-ц

провадження № 61-7473св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - держава Україна в особі управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 квітня 2022 року у складі судді Заворотньої О. Л. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 липня 2022 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Грох Л. М., Янчук Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду.

Позовну заяву мотивовано тим, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі № 2270/14181/11 зобов`язано управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію у паспорт позивача громадянина України, який видати йому на руки. Це рішення суду не виконане, внаслідок чого позивачу завдано моральної шкоди. Зокрема, він зазнав душевних страждань і приниження, переніс стрес і розчарування в системі органів державної влади, вживав додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушеного права.

Позивач зазначав, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2020 року у справі № 686/8422/20 стягнуто з держави Україна на його користь 10 510,00 грн моральної шкоди за невиконання зазначеного судового рішення.

На думку ОСОБА_1 , йому має бути відшкодована моральна шкода, завдана невиконанням судового рішення за 02 грудня 2021 року у період з 04 год 00 хв до 05 год 00 хв.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути з держави Україна на свою користь 137 000 000 000,00 грн моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 квітня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт неправомірності дій органу влади, спричинення йому моральної шкоди та її розмір. Крім того, судовим рішенням від 05 жовтня 2020 року у справі № 686/8422/20 ОСОБА_1 присуджено 10 510,00 грн компенсації моральної шкоди, завданої бездіяльністю посадових осіб управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, а тому ОСОБА_1 реалізував своє законне право на відшкодування моральної шкоди за невиконання судового рішення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 05 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 квітня 2022 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду, оскільки позивач реалізував своє законне право на відшкодування моральної шкоди за невиконання судового рішення у справі № 686/8422/20 в якій було ухвалено судове рішення, яким ОСОБА_1 присуджено 10 510,00 грн компенсації моральної шкоди, завданої бездіяльністю посадових осіб управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області. Разом із цим позивач не довів належними та допустимими доказами факт неправомірності дій органу влади, спричинення йому моральної шкоди та її розмір.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції й ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 686/28957/21-ц із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На думку ОСОБА_1 , суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні позову, оскільки його права були порушені невиконанням рішення суду у певний проміжок часу. Це призвело до порушення його права на судовий захист, тому суди повинні були вирішити позов на підставі статті 23 ЦК України незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Вважає, що суди попередніх інстанцій застосовали норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 20 вересня 2021 року у справі № 686/8422/20 та від 03 лютого 2022 року у справі № 686/13784/21.

Крім того, ОСОБА_1 разом із касаційною скаргою було подано клопотання про розгляд справи у судовому засідання з викликом сторін.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засідання з викликом сторін слід відмовити, оскільки суд касаційної інстанції не знаходить для цього підстав і потреби у наданні пояснень немає.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі № 2270/1418/11 зобов`язано Хмельницький міський відділ управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію у паспорт громадянина України ОСОБА_1 , який видати йому на руки.

На підставі цього рішення 11 червня 2012 року суд видав виконавчий лист № 2270/14181/11, який перебував у Відділі примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області на виконанні (виконавче провадження № 33223826).

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2012 року у справі № 2270/14181/11 замінено у виконавчому проваджені № 33223826 боржника - Хмельницький міський відділ управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області на управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області.

Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 28 грудня 2018 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2270/14181/11, виданого 11 червня 2012 року Хмельницьким окружним адміністративним судом, закінчено на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

На час розгляду цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій зазначене рішення суду не виконане.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 січня 2021 року та постановою Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 686/8422/20, стягнено з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 10 510,00 грн моральної шкоди, завданої бездіяльністю управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області з виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі № 2270/14181/11.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Позивач звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути на його користь 137 000 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що така шкода завдана йому невиконанням рішення суду у справі № 2270/14181/11 у формі активної незаконної бездіяльності у період 02 грудня 2021 року з 04 год 00 хв до 05 год 00 хв.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів.

Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначених у статях 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Безпосередньо зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за умов протиправності поведінки, наявності причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом завданням моральною шкодою. Всі наведені складові мають бути доведені при зверненні із відповідним позовом.

Отже, у разі звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, яку, як вважає позивач, йому завдано внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, позивачу слід довести як наявність шкоди та її розмір, так і протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).

Також слід зазначити, що згідно з частиною п`ятою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Чинним законодавством не передбачене багаторазове відшкодування моральної шкоди за затримку виконання рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що позивач реалізував своє законне право на відшкодування моральної шкоди за невиконання судового рішення у справі № 686/8422/20, у якій було ухвалено судове рішення, яким йому присуджено 10 510,00 грн компенсації моральної шкоди, завданої бездіяльністю посадових осіб управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, та ураховуючи те, що чинним законодавством не передбачене багаторазове відшкодування моральної шкоди за затримку виконання рішення суду, у тому числі внаслідок незаконних рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування норм матеріального й процесуального права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 20 вересня 2021 року у справі № 686/8422/20 та від 03 лютого 2022 року у справі № 686/13784/21, на які заявник посилався у касаційній скарзі, є необґрунтованими, а висновки судів попередніх інстанцій не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду.

Інші аргументи касаційної скарги зводяться до невірного тлумачення заявником норм матеріального права та переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень розгляду справи суду касаційної інстанції, передбачених у статті 400 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 липня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович