Постанова

Іменем України

31 липня 2025 року

м. Київ

справа № 686/29124/21

провадження № 51-2968км24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженої ОСОБА_7 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2023 року та вирок Хмельницького апеляційного суду від 15 квітня 2024 року в кримінальному провадженні № 12016240010006027 за обвинуваченням

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Легниця республіки Польща,жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 206-2, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 206-2 КК (в редакції станом на 01.05.2016) КК - на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій та обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей. На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК.

2. ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК (в редакції станом на 01.05.2016) і на підставі ч. 5 ст. 74 КК, ч. 1 ст. 49 КК звільнено від покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

3. На підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК Укримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 366 КК закрито у зв`язку із звільненням від кримінальної відповідальності.

4. ОСОБА_7 визнано невинуватою та виправдано у пред`явленому обвинуваченні за ч. 5 ст. 191 КК за відсутністю в її діях події кримінального правопорушення у якому вона обвинувачувалася.

5. Цивільний позов Приватного підприємства «Універсальна торгова фірма «Україна» (далі - ПП «УТФ «Україна») задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь зазначеного підприємства 3 328 500 (три мільйона триста двадцять вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 коп на відшкодування завданої шкоди.

6. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2023 року виправлено описку у вироку цього суду від 04 жовтня 2023 року, зазначено тривалість строку додаткового покарання за ч. 3 ст. 206-2 КК України у виді позбавлення ОСОБА_7 права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій та обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей, на 2 роки.

7. Вироком Хмельницького апеляційного суду від 15 квітня 2024 року вищевказаний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 скасовано у частині призначеного покарання за ч. 3 ст. 206-2 КК (в редакції станом на 01.05.2016). Ухвалено в цій частині новий вирок, за яким призначено ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 206-2 КК (в редакції станом на 01.05.2016) покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій та обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей, строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та з покладенням на неї обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.

8. Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2023 року про виправлення описки у вироку цього суду від 04 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_7 - скасовано.

9. Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватою у тому, що вона, за детально викладених у мотивувальній частині вироку обставин, будучи службовою особою склала та видала завідомо неправдивий офіційний документ, та з використанням службового становища, вчиняючи правочини з використанням підроблених документів, протиправно заволоділа майном підприємства, у тому числі частками їх засновника, що заподіяло велику шкоду.

10. Зокрема, ОСОБА_7 , яка на підставі наказів №№ 1 і 2 від 14.06.2004 власника ПП «УТФ «Україна» ОСОБА_8 була включена до складу власників підприємства з розподіленням між ними статутного капіталу, що становив 11 000, 64 грн, у рівних частинах по 5 500, 32 грн та призначена на посаду головного бухгалтера зазначеного підприємства, будучи службовою особою, наділеною організаційно - розпорядчими функціями, діючи умисно, з метою заволодіння майном ПП «УТФ «Україна», керуючись корисливим мотивом, 16.09.2016 (точні час і місце у ході досудового розслідування не встановлені) внесла завідомо неправдиві відомості до протоколу № 3 від 16.09.2016 загальних зборів власників ПП «УТФ «Україна», зазначивши у ньому неправдиві відомості про присутність власника ПП «УТФ «Україна» ОСОБА_8 під час проведення вказаних зборів, що не відповідало дійсності, оскільки достовірно знала, що ОСОБА_8 відсутня на зборах, не приймає участі у голосуванні та не висловлює свого бажання позитивно голосувати за питання, викладені у протоколі зборів.

11. Згідно з вищевказаним протоколом загальних зборів ОСОБА_7 одноособово прийнято рішення про: виключення ОСОБА_8 із складу власників підприємства, зменшення статутного капіталу підприємства, звільнення ОСОБА_8 з посади директора ПП «УТФ «Україна», призначення на цю посаду з 17.09.2016 ОСОБА_7 шляхом переведення її з посади головного бухгалтера та перерозподілено частку статутного капіталу, відповідно до якого ОСОБА_7 стала власником 100% статутного капіталу підприємства у розмірі 5 500, 32 грн.

12. Надалі, продовжуючи свої умисні протиправні дії, пов`язані із вчиненням службового підроблення, ОСОБА_7 власноручно підписала вказаний протокол загальних зборів із завідомо неправдивими відомостями, завірила свій підпис відтиском печатки ПП «УТФ «Україна», до якої мала вільний доступ, надавши таким чином протоколу № 3 від 16.09.2016 статусу офіційного документу, тобто документу, що містить інформацію, яка здатна спричинити наслідки правового характеру.

13. Після цього 21.09.2016 ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні державного реєстратора, що по проспекту Володимира Маяковського, 93-Е в м. Києві, надала (видала) державному реєстратору КП «Центр сприяння бізнесу м. Києва» ОСОБА_9 складений нею завідомо неправдивий офіційний документ - протокол загальних зборів, на підставі якого 23.09.2016 зазначеним державним реєстратором внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміни керівника юридичної особи, зміну складеного капіталу та виведення ОСОБА_8 із складу засновників (власників) підприємства. Таким чином, єдиним власником та директором ПП «УТФ «Україна» на підставі підроблених документів стала ОСОБА_7 .

14. У зв`язку із вищеописаними умисними протиправними діями ОСОБА_7 , пов`язаними незаконним виключенням ОСОБА_8 із числа засновників

ПП «УТФ «Україна» та заволодіння часткою власника та засновника ПП «УТФ «Україна» ОСОБА_8 шляхом вчинення правочинів із використанням підроблених документів підприємства, заподіяно велику шкоду ПП «УТФ «Україна» в особі керівника ОСОБА_8 на загальну суму 3 328 500 грн, що у 500 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

15. У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить оскаржені судові рішення щодо ОСОБА_7 скасувати і закрити кримінальне провадження, відмовивши в задоволенні цивільного позову ПП «УТФ «Україна». Даючи власний аналіз доказам у кримінальному провадженні, стверджує, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 206-2 КК, не доведена поза розумним сумнівом.

16. На обґрунтування своєї позиції захисник зокрема зазначає, що ОСОБА_7 не мала умислу на заволодіння майном підприємства, між нею та ОСОБА_8 існував спір через неефективну управлінську та адміністративну діяльність останньої, яка нібито негативно позначалася на роботі підприємства, що і стало підставою для вивільнення ОСОБА_8 з його складу. При цьому остання була поінформована про заплановані збори власників підприємства і порядок денний зборів, однак залишила їх одразу після початку. Водночас жодних правочинів з використанням підроблених або викрадених документів, печаток, штампів підприємства, що є способом заволодіння майном останнього за об`єктивною стороною злочину, передбаченого ст. 206-2 КК, ОСОБА_7 не вчиняла, а правовідносини між нею та ОСОБА_8 є суто корпоративним спором, який має вирішуватись у порядку господарського судочинства. Також зазначає, що жодних завідомо неправдивих відомостей ОСОБА_7 до протоколу зборів власників підприємства не вносила, а у своїх діях керувалася інструкціями юриста, що додатково свідчить про відсутність у неї умислу на протиправне заволодіння майном підприємства. На цей час ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишаються співвласниками ПП «УТФ «Україна».

17. За твердженням захисника, апеляційний суд провів розгляд апеляційної скарги сторони захисту упереджено, належних мотивів на відхилення викладених у ній доводів у власному вироку не навів, допущених судом першої інстанції порушень не усунув, формально підтримавши його висновки про винуватість ОСОБА_7 .

Позиції інших учасників судового провадження

18. У засіданні суду касаційної інстанції захисник підтримав касаційну скаргу.

19. Прокурор проти задоволення касаційної скарги заперечила.

Мотиви Суду

20. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши думки учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

21. За приписами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

22. Згідно із ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

23. У цьому кримінальному провадженні суд визнав ОСОБА_7 винною у складанні та видачі службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу та протиправному заволодінні службовою особою майном підприємства, у тому числі частками їх засновника, шляхом вчинення правочинів з використанням службового становища та підроблених документів, що заподіяло велику шкоду, чим вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 366 КК та ч. 3 ст. 206-2 КК. Як встановив суд, ОСОБА_7 було прийнято одноосібне рішення про виключення ОСОБА_8 зі складу засновників підприємства, звільнення останньої з посади директора та перерозподіл частки статутного капіталу всупереч статуту підприємства, шляхом складання та видачі завідомо неправдивого документа - протоколу загальних зборів власників ПП «УТФ «Україна» № 3 від 16 вересня 2016 року про присутність на цих зборах ОСОБА_8 , який став підставою для внесення державним реєстратором змін у реєстраційні відомості щодо ПП «УТФ «Україна». Суд вважав доведеним, що умисними протиправними діями ОСОБА_7 , пов`язаними з незаконним виключенням ОСОБА_8 із числа засновників ПП «УТФ «Україна» та заволодінням її часткою указаному підприємству в особі керівника ОСОБА_8 було заподіяно велику шкоду.

24. З такою кримінально-правовою оцінкою дій ОСОБА_7 не погоджується колегія суддів касаційного суду.

Щодо кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 366 КК.

25. Частиною 1 ст. 366 КК передбачено відповідальність за складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів. Цей злочин віднесено кримінальним законом до злочинів у сфері службової діяльності. Його родовим об`єктом є встановлений законом порядок здійснення своїх повноважень посадовими та службовими особами органів державної влади, місцевого самоврядування, їх апарату, об`єднань громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності. А однією з обов`язкових ознак об`єктивної сторони - вчинення його з використанням влади чи службового становища.

26. Суб`єктом службового підроблення може бути лише службова особа. Цей злочин не може бути вчинений без використання службовою особою свого службового становища (повноважень). Останнє передбачає використання тих повноважень, якими службова особа наділена у зв`язку із зайняттям нею певної посади чи здійсненням певної службової діяльності.

27. Згідно з обставинами, встановленими судом, ОСОБА_7 внесла недостовірні відомості до протоколу загальних зборів співвласників ПП «УТФ «Україна», діючи при цьому як один із співвласників зазначеного підприємства. Тобто її дії не були обумовлені її службовим становищем, не пов`язані з виконанням нею посадових обов`язків головного бухгалтера ПП «УТФ «Україна» та здійсненням організаційно-розпорядчих функцій, передбачених цією посадою. Участь особи, яка володіє часткою у статутному капіталі підприємства, в управлінні цим підприємством, становить сферу реалізації її корпоративних прав. Отже дії ОСОБА_7 неправильно кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 366 КК.

Щодо кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 206-2 КК.

28. Згідно з ч. 1 ст. 206-2 КК наступає кримінально-правова відповідальність особи за протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації у тому числі частками, акціями, паями їх засновників, учасників, акціонерів, членів, шляхом вчинення правочинів з використанням підроблених або викрадених документів, печаток, штампів підприємства, установи, організації.

29. Частиною 3 зазначеної статті передбачено відповідальність за ті самі дії, вчинені службовою особою з використанням службового становища або якщо вони заподіяли велику шкоду чи спричинили інші тяжкі наслідки.

30. Як уже було зазначено вище, здійснення особою, яка володіє часткою у майні (статутному фонді) господарського підприємства, правомочностей на участь в управлінні цим підприємством, отримання певної частки його прибутку (дивідендів) та активів у разі його ліквідації становить сферу реалізації її корпоративних прав і відокремлене від правомочностей, обумовлених посадою, яку вона обіймає у цьому підприємстві. Отже у контексті встановлених судами фактичних обставин цієї справи ОСОБА_7 діяла не як службова особа.

31. Обов`язковим елементом об`єктивної сторони протиправного заволодіння майном підприємства, установи, організації є спосіб вчинення цього злочину - шляхом вчинення правочинів із використанням визначених законом засобів, а саме підроблених або викрадених документів, печаток, штампів підприємства, установи, організації. У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_7 інкриміновано протиправне заволодіння нею як службовою особою майном підприємства шляхом складання та видачі завідомо неправдивого документа - протоколу загальних зборів власників ПП «УТФ «Україна».

32. Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

33. Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України, і до них не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 цього Кодексу, які визначають підстави недійсності правочину.

34. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

35. Таке розуміння правової природи рішень загальних зборів як актів ненормативного характеру, а не правочинів, викладене в правових позиціях Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду в постановах від 20.03.2018 у справі N 916/375/17, від 28.03.2018 у справі N 910/22291/16, від 12.04.2018 у справі N 922/2688/17, від 21.03.2018 у справі N 927/699/17, від 01.09.2022 у справі N 922/2402/21, від 19.04.2023 у справі N 916/4097/21 та інших, постанові пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 N 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин".

36. У рішенні від 18 грудня 2024 року у справі № 916/379/23 (провадження

№ 12-22гс24) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що рішення загальних зборів учасників товариства не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України та мають розглядатися як акти ненормативного характеру (індивідуальні акти).

37. Слід також відзначити, що судом у вироку не встановлено, шляхом якого саме правочину ОСОБА_7 заволоділа майном підприємства. Спосіб заволодіння майном фактично ототожнений судом із засобом заволодіння, оскільки згідно з вироком ОСОБА_7 засуджено за заволодіння майном ПП «УТФ «Україна» шляхом складання та видачі завідомо неправдивого документа - протоколу загальних зборів власників цього підприємства. Однак підроблені або викрадені документи, печатки, штампи підприємства, установи, організації виступають засобом вчинення злочину, передбаченого ст. 206-2 КК. Способом його вчинення є укладання правочинів із застосуванням таких засобів. Отже спосіб вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 206-2 КК, судом не встановлений.

38. З приводу інкримінованого ОСОБА_7 протиправного заволодіння нею майном підприємства, як обов`язкової ознаки об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 206-2 КК, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з наявним у матеріалах справи рішенням про примусове виключення зі складу власників вирішено виключити ОСОБА_8 із числа засновників ПП «УТФ «Україна» з виплатою їй вартості частини майна пропорційно її частки у статутному капіталі підприємства та частини прибутку, одержаного підприємством у даному році до моменту її виходу. Тобто факт заволодіння ОСОБА_7 майном ПП «УТФ «Україна», яке становить частку ОСОБА_8 як співвласника цього підприємства, судом не встановлено.

Щодо наявності в діях ОСОБА_7 складів злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 206-2 КК, за які її засуджено

39. Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України (у редакції на час інкримінованих ОСОБА_7 дій) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

40. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

41. Корпоративний спір - це спір, що виникає щодо матеріальних правовідносин між юридично рівними учасниками корпоративних відносин стосовно набуття, здійснення та припинення їхніх корпоративних прав та інтересів. Це спір, який виникає між господарським товариством та його учасником, у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками господарських товариств, що пов`язані зі створенням цього товариства.

42. Із матеріалів кримінального провадження убачається, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 як співвласниками господарського підприємства виник корпоративний спір щодо управління цим підприємством, визнання недійсними рішень загальних зборів учасників підприємства, виключенням учасника з підприємства та перерозподілом його частки в статутному капіталі підприємства, який підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.

43. З огляду на вищенаведене колегія суддів касаційного суду дійшла висновку про відсутність у діях ОСОБА_7 складів злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 206-2 КК, за які її засуджено.

44. Відповідно до ч. 1 ст. 440 КПК суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

45. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

46. За приписами ч. 3 ст. 129 КПК у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення суд залишає цивільний позов у кримінальному провадженні без розгляду.

47. Таким чином, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_7 підлягає скасуванню із закриттям кримінального провадження щодо неї.

Керуючись статтями 433, 434, 438 441 442 КПК, колегія суддів

ухвалила:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 задовольнити.

Вирок Хмельницького апеляційного суду від 15 квітня 2024 року щодо ОСОБА_7 скасувати і закрити кримінальне провадження № 12016240010006027 щодо неї на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.

На підставі ч. 3 ст. 129 КПК цивільний позов ПП «Універсальна торгова фірма «Україна» залишити без розгляду.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3