№ 686/4303/18 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

31 березня 2021 року

м. Київ

справа № 686/4303/18

провадження № 61-2882св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Укрпошта»,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства «Укрпошта» на постанову Київського апеляційного суду від 08 січня 2019 року в складі колегії суддів Кравець В. А., Поливач Л. Д., Махлай Л. Д.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Укрпошта» про визнання припиненим іпотечного договору та припинення обтяження.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що позивач ОСОБА_1 працював на посаді директора Хмельницької дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» та був звільнений з 10 жовтня 2016 року відповідно до наказу № 582к від 07 жовтня 2016 року.

17 червня 2016 року між ОСОБА_1 та Українським державним підприємством поштового зв`язку «Укрпошта», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрпошта», було укладено Договір довгострокової безвідсоткової позики № 04-208, за умовами якого позивачеві було надано у власність грошові кошти у розмірі 2 000 000 грн для придбання житла, а позичальник зобов`язався використати цю позику за цільовим призначенням та повернути її у строк та в порядку, що визначені договором. На вказані кошти позивач придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . На виконання пунктів 4.1 та 4.2 договору між сторонами було укладено іпотечний договір від 04 серпня 2016 року, предметом якого є майнові права на вищезазначену квартиру.

Вказував, що 06 листопада 2017 року позивач повернув залишок позики в розмірі 1 822 211,52 грн, а тому борг за договором було погашено у повному обсязі, що дає підстави вважати, що договір іпотеки є припиненим, оскільки припинилося основне зобов`язання за договором позики.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив:

- визнати припиненим іпотечний договір, укладений між позивачем та ПАТ «Укрпошта», посвідчений 04 серпня 2016 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Пруняком В. І., предметом якого є майнові права на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- припинити обтяження за цим іпотечним договором, зареєстроване в реєстрі за № 1145.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що довідка ПАТ «Укрпошта» від 07 листопада 2017 року не свідчить про погашення позики ОСОБА_1 в повному обсязі, оскільки з неї вбачається лише, що позивачем станом на 07 листопада 2017 року повернуто кошти в сумі 2 000 000 грн. Також суд виходив з того, що постановою Апеляційного суду Вінницької області від 29 травня 2018 року в справі за позовом ПАТ «Укрпошта» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості не встановлено виконання боргових зобов`язань ОСОБА_1 у повному обсязі, окрім того, вищевказана постанова оскаржена до Верховного Суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 08 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року скасовано; позов ОСОБА_1 до ПАТ «Укрпошта» про визнання правовідносин припиненими задоволено;

- визнано припиненим іпотечний договір від 04 серпня 2016 року, зареєстрований в реєстрі за № 1144, укладений між Українським державним підприємством поштовогозв`язку «Укрпошта» та ОСОБА_1 , предметом іпотеки якого є майнові права на квартиру, будівельний номер АДРЕСА_1 , та який посвідчений 04 серпня 2016 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Пруняком В. І.;

- припинено обтяження за цим іпотечним договором, яке зареєстроване за номером № 1145; вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що постановою Апеляційного суду Вінницької області від 29 травня 2018 року в справі № 127/16118/17 встановлено, що кошти за період з липня 2016 року по вересень 2016 року включно були стягнуті з заробітної плати відповідача ОСОБА_1 відповідно до пункту 5.1 договору позики та графіку повернення коштів, що, зокрема, підтверджується довідкою Хмельницької дирекції ПАТ «Укрпошта» № 1496 від 07 листопада 2017 року, відповідно до якої ОСОБА_1 станом на 07 листопада 2017 року повернув 2 000 000 грн за договором позики № 04-208 від 17 червня 2016 року.

У вказаній постанові апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 сплачував кошти у встановленому порядку повернення позики та у встановлений строк шляхом утримання ПАТ «Укрпошта» коштів із заробітної плати ОСОБА_1 , а після звільнення ОСОБА_1 - шляхом внесення грошових коштів на рахунок ПАТ «Укрпошта», після чого ОСОБА_1 скористався своїм правом на дострокове повернення коштів та сплатив суму заборгованості у повному обсязі, а тому підстави для стягнення з нього пені, 3% річних та втрат від заборгованості за договором позики або за пенею відсутні.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 кошти за договором позики були повернуті у визначений цим договором строк та у повному обсязі, у зв`язку з чим наявні підстави і для припинення правовідносин за іпотечним договором, оскільки іпотека має похідний характер від основного зобов`язання, яке, як встановлено судом, ОСОБА_1 виконано в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

У березні 2019 року ПАТ «Укрпошта» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 08 січня 2019 року, просить її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права і залишити в силі законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- постанова Апеляційного суду Вінницької області від 29 травня 2018 року оскаржена в касаційному порядку, і остаточне рішення з приводу належного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором позики відсутнє;

- довідка Хмельницької дирекції ПАТ «Укрпошта» від 07 листопада 2017 року № 1496 не свідчить про погашення позики у повному обсязі, а лише підтверджує факт повернення коштів станом на 07 листопада 2017 року, а не у строки, встановлені договором позики;

- чинне законодавство не передбачає визнання припиненим договору іпотеки, оскільки правова природа припинення іпотеки є відмінною від визнання договору припиненим;

- апеляційний суд не вирішив клопотання про заміну відповідача з АТ «Укрпошта» на ПАТ «Укрпошта.

26 липня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ПАТ «Укрпошта», просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 08 січня 2019 року без змін. Вказує, що позивач виконав свої зобов`язання перед АТ «Укрпошта» у повному обсязі, а тому наявні законні підстави для припинення договору іпотеки. Статтею 16 ЦК України передбачений такий спосіб захисту, як припинення правовідношення, а тому вимоги про визнання договору іпотеки припиненим є належним способом захисту цивільних прав та інтересів позивача, що відповідає Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, постановою Верховного Суду від 06 березня 2019 року в справі № 127/16118/17 касаційну скаргу АТ «Укрпошта» залишено без задоволення, постанову апеляційного суду Вінницької області від 29 травня 2018 року залишено без змін та встановлено, що ОСОБА_1 погасив борг перед АТ «Укрпошта» у повному обсязі, що є підставою для припинення зобов`язання за іпотечним договором.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини

17 червня 2016 року між Українським ДП поштового зв`язку «Укрпошта», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ПАТ «Укрпошта», та ОСОБА_1 укладено договір безвідсоткової довгострокової позики № 04-208, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав від ПАТ «Укрпошта» безвідсоткову позику у розмірі 2 000 000 гривень на придбання житла з кінцевим строком повернення до 17 червня 2031 року.

Відповідно до Договору купівлі-продажу майнових прав №38-М-37-3 від 24 червня 2016 року ОСОБА_1 на виконання умов договору позики придбав майнові права на квартиру номер АДРЕСА_1 за 2 000 000 гривень.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за договором позики 04 серпня 2016 року між УДППЗ «Укрпошта» та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого забезпечено викладені в договорі позики зобов`язання майновими правами на квартиру АДРЕСА_1 .

10 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звільнений з посади Директора Хмельницької дирекції УДППЗ «Укрпошта» на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП згідно з Наказом УДППЗ «Укрпошта» № 582 к від 07 жовтня 2016 року.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 2300 від 06 листопада 2017 року ОСОБА_1 сплатив Хмельницькій дирекції ПАТ «Укрпошта» 1 822 211,52 грн, а також довідки, яка була видана відповідачем, де вказано що станом на 07 листопада 2017 року кошти за договором позики в сумі 2 000 000 грн повернуто.

Постановою апеляційного суду Вінницької області від 29 травня 2018 року в справі № 127/16118/17 у задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрпошта» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики відмовлено.

У вказаній справі судом встановлено, що кошти за період з липня 2016 року по вересень 2016 року включно були стягнуті з заробітної плати ОСОБА_1 відповідно до пункту 5.1 договору позики та графіка повернення коштів, що, зокрема, підтверджується й довідкою Хмельницької дирекції ПАТ «Укрпошта» № 1496 від 07 листопада 2017 року, відповідно до якої ОСОБА_1 станом на 07 листопада 2017 року повернув 2 000 000 грн за договором позики № 04-208 від 17 червня 2016 року.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року в справі № 750/3917/17 (провадження № 14-24цс20) вказано, що «особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам».

У постанові Верховного Суду від 03 серпня 2020 року в справі № 167/867/17 (провадження № 61-17092св18) зроблено висновок, що «для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. […] Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20) вказано, що «Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду про те, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України ). Тобто договірні правовідносини виникають саме на підставі договорів. Водночас поняття правочину (зокрема поняття договору) і поняття правовідносин не є тотожними. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України). Правовідносинами є відносини, змістом яких є права та обов`язки сторін. Зокрема, змістом зобов`язальних правовідносин є обов`язок однієї сторони (боржника) вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії та кореспондуюче право кредитора вимагати від боржника виконання цього обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України). Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком про наявність тісного зв`язку між договорами та договірними правовідносинами, оскільки такі правовідносини виникають саме з договорів, а подальший розвиток правовідносин може бути зумовлений, у тому числі (але не виключно), умовами договору. Водночас подальші зміни правовідносин, зокрема припинення прав та обов`язків з договору, не обов`язково пов`язані зі зміною чи припиненням договору...»; «Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновком про те, що припинення обов`язку за договором тісно пов`язане з припиненням самого договору. Щодо посилань на статті 997 1008 1044 ЦК України, якими передбачено право припинення відповідних договорів, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке. За змістом частин другої - шостої статті 997 ЦК України цією статтею передбачені випадки односторонньої відмови від договору страхування страхувальником або страховиком. Така відмова здійснюється шляхом вчинення одностороннього правочину управленою стороною, а не за рішенням суду. Отже, зазначена стаття не встановлює способів захисту. Статтею 1008 ЦК України передбачені випадки припинення договору доручення внаслідок таких юридичних фактів: відмови довірителя або повіреного від договору; визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім; смерті довірителя або повіреного. Зазначена стаття не встановлює випадків припинення договору за рішенням суду, а тому і не встановлює способів захисту. Статтею 1044 ЦК України також не встановлено випадків припинення договору управління майном за рішенням суду, отже, не встановлено способів захисту. Передбачений законом спосіб захисту у вигляді припинення судом існуючого правовідношення на майбутнє (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України) за своєю правовою суттю відрізняється від способу захисту у вигляді визнання судом припиненим договору в минулому, який законом не передбачений».

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

За таких обставин позовна вимога про визнання іпотечного договору припиненим не підлягає задоволенню з тих підстав, що не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим. У зв`язку з наведеним постанова апеляційного суду в цій частині підлягає скасуванню; рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині викладення мотивів відмови у задоволенні вказаної вимоги в редакції цієї постанови.

Однією з підстав припинення іпотеки, передбачених статтею 17 Закону України «Про іпотеку» є припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно з частинами першою та другою статті 598 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У частині першій статті 599 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У пунктах 41-43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц (провадження № 14-88цс19) зазначено, що: «іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України). Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України). За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання (аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16; див. також пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц)».

У справі, що переглядається суди встановили, що відповідно до пункту 4.2.1. договору іпотеки іпотека припиняється у разі виконання договору позики.

Аналіз позовних вимог ОСОБА_1 свідчить, що він просив припинити обтяження у зв`язку з виконанням у повному обсязі зобов`язань за договором позики.

Апеляційний суд установив і це підтверджується постановою апеляційного суду Вінницької області від 29 травня 2018 року в справі № 127/16118/17 та довідкою Хмельницької дирекції ПАТ «Укрпошта» № 1496 від 07 листопада 2017 року, що зобов`язання позичальника за договором позики ОСОБА_1 виконане у повному обсязі.

За таких обставин, встановивши, що зобов`язання за договором позики позивач виконав, правильним є висновок апеляційного суду про припинення зобов`язання позивача як за договором позики, так і за договором іпотеки.

Зазначене узгоджується із висновком, що міститься у пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16 (провадження № 14-88цс19).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У разі, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

У справі, яка переглядається, апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 виконав зобов`язання за договором позики у повному обсязі, що відповідно до вимог закону є підставою для припинення іпотеки, у зв`язку з чим вимога про припинення обтяження за договором іпотеки відповідає способу захисту порушеного права позивача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Ураховуючи викладене, наявні правові підстави для часткового задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду та зміни рішення суду першої інстанції в частині викладення мотивів відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання припиненим договору іпотеки в редакції цієї постанови та залишення без змін постанови Київського апеляційного суду від 08 січня 2019 року в частині позовної вимоги про припинення обтяження за іпотечним договором.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи часткове задоволення вимог касаційної скарги, із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрпошта» підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 1921 грн.

Керуючись статтями 400, 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Укрпошта» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 08 січня 2019 року в частині позовних вимог про визнання припиненим договору іпотеки скасувати.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року в частині позовних вимог про визнання припиненим договору іпотеки змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанову Київського апеляційного суду від 08 січня 2019 року в частині позовних вимог про припинення обтяження за іпотечним договором залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Укрпошта» 1921 грн судового збору.

Поновити дію постанови Київського апеляційного суду від 08 січня 2019 року в частині позовних вимог про припинення обтяження за іпотечним договором.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов