Постанова
Іменем України
22 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 687/978/18
провадження № 61-13599св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чемеровецького районного суду Закарпатської області від 28 лютого 2019 року у складі судді Кулєбякіна В. О. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 червня 2019 року у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та просила усунути відповідача від права на спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову зазначала, що вона є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . На день смерті з ОСОБА_5 проживав її чоловік ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
14 листопада 2014 року ОСОБА_4 склав заповіт, яким все своє майно, яке йому належить або на день смерті виявиться йому належним, де б воно не знаходилося та з чого б не складалося, заповів відповідачу ОСОБА_2 .
Оскільки ОСОБА_4 був інвалідом першої групи, рішенням виконавчого комітету Чемеровецької селищної ради Чемеровецького району Хмельницької області від 29 січня 2015 року ОСОБА_2 призначено його помічником відповідно до статті 78 ЦК України.
ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , однак вона не виконувала належним чином свої обов'язки помічника, визначені статтею 78 ЦК України, ухилялася від надання ОСОБА_4 допомоги, незважаючи на перебування його у безпорадному стані.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 мав право на обов'язкову частку у спадщині після смерті його дружини ОСОБА_5 , а відтак відповідач може успадкувати частку у майні ОСОБА_5 , на яку вона претендує, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 28 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 03 червня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК.
Проте усунення ОСОБА_2 від права на спадкування за заповітом не породжує право ОСОБА_1 на спадкування, оскільки остання не входить до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_4 .
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 28 лютого 2019 року і постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 червня 2019 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Також просила передати справу на розгляд до Великої Палати Верховного Суду з огляду на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування».
В обґрунтування касаційної скарги зазначала, що правила частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується усіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця.
Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України.
ОСОБА_4 свою обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_5 прийняв до смерті, але не оформив її належним чином.
Відповідач належним чином не виконувала свої обов'язки помічника ОСОБА_4 , не доглядала його, не забезпечувала продуктами харчування.
Обґрунтовуючи своє клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ОСОБА_1 зазначила, що необхідно відступити від висновку, викладеного у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» та надати роз'яснення, чи переходить право на обов'язкову частку у спадщині до спадкоємців, якщо особа, яка має право на обов'язкову частину у спадщині, спадщину прийняла, однак померла, не оформивши її.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з Чемеровецького районного суду Хмельницької області.
08 серпня 2019 року справа № 687/978/18 надійшла до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Щодо передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).
Відповідно до частин третьої-п'ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Відтак, оскільки ЦПК України містить вичерпний перелік підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду і не передбачає таку підставу, як необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у Постанові Пленуму Верховного Суду України, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 слід відмовити.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суд встановили, що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була головою двору за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із нею проживав її чоловік ОСОБА_4 . Зазначені обставини підтверджуються довідкою № 1606 від 31 липня 2008 року, виданою виконавчим комітетом Чемеровецької селищної ради.
Відповідно до заповіту від 29 січня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Чемеровецького районного нотаріального округу Хмельницької області Пилявським В. Б., ОСОБА_5 на випадок її смерті заповіла ОСОБА_1 все своє майно, яке буде належати їй на день смерті, де б воно не знаходилося та з чого б не складалося, а також все те, що буде належати їй за законом на день її смерті.
ОСОБА_4 згідно довідки до акта огляду МСЕК серії АВ № 0354702 від 14 березня 2014 року мав першу А групу інвалідності та потребував стороннього догляду, відтак мав право на обов`язкову частку у спадщині після смерті дружини ОСОБА_5 .
Як вбачається із заповіту від 14 листопада 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Гусятинського районного нотаріального округу Гречанівським А. Я., ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповів усе належне йому майно ОСОБА_2 .
Відповідно до рішення виконавчого комітету Чемеровецької селищної ради Чемеровецького району Хмельницької області від 29 січня 2015 року № 3, ОСОБА_2 призначено помічником ОСОБА_4 відповідно до статті 78 ЦК України.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .
Відповідно до копії спадкової справи № 528-15р до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , 19 листопада 2015 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Чемеровецького районного нотаріального округу Пилявського В. Б. із заявою про прийняття спадщини.
Встановлено, що ОСОБА_1 прийняла у спадок Ѕ частини майна після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та не входить до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та мав право на обов`язкову частку у спадщині після смерті своєї дружини ОСОБА_5 та прийняв її.
Відповідно до статей 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.
Відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
Крім того, підлягає з`ясуванню питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.
При цьому відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.
Згідно з частиною шостою статті 1224 ЦК України положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.
У справі встановлено, що відповідач у спірному випадку реалізовує право на спадкування як спадкоємець за заповітом, а не за законом.
Суди встановивши, що ОСОБА_1 не довела наявність правових підстав для усунення ОСОБА_2 від права на спадкування, порушення її прав шляхом прийняття відповідачем спадщини після смерті ОСОБА_4 , з урахуванням того, що заповіт є внутрішнім волевиявленням спадкодавця ОСОБА_4 , який вважав за необхідне заповісти все належне йому майно ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 не входить до кола спадкоємців ОСОБА_4 , відтак не має права на спадкування після його смерті, дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чемеровецького районного суду Закарпатської області від 28 лютого 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 червня 2019 року залишити без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Чемеровецького районного суду Закарпатської області від 28 лютого 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
С. О. Карпенко
В. А. Стрільчук