Постанова

Іменем України

23 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 688/132/21

провадження № 61-17954св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 червня 2021 року у складі судді Босюка В. А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 жовтня

2021 рокуу складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П?єнти І. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування.

Позов мотивував тим, що після смерті його баби ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина, до складу якої входять земельні ділянки площею 2,1189 га і 1,9770 га, які розташовані на території Серединецької, а тепер Судилківської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

Зазначав, що за життя ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого заповіла позивачу усе своє майно. Проте із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулася її донька ОСОБА_2 , яка має право на обов`язкову частку у спадщині. Баба мала ряд хронічних і невиліковних хвороб, з 2020 року не могла самостійно пересуватися. Про такий стан матері та потребу у допомозі було відомо відповідачці, проте від надання допомоги вона відмовилася і не прийняла участі у похованні матері.

Посилаючись на статтю 1224 ЦК України, ОСОБА_1 просив усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до складу якої ввійшли всі її права та обов?язки, які існували на момент смерті.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано недоведеністю позивачем факту ухилення відповідача від надання допомоги матері, винної її поведінки, потребу постійної допомоги спадкодавця саме від відповідача.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 червня 2021 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції. При цьому апеляційний суд вказав, що враховуючи недоведеність потреби ОСОБА_3 у догляді дочки, вчинення ОСОБА_2 умисних дій чи бездіяльності, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, та, виходячи із відсутності умов, передбачених частиною п?ятою статті 1224 ЦК України, для усунення відповідачки від права на спадкування за законом, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у позові.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

01 листопада 2021 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 червня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно і неповно встановлено обставини справи, належним чином не досліджено всі надані позивачем докази та не надана їм відповідна правова оцінка.

Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 липня 2021 року в справі № 127/11408/19, постанові Верховного Суду від 11 лютого 2019 року в справі № 756/11676/16-ц, постанові Верховного Суду від 25 березня 2019 року в справі № 766/810/17, постанові Верховного Суду від

29 червня 2021 року в справі № 750/9209/20-ц, постанові Верховного Суду від

04 липня 2018 року в справі № 404/2163/16-ц, постанові Верховного Суду від

19 червня 2019 року в справі № 491/1111/15-ц, постанові Верховного Суду від

02 березня 2020 року в справі № 133/1625/18, постанові Верховного Суду від

21 березня 2018 року в справі № 337/6000/15-ц, постанові Верховного Суду від

17 жовтня 2018 року в справі № 200/21452/15-ц, постанові Верховного Суду від

01 червня 2021 року в справі № 742/1475/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

08 грудня 2021 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 червня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області.

10 грудня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме: земельні ділянки площею 2,1189 га та 1,9770 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Серединецької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області (тепер Судилківська сільська рада Шепетівського району Хмельницької області).

За життя, 25 вересня 2015 року, ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого усе своє майно заповіла ОСОБА_1 . Заповіт посвідчений секретарем Серединецької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області

Власюк Т. В. та зареєстрований у реєстрі за № 15.

Відповідно до довідки Шепетівської районної державної адміністрації Хмельницької області № 897 від 23 грудня 2020 року ОСОБА_1 перебував на обліку в управлінні соціального захисту населення Шепетівської райдержадміністрації, як одержувач компенсаційної грошової виплати на догляд за інвалідом 1 групи та особою, яка досягла 80-річного віку у періоди з 12 січня 2015 року по 23 липня 2017 року, з

01 лютого 2018 року по 11 жовтня 2018 року, з 28 листопада 2018 року по 31 липня 2020 року.

Згідно відповіді КП «Комунальне некомерційне підприємство Шепетівський Центр первинної медико-санітарної допомоги» Шепетівської районної ради Хмельницької області № 20/26 від 08 січня 2021 року ОСОБА_3 на протязі останніх років хворіла на ішемічну хворобу серця, вогнищевий кардіосклероз, СН ІІ ст. церебральний атеросклероз, кахексію, старечу деменцію. Захворювання є хронічними, ОСОБА_3 потребувала сторонньої допомоги, з січня 2020 року була лежачою, самостійно себе обслуговувати та вільно пересуватися не могла.

17 липня 2020 року ОСОБА_1 та 25 вересня 2020 року ОСОБА_2 звернулися до Шепетівської районної державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , що підтверджується матеріалами спадкової справи № 126/2020.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Відповідно до статей 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.

Відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Тлумачення частини п`ятої статті 1224 ЦК України свідчить, що усунення від права на спадкування за законом можливе за наявності таких умов: ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві при наявності у нього можливості її надання; перебування спадкодавця у безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Крім того, при розгляді такої справи суду належить з`ясовувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу.

При цьому відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.

Під час розгляду справи суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, установив, що позивачем не доведено ухилення відповідача від надання допомоги ОСОБА_3 , а також винної поведінки відповідача (зокрема, відмова від надання допомоги матері), потребу спадкодавця у допомозі саме відповідача.

Таким чином, встановивши, що ОСОБА_2 не вчиняла умисних дій чи бездіяльності, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, та, виходячи із відсутності умов, передбачених частиною п`ятою статті 1224 ЦК України для усунення відповідача від права на спадкування за законом, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог

ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 19 липня 2021 року в справі № 127/11408/19, постанові Верховного Суду від 11 лютого 2019 року в справі

№ 756/11676/16-ц, постанові Верховного Суду від 25 березня 2019 року в справі

№ 766/810/17, постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі

№ 750/9209/20-ц, постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі

№ 404/2163/16-ц, постанові Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі

№ 491/1111/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 березня 2020 року в справі

№ 133/1625/18, постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі

№ 337/6000/15-ц, постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі

№ 200/21452/15-ц, постанові Верховного Суду від 01 червня 2021 року в справі

№ 742/1475/19 є безпідставними, оскільки зроблені Верховним Судом в них висновки є аналогічні тим, до яких дійшли суди у справі, яка переглядається.

Вказане спростовує твердження заявника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлених обставин справи. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 червня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 червня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 жовтня 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська