Постанова

Іменем України

25 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 688/1692/17

провадження № 61-6955св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - колективне спеціалізоване будівельно-монтажне підприємство,

відповідачі: ОСОБА_1 , Шепетіська міська рада Хмельницької області, ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області,

треті особи: приватний нотаріус Шепетівського міського нотаріального округу Петровська Людмила Олексіївна, приватний нотаріус Шепетівського міського нотаріального округу Мартиненко Алевтина Миколаївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу колективного спеціалізованого будівельно-монтажного підприємства на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2018 року у складі судді Огородніка І. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 лютого 2019 року у складі колегії суддів:

Корніюк А. П., Талалай О. І., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року колективне спеціалізоване будівельно-монтажне підприємство (далі - КСБМП) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , Шепетівської міської ради Хмельницької області, ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Хмельницької області про визнання недійсним рішень, договорів.

Позов мотивовано тим, що Шепетівською міською радою на користь ОСОБА_2 було прийнято ряд рішень, які порушують права позивача, а саме: від 18 грудня 2014 року № 22 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та розгляд технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок згідно із статтею 124 ЗК України; від 23 квітня 2015 року № 85 про присвоєння нежитловому приміщенню, душовій, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та знаходиться по АДРЕСА_1 , де знаходиться декілька об`єктів нерухомого майна, нової адреси: АДРЕСА_2 ; та від 08 жовтня 2015 року № 18 «Про продаж земельної ділянки ОСОБА_2 ».

Позивач вказував, що на виконання цих рішень 15 жовтня 2015 року між Шепетівською міською радою та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки. В подальшому ОСОБА_2 з метою унеможливлення повернення земельної ділянки її законному користувачу, уклав 25 грудня 2015 року з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, що зареєстрований в реєстрі під № 2009.

Позивач вважав, що зазначені правочини вчинені внаслідок невизнання права власності позивача та його законного інтересу щодо земельної ділянки, на якій знаходиться споруда, власником якої є позивач, тому повинні бути визнані судом недійсними.

КСБМП зазначало, що 20 липня 2006 року Шепетівським БТІ було прийнято рішення про реєстрацію права колективної власності за підприємством на майновий комплекс за адресою по АДРЕСА_1 , що був придбаний на підставі договору купівлі-продажу від 06 жовтня 1995 року. Земельна ділянка площею 2,53 га по АДРЕСА_1 , на якій знаходиться вказаний комплекс, належить позивачу на праві постійного користування на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ХМ від 29 липня 1993 року. І цей факт було перевірено та встановлено судовим рішенням. Проте висновком № 07/16 від 10 березня 2016 року за результатами будівельно-технічного дослідження встановлено, що на земельній ділянці, щодо якої були вчинені оспорювані цим позовом правочини і рішення, знаходиться нерухоме майно - інженерна споруда « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка є невід`ємною складовою частиною столярної майстерні і є власністю позивача на підставі вказаних вище документів щодо реєстрації права власності. Тобто, в результаті прийняття Шепетівською міськрадою вказаних вище незаконних рішень будівля столярної майстерні та її невід`ємна частина інженерна споруда « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що належать на праві власності КСБМП як єдине ціле, знаходяться на двох різних земельних ділянках, одна з яких належить ОСОБА_1 .

Посилаючись на те, що оскаржувані рішення міської ради та договори купівлі-продажу спірної земельної ділянки порушують право позивача першочергово претендувати на землю під об`єктом нерухомості « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що у позивача виникло у зв`язку з його правом власності на цей об`єкт, позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення Шепетівської міської ради від 18 грудня

2014 року № 22 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та розгляд технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок згідно із статтею 124 ЗК України». Визнати незаконним та скасувати рішення Шепетівської міської ради від 23 квітня 2015 року № 85 про присвоєння нежитловому приміщенню, душовій, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та знаходиться по АДРЕСА_1 , де знаходиться декілька об`єктів нерухомого майна, нової адреси: АДРЕСА_2 . Визнати незаконним та скасувати рішення Шепетівської міської ради від 08 жовтня 2014 року № 18 «Про продаж земельної ділянки ОСОБА_2 » Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 15 жовтня 2015 року, укладений між Шепетівською міською радою та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6810700000:01:005:0808. Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 25 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6810700000:01:005:0808.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог, - приватного нотаріуса Шепетівського міського нотаріального округу Петровську Л. О. та приватного нотаріуса Шепетівського міського нотаріального округу Мартиненко А. М.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано недоведеністю позивачем порушення Шепетівською міською радою при ухваленні оскаржуваних рішень його прав та інтересів та недоведеності порушення прав КСБМП при укладенні спірних договорів купівлі-продажу.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 18 лютого 2019 року апеляційну скаргу КСБМП залишено без задоволення.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу КСБМП без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції та вказав на відсутність під час розгляду справи порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

28 березня 2019 року КСБМП подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 лютого 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що підставою заявлених позовних вимог є невизнання відповідачем права власності позивача на об?єкт нерухомості - інженерну споруду « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка є приналежністю до столярного цеху і перейшла до позивача в процесі правонаступництва внаслідок купівлі-продажу. Невизнання права власності в даному випадку заявник вважає невизнання відповідачами прав позивач які є похідними від права власності на його нерухоме майно. Тобто, заявник вказує, що самочинно заволодівши землею на якій стоїть нерухоме

майно - інженерна споруда « ІНФОРМАЦІЯ_1 », відповідачі, тим самим, не визнали права власності позивача на цю споруду. Заявник вказує, що судами не враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 910/8903/16 де вказано, що з аналізу норми статті 186 ЦК України випливає, що право власності на приналежність залежить від права власності на головну річ. Висновок апеляційного суду про відхилення експертиз з тих підстав, що вони не є достатніми доказами по справі, ґрунтуються на сумнівах. Суд необґрунтовано посилається на факт переходу до ОСОБА_2 землі у межах і розмірах у зв?язку з придбанням будівель, як на підставу висновку про відсутність порушень прав позивача. Суд першої інстанції невмотивовано розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження.

Доводи інших учасників справи

У травні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

У червні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_2 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 лютого 2019 року залишити без змін.

Додаткові аргументи заявника

У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги, у яких представник КСБМП - Демченко М. М. просить касаційну скаргу задовольнити.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області.

03 травня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги КСБМП на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 лютого 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону

від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, врахувавши аргументи, наведені у додаткових поясненнях до касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у квітні 2016 року КСБМПзверталось до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Шепетівської міської ради Хмельницької області, треті особи: приватні нотаріуси Шепетівського міського нотаріального округу Петровська Л. О. та Мартиненко А. М. , управління Держгеокадастру у Шепетівському районі Хмельницької області, у якому, уточнивши позовні вимоги, просило визнати незаконними та скасувати рішення Шепетівської міської ради Хмельницької області: від 24 лютого 2011 року № 17 «Про припинення права постійного користування земельними ділянками згідно зі статтею 141 ЗК України», від 24 лютого 2011 року № 19 «Про надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою та розгляд проектів щодо відведення земельних ділянок згідно зі статтею 124 ЗК України», від 18 грудня 2014 року № 22 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та розгляд технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок згідно зі статтею 124 ЗК України», від 23 липня 2015 року № 25 «Про проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок», від 08 жовтня 2015 року № 18 «Про продаж земельної ділянки ОСОБА_2 »; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 15 жовтня 2015 року між Шепетівською міською радою Хмельницької області та ОСОБА_2 ; витребувати, як безпідставно набуту, на користь КСБМП від ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1600 кв. м по АДРЕСА_2 ; відновити становище, яке існувало до порушення прав позивача шляхом визнання за КСБМП право постійного користування земельною ділянкою по

АДРЕСА_1 на підставі державного акта на право постійного користування, виданого на підставі рішення Шепетівської міської ради Хмельницької області від 22 липня 1993 року № 131 (цивільна справа

№ 688/1909/16-ц).

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від

09 листопада 2016 року у цивільній справі № 688/1909/16-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 17 січня 2017 року, у задоволенні позовних вимог КСБМП відмовлено.

Частиною четвертою статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У справі № 688/1909/16-ц встановлено такі обставини.

На підставі державного акта на право постійного користування землею від

29 липня 1993 рокуу КСБМПна праві постійного користування перебувала земельна ділянка площею 2,53 га.

22 грудня 2003 року ОСОБА_2 на біржових торгах придбав нежитлову будівлю душової, загальною площею 107,1 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 , яка належала підприємству.

04 лютого 2011 року ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу придбав у підприємства нежитлову будівлю пилорами площею 2177,2 кв. м, що знаходиться за тією ж адресою.

Рішенням Шепетівської міської ради Хмельницької області від 24 лютого 2011 року № 17 було припинено право КСБМП на постійне користування земельною ділянкою площею 3000 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 на підставі поданої директором підприємства заяви.

Рішенням Шепетівської міської ради Хмельницької області від 24 лютого 2011 року № 19 «Про надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою та розгляд проектів щодо відведення земельних ділянок згідно зі статтею 124 ЗК України» зі змінами, внесеними рішеннями від 29 грудня 2011 року № 20, від 20 листопада 2013 року № 11, ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтованою площею 3000 кв. м для обслуговування нежитлової будівлі пилорами та нежитлового приміщення (душової).

Рішенням Шепетівської міської ради Хмельницької області від 18 грудня 2014 року № 22 ОСОБА_2 передано на умовах оренди земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 1600 кв. м для будівництва та обслуговування будівель торгівлі строком на три роки.

16 січня 2015 року між Шепетівською міською радою Хмельницької області та ОСОБА_2 укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки.

Рішенням виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області від 23 квітня 2015 року № 85 нежитловому приміщенню, душовій, які належать ОСОБА_2 присвоєно іншу адресу: АДРЕСА_2 .

Рішенням Шепетівської міської ради Хмельницької області від 08 жовтня 2015 року № 18 ОСОБА_2 продано земельну ділянку площею 1600 кв. м, що розташована по АДРЕСА_2 , яка перебувала у нього на праві оренди.

15 жовтня 2015 року між Шепетівською міською радою Хмельницької області та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу вищевказаної земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу Петровською Л. О.

На підставі договору купівлі-продажу від 25 грудня 2015 року ОСОБА_2 відчужив спірну землю ОСОБА_1 .

Підставою відмови у задоволенні позовних вимог стало, зокрема, те що спірна земельна ділянка була набута ОСОБА_2 з дотриманням вимог законодавства, а перехід права власності на землю від підприємства до ОСОБА_2 , а згодом до ОСОБА_1 , не порушує прав та інтересів позивача. При цьому суди зазначили, що для оскарження рішення Шепетівської міської ради Хмельницької області від 24 лютого 2011 року № 17 сплив строк позовної давності, оскільки підприємство могло дізнатись про таке рішення з дати його прийняття, тому що воно прийнято за зверненням директора підприємства.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

З Єдиного державного реєстру судових рішень відомо, що постановою Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 688/1909/16-ц касаційну скаргу КСБМП залишено без задоволення.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області

від 09 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 17 січня 2017 року залишено без змін.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 123 ЗК України надання земельної ділянки державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Частиною третьою статті 124 та частиною другою статті 134 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 ЗК України.

Згідно частини четвертої статті 123 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (частина шоста статті 123 ЗК України).

Положеннями частини другої статті 134 ЗК України визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів встановив, що Шепетівська міська рада, приймаючи оскаржувані рішення та укладаючи оспорюваний договір купівлі - продажу із ОСОБА_2 земельної ділянки від 15 жовтня 2015 року діяла в межах та спосіб, що закріплений в ЗК України з дотриманням визначеної процедури; доказів того, що права позивача при прийнятті радою оспорюваних рішень та договорів купівлі-продажу були порушені, надано не було, а тому суд зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову, оскільки підстав для скасування оспорюваних рішень міської ради та визнання недійсними зазначеного договору купівлі-продажу під час розгляду справи не встановлено. Враховуючи викладене, відсутні також підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 25 грудня 2015 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі

№ 689/26/17 (провадження № 14-47цс20), не відступаючи від правових позицій Верховного Суду України, висловлених у постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та інших, зробила висновок, що при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма статі 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 01 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Наведений підхід підтверджується також і ретроспективним аналізом норм законодавства щодо переходу прав на земельну ділянку у випадку відчуження права власності на нерухоме майно. Радянське законодавство оперувало терміном «основні фонди». Термін «нерухомість» і класифікація майна на нерухоме та рухоме були відображені в Основах цивільного законодавства Союзу РСР і республік від 31 березня 1991 року (введених в дію з 01 січня 1992 року). Так, відповідно до частини другої статті 4 цих Основ майно поділяється на нерухоме та рухоме; до нерухомого майна належать земельні ділянки і «все, що міцно з ними зв`язано», як-от: будівлі, споруди тощо, а до рухомого належить майно, переміщення якого можливе без неспіврозмірної шкоди його призначенню.

Стаття 30 Земельного кодексу Української РСР (1991 року) в імперативній формі передбачала автоматичний перехід права власності на земельну ділянку у разі переходу права власності на будівлю і споруду. Стаття 120 ЗК України (у чинній редакції), стаття 377 ЦК України (у чинній редакції) також передбачають припинення права власності чи користування земельною ділянкою та перехід такого права до особи, що набуває право власності на нерухоме майно. Щодо застосування приписів вказаних статей у відповідних редакціях Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювалася про те, що особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття

(див. постанови від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (пункт 8.17),

від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц (пункт 61), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42)).

При цьому колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постанові від 11 липня 2018 року зробив висновок про те, що набувши у 2003 році у власність нежитлову будівлю душової, загальною площею 107,1 кв. м, що знаходиться по

АДРЕСА_1 , згідно з вимогами земельного законодавства щодо власності нерухомого майна та земельної ділянки, ОСОБА_2 правомірно звернувся до міської ради для надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (правова позиція щодо цілісності нерухомості і земельної ділянки, висловлена у постанові Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року

№ 6-2цс15).

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального й процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження

№ 14-446цс18).

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору. Судами першої та апеляційної інстанції правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 лютого 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу колективного спеціалізованого будівельно-монтажного підприємствазалишити без задоволення.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська