Постанова
Іменем України
15 квітня 2020 року
м. Київ
справа №688/1768/17
провадження №61-4608св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Хмельницької обласної ради, Хмельницької обласної фірми «Фармація», Хмельницької обласної товарної біржі, ОСОБА_4 , треті особи: Новолабунська сільська рада Полонського району Хмельницької області, Полонська міська рада об`єднаної територіальної громади Хмельницької області, про скасування протоколу проведення біржових торгів з продажу нежилого приміщення, зобов`язання включити частину приміщення до житлового фонду та передати його на баланс Новолабунської сільської ради Полонського району Хмельницької області за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 жовтня
2018 року у складі судді Огородніка І. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 січня 2019 року у складі колегії суддів:
Купельського А. В., Спірідонової Т. В., Ярмолюка О. І.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідачі: Хмельницька обласна рада, Хмельницька обласна фірма «Фармація», Хмельницька обласна товарна біржа, ОСОБА_4 ,
треті особи: Новолабунська сільська рада Полонського району Хмельницької області, Полонська міська рада об`єднаної територіальної громади Хмельницької області,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до Хмельницької обласної ради, Хмельницької обласної фірми «Фармація», Хмельницької обласної товарної біржі, ОСОБА_4 , треті особи: Новолабунська сільська рада Полонського району Хмельницької області, Полонська міська рада об`єднаної територіальної громади Хмельницької області з позовом, вимоги якого уточнили під час розгляду справи, у якому просили: визнати недійсним та скасувати біржовий договір купівлі-продажу, протокол № 17 від 11 листопада 2014 року продажу приміщення
по АДРЕСА_1 ; зобов`язати фірму «Фармація» включити частину вказаного приміщення, яке складається із двох жилих кімнат площею 13,7 кв. м і
11,8 кв. м, кухня 7,2 кв. м, коридор 4,7 кв. м і веранди 18,7 кв. м до житлового фонду з послідуючою передачею його на баланс Новолабунської сільської ради Полонського району Хмельницької області; визнати частину приміщення аптеки за вказаною вище адресою житловим приміщенням.
2. Позовна заява мотивована тим, що з 01 липня 1969 року ОСОБА_1 було призначено нормувальником № 83, а на підставі наказу керуючого Полонською аптекою № 16 від 20 липня 1972 року № 194а, ОСОБА_1 призначено на посаду керуючого аптекою № 83. За усним розпорядженням керівника Полонської аптеки № 16 його разом із сім`єю вселено у квартиру, яка вбудована в приміщення аптеки по АДРЕСА_1 , де вони у 1976 році були зареєстровані.
3. ОСОБА_1 звертався до адміністрації аптеки № 16 з приводу отримання ордеру на житло, однак ордер виданий не був.
4. 03 жовтня 2007 року ОСОБА_1 звільнився з роботи у зв`язку з виходом на пенсію за віком, та після цього разом із сім`єю продовжує проживати у спірному житлі.
5. З метою приватизації спірного приміщення, позивачі звертались до Хмельницької обласної фірми «Фармація», до якої після ліквідації Полонської центральної районної аптеки № 16 перейшло приміщення колишньої
аптеки № 83 та до Хмельницької обласної ради, однак відповідних рішень, необхідних для здійснення приватизації житла відповідачами не прийнято.
6. 11 листопада 2014 року Хмельницькою обласною фірмою «Фармація» з дозволу голови Хмельницької обласної ради продано через аукціон приміщення аптеки разом з квартирою, в якій проживають позивачі. Переможцем торгів стала відповідач ОСОБА_4 , про що складено протокол № 17.
7. Вказану будівлю продано без відома позивачів та не враховано, що вони проживають у приміщені. Продаж відбувся з порушенням статті 15 Закону України «Про товарну біржу», в бюлетені не зазначено, що у приміщені проживають люди.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
8. Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
9. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що усне розпорядження керівника Полонської аптеки № 16 про вселення позивачів у квартиру не є законною підставою для вселення. В справі відсутній ордер на вселення та рішення про надання жилого приміщення. Позивачами не доведено факту їх законного вселення в квартиру в
АДРЕСА_1 . Суд зазначив, що право позивачів, відповідно до вимог, з якими вони звернулись до суду, не порушено.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
10. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 29 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2018 року залишено без змін.
11. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням вимог процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12. У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року, ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просять скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
13. Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що спірне приміщення було продано як повністю нежиле, а це суперечить дійсним обставинам справи.
14. Позивачами надано достатньо доказів на підтвердження, що приміщення по АДРЕСА_1 не є повністю нежилим, а має в собі вбудовану квартиру, про що свідчить інвентарна справа, облік квартири в погосподарській книзі, реєстрація в паспортах позивачів.
15. Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій не надали належну оцінку поданим позивачами доказам.
Доводи інших учасників справи
16. У відзивах на касаційну скаргу, Хмельницька обласна фірма «Фармація» та Хмельницька обласна рада, заперечують проти доводів позивачів та просять залишити ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
17. Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.
18. Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
19. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
20. Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
21. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
22. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги,під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
23. Частиною першою статті 402 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
24. Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25. З 01 липня 1969 року ОСОБА_1 було призначено нормувальником аптеки № 83, а 20 липня 1972 року наказом керуючого Полонською
аптекою № 194, ОСОБА_1 призначено на посаду керуючого Новолабунською аптекою № 83, розташованій по АДРЕСА_1 Троєщина Полонського району Хмельницької області.
26. У 1976 році позивачі заселились у квартиру, яка вбудована в приміщення аптеки № 83.
27. Будь-якого рішення про надання жилого приміщення чи ордера на вселення позивачам не видавалось.
28. 03 жовтня 2007 року наказом № 70 ОСОБА_1 звільнено у зв`язку з виходом на пільгову пенсію.
29. 28 січня 2009 року рішенням Хмельницької обласної ради припинено діяльність Полонської центральної аптеки № 16, до складу якої належить аптека в АДРЕСА_1 , шляхом реорганізації через приєднання до Хмельницької обласної фірми «Фармація» з передачею майна на праві господарського відання.
30. Вказаним рішенням органу місцевого самоврядування Хмельницька обласна фірма «Фармація» визнана правонаступником всіх майнових прав та обов`язків Полонської ЦРА № 16, яка припиняє свою діяльність.
31. 25 лютого 2013 року Хмельницька обласна фірма «Фармація» звернулася до голови Хмельницької обласної ради за дозволом на списання з балансу комунального підприємства Хмельницької обласної фірми «Фармація» шляхом реалізації приміщень аптек, які не функціонують, оскільки за станом матеріально-технічної бази не відповідають вимогам ліцензійних умов.
32. Розпорядженням Хмельницької обласної ради від 03 квітня 2013 року надано Хмельницькій обласній фірмі «Фармація» дозвіл на списання з балансу шляхом продажу (з урахуванням звіту про оцінку майна) приміщень аптек.
33. 13 травня 2013 року між Хмельницькою обласною фірмою «Фармація» та Хмельницькою обласною товарною біржою укладено договір про надання послуг в проведенні реалізації майна, що належить Хмельницькій обласній фірмі «Фармація» нежитлового приміщення аптеки площею 219,2 кв. м. із сараєм 47,3 кв. м за адресою:
АДРЕСА_1 .
34 . У жовтні 2013 року позивачі звертались до голови Хмельницької обласної ради з питанням «Про надання дозволу на приватизацію квартири в будинку по
АДРЕСА_1 . 11 листопада 2014 року відбулися біржові торги з продажу вказаного приміщення, за результатами яких, згідно протоколу № 17, переможцем визнана ОСОБА_4
36. 19 листопада 2014 року Хмельницька обласна фірма «Фармація» повідомила позивачів, що приміщення по АДРЕСА_1 є нежиле, тому не може включатись до числа службових за рішенням виконавчого комітету органу відповідної ради.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми прав
37. Предметом позову у справі, яка переглядається, є визнання недійсними та скасування протоколу проведення біржових торгів з продажу нежилого приміщення, зобов`язання включити частину приміщення до житлового фонду та передати його на баланс Новолабунської сільської ради Полонського району Хмельницької області.
38. Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачами не доведено, що вони вселені в будинок
АДРЕСА_1 на законних підставах та що приміщення, яке вони займають, є житловим, перебудоване та введено в експлуатацію як житлове. Ордер на вселення та відповідне рішення про надання жилого приміщення суду не надано.
39. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
40. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
41. Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
42. Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
43. Статтею 4 ЖК Української РСР визначено, що жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.
44. Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об`єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).
45. До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об`єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду.
46. Згідно зі статтею 5 ЖК Української РСР державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).
47. Жилі будинки, споруджені з залученням у порядку пайової участі коштів державних підприємств, установ, організацій, зараховуються (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР) до житлового фонду місцевих Рад народних депутатів, коли функції єдиного замовника по спорудженню цих будинків виконував виконавчий комітет Ради народних депутатів.
48. Відповідно до статті 6 ЖК Української РСР жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.
49. У частинах першій та другій статті 8 ЖК Української РСР визначено, що переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу. Переведення жилих будинків і жилих приміщень відомчого і громадського житлового фонду в нежилі провадиться за пропозиціями відповідних міністерств, державних комітетів, відомств і центральних органів громадських організацій.
50. Відповідно до статті 9 ЖК Української РСР громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.
51. Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
52. Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
53. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
54. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
55. Згідно зі статтею 50 ЖК Української РСР жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.
56. Житлом особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання у них (стаття 379 ЦК України).
57. Відповідно до статті 380 та частини 1 статті 382 ЦК України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Квартирою ж є ізольоване помешкання у житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
58. Таким чином, зазначеними нормами житлового законодавства, як правило, не допускається переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі. Проте у виняткових випадках таке переведення допускається за рішенням місцевих органів влади.
59. Отже, суд не наділений повноваженнями щодо визнання статусу спірних приміщень житловими чи не житловими, оскільки вирішення питання чи є спірна будівля будівлею капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання потребує підтвердження уповноваженими органами місцевого самоврядування та органами державної влади (статті 5 ЖК Української РСР).
60. Відповідно до статей 16 203 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.
61. Товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій (частина перша статті 1 Закону України «Про товарну біржу).
62. Отже, товарна біржа - це оптовий, регулярно діючий ринок, де відбувається торгівля сировиною, матеріалами, іншими товарами, допущеними до обігу на біржі, створений для зручності здійснення комерційної діяльності юридичними та фізичними особами, які, в свою чергу, повинні бути обов`язково зареєстрованими відповідною біржею як її учасники.
63. На товарних біржах здійснюються біржові операції, які повинні відповідати сукупності вимог, установлених статтею 15 Закону України «Про товарну біржу», згідно з якою угода вважається укладеною на біржі.
64. Предметом оспорюваного договору купівлі-продажу є житлове приміщення.
65. Проте суд не врахував, що такий правочин підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню та не з`ясував, чому він не був нотаріально посвідчений та не зареєстрований в установленому законом порядку відповідно до вимог статей 210 220 640 ЦК України.
66. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
67. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 79 ЦПК України ).
68. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина перша статті 79 ЦПК України).
69. Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
70. Суди попередніх інстанцій встановили, що приміщення аптеки площею
219,2 кв. м. із сараєм 47,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить Хмельницькій обласній фірмі «Фармація» є нежитловим.
71. ОСОБА_1 з 19 березня 2005 року зареєстрований в будинку АДРЕСА_4 , позивач ОСОБА_3 з 01 липня 2000 року, а позивач ОСОБА_2 з січня 2001 року зареєстровані в с. Троєщина Полонського району Хмельницької області (без зазначення номера будинку).
72. Позивачі звертаючись із позовними вимогами обґрунтовують їх порушенням їхнього права на спірні приміщення, які вважають своїм житлом впродовж періоду, який триває з 1976 року.
73. Зазначені обставини також підтверджені довідкою виконавчого комітету Новолабунської сільської ради Полонського району Хмельницької області від 15 квітня 2014 року, відповідно до якої на момент її видачі у квартирі, що розташована по АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають
ОСОБА_2 та ОСОБА_3
74. Проте даному доказу суд не дав жодної оцінки.
75. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частиною четвертою статті 10 ЦПК України встановлено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
76. За змістом статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
77. Встановлення відповідно обставин щодо наявності у позивачів достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем, є визначальним при вирішенні спору в частині щодо захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції права на спірні приміщення, яке позивачі вважають своїм єдиним житлом.
78. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine», заява № 30856/03) поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.
79. Таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідність останньому критерію визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті.
80. Навіть, якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі мати можливість, щоб її позбавлення права на житло було оцінене судом на предмет пропорційності у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції.
81. Надаючи правову оцінку належності обраного заінтересованою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
82. Вирішуючи спір, суди зазначене не врахували, не встановили чи дотриманий принцип пропорційності, виходячи з наявності у позивачів достатніх та триваючих зв`язків із спірним приміщенням.
83. Зосередившись на встановленні законності вселення позивачів у спірне приміщення, суди попередніх інстанцій у повній мірі не перевірили та не дали оцінки доводам позовної заяви про те, що вселення позивачів відбулось за усним розпорядженням керівника Полонської аптеки № 16, дане приміщення тривалий час, - з 1976 року вони використовують як житло та мають намір приватизувати спірне приміщення. Залишилось не з`ясованим, чи мають позивачі інше житло.
84. Усунути ці недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції неможливо.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
85. Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
86. За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи судами не встановлені, судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити.
2. Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області
від 10 жовтня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду
від 29 січня 2019 року скасувати.
3 Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська