Постанова

Іменем України

01 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 689/218/21

провадження № 61-13460св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Подільська митниця Держмитслужби,

третя особа - Ярмолинецький районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Войналовичем Олегом Миколайовичем, на постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 липня 2021 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Грох Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Подільської митниці Держмитслужби, третя особа - Ярмолинецький районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про зняття арешту з автомобіля.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він з 02 лютого 2019 року є добросовісним набувачем автомобіля VOLKSWAGEN BORA 2.0, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN-НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Проте, на його транспортний засіб було незаконно накладено арешт згідно постанови Ярмолинецького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на виконання постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2020 року у справі № 127/8906/20, якою застосовано до ОСОБА_2 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 % вартості товару, що становить 44 628,00 грн, на користь держави з конфіскацією вилученого товару, а саме - транспортного засобу VOLKSWAGEN BORA, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN- НОМЕР_2 .

На думку позивача, такими діями його фактично позбавлено законного права на володіння своїм майном, тим більше за правопорушення, вчинене іншою особою.

Також, в порушення вимог частини п`ятої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», у постанові про опис і арешт майна від 06 жовтня 2020 року не зазначено повної інформації щодо арештованого автомобіля: марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.

З урахуванням викладених обставин позивач просив суд зняти арешт з належного йому на праві власності автомобіля VOLKSWAGEN BORA 2.0, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN-НОМЕР_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Знято арешт з автомобіля VOLKSWAGEN BORA 2.0, VIN- НОМЕР_2 , 1999 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , який був накладений в межах виконавчого провадження № 6319043 постановами заступника начальника Ярмолинецького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Загурою О. М. про опис та арешт майна боржника від 13 жовтня 2020 року та про арешт майна боржника від 25 листопада 2020 року, про що було зареєстроване публічне обтяження Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 25 листопада 2020 року за № 28322494.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем права власності на спірний транспортний засіб, він безпосередньо не притягувався до адміністративної відповідальності за порушення митного законодавства, а тому не є боржником згідно постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2020 року, а відтак і не може бути стороною виконавчого провадження.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, Подільська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 08 липня 2021 року апеляційну скаргу Подільської митниці Держмитслужби задоволено.

Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24 березня 2021 року скасоване і ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спір у позивача щодо зняття арешту з майна виник не тільки з Подільською митницею Держмитслужби, а й боржником ОСОБА_2 та Ярмолинецьким районним відділом Державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), який наклав арешт на майно.

Разом із тим, вказані особи в якості співвідповідачів залучені до участі у справі не були.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

08 серпня 2021 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Войналовича О. М. подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду через засоби поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 липня 2021 року у вказаній цивільній справі.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалами Верховного Суду від 17 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданими касаційними скаргами та витребувано матеріали цивільної справи.

26 серпня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

З протоколу про порушення митних правил № 0241/40100/20 від 26 березня 2020 року вбачається, що 12 липня 2018 року громадянка Республіки Молдова ОСОБА_2 перемістила через митний кордон України товар: автомобіль VOLKSWAGEN BORA, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN- НОМЕР_2 , вартістю 1 450,00 євро, що станом на 12 липня 2018 становить 44 628,00 грн, з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товару підробленого документу, а саме - доручення на право користування транспортним засобом № 0731 від 25 липня 2017 року.

23 квітня 2020 року постановою Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/8906/20 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 Митного кодексу України, та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів, що становить 44 628,00 грн на користь держави з конфіскацією вилученого товару, а саме: транспортного засобу VOLKSWAGEN BORA, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN- НОМЕР_2 .

05 травня 2020 року дана постанова набрала законної сили.

02 жовтня 2010 року до Ярмолинецького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) надійшла заява від Подільської митниці Держмитслужби про виконання постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2020 року № 127/8906/20.

06 жовтня 2020 року заступником начальника відділу Ярмолинецького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Загурою О. М. відкрито виконавче провадження № 6319043 на підставі постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2020 року № 127/8906/20, відповідно до якого стягувачем є Подільська митниця Держмитслужби, а боржником - ОСОБА_2

13 жовтня 2020 року відповідно до постанови заступника начальника Ярмолинецького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Загури О. М. про опис та арешт майна боржника ОСОБА_2 , накладено арешт на автомобіль VOLKSWAGEN BORA, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN- НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 з 02 лютого 2019 року на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 є власником автомобіля марки VOLKSWAGEN BORA 2.0, тип легковий-загальний седан, VIN- НОМЕР_2 , 1999 року випуску, колір сірий.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення судів першої та касаційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог про зобов`язання провести реєстрацію спадкового майна та видати свідоцтво на спадкове майно в касаційному порядку не оскаржуються, а тому у вказаній частині вимог не є предметом касаційного перегляду.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки (стаття 50 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що сторонами у справі є позивач і відповідач, між якими саме і виник спір, за вирішенням якого позивач звернувся до суду з позовом до відповідача.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

Близькі за змістом висновки сформульовані також у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Апеляційним судом встановлено, що сторонами виконавчого провадження є Подільська митниця Держмитслужби (стягувач), ОСОБА_2 (боржник).

Установивши, що спір у позивача щодо зняття арешту з майна виник не тільки з Подільською митницею Держмитслужби, а й боржником ОСОБА_2 , апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові, оскільки така особа не була залучена до участі у справі у якості відповідача/співвідповідача.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги її висновків не спростовують, на її законність не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Войналовичем Олегом Миколайовичем, залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов