Постанова

іменем України

18 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 689/249/10

провадження № 51-1676км22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_7.,

суддів ОСОБА_8, ОСОБА_9.,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_10.,

прокурора ОСОБА_11.,

а також у режимі відеоконференції:

захисника ОСОБА_12.,

представника цивільного відповідача ОСОБА_13.,

потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника потерпілих ОСОБА_14.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_12. в інтересах засудженого ОСОБА_3 та представника цивільного відповідача ТОВ «Мрія Сервіс» - адвоката ОСОБА_13. на вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 26 січня 2021 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 04 травня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018240280000192, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 26 січня 2021 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, із іспитовим строком 2 роки, з покладанням обов`язків, передбачених ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Прийнято рішення щодо розподілу процесуальних витрат та долі речових доказів.

Також суд частково задовольнив цивільні позови потерпілих та ухвалив стягнути з ТОВ «Мрія Сервіс»: на користь ОСОБА_1 82914,81 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 200 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_2 8531,5 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 100 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_4 1400 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 04 травня 2022 року змінив вирок місцевого суду в частині вирішення цивільних позовів та постановив стягнути з ТОВ «Мрія Сервіс»: на користь ОСОБА_2 126 778,03 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди та 200 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_1 - 86 743,37 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди та 350 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_4 - 1400 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди та 40 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. В решті вирок суду залишено без змін.

ОСОБА_3 засуджено за те, що він 13 червня 2018 року близько 20:10, перебуваючи за кермом оприскувача самохідного марки «JOHN DEERE 4930» (д.н.з. НОМЕР_1 ), розміщеного лівими колесами на правій смузі руху, а правими колесами - на правому узбіччі, на 232 км + 250 м автодороги Н-03 сполученням «Житомир-Чернівці» в напрямку м. Дунаївці, в порушення вимог пунктів 9.2 (б), 9.4. Правил дорожнього руху України (далі - Правил) не подав сигнал лівими світловими покажчиками поворотів; в порушення пунктів 2.3. (б), 10.1 Правил діючи не уважно, не слідкуючи за дорожньою обстановкою, перед початком та зміною напрямку руху ліворуч не переконався, що вказаний маневр буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; в порушення вимог пунктів 10.2, 10.4, 10.6 Правил розпочав маневр повороту ліворуч не зайнявши крайнє ліве положення на проїзній частині, не надав перевагу у русі автомобілю марки «RENAULT Kangoo» (д.н.з. НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_5 , який рухався в напрямку м. Дунаївці та виконував об`їзд зазначеного обприскувача, внаслідок чого допустив зіткнення лівим заднім колесом обприскувача із передньою правою частиною зазначеного автомобіля. В результаті дорожньо-транспортної пригоди водію автомобіля ОСОБА_6 та пасажирці ОСОБА_1 спричинено тяжкі тілесні ушкодження, а пасажиру ОСОБА_4 - тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_12. просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_3 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно оцінили докази, не з`ясували всіх обставин кримінального провадження, причин та механізму зіткнення автомобіля й оприскувача, а також не дослідили причинно-наслідковий зв`язок між порушенням правил безпеки руху, допущених потерпілим ОСОБА_2 , та наслідками дорожньо-транспортної пригоди. Також захисник посилається на неповноту досудового розслідування та судового розгляду, заперечує правильність встановлення фактичних обставин справи, внаслідок чого кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 , на його думку, є несправедливим, а його винуватість не доведена поза розумним сумнівом. Зокрема, захисник наголошує, що у протоколах огляду зафіксовано неправильні відомості про дорожні умови та не проведено слідчого експерименту, а тому в основу експертиз були покладені неналежні вихідні дані. Надалі, як зазначає захисник, місцевий суд безпідставно відмовив стороні захисту у призначенні автотехнічної експертизи стану автомобіля і допиті очевидців події, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку про те, що дорожньо-транспортна пригода та її наслідки перебувають у прямому причинному зв`язку саме з діями засудженого. Також захисник, не погодившись з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою судово-медичних експертиз, навів доводи про їх неналежність та недопустимість. Крім цього, захисник зазначає про необґрунтованість розміру стягнутого на користь потерпілих відшкодування заподіяної шкоди. Ці порушення, на думку захисника, залишилися поза увагою апеляційного суду, який належним чином не перевірив усіх наведених стороною захисту доводів, не дав вичерпних відповідей на них і постановив рішення, яке суперечить вимогам ст. 419 КПК України. Крім цього, захисник посилається на те, що кримінальне провадження в суді апеляційної інстанції розглянуто незаконним складом суду через наявність конфлікту інтересів та упередженість колегії суддів.

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_13., яка діє в інтересах цивільного відповідача ТОВ «Мрія Сервіс», просить скасувати судові рішення в частині вирішення цивільних позовів та призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. Вважає, що цивільно-правову відповідальність щодо заподіяної пасажирам автомобіля шкоди має нести не тільки засуджений, а й водій автомобіля ОСОБА_2 на підставі ч. 2 ст. 1188 ЦК України. Зазначає, що в суді першої інстанції потерпілі на підтвердження позовних вимог надали копії, а не оригінали документів, і надалі під час провадження в апеляційному суді оригінали деяких документів, а також додаткові докази були долучені до матеріалів кримінального провадження за ініціативою апеляційного суду у непередбачений законом спосіб. У свою чергу суд апеляційної інстанції, як зазначила адвокат ОСОБА_13., в порушення ст. 404 КПК України, дослідив нові докази за відсутності відповідного клопотання. Крім цього, представник цивільного відповідача вважає, що апеляційний суд неправильно визначив власника автомобіля та не з`ясував його позицію щодо визнання транспортного засобу фізично знищеним. Також заперечує допустимість і належність висновку експерта щодо вартості автомобіля. При задоволенні позовних вимог потерпілих щодо стягнення витрат на лікування апеляційний суд, на думку адвоката, не співставив подані квитанції про купівлю ліків із призначенням лікарів, а при визначенні розміру моральної шкоди не призначив відповідну експертизу та не врахував, що потерпілий також допустив порушення правил безпеки дорожнього руху, а пасажири в автомобілі не застосовували ремені безпеки.

Позиції інших учасників судового провадження

Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_12. та представник цивільного відповідача ОСОБА_13. просили задовольнити касаційні скарги на викладених у них підставах.

Потерпілі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_14, а також прокурор ОСОБА_11. вважали судові рішення щодо ОСОБА_3 законними, а касаційні скарги захисника та представника цивільного відповідача - необґрунтованими.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Вимогами ст. 370 КПК України встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Однобічність і неповнота досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неналежна, на думку захисника, оцінка доказів, не є предметом перегляду суду касаційної інстанції. Натомість, зазначені обставини, на які, зокрема, посилається у касаційній скарзі захисник, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який не встановив цих порушень при проведенні досудового розслідування і розгляді справи в суді першої інстанції. Тому, при перегляді судових рішень, колегія суддів Верховного Суду виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з положеннями ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

При цьому ст. 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до ст. 94 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_12. посилається на недоведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Однак колегія суддів Верховного Суду, перевіривши наведені захисником доводи в межах передбачених кримінальним процесуальним законом повноважень, дійшла висновку про їх неспроможність.

Так, перевіркою матеріалів провадження встановлено, що апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_3 у порушенні правил безпеки дорожнього руху при керуванні оприскувачем, що заподіяло потерпілим тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження. Ці висновки зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та, на думку колегії суддів, захисником у його касаційній скарзі не спростовано.

Як правильно встановив суд апеляційної інстанції, перевіряючи вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку, винуватість ОСОБА_3 підтверджується: показаннями потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ; даними протоколу огляду місця події та фототаблиці до нього; висновками судової інженерно-транспортної транспортно-трасологічної експертизи від 28 вересня 2018 року, автотехнічної експертизи від 27 грудня 2018 року та поясненнями допитаних експертів; висновками судово-медичних експертиз щодо встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень, отриманих потерпілими.

Зібрані у справі докази щодо винуватості ОСОБА_3 , на які суди послалися у своїх рішеннях, є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та у своїй сукупності в достатній мірі підтверджують фактичні обставини кримінального правопорушення, які викладені при формулюванні обвинувачення, а доводи захисника про неналежне встановлення події цього кримінального правопорушення є непереконливими.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_12. зазначає про те, що у цьому кримінальному провадженні не було доведено, що дії ОСОБА_3 не відповідали вимогам Правил дорожнього руху і перебувають у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та її суспільно небезпечними наслідками (отриманням потерпілими тяжких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень). Ці доводи, які є аналогічними тим, що викладені в його апеляційній скарзі, були належним чином перевірені та спростовані апеляційним судом з наведенням відповідного мотивування.

Так, апеляційний суд підтвердив висновок місцевого суду, що причиною дорожньо-транспортної пригоди є те, що ОСОБА_3 , виконуючи маневр повороту ліворуч, створив небезпеку для руху та не надав дороги автомобілю під керуванням водія ОСОБА_5 , котрий рухався в попутному напрямку, в результаті чого допустив з ним зіткнення. У даній дорожній ситуації ОСОБА_3 порушив вимоги пунктів 10.1, 10.2, 10.4, 10.6 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою. При заданих вихідних даних водій ОСОБА_2 не мав технічної можливості попередити зіткнення шляхом своєчасного застосування гальмування та зупинки автомобіля, натомість можливість попередження зіткнення ОСОБА_3 із технічної точки зору полягала у виконанні ним вимог вказаних пунктів Правил дорожнього руху.

Захисник ОСОБА_12. в касаційній скарзі також стверджує, що суди не з`ясували чи могли вплинути на причини і наслідки дорожньо-транспортної пригоди порушення правил безпеки дорожнього руху, які, на думку сторони захисту, допустив потерпілий. Однак ці доводи є неспроможними, оскільки даних про такі порушення суди попередніх інстанцій не встановили. Натомість, із фактичних обставин цього кримінального провадження слідує, що суспільно небезпечний наслідок у вигляді заподіяння потерпілим тяжких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень був породжений конкретними діями ОСОБА_3 , котрий порушив правила безпеки дорожнього руху, а не порушеннями правил безпеки дорожнього руху потерпілим, поведінкою третіх осіб чи будь-яких інших зовнішніх сил. Таким чином, якби не було діяння ОСОБА_3 , суспільно небезпечний наслідок не настав би, що свідчить про наявність однієї з обов`язкових ознак об`єктивної сторони кримінального правопорушення - причинного зв`язку між ними.

Суд апеляційної інстанції надав доводам, викладеним в апеляційній скарзі сторони захисту, належну оцінку, погодився з рішенням місцевого суду в частині допустимості доказів, покладених в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_3 , та дійшов обґрунтованого висновку, що винуватість останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, поза розумним сумнівом повністю доведена.

Всупереч зауваженням захисника, клопотання всіх учасників процесу були розглянуті у відповідності до вимог КПК України. Тому Верховний Суд не вбачає підстав вважати порушеними вимоги статей 10 22 КПК України щодо створення необхідних умов для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав під час дослідження обставин кримінального провадження. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі захисника доводи щодо недоведеності винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення не спростовують правильності висновків, викладених у судових рішеннях і не містять переконливих аргументів, які би дозволили Верховному Суду поставити під сумнів їх законність та обґрунтованість в цій частині.

Проте суд касаційної інстанції не погоджується з рішенням апеляційного суду, прийнятим щодо цивільних позовів, та вважає частково обґрунтованими доводи, наведені в касаційних скаргах захисника та представника цивільного відповідача, про допущені процесуальні порушення під час перегляду в цій частині вироку місцевого суду.

Відповідно до статей 404 407 408 КПК України апеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги і за наслідками її розгляду має право, зокрема, змінити вирок суду першої інстанції на підставах, передбачених положеннями ст. 409 КПК України.

Зі змісту статей 7 370 419 КПК України у їх взаємозв`язку випливає, що суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі і дати на них вичерпну відповідь. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.

При цьому положеннями ч. 3 ст. 404 КПК України передбачено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Однак при перегляді вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 апеляційний суд не дотримався зазначених вимог, що в силу ст. 412 КПК України є істотним порушенням кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали апеляційну скаргу на вирок місцевого суду, в якій оспорювали, зокрема, рішення суду про відмову в задоволенні частини вимог цивільного позову. Так, потерпілі наводили доводи про незгоду з відмовою місцевого суду у стягненні з цивільного відповідача на користь ОСОБА_2 матеріального збитку внаслідок пошкодження автомобіля, на користь ОСОБА_1 - частини витрат на лікування, а також на користь останньої та ОСОБА_4 - витрат на паливно-мастильні матеріали та квитки на проїзд до місць лікування. Крім цього, потерпілі не погоджувалися з розміром стягнення на відшкодування моральної шкоди спричиненої кримінальним правопорушенням.

Суд апеляційної інстанції під час перевірки цих доводів дослідив та оцінив ряд доказів, наданих потерпілими, зокрема, тих, що не досліджувалися судом першої інстанції, які стосуються заподіяних матеріальних збитків, тоді як клопотання про їх дослідження в порядку ч. 3 ст. 404 КПК України ніхто з учасників судового розгляду не заявляв та відповідного процесуального рішення за таким клопотанням суд не ухвалював.

Таким чином апеляційний суд дослідив докази з порушенням зазначених вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, за результатами чого збільшив розмір стягнення матеріальних збитків на користь потерпілих шляхом внесення у вирок місцевого суду відповідних змін.

За таких обставин, рішення апеляційного суду в частині вирішення цивільних позовів не можна визнати законним, обґрунтованим та вмотивованим, а тому це рішення підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, який необхідно провести з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, урахувати вищенаведене та ухвалити законне, обґрунтоване й справедливе рішення.

Водночас, що стосується доводів, наведених захисником у касаційній скарзі, про ухвалення рішення апеляційного суду незаконним складом суду, то вони є неспроможними.

Так, сумніви сторони захисту щодо неупередженості суддів у розгляді цього кримінального провадження в суді апеляційної інстанції були предметом судової перевірки в порядку, визначеному ст. 81 КПК України. Підстав для задоволення відводу встановлено не було, про що свідчить ухвала Хмельницького апеляційного суду від 23 лютого 2022 року.

Суду касаційної інстанції не надано доказів існування фактів, які б викликали обґрунтовані побоювання щодо упередженості суддів апеляційного суду під час розгляду цього кримінального провадження та відповідно до статей 75 76 КПК України були би підставою для відводу судді. Тому немає переконливих підстав вважати незаконним склад суду, який ухвалив оскаржене судове рішення, як про це зазначає захисник у касаційній скарзі.

У касаційних скаргах представник цивільного відповідача наводить й інші доводи про незгоду з рішенням апеляційного суду щодо цивільних позовів, а захисник зазначає про його незгоду з розміром шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням. Враховуючи підстави скасування рішення апеляційного суду, перевірка цих доводів, які є аналогічними тим, що наведені в апеляційних скаргах, не здійснюється, оскільки оцінка їх обґрунтованості можлива після усунення апеляційним судом допущених порушень вимог кримінального процесуального закону під час нового апеляційного розгляду.

З цих підстав касаційні скарги захисника та представника цивільного відповідача підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

Касаційні скарги захисника ОСОБА_12. та представника цивільного відповідача ТОВ «Мрія Сервіс» - адвоката ОСОБА_13. задовольнити частково.

Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 04 травня 2022 року щодо ОСОБА_3 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9