Постанова

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 690/159/18

провадження № 61-1719св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 20 грудня 2018 року у складі суддів: Новікова О. М., Вініченка Б. Б., Бондаренка С. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державний навчальний заклад «Багатопрофільний регіональний центр професійної освіти у Черкаській області,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Державного навчального закладу «Багатопрофільний регіональний центр професійної освіти у Черкаській області про поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати та моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що вона працювала в Державному навчальному закладі «Багатопрофільний регіональний центр професійної освіти в Черкаській області» Ватутінське відділення на посаді викладача професійно-технічних дисциплін. В 2017-2018 навчальних роках позивачка мала неповне педагогічне навантаження. Розмір тижневого навчального навантаження для неї встановлено у кількості 3 години педагогічної (викладацької) роботи на тиждень, а саме - по 3 години щоп`ятниці. Відповідно до наказу № 65 від 16 квітня 2018 року її звільнено за прогул у зв`язку з відсутністю на робочому місці 16 квітня 2018 року (понеділок). Зазначала, що вона не зобов`язана була бути присутньою на робочому місці в понеділок, тому звільнення є незаконним. Крім того, посилання в наказі про звільнення щодо її відмови від надання пояснень також є незаконним, оскільки її взагалі не було цього дня на роботі.

З огляду на викладене, остаточно уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд поновити її на посаді викладача професійно-технічних дисциплін Державного навчального закладу «Багатопрофільний регіональний центр професійної освіти у Черкаській області» та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 7 тис. грн та моральну шкоду у розмірі 8 350 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 26 вересня 2018 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді викладача професійно-технічних дисциплін Ватутінського відділення Державного навчального закладу «Багатопрофільний регіональний центр професійної освіти у Черкаській області». Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 квітня 2018 року по 26 вересня 2018 року у розмірі 19 760 грн 22 коп., моральну шкоду у розмірі 1 тис. грн, судові витрати в сумі 704 грн 80 коп. Стягнуто з Державного навчального закладу «Багатопрофільний регіональний центр професійної освіти у Черкаській області» у дохід держави 704 грн 80 коп. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно змісту додатку до правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників та учнів Багатопрофільний регіональний центр професійної освіти у Черкаській області, який 04 вересня 2017 року та 04 січня 2018 року схвалено головою трудового колективу та затверджено керівником вказаного навчального закладу, педагогічні працівники, які працюють з неповним педагогічним навантаженням незалежно від розкладу занять повинні знаходитись на робочому місці з 8-00 до 12-00 години. Вказаний додаток до правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників та учнів Багатопрофільний регіональний центр професійної освіти у Черкаській області у судовому порядку не оскаржувався, не дійсним не визнався, а тому суд вважає, що він підлягає до виконання працівниками на яких він поширюється, оскільки його зміст у такому вигляді погоджено головою трудового колективу. Водночас суд критично оцінює витяг з протоколу загальних зборів трудового колективу Багатопрофільного регіонального центру професійної освіти у Черкаській області від 16 квітня 2018 року № 2 та вказаний протокол з порядком денним - обговорення питання щодо звільнення з роботи викладача ОСОБА_1 , оскільки їх зміст нмістить суперечності. При цьому, представник відповідача такі невідповідності пояснила технічними описками та не могла надати переліку працівників, які були присутні на цих зборах. Крім того, за змістом пункту 8.2.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку звільнення як дисциплінарне стягнення може бути застосоване до співробітника за прогул, за згодою трудового колективу, якщо до працівника раніше приймалися інші заходи дисциплінарного стягнення. Доказів вжиття до ОСОБА_1 у минулому заходів дисциплінарного стягнення, а також фактів порушення нею у минулому правил внутрішнього трудового розпорядку, представником позивача не надано. Таким чином, враховуючи, що звільнення є найбільш суворим заходом дисциплінарного стягнення, суд вважає звільнення ОСОБА_1 незаконним, оскільки воно здійснено не лише з порушенням вимог Правил трудового внутрішнього трудового розпорядку, додаток до якого передбачав її обов`язок знаходитись на робочому місці навіть за відсутності занять, а й без урахування того, що раніше ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не притягувалася.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

ПостановоюАпеляційного суду Черкаської області від 20 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що пунктами 8.2.2. та 8.2.3. Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників та учнів Навчального закладу, з яким ознайомлена в тому числі ОСОБА_1 , передбачено, що за систематичне порушення трудової дисципліни, прогул без поважної причини, або перебування на роботі в нетверезому стані, працівник може бути звільнений з займаної посади. Звільнення як дисциплінарне стягнення може бути застосоване до співробітника за згодою трудового колективу за систематичне невиконання працівником без поважної причини обов`язків, покладених на нього трудовим договором або Правилами внутрішнього розпорядку, якщо до працівника раніше приймали інші заходи дисциплінарного стягнення, за прогул без поважних причин, а також за появу на роботі в нетверезому стані. Прогулом є неявка на роботу без поважних причин на протязі робочого дня, а також відсутність працівника на роботі більше трьох годин без поважних причин. Суд першої інстанції, розглядаючи доводи сторін в їх сукупності, правильно встановив, що позивачка дійсно не була на роботі 16 квітня 2018 року роботі більше 3 годин протягом робочого дня без поважних причин. Матеріалами справи встановлено, що педагогічний працівник, який працював з неповним педагогічним навантаженням, був зобов`язаний знаходитись на робочому місці з 8-00 до 12-00 години незалежно від розкладу занять. З огляду на викладені обставини та норми закону роботодавець мав усі підстави для застосування звільнення як дисциплінарного стягнення у випадку допущення працівником прогулу і діяв у межах своїх повноважень. Крім цього роботодавцем врахована думка трудового колективу закладу, висловлена на зборах 16 квітня 2018 року, рішення якого позивачкою не оспорювалось. При цьому районний суд невірно тлумачить положення пунктів 8.2.2. та 8.2.3. Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників та учнів навчального закладу 8.2.2. та 8.2.3 стосовно обов`язкової умови раніше притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. Чинним законодавством передбачено можливість роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення працівника за прогул як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають системний характер.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування матеріального закону.

Касаційна скарга мотивована тим, що навчальні заняття у неї лише у п`ятницю, тому в понеділок, коли її звільнили, вона не була зобов`язана бути на роботі. Дія додатку до правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників та учнів Багатопрофільного регіонального центру професійної освіти у Черкаській області не поширюється на вчителів, викладачів, оскільки стосується педпрацівників із 40-годинним робочим тижнем. Крім того, за змістом пункту 8.2.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку звільнення як дисциплінарне стягнення може бути застосоване до співробітника за прогул, за згодою трудового колективу, якщо до працівника раніше приймалися інші заходи дисциплінарного стягнення. До неї дисциплінарні стягнення не застосовувалися.

(2) Позиція відповідача

У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що пунктами 8.2.2. та 8.2.3. Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників та учнів навчального закладу, з яким ознайомлена в тому числі ОСОБА_1 , передбачено, що за систематичне порушення трудової дисципліни, прогул без поважної причини, або перебування на роботі в нетверезому стані, працівник може бути звільнений з займаної посади. Звільнення як дисциплінарне стягнення може бути застосоване до співробітника за згодою трудового колективу за систематичне невиконання працівником без поважної причини обов`язків, покладених на нього трудовим договором або Правилами внутрішнього розпорядку, якщо до працівника раніше приймали інші заходи дисциплінарного стягнення, за прогул без поважних причин, а також за появу на роботі в нетверезому стані. Прогулом є неявка на роботу без поважних причин на протязі робочого дня, а також відсутність працівника на роботі більше трьох годин без поважних причин. Суд першої інстанції, розглядаючи доводи сторін в їх сукупності, правильно встановив, що позивачка дійсно не була на роботі 16 квітня 2018 року роботі більше 3 годин протягом робочого дня без поважних причин. Матеріалами справи встановлено, що педагогічний працівник, який працював з неповним педагогічним навантаженням, був зобов`язаний знаходитись на робочому місці з 8-00 до 12-00 години незалежно від розкладу занять. З огляду на викладені обставини та норми закону роботодавець мав усі підстави для застосування звільнення як дисциплінарного стягнення у випадку допущення працівником прогулу і діяв у межах своїх повноважень. Крім цього роботодавцем врахована думка трудового колективу закладу, висловлена на зборах 16 квітня 2018 року, рішення якого позивачкою не оспорювалось. При цьому районний суд невірно тлумачить положення пунктів 8.2.2. та 8.2.3. Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників та учнів навчального закладу 8.2.2. та 8.2.3 стосовно обов`язкової умови раніше притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. Чинним законодавством передбачено можливість роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення працівника за прогул як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають системний характер.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано із Ватутінського міського суду Черкаської області цивільну справу.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2020 року цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п`яти суддів.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положеньЗакону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі наказу від 15 травня 2017 року № 83к ОСОБА_1 прийнято з 16 травня 2017 року на посаду викладача Державного навчального закладу «Багатопрофільний регіональний центр професійної освіти у Черкаській області» у порядку переведення з Державного навчального закладу «Ватутінський професійний ліцей», що підтверджується записом під порядковим номером № 22 у її трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

Загальними зборами трудового колективу Багатопрофільного регіонального центру професійної освіти у Черкаській області від 16 квітня 2018 року погоджено звільнити з роботи викладача спецдисциплін за прогул.

Наказом від 16 квітня 2018 року № 65 ОСОБА_1 звільнено з роботи з посади викладача на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за відсутність на робочому місці 16 квітня 2018 року понад 3 години.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Отже, прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.

Суди установили, що позивач мала неповне педагогічне навантаження у 2017-2018 навчальному році. Відповідно до розкладу навчальних занять позивач ОСОБА_2 мала проводити уроки щоп`ятниці по 3 години на тиждень, у інші дні навчальних занять вона не мала.

За змістом посадової інструкції викладача ОСОБА_1 , затвердженої директором Державного навчального закладу «Ватутінський професійний ліцей», вона призначається та звільняється з посади директором центру за поданням методиста, у своїй діяльності керується законами України «Про освіту», «Про ПТО», «Про охорону праці», «Про загальну середню освіту», Статутом навчального закладу, наказами директора навчального закладу тощо.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про професійно-технічну освіту» робочий час викладача, педагога професійного навчання, майстра виробничого навчання, інструктора виробничого навчання професійно-технічного навчального закладу визначається згідно з обсягом навчального навантаження та позаурочної навчально-методичної, організаційної та виховної роботи серед учнів, слухачів.

Відповідно до змісту додатку до правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників та учнів Багатопрофільного регіонального центру професійної освіти у Черкаській області, який 04 вересня 2017 року та 04 січня 2018 року схвалено головою трудового колективу та затверджено керівником вказаного навчального закладу, педагогічні працівники, які мають неповне педагогічне навантаження, незалежно від розкладу занять повинні знаходитись на робочому місці з 8-00 до 12-00 години.

Таким чином, робочий час позивача не обмежується лише проведенням навчальних занять, на ОСОБА_1 покладалися позаурочна навчально-методична, організаційна та виховна робота серед учнів, слухачів, визначена Правилами внутрішнього розпорядку, яку вона зобов`язана була виконувати щодня з 8-00 до 12-00 години, що спростовує доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що навчальні заняття у неї лише у п`ятницю, тому в понеділок, коли її звільнили, вона не була зобов`язана бути на роботі.

Встановивши відсутність позивача на роботі 16 квітня 2018 року понад 3 години протягом робочого дня без поважних причин, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо звільнення ОСОБА_1 на законній підставі.

Безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що дія додатку до правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників та учнів Багатопрофільний регіональний центр професійної освіти у Черкаській області не поширюється на вчителів, викладачів, оскільки стосується педпрацівників із 40-годинним робочим тижнем, оскільки за змістом вказаного додатку незалежно від розкладу занять повинні знаходитись на робочому місці з 8-00 до 12-00 години саме педагогічні працівники, які мають неповне педагогічне навантаження.

Щодо посилань у касаційній скарзі на те, що за змістом пункту 8.2.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку звільнення як дисциплінарне стягнення може бути застосоване до співробітника за прогул, за згодою трудового колективу, якщо до працівника раніше приймалися інші заходи дисциплінарного стягнення, необхідно зазначити таке.

Відповідно до положень пункту 8.2.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку звільнення як дисциплінарне стягнення, може бути застосоване до співробітника за згодою трудового колективу за систематичне невиконання працівником без поважної причини обов`язків, покладених на нього трудовим договором або Правилами внутрішнього розпорядку, якщо до працівника раніше приймалися інші заходи дисциплінарного стягнення, за прогул без поважних причин, а також за появу на роботі у нетверезому стані.

Зміст наведеного пункту Правил внутрішнього трудового розпорядку не обумовлює неможливість звільнення за прогул із відсутністю у працівника дисциплінарного стягнення, оскільки вказана умова стосується звільнення за систематичне невиконання працівником без поважної причини посадових обов`язків.

Статтею 147 КЗпП Українипередбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП Україниє видом дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни (пункт 2 частини першої статті 147 КЗпП України).

Враховуючи встановлені обставини щодо вчинення позивачем прогулу, застосування роботодавцем такого заходу дисциплінарного стягнення, як звільнення, узгоджується із вимогами закону та Правилами внутрішнього трудового розпорядку в установі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Черкаської області від 20 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик