Постанова

Іменем України

17 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 691/914/19

провадження № 61-20176св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Городищенської районної державної адміністрації Черкаської області, Служба у справах дітей Черкаської районної державної адміністрації,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Черкаського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Вініченка Б.Б., Гончар Н.І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Городищенської районної державної адміністрації Черкаської області, Служба у справах дітей Черкаської районної державної адміністрації, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

Позов обґрунтований тим, що сторони перебуваютьу зареєстрованому шлюбі з 20 червня 2017 року.

У шлюбі у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який без згоди позивача, на момент поданняпозову, утримується відповідачем, за своїм місцем проживання уселі Сагунівка Черкаської області.

Про ціобставини ОСОБА_3 повідомила компетентні органи.

Розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області від 17 липня 2019 року визначено місце проживання дитини з нею, проте відповідач відмовляється виконувати рішення органу виконавчої влади.

Спільне проживання з відповідачем стало неможливим, внаслідок чого їх сім`я фактично розпалася, подружні стосунки вони не підтримують, подальше сумісне життя і збереження сім`ї є неможливим, тому немає необхідності зберігати шлюб.

Просила суд шлюб розірвати, визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,з матір`ю ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 25 січня 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про передачу справи за підсудністю до Черкаського районного суду Черкаської області відмовлено, оскільки відповідач без згоди позивачки утримує їх малолітню дитину за місцем свого проживання, тому, подавши позов до Городищенського районного суду позивачка не порушила правила підсудності.

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 02 вересня 2021 року у задоволенні клопотання Виконавчого комітету Городищенської міської ради про залучення до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Службу у справах дітей Виконавчого комітету Городищенської міської ради відмовлено, оскільки позивач проживає у м. Черкаси, а малолітній син ОСОБА_4 - з батьком ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 .

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 02 вересня 2021 року позов задоволено.Шлюб, зареєстрований 20 червня 2017 року Придніпровським районним у місті Черкаси відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, актовий запис № 143, між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвано. Після розірвання шлюбу позивачу ОСОБА_3 прізвище змінено на дошлюбне « ОСОБА_6 ». Визначено місце проживання неповнолітньоїдитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю ОСОБА_7 .Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольнивши позов про розірвання шлюбу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач проти розірвання шлюбу не заперечував, а позивачка тривалий час проживає зі співмешканцем ОСОБА_8 , від спільного проживання у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_9 , тобто ця сім`я фактично розпалася, шлюб існує лише юридично та суперечить інтересам позивачки.

Задовольнивши позов про визначення місця проживання дитини, суд першої інстанції, виходив з того, що позивачка добровільно за домовленістю віддала сина бабусі ОСОБА_10 , приблизно на місяць, поки вона вирішить питання щодо облаштування житла, батько ОСОБА_2 добровільно не повертав дитину, не надавав можливості спілкуватись матері з сином. Суд взяв до уваги акти обстежень житлово-побутових умов, склад сімей, в яких проживатиме малолітня дитина, а також вік малолітнього ОСОБА_4 , якому неповних чотири роки та те, що в цьому віці у дитини є природна потреба перебувати під постійним піклуванням саме матері, а не батька.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 02 вересня 2021 року скасовано. Справу направлено на розгляд за встановленою підсудністю до Черкаського районного суду Черкаської області.

Направивши справу на розгляд за встановленою підсудністю до Черкаського районного суду Черкаської області, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачка пред`явила позов з порушенням правил територіальної юрисдикції, який мав розглядатись за загальними правилами, тобто за місцем проживання відповідача з яким проживає дитина, тобто Черкаським районним судом Черкаської області.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2021 року ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Черкаського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року, просила її скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особа, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухвалене з порушенням норм процесуального права.

Після припинення спільного проживання відповідач, без згоди позивачки, утримує їх спільну дитину за своїм місцем проживання у с. Сагунівка Черкаської області. Про ці обставини позивачка повідомляла компетентні органи, тому до суду вона звернулася відповідно до частини другої статті 28 ЦПК України, на що суд апеляційної інстанції не звернув уваги.

За домовленістю сторін дитину зареєстровано за місцем проживання позивачки, тому вона звернулася до Городищенського районного суду Черкаської області.

Відсутні будь-які належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження законності проживання дитини з відповідачем.

Суд апеляційної інстанції не врахував правовий висновок, викладений в ухвалі Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі № 756/8917/18. провадження № 61-4439 ск19.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Як на підставу касаційногоь оскарження позивачка посилалася на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права - правил підсудності справи, а також пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Обставини, які встановив суд апеляційної інстанції

Відповідач зареєстрований та проживає на АДРЕСА_1 , має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на момент подання до суду заяви про розірвання шлюбу проживав з ним та був на повному його утриманні. Відповідач без згоди позивачки утримує їх спільного малолітнього сина за своїм місцем проживання в с. Сагунівка Черкаського району, Черкаської області.

Позивачка зверталась до комісії з питань прав захисту дитини Черкаської районної державної адміністрації, яка 16 липня 2019 року на засідання вирішувала питання щодо визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноголосно прийняла рішення про визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 , про що винесено розпорядження Черкаською районною державною адміністрацією Черкаської області від 17 липня 2019 року № 170.

31 липня 2019 року звернулась до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини. До позову додана довідка про реєстрацію місця проживання особи № 1 від 25 січня 2018 року, згідно з якою малолітній ОСОБА_4 зареєстрований на АДРЕСА_2 .

Згідно з характеристикою, виданою Вільшанською селищною радою № 5 від 02 липня 2019 року, на позивача ОСОБА_3 та витягу з Єдиного державного демографічного реєстру № 7114-720623-2017 позивачка разом з дитиною на день подання позову до суду зареєстрована та проживала в помешканні її батьків: в с. Петрики за вказаною адресою.

Позивач у позовній заяві зазначила своє місце проживання: АДРЕСА_2 , що відноситься до територіальної юрисдикції Городищенського районного суду Черкаської області, місце проживання відповідача: АДРЕСА_1 , що відноситься до територіальної юрисдикції Черкаського районного суду Черкаської області.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Предметом позову є розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини.

У позовній заяві позивач посилалася на частину другу статті 28 ЦПК України, вказуючи правила підсудності, згідно з якими вона подає позов.

Суд апеляційної інстанції вирішував питання підсудності справи з урахуванням доводів апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини другої статті 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30цього Кодексу (частина шістнадцята статті 28 ЦПК України).

Для визначення підсудності у цій справі підлягає з`ясуванню чи є підстави для визначення підсудності справи відповідно до частини другої статті 28 ЦПК України чи за правилами частини першої статті 27 ЦПК України.

Верховний Суд зауважує, що дотримання прав людини, зокрема права на законного і компетентного суддю, є елементом верховенства права.Зміст права на законного і компетентного суддю, зокрема складають положення про те, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у тому суді і тим суддею, до підсудності якого вона віднесена законом. Суд сам повинен вирішувати, чи підсудна йому справа, що надійшла на його розгляд, не звертаючись до посередництва або вказівок вищого суду. Кожен суд повинен знати закони (jura novit curia).

Пред`являючи позов, позивач зазначила своє місце проживання: АДРЕСА_2 , що відноситься до територіальної юрисдикції Городищенського районного суду Черкаської області, місце проживання відповідача: АДРЕСА_1 , що відноситься до територіальної юрисдикції Черкаського районного суду Черкаської області, у позові обєднала дві вимоги: розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

Позивачка як підставу позову зазначила, що на час подання вказаного позову малолітня дитина ОСОБА_4 проживає разом з відповідачем у с. Сагунівка Черкаської області.

Щодо позовів про розірвання шлюбу встановлено виняток із загального правила визначення підсудності, передбаченого статтею 27 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 28 ЦПК України позов про розірвання шлюбу за місцем проживання позивача може подаватися за наявності одночасно таких обов`язкових умов: 1) якщо на утриманні позивача є малолітні чи неповнолітні діти, 2) існують поважні причини, які перешкоджали чи суттєво утруднюють виїзд позивача до місця проживання відповідача для участі в судових засіданнях.

Закон не визначає перелік таких конкретних причин, тому в позовній заяві позивачка мала обґрунтувати підстави для застосування правил альтернативної підсудності. Проте у позовній заяві такого обґрунтування немає.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для застосування альтернативної підсудності, тому мають застосовуватися правила статті 27 ЦПК України, тобто пред`явлені позовні вимоги мають розглядатись за місцем реєстрації відповідача, а саме Черкаським районним судом Черкаської області.

Посилаючись на вказані обставини, відповідач у березні 2020 року звернувся до суду із заявою, в якій просив передати цюцивільну справу на розгляд за підсудністю до Черкаського районного суду Черкаської області.

Проте, ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 25 січня 2021 року, помилково, без врахування зазначених обставин, відмовлено в зазначеному клопотанні.

Таким чином відповідач під час розгляду цієї справи судом першої інстанції заявив, що вона не підсудна Городищенському районному суду Черкаської області.

Згідно зі статтею 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про права людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття «встановленим законом» включає серед іншого і суд, до територіальної юрисдикції (підсудності) відноситься спір який вирішується судом.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що суд першої інстанціїрозглянув справу з порушенням правил територіальної юрисдикції, та направив справу на розгляд до Черкаського районного суду Черкаської області, тому ухвала суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_3 посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував правовий висновок, викладений в ухвалі Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі № 756/8917/18, провадження № 61-4439ск19.

Верховний Суд не бере до уваги посилання ОСОБА_3 на ухвалу Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі № 756/8917/18, провадження № 61-4439ск19, оскільки відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, а не в ухвалі Верховного Суду. У наведеній заявницею ухвалі суд касаційної інстанції не вирішував спір по суті.

Крім того, у цій справі інший предмет позову та встановлні обставини щодо застосуанняч правил підсудності справи.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко