ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2024 року

м. Київ

справа № 692/1014/23

провадження № 61-7140св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Продсільпром»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 01 лютого 2024 року у складі судді Чепурного О. П. та постанову Черкаського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Гончар Н. І., Сіренка Ю. В.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Продсільпром» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона є власником земельної ділянки площею 3,7508 га, кадастровий № 7120687600:03:001:0235, розташованої в межах Остапівської сільської ради Драбівського (нині - Золотоніського) району Черкаської області за межами населеного пункту. З невідомих для неї причин зазначена земельна ділянка знаходиться у користуванні відповідача ТОВ «Продсільпром».

3. 04 вересня 2023 року вона звернулася до ТОВ «Продсільпром» з письмовою вимогою припинити використання належної їй земельної ділянки, оскільки вона має намір використовувати її самостійно. Однак, відповіді не отримала, земельну ділянку відповідач їй не передав.

4. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, площею 3,7508 га, кадастровий №7120687600:03:001:0235, розташованою в межах Остапівської сільської ради Драбівського (нині - Золотоніського) району Черкаської області за межами населеного пункту, шляхом зобов`язання відповідача повернути вказану земельну ділянку.

Стислий виклад позиції відповідача

5. ВідповідачТОВ «Продсільпром» заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на їх безпідставність. Зазначав, що він користується спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди землі від 18 січня 2017 року, який був укладений з попереднім власником ОСОБА_2 . Усі умови договору щодо сплати орендної плати орендарем виконані, заборгованість відсутня, більш того, новому власнику також перераховувалася орендна плата. Зазначене свідчить про те, що указаний договір є укладеним. Зауважував, що він сплатив всі податки за користування земельною ділянкою. Вважав, що дії позивачки, яка отримала у 2022 році орендну плату замість свого батька, а згодом зазначає, що їй невідомо на якій підставі товариство користується земельною ділянкою, суперечать її попередній поведінці та є недобросовісними.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

6. Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 01 лютого 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Продсільпром» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено.

7. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт підписання договору оренди попереднім власником визнається сторонами. Позивачкою не обґрунтовано підстав для повного припинення в односторонньому порядку обов`язків за договором оренди землі. Зазначено, що зобов`язання, які були взяті ОСОБА_2 за договором оренди землі, перейшли до його

спадкоємиці - ОСОБА_1 . Передбачений у договорі обов`язок провести державну реєстрації права оренди землі існує у сторін договірного зобов`язання. До проведення такої реєстрації власник земельної ділянки може захищати свої права лише від порушень щодо виникають на стадії до набрання чинності договору оренди землі, які можуть бути компенсаційного характеру за використання земельної ділянки без достатньої правової підстави, або вимога про тимчасове невикористання земельної ділянки до проведення державної реєстрації права оренди.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

8. Постановою Черкаського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 01 лютого 2024 року залишено без змін.

9. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, з огляду на недоведеність незаконності перебування земельної ділянки у користуванні відповідача та наявності підстав для повернення земельної ділянки позивачці на її письмову вимогу. Зазначено, що ТОВ «Продсільпром» користувалось спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди від 18 січня 2017 року та сплачувало орендні платежі, орендодавець за договором їх отримує, що не заперечувалось позивачкою, відповідні правовідносини за договором оренди землі фактично мають місце. Водночас, негативні наслідки невиконання вимог закону про державну реєстрацію права оренди несе саме орендар, який не виконав такої вимоги, в той час як права позивачки, як спадкоємця орендодавця і нового власника спірної земельної ділянки, не порушуються.

Узагальнені доводи касаційної скарги

10. 13 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 01 лютого 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

11. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17, від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19, від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19, від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20, від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

12. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що у матеріалах справи відсутні докази передачі орендарю ТОВ «Продсільпром» спірної земельної ділянки, підписання

ОСОБА_2 спірного договору вона, чого вона та її представник не визнавали, а також отримання її батьком орендної плати за користування такою земельною ділянкою. Крім того, вона також не отримувала орендної плати та дізнатись про наявність договору оренди успадкованої нею земельної ділянки не могла, оскільки державна реєстрація оренди не проведена.

13. Зауважує, що згідно з приписами статті 638 Цивільного кодексу України, статей 125 126 Земельного кодексу України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації. Використання земельної ділянки без державної реєстрації права оренди є неможливим.

14. Крім того, посилається на те, що орендодавець є більш вразливою стороною у договірних правовідносинах, ніж орендар, та немає правового захисту у разу неналежного виконання орендарем свого обов`язку з державної реєстрації договору оренди та, як наслідок, протиправного збільшення строку оренди.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15. Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2024 року поновлено

ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 01 лютого 2024 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року, відкрито касаційне провадження у справі № 692/1014/23, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.

16. 30 травня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17. Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 04 жовтня

2022 року ОСОБА_1 є спадкоємицею майна ОСОБА_2 , а саме земельної ділянки, площею 3,7508 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, за межами населеного пункту, яка належала померлому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №632848, виданого Остапівською сільською радою 07 грудня 2007 року, кадастровий № 7120687600:03:001:0235.

18. З договору оренди землі від 18 січня 2017 року слідує, що за життя ОСОБА_2 надав орендарю ТОВ «Продсільпром» в строкове платне користування дві земельні ділянки, в тому числі земельну ділянку з кадастровим № 7120687600:03:001:0235 (пункти 1, 2 договору). Договір укладено строком на 15 років.

19. Відповідно до пункту 40 договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи-орендаря, засудження або обмеження дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем.

20. У пункті 43 договору сторони передбачили, що договір набуває чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації.

21. Водночас, право оренди землі, переданої за указаним договором, не було зареєстровано в установленому порядку відповідно до вимог Закону України «Про оренду землі» і Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

22. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

23. Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

24. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

25. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

26. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

27. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

28. Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

29. За статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

30. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

31. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).

32. Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

33. Відповідно до положень частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

34. Звертаючись до суду з позовом у справі, що переглядається в касаційному порядку, ОСОБА_1 зазначала, що їй, як власнику земельної ділянки, набутої у порядку спадкування після смерті її батька, чиняться перешкоди у користуванні зазначеним нерухомим майном. Зауважувала, що земельною ділянкою користується ТОВ «Продсільпром» без відповідної правової підстави, повертати належне їй нерухоме майно відмовляється.

35. Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що

ТОВ «Продсільпром» користується спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди земля від 18 січня 2017 року, укладеного з ОСОБА_2 .

36. У частині першій статті 627 ЦК зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

37. Згідно з частинами першою, третьою статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

38. Відповідно до статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

39. Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

40. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

41. Згідно з приписами статті 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

42. Аналогічні положення закріплені у пункті 40 договору оренди землі

від 18 січня 2017 року.

43. Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19, з 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягає не сам договір оренди землі, а право оренди земельної ділянки. Такий договір є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто за умови дотримання ними вимог статей 638, 759 і 792 ЦК України та статті 15 Закону України «Про оренду землі». З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає обов`язок передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право користування земельною ділянкою. Зареєстроване право оренди землі є речовим правом.

44. Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду підтримала висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16, у частині того, що договір оренди землі є укладеним з моменту досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов, а право оренди виникає з моменту його державної реєстрації, проте відступила від висновків, викладених у вказаній постанові Верховного Суду України, у частині того, що, виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125 126 ЗК України, договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

45. Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що вказані висновки стосуються чинності договору оренди землі, укладеного після 01 січня 2013 року, тобто після зміни законодавчого регулювання, а саме виключення із Закону України «Про оренду землі» вимог про необхідність державної реєстрації договору оренди із вказівкою на необхідність реєстрації права оренди, а також виключення з тексту цього Закону посилання на укладеність такого правочину з дня його державної реєстрації.

46. Стаття 17 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, Закон України «Про оренду землі» не визначає акт приймання-передачі як документ, яким здійснюється передання земельної ділянки, а передбачає, що таке передання відбувається шляхом державної реєстрації речового права оренди. Відтак земельна ділянка вважається переданою орендарю з моменту державної реєстрації права оренди, і з цього ж моменту в нього виникає відповідне речове право.

47. Якщо момент укладення договору оренди землі (виникнення у його сторін прав та обов`язків) і державна реєстрація на підставі цього правочину права оренди землі (виникнення в орендаря речового права) не збігаються у часі, то у проміжку між укладенням договору і набуттям орендарем земельної ділянки шляхом державної реєстрації відповідного речового права договір діє, а у сторін є право захищати свої порушені договірні права зобов`язального характеру зобов`язально-правовими способами. Так, за наявності відповідних підстав орендар може вимагати зобов`язати орендодавця виконати обов`язок з передання земельної ділянки в натурі чи відмовитись від договору оренди землі і вимагати відшкодування збитки, а орендодавець, у свою чергу, може стягнути з орендаря орендну плату (пункти 8.19, 8.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 902/1207/22).

48. Враховуючи наведене, умови пункту 43 договору оренди землі

від 18 січня 2017 року, набуття чинності договором після його державної реєстрації, за відсутності на час його укладення в чинному законодавстві України відповідної правової норми щодо порядку такої реєстрації, не має правового значення.

49. Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня

2022 року у справі № 227/3760/19-ц зауважено, що у разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

50. Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 6 статті 3 ЦК України).

51. Поведінкою, яка суперечить принципу добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17).

52. Згідно з частинами першою - четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

53. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

54. Встановивши, що ТОВ «Продсільпром» користується спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди землі від 18 січня 2017 року, укладеного з попереднім власником земельної ділянки - батьком позивачки, такий договір виконувався сторонами, у матеріалах справи наявні докази сплати орендної плати, а строк такого договору не закінчився, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для усунення новому власнику земельної ділянки перешкод у користування такою земельно ділянкою шляхом її повернення.

55. Судами попередніх інстанцій було надано правильну оцінку доводам позивачки щодо відсутності державної реєстрації договору оренди землі

від 18 січня 2017 року та обґрунтовано зазначено, що такий договір є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов, його підписання у простій письмовій формі.

56. З урахуванням наведеного, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, надали належну правову оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності та з огляду на недоведеність позивачкою порушення її права власності дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

57. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, фактично зводяться до переоцінки доказів, яким суди надали обґрунтовану правову оцінку.

58. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

59. Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на невизнання нею факту підписання її батьком договору оренди землі від 18 січня 2017 року та отримання ним орендної плати, з урахуванням відсутності належних та достатніх доказів зазначеного, є необґрунтованими. Крім того, колегія суддів зауважує, що вимог про розірвання такого договору чи про визнання його недійсним у межах справи, що переглядається в касаційному порядку, ОСОБА_1 не заявляла.

60. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга статті 400 ЦПК України).

61. Не спростовувала ОСОБА_1 також поданих відповідачем доказів отримання нею, як спадкоємицею орендодавця ОСОБА_3 , орендної плати у 2022 році.

62. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

63. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

64. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

65. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин щодо перебування спірної земельної ділянки у користуванні відповідача на підставі чинного договору оренди, умови якого є обов`язковими для позивачки, як спадкоємиці орендодавця, не суперечать висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, на які посилається заявниця у касаційній скарзі.

66. Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).

67. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

68. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 01 лютого 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников

О. М. Осіян

В. В. Шипович