ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року

м. Київ

справа № 692/375/17

провадження № 61-14748св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Селянське (фермерське) господарство «Зима»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Фермерське господарство «Агро мир 2015»,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Зима», подану адвокатом Ситником Тарасом Анатолійовичем, на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 21 березня 2019 року, ухвалене у складі судді Чепурного О. П., та постанову апеляційного суду Черкаської області від 1 липня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Василенко Л. І., Єльцова В. О., Карпенко О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року Селянське (фермерське) господарство (далі - СФГ) «Зима» звернулось з позовами до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і Фермерського господарства (далі - ФГ) «Агро мир 2015», про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними та визнання договорів оренди землі поновленими.

В обґрунтування позову вказував, що 20 січня 2006 року СФГ «Зима» окремо з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклало договори оренди землі, зареєстровані Драбівським районним відділом Черкаської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру 28 січня 2006 року.

Предметом договорів є оренда належних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності земельних ділянок з цільовим призначенням для сільськогосподарського виробництва розмірами 4,9589 га та 4,7983 га відповідно.

Пунктами 6 договорів оренди землі визначено, що вони укладені на 10 років і набирають чинності після підписання сторонами та державної реєстрації. Відповідно до пункту 27 договорів орендар має право у разі виконання умов договору пріоритетне право на продовження терміну оренди земельних ділянок.

Вказувало, що протягом строку дії договорів орендар належним чином виконував їх умови, в тому числі, сплачував орендну плату за договорами у визначені строки і більшому розмірі, ніж передбачено договорами.

Орендар неодноразово звертався до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з пропозицією укласти угоди про продовження дії договорів та внести зміни до договорів, в тому числі щодо збільшення розміру орендної плати.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не висловлювали заперечень щодо продовження дії договорів оренди землі. Після закінчення строку дії договорів позивач продовжив користуватися земельними ділянками, сплачував орендну плату та пропонував орендодавцям підписати угоди про поновлення договорів, на що останні не заперечували, проте зволікали з підписанням додаткових угод.

У листопаді 2017 року позивачу надійшли листи-повідомлення від

Грицько М. М. , голови ФГ «Агро Мир 2015», про те, що вона уклала

з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 окремі договори оренди землі щодо земельних ділянок, які використовує позивач.

На думку позивача, недобросовісні дії відповідачів порушують його право на визнання договорів оренди землі поновленими.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просив;

- визнати недійсними договір оренди землі, укладений 1 червня 2017 року ОСОБА_1 та ФГ «Агро Мир 2015», і договір оренди землі, укладений

1 червня 2017 року ОСОБА_2 та ФГ «Агро Мир 2015»;

- визнати договір оренди землі, укладений ОСОБА_1 та СФГ «Зима», зареєстрований Драбівським районним відділом Черкаської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру 28 січня 2006 року за № 04.06.781.00310, поновленим шляхом визнання укладеною додаткової угоди;

- визнати договір оренди землі, укладений ОСОБА_2 та СФГ «Зима», зареєстрований Драбівським районним відділом Черкаської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру 28 січня 2006 року за

№ 04.06.781.00309, поновленим шляхом визнання укладеною додаткової угоди.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 21 березня

2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з невиконання позивачем необхідних умов для реалізації переважного права на продовження договорів оренди землі, а саме непопередження у встановлений договором спосіб (письмово) орендодавців до закінчення дії договорів оренди землі про бажання продовжити дії договорів; пропозиції про укладення додаткових договорів направлені позивачем після закінчення строку дії договорів оренди землі.

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 1 липня 2019 року апеляційну скаргу СФГ «Зима» залишено без задоволення, а рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 21 березня 2019 року - без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що строк дії договорів оренди землі встановлений до 31 грудня 2016 року, а СФГ «Зима» направило ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомлення про намір продовжити дію договорів оренди з проектами додаткових угод лише 10 березня 2017 року, тобто після закінчення їх дії, що вказує на порушення порядку, встановленого статтею 33 Закону України «Про оренду землі».

Апеляційний суд врахував, що договори оренди землі ФГ «Агро Мир 2015» уклало з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після закінчення строку дії договорів

із СФГ «Зима».

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У серпні 2019 року представник СФГ «Зима» - адвокат Ситник Т. А.звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 21 березня 2019 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 1 липня 2019 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що після закінчення строку договору оренди землі СФГ «Зима» продовжувало використовувати спірні земельні ділянки з 31 грудня 2016 року до осені

2017 року та протягом вказаного періоду сплачувало ОСОБА_1 і

ОСОБА_2 орендні платежі, а останні не заперечували проти використання позивачем орендованих земельних ділянок.

Заявник вказує, що суди помилково не застосували до спірних правовідносин частину шосту статті 33 Закону України «Про оренду землі» та статтю 794 ЦК України.

На думку заявника, для поновлення договору оренди з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів як: орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов`язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди. Такі висновки викладені Верховним Судом у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 918/518/17 та від 20 березня

2019 року у справі № 908/2460/17.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 8 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього ж суду від 29 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 20 січня 2006 року

СФГ «Зима» та ОСОБА_1 уклали договір оренди землі, за умовами якого останній передав господарству у строкове платне користування земельну ділянку площею 4,9589 га.

20 січня 2006 року СФГ «Зима» та ОСОБА_2 уклали договір оренди землі, за умовами якого остання передала господарству у строкове платне користування земельну ділянку площею 4,7983 га.

Вказані договори оренди землі зареєстровані Драбівським районним відділом Черкаської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру 28 січня 2006 року.

З пункту 6 вказаних договорів суди встановили, що вони укладені на 10 років, набирають чинності після підписання сторонами та державної реєстрації і діють до 31 грудня 2016 року. Після закінчення строку кожного з договорів орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

З рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень № 1982500011808 та № 1982500011816 суди встановили, що позивач направив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 додаткові угоди про поновлення строку дії договорів оренди земельної ділянки, які відповідачі отримали 9 березня

2017 року.

10 жовтня 2017 року Грицько М. М. , голова ФГ «Агро Мир 2015», надіслала

СФГ «Зима» листи, в яких повідомила товариство про те, що вона є новим орендарем вказаних земельних ділянок на підставі укладених з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 договорів оренди землі.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги СФГ «Зима» на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 21 березня 2019 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 1 липня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 8 лютого

2020 року.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються

статтею 33 Закону України «Про оренду землі».

Згідно з частиною першою-третьою статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час укладення договорів оренди землі

з СФГ «Зима») після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Разом з тим, згідно з частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час закінчення строку договору оренди землі) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється з уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді (частини восьма, дев`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (частина десята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею 33 Закону України «Про оренду землі» визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» та «поновлення договору оренди землі», використовуючи конструкцію «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою

статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша-п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі відповідно до частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі». І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору та той самий строк, і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 (провадження № 14-330цс18), згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що позивач не дотримався вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі» і не повідомив орендодавців до закінчення строку дії договорів оренди землі про намір скористатися переважним правом на укладення цих договорів на новий строк, що не надає підстав для застосування правил частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та неврахування факту продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договорів оренди землі відхиляються касаційним судом, оскільки сам по собі факт продовження користування орендованими земельними ділянками після закінчення строку дії договору оренди землі не має самостійного правового значення для вирішення питання про можливість поновлення договору оренди землі на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» у зв`язку з тим, що позивач не дотримався вимог частини другої статті 33 Закону України «Про оренду землі», яка надає орендареві підстави розраховувати на можливість такого поновлення.

Також підлягають відхиленню доводи касаційної скарги про невідповідність висновків судів правовим висновками, викладеним Верховним Судом у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 918/518/17 та від 20 березня

2019 року у справі № 908/2460/17, оскільки у постановах від 22 вересня

2020 року у справі № 313/350/16-ц (провадження № 14-97цс20) та у справі № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, зокрема щодо тверджень про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі».

У постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 (провадження

№ 14-435цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків судів попередніх інстанцій по суті вирішення справи не впливають.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК

України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, судові

рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і на такі заявник не вказує.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про

захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судових рішень.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, оскільки суди, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини першої

статті 410 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 410 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Зима», подану адвокатом Ситником Тарасом Анатолійовичем, залишити без задоволення.

Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 21 березня

2019 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 1 липня

2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук