Постанова

Іменем України

19 березня 2020 року

м. Київ

справа № 692/86/19

провадження № 61-311св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - адвокат Савченко Станіслав Вадимович,

третя особа - приватний нотаріус Драбівського районного нотаріального округу Петраченко Олексій Васильович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Драбівського районного нотаріального округу Петраченко О. В., про визнання спадкового договору недійсним.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 .

Оскільки за життя 13 квітня 2011 року батько уклав з відповідачем спадковий договір, вона як спадкоємець не може оформити право власності в порядку спадкування на земельну ділянку, яка належала померлому.

Посилаючись на те, що на час укладення оспорюваного договору на вказану земельну ділянку діяв мораторій на її відчуження, позивач просила визнати недійсним спадковий договір, укладений 13 квітня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , предметом якого була земельна ділянка площею 3,00 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 30 березня 2001 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 13 вересня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що на час укладення оспорюваного договору діяла заборона щодо відчуження земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тому позивачем доведено факт недійсності укладеного договору.

Разом із тим, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в зв`язку з пропуском позовної давності, початок якого суд пов`язував із моментом звернення позивача до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 13 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

Визнано недійсним спадковий договір, укладений 13 квітня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , про відчуження земельної ділянки площею 3,00 га, яка належала померлому ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧР № 040834, виданого Великохутірською сільською радою Драбівського району Черкаської області 30 березня 2001 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 921 грн судових витрат.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що оспорюваний договір укладено з порушенням вимог закону, оскільки на час його укладення діяла заборона на відчуження земельних ділянок із цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», та вказаний правочин порушує право позивача на оформлення спадщини. Апеляційний суд також дійшов висновку, що позов є негаторним і на нього не поширюється позовна давність.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 аргументована тим, що суд апеляційної інстанції невірно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, визначивши природу поданого позову як негаторного позову.

Висновок апеляційного суду про відсутність підстав для застосування позовної давності є незаконним.

Апеляційний суд не звернув увагу на те, що позивач на час звернення до суду з позовом не є власником спірного майна.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ОСОБА_1 подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, яке ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Драбівського районного нотаріального округу Петраченко О. В., про визнання спадкового договору недійсним.

Витребувано із Драбівського районного суду Черкаської області зазначену справу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до спадкового договору від 13 квітня 2011 року, укладеного між ОСОБА_3 (відчужувачем) та ОСОБА_2 (набувачем), останній зобов`язався виконувати передбачені договором розпорядження ОСОБА_3 і, в разі його смерті, набуває право власності на належну відчужувачу земельну ділянку площею 3,00 га, що знаходиться на території Великохутірської сільської ради Драбівського району Черкаської області. Право приватної власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку посвідчується державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧР № 040834, виданим 30 березня 2001 року Великохутірською сільською радою Драбівського району Черкаської області та зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1552, кадастровий номер земельної ділянки: 7120682600:03:002:1736.

21 серпня 2015 року ОСОБА_1 , дочка померлого, звернулась з заявою до Веселинівської державної нотаріальної контори Миколаївської області про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2018 року визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на земельну ділянку, яка належала померлому ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧР № 040834.

Звернувшись до суду з позовом, позивач посилалась на неможливість належного оформлення спадщини з причин існування оспорюваного спадкового договору.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України(в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1302 ЦК України визначено, що за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Перехід майна від відчужувача до набувача на підставі спадкового договору не є окремим видом спадкування, а тому на відносини сторін не поширюються відповідні правила про спадкування.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 648/3671/16-ц.

Спадковий договір може бути визнано недійсним із підстав, визначених нормами глави 16 ЦК України, тому вимогу про визнання недійсним спадкового договору може бути заявлено як відчужувачем та набувачем, так й іншою заінтересованою особою. У разі пред`явлення позову особою, яка не є стороною спадкового договору, необхідно перевіряти, які права та охоронювані законом інтереси цієї особи порушено (стаття 3 ЦПК України).

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України.

Положеннями частин першої та другої статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з пунктом 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, але не раніше 1 січня 2012 року, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Суди попередніх інстанцій установили, що 13 квітня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено спадковий договір, за яким останній зобов`язався виконувати передбачені в ньому розпорядження ОСОБА_3 , після смерті якого ОСОБА_2 набуває право власності на спірну земельну ділянку.

Позивач є донькою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вона звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька в установлений законом строк та є особою, яка прийняла спадщину.

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2018 року визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на спірну земельну ділянку.

Будь-які докази реєстрації спірного нерухомого майна за відповідачем у матеріалах справи відсутні.

Визнавши спірний спадковий договір недійсним на підставі статей 203 215 ЦК України, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначений договір укладено всупереч положень пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК Україниу редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Висновок апеляційного суду про те, що позивачем не пропущенапозовна давність, є правильним.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновку суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, а зводяться до оцінки доказів та незгоди заявника з висновками апеляційного суду щодо їх оцінки, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Верховний Суд не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та переоцінювати їх згідно з положеннями статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 389, 400 401 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук