Постанова

Іменем України

23 січня 2020 року

м. Київ

справа № 693/355/16-ц

провадження № 61-18264св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М. Курило В. П.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) -ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

відповідач - Бузівська сільська рада Жашківського району Черкаської області,

треті особи: приватний нотаріус Жашківського районного нотаріального округу Шелудько Валентина Петрівна, Жашківська державна нотаріальна контора Черкаської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бузівської сільської ради Жашківського району Черкаської області, ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Жашківського районного нотаріального округу Шелудько Валентина Петрівна, Жашківська державна нотаріальна контора Черкаської області, про визнання заповіту недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Жашківського районного нотаріального округу Шелудько Валентина Петрівна, про визнання заповіту недійсним,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 02 лютого 2018 року у складі судді Шимчика Р. В.та постанову Черкаського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Єльцова В. О., Нерушак Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, який уточнила в процесі розгляду справи та просила визнати недійсним заповіт від 18 грудня 2003 року, складений від імені ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 , посвідчений секретарем Бузівської сільської ради Жашківського району Черкаської області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка 25 березня 2002 року на її ім`я склала заповіт, за яким після смерті заповіла їй земельну частку (пай), що знаходиться в КСП «Бузівське» в селі Бузівка Жашківського району Черкаської області. Звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , вона дізналася про те, що 18 грудня 2003 року спадкодавець склала на ім`я свого онука ОСОБА_2 заповіт, яким усе своє майно заповіла останньому. Посилаючись на те, що ОСОБА_3 не мала волевиявлення на укладення заповіту на ім`я ОСОБА_2 , оскільки його не підписувала, а секретар Бузівської сільської ради Жашківського району Черкаської області не мала права його підписувати та посвідчувати, просила позов задовольнити.

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом та просив визнати недійсним заповіт від 25 березня 2002 року, складений від імені ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Жашківського районного нотаріального округу Шелудько В. П.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, ОСОБА_2 посилалася на те, що ОСОБА_3 за життя мала у власності три окремі земельні частки (паї) в КСП «Бузівське» в селі Бузівка Жашківського району Черкаської області. Тому встановити, на яку саме земельну частку (пай) ОСОБА_3 склала заповіт на ім`я ОСОБА_1 , неможливо. Так як предмет заповіту від 25 березня 2002 року, складений на ім`я ОСОБА_1 , не визначений, просив визнати його недійсним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Жашківський районний суд Черкаської області рішенням від 02 лютого 2018 року прийняв відмову ОСОБА_1 від первісного позову, провадження у справі за первісним позовом закрив. У задоволенні зустрічного позову відмовив.

Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що позивач за первісним позовом подав заяву про закриття провадження у зв`язку з відмовою від позову, а підстав для відмови в задоволенні цієї заяви не встановлено. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд виходив з того, що заповіт на ім`я ОСОБА_2 було складено пізніше, ніж заповіт на ім`я ОСОБА_1 , а тому такий вважається скасованим, тобто підстави для визнання його недійсним відсутні.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Справа в апеляційному порядку розглядалася неодноразово.

Черкаський апеляційний суд останньою постановою від 11 вересня 2019 року рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 02 лютого 2018 року в частині зустрічного позову скасував. В задоволенні зустрічного позову відмовив. В іншій частині рішення залишив без змін.

Мотивував судове рішення апеляційний суд тим, що право ОСОБА_1 на спадщину за заповітом оспорюється, як і оспорюється право на спадкування за заповітом ОСОБА_2 , існує невизначеність у правах і обов`язках сторін, а тому немає підстав стверджувати про відсутність предмета спору в справі. Разом з цим, у апеляційного суду немає повноважень для розгляду первісного позову ОСОБА_1 по суті, оскільки такі вимоги не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Вирішуючи зустрічний позов виходив з того, що суд першої інстанції вирішуючи ці вимоги неправильно застосував норми матеріального права, а саме керувався нормами, які на час складення та посвідчення оспорюваного заповіту від 18 грудня 2003 року не були чинними.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 02 лютого 2018 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не з`ясували всіх фактичних обставин справи та порушили норми процесуального права. Зокрема, судами не враховано, що нею подавалась заява про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України (відсутність предмета спору), а не на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України (відмова позивача від позову). Судом першої інстанції первісний позов по суті не розглядався, через помилкове закриття провадження у цій частині на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України. Апеляційний суд, встановивши порушення процесуальних норм, які регулюють підстави закриття провадження, виходив з того, що у суду першої інстанції не було підстав для закриття провадження через відсутність предмета спору у справі, однак не вчинив процесуальних дій для виправлення цієї помилки, та не скасував рішення місцевого суду в частині вирішення первісного позову. При цьому, апеляційний суд не маючи повноважень для розгляду первісного позову по суті, оскільки ці вимоги не були предметом розгляду в суді першої інстанцій, вийшов за межі своїх процесуальних повноважень. Крім того, апеляційний суд не врахував, що право на спадкування у ОСОБА_2 за заповітом від 18 грудня 2003 року, який є предметом оскарження, відсутнє, оскільки цей договір не зареєстрований у Журналі для реєстрації нотаріальних дій. Посилаючись на технічну помилку в реєстраційному номері запису при реєстрації заповіту від 18 грудня 2003 року на ім`я ОСОБА_2 , апеляційний суд не врахував, що відсутні будь-які застереження та виправлення вказаної помилки у заповіті. Відсутність реєстрації свідчить про невчинення нотаріальної дії, а тому заповіт на ім`я ОСОБА_2 жодних правових наслідків не породжує, в тому числі, що пов`язані із скасуванням заповіту на ім`я ОСОБА_1

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

01 листопада 2019 року справа № 693/355/16-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть від 04 лютого 2016 року, серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Жашківського районного управління юстиції у Черкаській області.

Із заповіту від 25 березня 2002 року встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розуміючи значення своїх дій, добровільно без будь-якого насильства, примусу як фізичного так і морального, на випадок її смерті зробила таке заповітне розпорядження: належну їй земельну частку (пай), що знаходиться в КСП «Бузівське» села Бузівка Жашківського району Черкаської області, заповідала ОСОБА_1 .

Із заповіту, складеного 18 грудня 2003 року встановлено, що ОСОБА_3 , жителька села Бузівка Жашківського району Черкаської області, на випадок смерті зробила таке заповітне розпорядження: все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, в тому числі житловий будинок та надвірні споруди, все те, що їй буде належати на день її смерті і на що за законом вона буде мати право заповіла ОСОБА_2 .

Державним актом на право власності на земельну ділянку, серії ЧР № 068558 підтверджено, що ОСОБА_3 на підставі розпорядження Жашківської районної державної адміністрації від 21 листопада 2003 року № 255 надано у власність земельну ділянку площею 4,88 га в межах Бузівської сільської ради Жашківського району Черкаської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

ОСОБА_3 на підставі розпорядження Жашківської райдержадміністрації Черкаської області від 21 листопада 2003 року № 255 надано у власність земельну ділянку площею 2,41 га в межах Бузівської сільської ради Жашківського району Черкаської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 20 березня 2004 року, серії ЧР № 067103.

Крім того, згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 15 лютого 2002 року, ОСОБА_3 успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , сертифікат на право на земельну частку (пай), серії ЧР № 0254949, виданого Жашківською районною державною адміністрацією Черкаської області на підставі рішення № 258 від 28 жовтня 1997 року. Цим свідоцтвом підтверджується право на земельну частку (пай), що знаходиться в колективній власності КСП «Бузівське» села Бузівка Жашківського району Черкаської області розміром 2,77 га умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02 лютого 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 подала до суду першої інстанції клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Однак, суд першої інстанції, задовольняючи вказане клопотання, виходив з інших підстав для закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , а саме, відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 255 ЦПК України).

Апеляційний суд встановив, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, які регулюють підстави для закриття провадження у справі, та відхилив клопотання представника позивача про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки підстави стверджувати про відсутність предмета спору у справі відсутні.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з чинним законодавством апеляційний суд не має повноважень для розгляду первісного позову ОСОБА_1 по суті, оскільки такі вимоги не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а тому такі дії свідчитимуть про порушення функції суду апеляційної інстанції та принципу верховенства права проголошеного Конституцією України та вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо забезпечення особи справедливими судовими процедурами.

Так, згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору, так як право позивачки на спадщину за заповітом оспорюється, як і оспорюється право на спадкування за заповітом ОСОБА_2 , існує невизначеність у правах і обов`язках сторін, тому відсутні підстави стверджувати про відсутність предмета спору в справі.

Апеляційний суд, констатувавши вказані порушення, дійшов висновку про неможливість скасування рішення місцевого суду, через відсутність у нього таких повноважень, передбачених ЦПК України.

Такі висновки апеляційного суду не в повній мірі відповідають вимогам закону з огляду на таке.

Відповідно до частини другої, третьої статті 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Місцевий суд ухвалив процесуальне рішення відповідно до статті 255 ЦПК України про закриття провадження в частині вирішення первісного позову, виклавши його результат у рішенні по суті вирішеного спору. Проте, визначена судом форма процесуального рішення не може позбавити права учасника справи на апеляційне оскарження ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому апеляційний суд, виходячи із завдань та основних засад цивільного судочинства, помилково не розглянув питання можливості скасувати таке судове рішення у відповідності до статей 374 379 ЦПК України з направленням для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Верховний Суд, в силу положень статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом, позбавлений можливості ухвалити нове рішення у цій справі, оскільки для його ухвалення необхідно встановити обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій і вирішення первісного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 є взаємопов`язаним, а тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням (клопотанням) сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 02 лютого 2018 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун В. П. Курило