Постанова
Іменем України
28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 693/602/17
провадження № 61-18561св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
відповідач - ОСОБА_5 ,
третя особа - приватний нотаріус Жашківського нотаріального округу Шелудько Валентина Петрівна,
розглянув у судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , подану їх представником ОСОБА_6 , на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2019 року у складі судді Костенка А. І. та постанову Черкаського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Єльцова В. О., Нерушак Л. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 , третя особа - приватний нотаріус Жашківського нотаріального округу Шелудько В. П., про визнання заповіту недійсним.
Свої вимоги обґрунтовували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , після смерті якого до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини як спадкоємці першої черги за законом звернулися: ОСОБА_1 - як дружина,
ОСОБА_2 - як дочка, ОСОБА_3 - як син, ОСОБА_4 - як дочка померлого.
13 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Жашківської державної нотаріальної контори із листом, у якому просила повідомити, чи складались її померлим чоловіком за життя будь-які заповіти.
Після такого звернення позивачам стало відомо, що за життя ОСОБА_7 складено та посвідчено заповіт, яким останній заповів сторонній особі
ОСОБА_5 земельну ділянку (пай) розміром 2,15 га, яка розташована на території Баштечківської сільської ради Жашківського району Черкаської області та майновий пай члена КСП ім. Суворова.
Після ознайомлення зі змістом заповіту вони дійшли висновку, що він не відповідає внутрішній волі спадкодавця, оскільки ОСОБА_7 на момент посвідчення заповіту не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, так як систематично зловживав алкогольними напоями, перебував на обліку в лікаря-нарколога Жашківської ЦРЛ з 03 червня 2008 року та відмовлявся пройти курс лікування.
За вказівкою лікаря, ОСОБА_7 через зловживання алкоголем мав психічні і поведінкові розлади та алкогольну залежність.
У зв`язку з наведеним просили суд визнати вказаний заповіт недійсним.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 15 серпня
2017 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 08 вересня
2017 року призначено посмертну судово-психіатричну експертизу та зупинено провадження у справі.
Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 28 лютого
2018 року поновлено провадження у справі.
Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 03 квітня 2018 року задоволено заяву представника ОСОБА_10 про відвід судді
Коцюбинської Ю. Д. Відведено суддю Коцюбинську Ю.Д. від розгляду цивільної справи № 693/602/17.
На підставі розпорядження в. о. голови Жашківського районного суду Черкаської області відповідно до частини третьої статті 41 ЦПК України справу передано на розгляд Маньківському районному суду Черкаської області.
Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 22 лютого
2019 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду
від 11 вересня 2019 року,в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що складання оспорюваного заповіту було наслідком усвідомлених дій спадкодавця, який був дієздатною особою та вів самостійний спосіб життя.
При цьому суди зазначили, що:
- ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 08 вересня
2017 року у справі призначено посмертну судово-психіатричну експертизу. За висновком амбулаторної судово-психіатричної експертної комісії від 07 лютого 2018 року № 91/08-02 у ОСОБА_7 на момент посвідчення ним заповіту
24 квітня 2009 року відмічалися прояви психічного розладу у формі психічних і поведінкових розладів унаслідок вживання алкоголю з синдромом залежності з проявами емоційного огрубіння, особистісними змінами по алкогольному типу, зміненими соціальними та моральними орієнтирами, втратою етичних принципів і емоційної прив`язаності, розладами мотиваційної регуляції поведінки, що істотно впливало на здатність ОСОБА_7 усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними;
- Жашківським районним судом Черкаської області не було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні посмертної судово-психіатричної експертизи, оскільки ухвалою суду від 08 вересня 2017 року було зупинено провадження у справі на час проведення експертизи. Провадження у справі було поновлено ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 28 лютого 2018 року. У порушення норм ЦПК України після 08 вересня
2017 року суддя-доповідач Жашківського районного суду проводила процесуальні дії, викликала сторони на засідання, призначене 25 жовтня
2017 року, допитувала свідків позивача, 25 жовтня 2017 року постановила ухвалу про задоволення клопотання представника позивача про витребування медичних документів;
- клопотання про проведення іншої судово-психіатричної експертизи позивачі не заявляли;
- вказаний висновок експерта не є доказом абсолютної неспроможності
ОСОБА_7 у момент складення ним заповіту усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними;
- приватним нотаріусом Шелудько В. П. дотримано всі вимоги щодо посвідчення заповіту, в судовому засіданні нотаріус підтвердила, що заповіт був складений зі слів заповідача, в його присутності і повністю відповідав волевиявленню останнього, а заповідачем після складення заповіту за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, його було прочитано особисто вголос та власноручно підписано заповіт;
- оцінка всіх доказів у сукупності та окремо кожного свідчить про те, що позивачі не довели, що в момент підписання заповіту ОСОБА_7 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.
Зміст вимог та доводи касаційної скарги
У жовтні 2019 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 та ОСОБА_4 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вказує, що:
- однією з підстав позову було те, що довгий час перед своєю смертю ОСОБА_7 зловживав алкоголем та не розумів значення своїх дій. До позовної заяви та в судовому засіданні позивачі надали докази на підтвердження того, що на момент посвідчення заповіту ОСОБА_11 не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, оскільки систематично зловживав алкогольними напоями, у зв`язку з чим перебував на обліку в лікаря-нарколога Жашківської ЦРЛ з 03 червня 2008 року та відмовлявся лікуватись; лікар зазначив, що ОСОБА_7 через зловживання алкоголем мав психічні і поведінкові розлади та алкогольну залежність;
- висновком судово-психіатричної експертизи від 17 січня 2018 року № 47 підтверджено, що у ОСОБА_7 на момент посвідчення заповіту 24 квітня
2009 року відмічалися прояви психічного розладу у формі психічних і поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю з синдромом залежності з проявами емоційного огрубіння, особистісними змінами по алкогольному типу, зміненими соціальними і моральними орієнтирами, втратою етичних принципів і емоційної прив`язаності, розладами мотиваційної поведінки, що істотно впливало на здатність ОСОБА_7 усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. Даний висновок є однозначним і не містить припущень;
- додатково психічний стан (неусвідомлення значення своїх дій та неможливість керувати ними) заповідача на час складання заповіту підтвердили також
позивачі - вони надали докази та пояснення стосовно того, що він повністю залежав від алкоголю, на що самовільно витрачав статки родини, виносив та продавав майно, речі, худобу протягом більше 20 років, не реагував на зауваження і прохання, проявляв агресію, застосовував фізичну силу до
ОСОБА_1 ;
- суди повністю відхилили докази, які збирались у справі судом першої інстанції та подавались позивачами, позбавивши їх права на ефективний судовий захист;
- доводи відповідача, з якими погодились суди першої та апеляційної інстанцій, що висновок експерта не може бути належним доказом, оскільки він отриманий в порушення порядку отримання та дослідження доказів відповідно до вимог ЦПК України, є безпідставними та необґрунтованими, так як представник відповідача ні в суді першої інстанції, ні апеляційної інстанції не просив про призначення повторної експертизи, не заявляв клопотання про виклик до суду експерта для надання пояснення безпосередньо в суді щодо висновку експертизи. Навпаки, судом першої інстанції досліджено покази самих експертів за клопотанням позивачів, в ході їх допиту експертами підтверджено їх висновок, що зроблений в експертизі № 47. Як окремий доказ дані покази судом першої та апеляційної інстанції також не досліджувалися;
- позивачі були позбавлені права ефективно захищатись у суді першої інстанції, адже жодних заяв з приводу неналежності доказів суд у ході судового розгляду не досліджував, не надав стороні позивачів можливості скористатись повторними допитами свідків, повторним проведенням експертизи, а зробив висновок про неприпустимість доказів - усіх зібраних доказів позивачами в судовому рішенні, по суті обмеживши їх також у праві доступу до правосуддя;
- намагаючись виправити допущені судом першої інстанції порушення процесуального права та скористатись ефективним судовим захистом, позивачі подали відповідне клопотання про повторну психіатричну експертизу до суду апеляційної інстанції, однак ухвалою апеляційного суду від 11 вересня 2019 року їм було відмовлено в проведенні експертизи;
- суд першої інстанції не прийняв як докази показання свідків: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_2 , ОСОБА_17 , та допитані як свідки позивачі у справі, які допитувались у судовому засіданні.
Зміст відзиву
У листопаді 2019 року до Верховного Суду від ОСОБА_5 надійшов відзив, у якому вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на правильне застосування норм матеріального права до спірних правовідносин та додержання норм процесуального права.
Суди попередніх інстанцій належним чином оцінили висновок судово-психіатричного експерта від 147 січня 2018 року № 47 і вказали, що його недостатньо для твердження про те, що ОСОБА_7 у момент вчинення заповіту не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання позивачів про проведення повторної судово-психіатричної експертизи, оскільки відсутні підстави для її проведення, передбачені частиною другою статті 113 ЦПК України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.
Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_7 є: дружина ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 , дочка ОСОБА_4 .
За час життя, 24 квітня 2009 року, ОСОБА_7 склав заповіт, за яким заповів належну йому земельну ділянку (пай) розміром 2,15 га на території Баштечківської сільської ради Жашківського району Черкаської області та майновий пай члена КСП ім. Суворова ОСОБА_5 . Даний заповіт записаний нотаріусом зі слів ОСОБА_7 , прочитаний та підписаний особисто заповідачем.
Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 08 вересня
2017 року у справі призначено посмертну судово-психіатричну експертизу.
За висновком амбулаторної судово-психіатричної експертної комісії від 07 лютого 2018 року № 91/08-02 у ОСОБА_7 на момент посвідчення ним заповіту
24 квітня 2009 року відмічалися прояви психічного розладу у формі психічних і поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю з синдромом залежності з проявами емоційного огрубіння, особистісними змінами по алкогольному типу, зміненими соціальними і моральними орієнтирами, втратою етичних принципів і емоційної прив`язаності, розладами мотиваційної регуляції поведінки, що істотно впливало на здатність ОСОБА_7 усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження
№ 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».
Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем (абзац 1 частини другої статті 1247 ЦК України).
Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина перша та друга статті 1257 ЦК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2018 року в справі № 756/14304/15-ц (провадження № 61-11896св18) зроблено висновок по застосуванню частини другої статті 1257 ЦК України та вказано, що «для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК України».
Згідно з частиною першою статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Тлумачення статті 225 ЦК України свідчить, що правила цієї статті поширюються на випадки, коли фізична особа хоча і є дієздатною, однак у момент вчинення правочину вона перебувала в такому стані, коли не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі
№ 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19).
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з частинами першою - третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 08 вересня
2017 року за клопотанням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 призначено посмертну судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання: чи страждав ОСОБА_7 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , будь-яким психічним розглядом чи хворобою на момент посвідчення його заповіту приватним нотаріусом Жашківського районного нотаріального округу Шелудько В.П., а саме 24 квітня 2009 року? чи міг ОСОБА_7 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , в момент посвідчення його заповіту приватним нотаріусом Жашківського районного нотаріального округу Шелудько В. П., а саме 24 квітня 2009 року розуміти значення своїх дій та керувати ними?
У порядку частини першої статті 202 ЦПК України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали про призначення судової експертизи) суд має право зупинити провадження у справі в разі призначення судом експертизи - до одержання її результатів.
Зупинення провадження - це тимчасове і повне припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли їх може бути усунуто.
Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом суду, що зумовлене неможливістю вирішення спору по суті за відсутності висновків про встановлення фактів, які можуть бути встановлені лише експертом.
Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 28 лютого
2018 року поновлено провадження у справі.
Не зважаючи на те, що 08 вересня 2017 року у справі було зупинено провадження до закінчення проведення судової експертизи, суд першої інстанції у порушення норм процесуального права, не поновивши провадження, здійснив ряд процесуальних дій, а саме: виклик сторони на засідання 25 жовтня
2017 року, допит свідків позивача, постановлення ухвали від 25 жовтня
2017 року про задоволення клопотання представника позивача і витребування медичних документів. Отримані після зупинення провадження докази були використані експертами під час проведення експертизи.
Суди оцінили висновок судово-психіатричного експерта № 47 від 17 січня
2018 року та встановили, що він ґрунтується на матеріалах, які Жашківський районний суд Черкаської області здобув із порушенням процесуальних норм, бо показання свідків та їх письмові заяви, характеристики ОСОБА_7 , отримані судом і долучені до матеріалів справи після зупинення провадження без його поновлення.
При цьому Маньківський районний суд Черкаської області та Черкаський апеляційний суд, хоч і визнали недоліки, допущені Жашківським районним судом Черкаської області, при збиранні додаткових доказів (допит свідків) під час зупиненого провадження у зв`язку з призначення експертизи, однак не відкинули цей доказ та оцінили його в сукупності з іншими доказами, зазначивши, що вказаний висновок експерта не є доказом абсолютної неспроможності ОСОБА_7 в момент складення ним заповіту усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Вказані порушення призвели до неправильного вирішення спору.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Зазначені порушення судами норм процесуального права унеможливлюють встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим оскаржені судові рішення підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400 та 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого
2020 року) 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , подану їх представником ОСОБА_6 , задовольнити частково.
Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 22 лютого
2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
З моменту прийняття постави суду касаційної інстанції рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2019 року та постанова Черкаського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук
М. Ю. Тітов