ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 693/692/18

провадження № 61-1264св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,

Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Жашківська міська рада, Жашківська державна нотаріальна контора,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 7 жовтня 2019 року, ухвалене у складі судді Шимчика Р. В., та постанову Черкаського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів:Василенко Л. І., Бородійчука В. Г., Нерушак Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Жашківська міська рада, Жашківська державна нотаріальна контора.

На обгрунтування своїх вимог зазначала, що вона є правнучкою ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті прадіда ОСОБА_4 відкрилася спадщина на житловий будинок, щорозташований в АДРЕСА_1 , який належав йому на підставі свідоцтва про право власності від 17 січня 1958 року № 939.

Дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_5 (прабабапозивача) фактично прийняла спадщину, що підтверджується будинковою книгою, квитанціями про сплату страхових внесків та податків, але не оформила на себе правовстановлюючих документів на будинок. Той факт, що ОСОБА_5 була єдиним спадкоємцем, підтверджується Витягом зі спадкового реєстру від 16 квітня 2018 року № 51589043.

15 квітня 2000 року ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько В. П. та зареєстрований в реєстрі за № 950, відповідно до якого все своє майнозаповіла ОСОБА_1 .

До складу спадщини після ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , належить:

- домоволодіння АДРЕСА_1 (далі - житловий булинок), яке за життя остання не переоформила на себе, однак фактично прийняла спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном після смерті чоловіка - ОСОБА_4 ;

- земельна ділянка площею 2,7000 га, розміщена в адміністративних межах Жашківської міської ради за межами населеного пункту, яка належала ОСОБА_5 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0239176 від 30 липня 1997 року.

На час смерті прабаби ОСОБА_5 позивачці було 16 років, тобто вона була неповнолітньою, а тому відповідно до статті 11 ЦК Української РСР, не мала повної дієздатності.

Крім того, позивач з моменту народження проживала разом з прабабою ОСОБА_5 та бабою ОСОБА_6 у спірномудомоволодінні, і тому фактично прийняла спадщину на підставі заповіту, що підтверджується актом обстеження матеріально побутових умов сім`ї.

Зазначала, що про існування заповіту від 15 квітня 2000 року вона дізналася лише після смерті баби ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , коли перебирала речі останньої.

ОСОБА_6 являлася невісткою ОСОБА_5 , їхні домоволодіння знаходяться на одному подвір`ї та на одній земельній ділянці за адресою у АДРЕСА_1 .

Вказує на те, що вона зверталася до Жашківської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак їй 28 листопада 2017 року було відмовлено листом за № 1969/01-16 у зв`язку з ненаданням документів, які б підтверджували факт прийняття нею спадщини у встановлений законом спосіб, ненаданням оригіналу правовстановлюючого документа про право власності на нерухоме майно спадкодавця та запропоновано звернутися до суду.

13 квітня 2018 року вона отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії за № 606 з аналогічними підставами відмови.

З вказаної постанови ОСОБА_1 дізналася, що після смерті ОСОБА_5 була заведена спадкова справа за № 214/2001.Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_5 є її дядько ОСОБА_3 , який отримав свідоцтво про право на спадщину 04 квітня 2001 року за № 589, видане Жашківською державною нотаріальною конторою Черкаської області, а згодом на підставі рішення Жашківської міської ради від 16 квітня 2002 року за № 1-7 на спірну земельну ділянку 31 жовтня 2003 року ОСОБА_3 видано державний акт на право приватної власності на землю серії III-ЧP № 041767, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею до 1 січня 2013 року за № 244.

На час видачі відповідачу свідоцтва про право на спадщину після ОСОБА_5 нотаріусом було проігноровано факт існування неповнолітнього спадкоємця за заповітом. Будь-якої заяви про відмову від прийняття спадщини за заповітом від батьків позивача як її законних представників, до нотаріуса не надходило, тому видане відповідачу свідоцтво про право на спадщину автоматично скасовує заповіт, складений на неї.

Посилаючись на назначене, ОСОБА_1 просила суд:

- встановити факт прийняття нею спадщини після смерті прабаби ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 4 квітня 2001 року, зареєстроване в реєстрі за № 589, видане державним нотаріусом Жашківської державної нотаріальної контори Черкаської області, та державний акт на право приватної власності на землю серії III-ЧР № 041767 від 31 жовтня 2003 року, виданий ОСОБА_3 після ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 після ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування після ОСОБА_5 за заповітом на земельну ділянку площею 2,7000 га, розміщену в адміністративних межах Жашківської міської ради за межами населеного пункту, яка належала ОСОБА_5 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0239176 від 30 липня 1997 року.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 7 жовтня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач є такою, яка прийняла спадщину в установленому законом порядку, оскільки проживала зі спадкодавцем ОСОБА_5 у спірному будинку, що підтверджено актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї та показами свідків. Тому оспорюване свідоцтво про право на спадщину, видане відповідачу, порушує право позивача. Однак, встановивши, що право позивача порушено, суд дійшов висновку, що позивач пропустила позовну давність для звернення до суду з цим позовом, а доказів, які б свідчили про поважність причин, через які вона не могла вчасно звернутися до суду, позивач не надала.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 7 жовтня 2019 року скасовано.

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що на час відкриття спадщини чи по досягненню повноліття ОСОБА_1 вступила в управління та володіння спадковим майном, яке залишилось після ОСОБА_5 .

Суд не прийняв до уваги як доказ фактичного вступу ОСОБА_1 в управління та володіння спадковим майном акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, оскільки цей акт не є належним доказом у спірних правовідносинах, містить посилання на події з 1983 року, без зазначення конкретних підстав їх встановлення та не містить дати його складання. Крім того, відомості, зазначені в цьому акті, спростовуються копією паспорта ОСОБА_1 , відповідно до якого з 12 травня 2000 року позивач зареєстрована за адресою своїх батьків - квартирі АДРЕСА_3 , а з 26 жовтня 2000 року - за адресою проживання своєї бабусі ОСОБА_6 в будинку АДРЕСА_4 . Інших доказів на підтвердження вступу в управління та володіння спадковим майномматеріали справи не містять.

Оскільки після досягнення повноліття та набуття повної цивільної дієздатності ОСОБА_1 не звернулася до суду із заявою про продовження строку для прийняття спадщини, а доказів на підтвердження факту вступу в управління та володіння спадковим майном позивач не надала, то суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 7 жовтня 2019 року і постановуЧеркаського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції законно з дотриманням норм матеріального права встановив факт прийняття нею спадщини після прабаби ОСОБА_5 , який доведений належними та допустимими доказами, а саме показами свідків та наявністю у позивача оригіналів правоустановчих документів наспірний будинок. Однак суд першої інстанції з порушенням норм процесуального та матеріального права до юридичного факту застосував позовну давність.

Важає, що посилання на пропуск позовної давності є помилковим, оскільки зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного). Про існування заповіту від 15 квітня 2000 року позивач дізналася лише після смерті бабусі ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку з відмовою державного нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, було порушене її право.

Зазначає, що під час заведення спадкової справи 22 березня 2001 року та в подальшому при видачі відповідачу свідоцтв про право на спадщину державний нотаріус Жашківської державної нотаріальної контори в порушення Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 18 червня 1994 року № 18/5 не вчинив усіх необхідних дій для повідомлення позивача про відкриття спадщини, не здійснив виклик позивача як спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, оскільки дані про обізнаність позивача про існування заповіту у нотаріуса були відсутні. Будь-якої заяви про відмову від прийняття спадщини за заповітом від батьків позивача як законних представників до нотаріуса не надходило, тому видане відповідачу свідоцтво про право на спадщину автоматично скасовує заповіт, складений на позивача.

Також посилається на те, що суд апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги позивача на рішення суду першої інстанції вийшов за межі апеляційної скарги, а саме не погодився з висновком суду першої інстанції щодо факту вступу позивача в управління спадковим майном після ОСОБА_5 , який позивач не оскаржувала.

Крім того, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги визнання відповідачем у судовому засіданні 04 грудня 2019 року, в апеляційному суді факту вступу позивача в управління (володіння) спадковим майном після ОСОБА_5 та відсутність у нього заперечень щодо визнання за позивачем права власності. Крім того, суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки показам свідків у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою заповіт від 14 травня 2000 року, який є чинним, відповідно до якого ОСОБА_5 заповіла все майно позивачу як єдиному спадкоємцю, крім того, неповнолітньому.

Позиція інших учасників справи

У червні 2020 року ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому послався на безпідставність її доводів та відповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права. Просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, наполягаючи на тому, що він у суді заперечував факт проживання позивача з ОСОБА_5 .

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Справа надійшла до Верховного Суду в червні 2020 року.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 30 травня 2018 року № 00020246885 матір`ю ОСОБА_7 є ОСОБА_5 , а батьком - ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 22).

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 22 травня 1962 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 уклали шлюб 22 травня 1962 року, після реєстрації шлюбу присвоєні прізвища ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 19).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 22 жовтня 1962 року ОСОБА_10 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , її батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (т. 1 а. с. 20).

Згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 02 жовтня 1982 року ОСОБА_11 та ОСОБА_10 уклали шлюб, після укладення шлюбу присвоєні прізвища ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 20).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 26 листопада 1983 року ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьками записані ОСОБА_11 та ОСОБА_10 (т. 1 а.с. 16).

Згідно зі свідоцтвом про право особистої власності на будівлю від 17 січня 1958 року будинковолодіння у АДРЕСА_4 належитьдо колгоспного двору, головою якого є ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 24).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 23 листопада 2000 року ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а. с. 23).

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 від 13 січня 1996 року ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 (т. 1 а. с. 21).

Відповідно до заповіту, складеного 15 квітня 2000 року, ОСОБА_5 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося б і взагалі все те, що буде належати їй на день її смерті і на що вона матиме право за законом вона заповіла ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 26).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 16 травня 2000 року ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 (т. 1 а. с. 25).

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_8 від 3 серпня 2017 року ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_9 (т. 1 а. с. 29).

Відповідно до відповіді КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» від 24 квітня 2018 року на 1 січня 2013 року право власності на житловий будинок у АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 17 січня 1958 року № 939. Домоволодіння за № НОМЕР_9 перенумеровано на 112 (т. 1 а. с. 30).

Згідно з відповіді на запит від 4 травня 2018 року № 29-23-0.250-120/103-18 Відділу у Жашківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею до 1 січня 2013 року відсутні відомості про реєстрацію та видачу державного акта на право власності на земельну ділянку, розташовануна АДРЕСА_2 (т. 1 а. с. 31).

З листа відділу Держгеокадастру у Жашківському районі від 1 червня 2018 року № 29-23-0.250-136/103-18 суди встановили, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0239176 від 30 липня 1997 року видавався члену КСП «Жашків» ОСОБА_5 розміром 2,7000 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості); згідно зі свідоцтвом про право на спадщину від 4 квітня 2001 року № 589 на підставі рішення Жашківської міської ради від 16 квітня 2002 року № 1-7 на зазначену земельну ділянку 31 жовтня 2003 року ОСОБА_3 виданий державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЧР № 041767, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею до 1 січня 2013 року за № 244 (т. 1 а.с. 32).

Відповідно до рішення Жашківської міської ради від 20 листопада 2003 року № 319 «Про розгляд заяв про зміни в землекористуванні та надання земельних ділянок у власність» ОСОБА_6 надано у власність земельну ділянку на АДРЕСА_4 площею 0,06 га. Вилучено земельну ділянку площею 0,34 га у ОСОБА_5 . Ліквідовано інвентарний номер на АДРЕСА_4 (т. 1 а.с. 34, 163).

Згідно з технічним паспортом на житловий будинок на АДРЕСА_2 власником будинку є ОСОБА_4 . Земельна ділянка по фактичному користуванню відповідно до експлікації становить 646 кв. м (т. 1 а. с. 40).

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок на АДРЕСА_4 власником будинку зазначено ОСОБА_6 . Земельна ділянка згідно з експлікацією становить 633 кв. м (т. 1 а. с. 46).

Відповідно до будинкової книги на АДРЕСА_2 власником будинку є ОСОБА_5 , яка прописана в ньому з 5 грудня 1979 року (т. 1 а. с. 50-53).

27 січня 1975 року, 18 квітня 1980 року, 20 січня 1987 року, 22 січня 1988 року, 5 січня 1992 року ОСОБА_5 страхувала спірний будинок (т. 1 а. с. 71-75).

Відповідно до квитанцій від 10 жовтня 1979 року № 654058, від 30 січня 1975 року № 828766, від 4 лютого 1989 року № 425907, від 2 лютого 1992 року № 278872, від 13 березня 1993 року № 112931, від 11 березня 1991 року № 167304, від 19 липня 1992 року № 289071, від 18 липня 1983 року № 528158, від 2 жовтня 2007 року № 658273 ОСОБА_5 сплачувала платежі за обов`язковим державним страхуванням за адресою: АДРЕСА_5 (т. 1 а.с. 65, 67 - 70).

Абонентська книжка за адресою АДРЕСА_5 оформлена на ім`я ОСОБА_5 (т. 1 а. с. 79).

Відповідно до паспорту громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_10 з 12 травня 2000 року позивач зареєстрована в квартирі АДРЕСА_3 , а з 26 жовтня 2000 року - в будинку АДРЕСА_4 (т. 1 а. с. 14).

02 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до органів нотаріату із заявою про прийняття спадщини за заповітом після ОСОБА_5 , справжність підпису посвідчено приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Старовойтовою О. С. (т. 1 а.с. 54).

13 квітня 2018 року державним нотаріусом Жашківської державної нотаріальної контори Черкаської області Кравчуком І. М. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав пропуску строку прийняття спадщини, а також відсутності доказів фактичного прийняття ОСОБА_1 спадщини згідно ЦК Української РСР (т. 1 а. с. 55).

Відповідно до довідки-роз`яснення від 28 листпада 2017, виданої державним нотаріусом Євич І. П., ОСОБА_1 запропоновано звернутися до суду з позовом про продовження строку для прийняття спадщини, про встановлення факту прийняття спадщини чи визнання права власності на майно спадкодавцяу порядку спадкування з подальшою його реєстрацією у відповідних органах на підставі рішення суду (т.1 а. с. 56).

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, б/н та без дати складання, складеним депутатом Жашківської міської ради, ОСОБА_1 зареєстрована у АДРЕСА_4 , а фактично проживає з 1983 року у АДРЕСА_2 . До 14 травня 2000 року з нею проживала її прабабуся ОСОБА_5 ОСОБА_1 сплачує комунальні послуги, а в будинку знаходяться її особисті речі (т. 1 а. с. 57).

Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 2 жовтня 2018 року із Жашківської державної нотаріальної контори витребувано спадкову справу № 214/2001, заведену після ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 оку.

З матеріалів вказаної спадкової справи судами встановленонаступне.

22 березня 2001 року відповідач ОСОБА_3 звернувся до Жашківської державної нотаріальної контори із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом, що залишилося після його баби ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_11 року, та складається із права на земельну частку (пай), яке він фактично прийняв. Крім нього інших спадкоємців, передбачених законом, немає.

26 березня 2008 року відповідач ОСОБА_3 звернувся до Жашківської державної нотаріальної контори із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом, що залишилося після його баби ОСОБА_5 , яке складається з частки в майні СТОВ «Жашків» та яке він фактично прийняв.

Вказане майно належало ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ЧЕ ІІІ №370809, виданого 18 березня 2008 року Жашківською міською радою Черкаської області.

На підставі заяви відповідачу ОСОБА_3 26 березня 2008 року Жашківською державною нотаріальною конторою видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яке зареєстровано в реєстрі за № 1195 іскладається з частки майна СТОВ «Жашків» (м. Жашків Черкаської області вул. Радянська), що підтверджується Витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі від 26 березня 2008 року №13823091.

Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 12 грудня 2018 року у ОСОБА_3 було витребувано копію державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЧР № 041767 від 31 жовтня 2003 року, відповідно до якого на підставі рішення Жашківської міської Ради народних депутатів від 16 квітня 2002 року № 1-7 ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 2,21 га, розташовану на території Жашківської міської ради, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 7 жовтня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України

від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини.

Оскільки спірні правовідносини є спадковими правовідносинами, що виникли між учасниками справи в 2000 році, тобто до набрання чинності ЦК України (2004 року) та існують по цей час, то вони регулюються нормами ЦК Української РСР та ЦК України у відповідності до часу дії цих Кодексів.

Відповідно до статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно зі статтею 525 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Відповідно до статті 528 ЦК Української РСР при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Статтею 548 ЦК Української РСР встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до статті 549 ЦК Української РСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Аналіз змісту статей 548 549 ЦК Української РСР свідчить, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Діями спадкоємця, що свідчать про прийняття ним спадщини є: 1) фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном; 2) подача в державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Положеннями Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року, що була чинною на час відкриття спадщини після ОСОБА_5 , визначено, що доказами вступу в управління або володіння спадковим майном може бути, у тому числі, довідка відповідного органу місцевого самоврядування або виконавчої влади про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав із ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанції про сплату податків; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний у спадковому будинку у період шести місяців після смерті спадкодавця, інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління або володіння спадковим майном.

Отже, прийняття спадщини може бути підтверджено діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать про те, що в шестимісячний строк із дня відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном або подали державній нотаріальній конторі заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини другої статті 553 ЦК Української РСР вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Згідно зі статтями 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилалась на те, що на час відкриття спадщини після прабабусі ОСОБА_5 вона була неповнолітньою та проживала разом з бабусею ОСОБА_6 та прабабусею ОСОБА_5 у спірному будинку АДРЕСА_2 , тому фактично прийняла спадщину на підставі заповіту, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї.

Як встановив суд апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, бабуся позивача ОСОБА_6 проживала в будинку АДРЕСА_4 . Прабабуся позивача - ОСОБА_5 проживала в будинку АДРЕСА_2 .

На час відкриття спадщини після ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) позивач була зареєстрована за адресою своїх батьків в квартирі АДРЕСА_3 , а з 26 жовтня 2000року - в будинку АДРЕСА_4 ові.

Доказів щодо вступу в управління та володіння майном, як то довідок державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що батьками позивача в її інтересах до досягнення нею повноліття, а в подальшому і самою позивачкою після відкриття спадщини сплачувались податки, зокрема, земельний, чи оформлялись договори на отримання комунальних послуг, та доказів їх оплати із зазначенням конкретного часу, матеріали справи не містять.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про встановлення факту прийняття ОСОБА_1 спадщини, яка залишилася після ОСОБА_5 , суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив з того, що зазначені в позовній заяві вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивач не довела належними доказами факт прийняття нею спадщини у порядку, визначеному статтею 549 ЦК Української РСР.

Позивач до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не зверталась, доказів, які б свідчили, що вона фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, позивач не надала.

Посилання позивача на акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї та на покази свідків не може бути прийнято до уваги, оскільки судом апеляційної інстанції при перегляді рішення суду першої інстанції надано оцінку зазначеному акту та показам свідків, та вірно встановлено, що зазначений акт не містить жодних відомостей того, що позивач чи її законні представники протягом шести місяців після смерті ОСОБА_5 вчинили дії щодо управління та володіння спадковим майном. Покази свідків не підтверджуються матеріалами справи та спростовуються встановленими судом обставинами.

Доводи касаційної скарги про те, що під час заведення спадкової справи 22 березня 2001 року та в подальшому при видачі відповідачу свідоцтв про право на спадщину державний нотаріус Жашківської державної нотаріальної контори в порушення Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 18 червня 1994 року № 18/5не вчинив усіх необхідних дій для повідомлення позивача про відкриття спадщини, не здійснив виклик позивача як спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, не можуть бути прийнятті колегією суддів до уваги, оскільки зазначені доводи можуть бути підставою для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, однак не є підставою для встановлення факту прийняття спадщини.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги вийшов за її межі, а саме суд не погодився з висновком суду першої інстанції щодо факту вступу позивача в управління спадковим майном після ОСОБА_5 , який позивач не оскаржувала, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.

За змістом статтей 256, 261 та 267 ЦК України, статей 71 76 80 ЦК Української РСР позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. Якщо лише буде установлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Така позиція узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 22 травня 2018 року всправі № 369/6892/15.

Виходячи з зазначеного, перевірючи висновки суду щодо пропуску позивачем строку позовної давності, суд апеляційної інстанції повинен був перевірити висновки суду першої інстанції щодо порушення прав позивача.

Встановивши, що позивач не довела порушення свого права, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову та застосування наслідків спливу позовної давності.

Інші доводи касаційної скарги не впливають на правильність висновків суду апеляційної інстанції, містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів, з наданням таким фактам відповідної правової оцінки.

Доводи касаційної скарги не містять аргументів на спростування зазначених висновків суду апеляційної інстанції.

Виходячи з зазначеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог провстановлення факту, що має юридичне значення, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,оскільки позивачем не було вчинено дій щодо виконання вимог статті 549 ЦК Української РСР, відтак, вона спадщину не прийняла та пропустила строк для її прийняття, питання про його продовження не ставила, належних та допустимих доказів того, що вона фактично вступила в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, не надала.

Оскільки ОСОБА_1 не реалізувала свого права на спадкування за заповітом після ОСОБА_5 , суд апеляційної інстанціїдійшов правильного висновку про те, що видачею відповідачу свідоцтва про право на спадщину права позивача не порушено.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і заявник такі не вказує.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови апеляційного суду, оскільки суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.

Суд касаційної інстанції не перевіряє законність рішення суду першої інстанції, скасованого апеляційним судом, оскільки дійшов висновку про залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтею 400 ЦПК Україниу редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук