№ 694/445/14-а - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 694/445/14-а

адміністративне провадження № К/9901/22901/18 К/9901/22906/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Звенигородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 07.12.2016 (суддя - Добриднюк Н.О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 (судді - Губська О.А., Парінов А.Б., Беспалов О.О.)

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Звенигородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просила:

1. визнати заяву працюючої пенсіонерки ОСОБА_1 від 28.04.2006, недійсною, а дії Звенигородського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Черкаської області неправомірними; зобов`язати Звенигородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області на підставі частини 3 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV та статті 22 58 92 Конституції України поновити ОСОБА_1 з 01.05.2006 коефіцієнт заробітної плати, що станом на 01.01.2004 становив 1,65154 та здійснити перерахунок і виплату належної позивачу пенсії, яка є періодичним платежем і виплата якої не обмежена у часі, з урахуванням цього коефіцієнта та виплачених сум;

2. визнати дії Звенигородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області неправомірними щодо нарахування ОСОБА_1 індексації без урахування індексу інфляції; зобов`язати Звенигородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17.07.2003 №1078 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації пенсії, яка є періодичним платежем, виплата якої за загальними правилами не обмежена у часі, з урахуванням індексу інфляції та виплачених сум, починаючи з березня 2014 року;

3. визнати неправомірними дії Звенигородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області щодо не підвищення ОСОБА_1 з 1 березня 2009 року та з 1 березня 2011 року розміру пенсії при зростанні величини середньої заробітної плати в Україні; зобов`язати Звенигородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області на підставі частини 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV та у зв`язку із зростанням величини середньої заробітної плати в 2008 році (1573,99 грн.) проти 2007 року (1197,91 грн.) на 31,39% а в 2010 році (1982,63 грн.) проти 2009 року (1650,53 грн.) на 20,13% здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 1 березня 2009 року та з 1 березня 2011 року підвищення розміру пенсії та коефіцієнту, який в даному випадку відповідає не менше ніж 20% темпів зростання середньої заробітної плати в Україні порівняно з попереднім роком та поновити з 1 травня 2012 року виплату нарахованого 1 березня 2008 року підвищення пенсії - 30,17 грн. в зв`язку із зростанням середньої заробітної плати в Україні в 2007 році в порівняно з 2006 роком, що вплинуло на зменшення пенсії, яка є періодичним платежем і виплата якої за загальними правилом не обмежена у часі;

4. визнати неправомірними дії Звенигородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області щодо надання ОСОБА_1 листами від 29.04.2014 №1743/07 та від 20.04.2016 №776/02 аналогічних розрахунків пенсій за період, починаючи з 01.01.2004, де не вказує коефіцієнт стажу, коефіцієнт заробітної плати та показників середньої заробітної плати працівників, занятих у галузях економіки України по роках; зобов`язати Звенигородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян» від 20.11.2003 №1783 з урахуванням прикладених до неї таблиць, виготовлених за матеріалами Пенсійного фонду України, де вказані показники середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України по роках, які застосовують під час призначення та перерахунку пенсії та постанови Верховного Суду України від 10.04.2012, яка є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, надати ОСОБА_1 нові розрахунки пенсії за період, починаючи з 01.01.2004, де вказати коефіцієнт стажу, коефіцієнт заробітної плати та показники середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України по роках, які застосовуються під час призначення перерахунку пенсії, на підставі цих показників визначити основний розмір пенсії за віком та здійснити її перерахунок і виплату з урахуванням виплачених сум, оскільки основна пенсія за віком є періодичним платежем і виплата її за загальним правилом не обмежена у часі;

5. визнати неправомірні дії Звенигородського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Черкаської області щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 в 2009 році, коли замість застосування середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2008 рік, яка становить 1583,99 грн., застосовує 928,81 грн., яка є показником 2006 року, а при проведенні перерахунку пенсії в 2011 році замість застосування середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2010 рік, яка становить 1982,63 грн., застосовує також показник 2006 року - 928,81 грн.; зобов`язати Звенигородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян» від 20.11.2003 №1783 з урахуванням прикладених до неї таблиць, виготовлених за матеріалами Пенсійного фонду України, де вказані показники середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України по роках, які застосовують під час призначення та перерахунку пенсії та постанови Верховного Суду України від 10.04.2012, яка є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, про що підтверджує частина 3 статті 242 цього Кодексу при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 в 2009 році застосовувати середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2008 рік, яка становить 1583,99 грн., а при проведенні перерахунку пенсії в 2011 році застосувати середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2010 рік, яка становить 1982,63 грн.;

6. визнати неправомірні дії Звенигородського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Черкаської області щодо підміни частини 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким передбачено підвищення до пенсії на 1 % за кожний повний рік стажу роботи понад 15 річний мінімальний трудовий стаж для жінок; зобов`язати Звенигородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області на підставі частини 2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії на 1% за кожний повний рік стажу роботи понад 15 річний мінімальний трудовий стаж, який в даному випадку становить 33 роки, 35 років, 36 років та 38 років, а з 1 травня 2014 року понаднормовий стаж, який становив 39 років та доплату за понаднормовий стаж з урахуванням виплачених сум, а при проведенні нарахування і виплати підвищення до пенсії за понаднормовий стаж врахувати Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» та Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік», на підставі яких прожитковий мінімум з 01.09.2015 становить 1074,00 грн., а з 01.05.2016 - 1130,00 грн.;

7. визнати неправомірними дії Звенигородського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Черкаської області щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни в меншому розмірі, ніж це передбачено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов`язати Звенигородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни на підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до вимог частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період з 09.07.2007 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 25.08.2010, з 06.04.2011 по 08.06.2011 та з 23.07.2011 з урахуванням фактично виплачених сум;

8. визнати неправомірними дії Звенигородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в меншому розмірі, ніж це передбачено статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язати Звенигородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, згідно статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до вимог частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за період з 10.11.2007 та з 22.05.2008 з урахування фактично виплачених сум.

ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач з 28.07.1992 отримує пенсію за віком. Пенсія призначена згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Позивач є потерпілою від Чорнобильської катастрофи, віднесена до категорії 4, а також має статус дитини війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

З 01.01.2004 загальний розмір пенсії позивачки до виплати становив 399 грн. 56 коп.

28.04.2006 позивач звернулася до управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області, правонаступником якого є Звенигородське об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, з заявою про перерахунок пенсії з більшого заробітку та перерахування стажу.

На підставі вказаної заяви з 01.05.2006 позивачу був проведений перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, розмір якої після перерахунку склав 666 грн. 84 коп.

В грудні 2011 року позивач звільнена з роботи.

Вважаючи дії відповідача по перерахунку та подальшої виплати пенсії протиправними, позивач звернулась з цим позовом до суду.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 15.01.2009, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010, позов задоволено частково.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.02.2014 рішення судів попередніх інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 14.05.2014 позовні вимоги ОСОБА_1 щодо перерахунку пенсії на підставі частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", про виплату додаткової пенсії відповідно до статті 51 цього ж Закону та підвищення пенсії як дитині війни за період з 01.01.2004 по 09.11.2007, залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 14.05.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2014, позовні вимоги задоволено частково.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 20.01.2016 постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 14.05.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2014 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Лисянського районного суду Черкаської області від 07.12.2016 позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Звенигородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни, в меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 6 Закону України «Про статус і соціальний захист дітей війни».

Зобов`язано Звенигородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 10 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 25 серпня 2010 року та з 06 квітня 2011 року по 23 липня 2011 року з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року з урахуванням фактично виплачених сум.

Визнано неправомірними дії Звенигородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в меншому розмірі, ніж передбачено ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язано Звенигородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області здійснити перерахунок ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачену ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, який згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлений у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 10 листопада 2007 року по 23 липня 2011 року з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року та виплатити доплату до пенсії з урахуванням фактично виплачених сум.

Зобов`язано Звенигородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області, визнавши його дії неправомірними, здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на 1% визначеної законом розрахункової величини, яка дорівнює мінімальному розміру пенсії за віком, та згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлена у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за кожний повний рік стажу роботи понад установлений 15-річний мінімальний трудовий стаж, за період з 10 листопада 2007 року і виплачувати в подальшому та виплати доплату до пенсії з урахуванням фактично виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 07.12.2016 змінено.

Викладено абзаци третій та п`ятий резолютивної частини постанови у такій редакції:

«Зобов`язати Звенигородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 10 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 25 серпня 2010 року, з 06 квітня 2011 року по 08 червня 2011 року та з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, з урахуванням фактично виплачених сум.».

«Зобов`язати Звенигородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачену ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за період з 10 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 23 листопада 2011 року та з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, з урахуванням фактично виплачених сум.».

В іншій частині постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 07.12.2016 залишено без змін.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що нарахування та виплата позивачу підвищення до пенсії як дитині війни, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю як потерпілій від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, збільшення пенсії на 1% за понаднормативний 15-річний стаж здійснювалась відповідачем в менших розмірах ніж передбачено законом.

Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що під час перерахунку пенсії відповідачем правильно застосовано коефіцієнт заробітної плати та середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України, а також правомірно здійснено індексацію пенсії відповідно до постанови КМ України.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обгрунтування касаційної скарги позивач покликається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, неправильно встановлено обставини справи, внаслідок чого суди дійшли помилкового висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Зокрема, покликається на те, що заяву від 28.04.2006 про перерахунок пенсії вона не писала, судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що під час перерахунку пенсії коефіцієнт заробітної плати повинен залишатись незмінним, перерахунок пенсії проводився з порушенням вимог частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідачем надавались розрахунки пенсії, які не відповідають вимогам закону, під час перерахунку пенсії не застосовано показники середньої заробітної плати за 2008 та 2010 роки, які передували рокам перерахунку.

Також покликалась на те, що перерахунок пенсії відповідачем призвів до погіршення її матеріального стану.

Також покликається на те, що відповідачем протиправно проведено індексацію пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України без врахування індексу інфляції.

Також покликається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано під час розгляду справи висновки Верховного Суду України у справі №21-104а12 щодо застосування показника середньої заробітної плати під час перерахунку пенсії.

Також покликається на те, що до правовідносин, пов?язаних з перерахунком та виплатою пенсії за минулий час, строк звернення до суду не підлягає застосуванню.

Просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обгрунтування касаційної скарги відповідач покликається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, неправильно встановлено обставини справи, внаслідок чого суди помилково дійшли висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Зокрема, покликається на те, що судами першої та апеляційної інстанції не враховано, що підвищення пенсії як дитині війни і додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров?ю внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС виплачувались позивачу правомірно у визначених законом розмірах.

Просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо позовної вимоги №1

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин, (Закон №1058-IV) розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп ? Кс, де:

П - розмір пенсії, у гривнях;

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 40 цього Закону для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу.

За правилами абзацу третього частини другої цієї статті коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою:

Кз = Зв : Зс, де:

Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи;

Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);

Зс - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу).

Відповідно до частини 4 статті 42 цього Закону у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що при перерахунку пенсії позивачки у 2006 році використано заробітну плату за інші періоди ніж під час попереднього її перерахунку у 2004 році, застосовано формулу визначення коефіцієнта заробітної плати відповідно до частини другої статті 40 Закону №1058 і на підставі заяви позивачки здійснено прерахунок пенсії згідно вимог частини 4 статті 42 цього ж Закону.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку щодо правомірності дій відповідача та прийняли рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Покликання позивача в обгрунтування касаційної скарги в цій частині на те, що коефіцієнт заробітної плати під час перерахунку пенсії повинен залишатись незмінним є безпідставними, оскільки за правилами частини 4 статті 42 Закону №1058 перерахунок пенсії може бути здійснено на вибір пенсіонера не лише із заробітної плати, з якої вона була обчислена, а також і з заробітної плати (доходу) за обрані пенсіонером періоди страхового стажу, які зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, що в силу приписів частини 2 цієї статті призводить до зміни похідної у формулі обчислення коефіцієнта заробітної плати, а відтак і до його зміни.

Оскільки перерахунок пенсії позивачки було здійснено на підставі її заяви, із заробітної плати за періоди страхового стажу, які самостійно визначила позивач, відтак суди попередніх інстанцій обгрунтовано дійшли висновку про безпідставність доводів позивачки щодо протиправності дій відповідача в цій частині.

Також безпідставним є покликання позивачки на те, що вона не подавала заяву про перерахунок пенсії, оскільки як встановлено судами в матеріалах пенсійної справи позивачки наявна особисто написана заява позивачки від 28.04.2006 про перерахунок пенсії. Доказів того, що така заява написана позивачкою не добровільно судам надано не було.

Також безпідставним є покликання позивачки в обгрунтування касаційної скарги на те, що перерахунок пенсії призвів до погіршення її матеріального стану, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, після перерахунку розмір пенсії позивачки зріс.

Щодо позовної вимоги №2

Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, у тому числі пенсії. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону №1282-ХІІ передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Пунктом 67 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» передбачено, що норми і положення, зокрема, Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2014 рік

Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» передбачено, що Кабінетом Міністрів України затверджується особливий порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2015 рік, а норми і положення Закону №1282-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2015 рік.

Під час розгляду справи судами встановлено, що у спірний період індексація позивачу проводилась на підставі Законів України «Про Державний бюджет України» на 2014 та 2015 роки та положень Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (Порядок №1078).

Питання здійснення пенсійними органами індексації пенсій на підставі постанов Кабінету Міністрів України уже було предметом розгляду Верховним Судом у постанові від 09.02.2022 у справі №674/620/17, у постанові від 13.01.2022 у справі №265/4520/16-а, у постанові від 29.04.2020 у справі №263/13513/16-а, у постанові від 12.11.2020 у справі №263/11366/16-а, у постанові від 30.06.2022 у справі №263/13084/16-а.

Зокрема, у цих справах Верховний Суд дійшов висновку щодо правомірності здійснення пенсійними органами індексації пенсії у межах визначених Кабінетом Міністрів України бюджетних асигнувань на вказані цілі на підставі положень Закону України «Про Державний бюджет» на відповідний рік.

Враховуючи таке правове регулювання, сформовані висновки Верховного Суду та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності дій відповідача по індексації пенсії позивача у спірний період.

Щодо позовної вимоги №3

Відповідно до частини першої статті 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп ? Кс, де:

П - розмір пенсії, у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Відповідно до частини 2 цієї статті 42 цього Закону крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, у разі якщо величина середньої заробітної плати в Україні за даними спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі статистики за минулий рік зросла, то з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується на коефіцієнт, який відповідає не менше ніж 20 відсоткам темпів зростання середньої заробітної плати в Україні порівняно з попереднім роком, за винятком випадків, коли підвищення пенсійних виплат за минулий рік перевищило цей коефіцієнт. Якщо коефіцієнт підвищення пенсійних виплат у минулому році був менший ніж зазначений у цій частині, то збільшення пенсій здійснюється з урахуванням попереднього підвищення.

Розмір та порядок такого підвищення пенсії визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2005 № 341 затверджено Порядок підвищення розміру пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку із зростанням середньомісячної заробітної плати штатного працівника (назва Порядку змінена постановою КМ України від 17.04.2008 № 374)

Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" підвищення розміру пенсій не проводиться, якщо коефіцієнт підвищення пенсійних виплат особі у році, що передує року підвищення пенсії (далі - коефіцієнт підвищення пенсійних виплат у минулому році), перевищує встановлений Кабінетом Міністрів України на відповідний рік коефіцієнт, що застосовується для підвищення розміру пенсій (далі - коефіцієнт, що застосовується для підвищення розміру пенсій у відповідному році).

Якщо коефіцієнт підвищення пенсійних виплат у минулому році менший ніж коефіцієнт, що застосовується для підвищення розміру пенсій у відповідному році, пенсії підвищуються на коефіцієнт, визначений згідно з пунктом 4 цього Порядку.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що у спірний період коефіцієнт підвищення пенсійних виплат позивача перевищував встановлений Кабінетом Міністрів України на відповідний рік коефіцієнт, що застосовується для підвищення розміру пенсій.

Крім того, Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» до стабілізації економічної ситуації в країні з 01.04.2014 зупинено дію частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обгрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Покликання позивача в обгрунтування касаційної скарги в цій частині на висновки Верховного Суду України у постанові від 04.12.2012 є безпідставним, оскільки у цій справі спірні правовідносини виникли у зв?язку з перерахунком пенсії на підставі частинии 4 статті 42 Закону №1058.

Щодо позовної вимоги №4

В цій частині позовних вимог суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили, що протягом спірного періоду відповідач надав позивачу інформацію з розрахунком пенсії, у яких, серед іншого, вказував коефіцієнт стажу, коефіцієнт заробітної плати та показників середньої заробітної плати.

Водночас, як встановлено судами, звернення до суду з позовною вимогою зобов?язати відповідача надати розрахунки пенсії зумовлені незгодою позивача з тими показниками, які вказує у своїх розрахунках відповідач.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про відсутність з боку відповідача бездіяльності щодо надання позивачу розрахунку пенсії та прийняли рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанціїї не витребув у відповідача розрахунки пенсії з відображеним у ньому коефіцієнтом стажу, коефіцієнтом заробітної плати та показником середньої заробітної плати та не вирішив цю позовну вимогу є безпідставним, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, в цій частині відповідач правомірно, відповідно до вимог чинного на той час законодавства, застосував під час перерахунку пенсії відповідні показники.

Покликання позивача в обгрунтування касаційної скарги в цій частині на висновки Верховного Суду України у постанові від 04.12.2012 (справа №21-104а12) також є безпідставним, оскільки у цій справі ВСУ дійшов висновку про те, що при перерахунку пенсії враховується той показник середньої заробітної плати, який було враховано під час призначення пенсії і такий показник є незмінним.

Такі висновки відповідають висновкам Верховного Суду у справах №21-343а12, №235/2884/14-а, №311/1809/16-а, 643/14888/15-а.

Щодо позовної вимоги №5

П - розмір пенсії, у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що під час перерахунку пенсії позивачки у 2009 та 2011 роказ відповідачем було застосовано показник середньої заробітної плати за 2006 рік.

Верховний Суд у справах №21-343а12, №21-591а14, №235/2884/14-а, №311/1809/16-а, №643/14888/15-а та №438/1237/16-а дійшов висновку, що виходячи з буквального тлумачення частини другої статті 40 Закону № 1058-IV під час перерахунку пенсії показник середньої заробітної плати повинен бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.

За таких обставин, враховуючи сформовану практику Верховного Суду суди першої та апеляційної інстанції дійшли обгрунтованого висновку щодо правомірності дій відповідача в цій частині.

Щодо позовної вимоги №6

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Закон № 796-XII) право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75% заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85% заробітку.

Судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено, що позивач є постраждалою від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, стаж позивачки, станом на час виникнення спірних правовідносин, становив більше 15 років, відтак на неї розповсюджується дія частини 2 статті 56 Закону № 796-XII.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обгрунтованого висновку щодо протиправності дій відповідача в цій частині та прийняли рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Висновки судів попередніх інстанцій в цій частині відповідають висновкам Верховного Суду у постановах від 17.04.2018 (справа №565/1270/17), від 03.07.2018 (справа №565/798/17), від 05.09.2018 (справа №708/818/17), від 26.10.2018 (справа №565/606/17), від 17.04.2019 (справа №565/939/17).

Покликання позивача в обгрунтування касаційної скарги в цій частині на те, що відповідачем протиправно підміняється частина 2 статті 56 Закону №796-XII на статтю 42 Закону №1058 є безпідставним, оскільки рішенням суду першої інстанції, яке залишене без змін судом апеляційної інстанції, в цій частині позовні вимоги задоволено, зобов?язано відповідача здійснити перерахунок пенсії саме на підставі частини 2 статті 56 Закону №796-XII і безпосередньо за кожен рік стажу понад 15 років виходячи із встановленого законом розміру прожиткового мінімуму.

Покликання позивача в обгрунтування касаційної скарги на те, що суд першої інстанції безпідставно обмежив строк перерахунку датою 14.05.2014 є безпідставним, оскільки оскаржуване рішення суд першої інстанції таких обмежень не містить.

Крім того, оскільки позовні вимоги за період з 01.01.2004 по 09.11.2007 залишено без розгляду, тому суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині з 10.11.2007.

Покликання позивача в обгрунтування касаційної скарги на те, що строк звернення до суду не застосовується до вимог про перерахунок пенсії є безпідставним, оскільки застосування до правовідносин щодо перерахунку та виплати пенсії строків звернення до суду відповідає висновкам Верховного Суду в складі Судової палати у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.

Покликання відповідача в цій частині в обгрунтування касаційної скарги на те, що з цього приводу уже є рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 15.01.2009 є безпідставним, оскільки таке рішення скасоване ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.02.2014, а справу направлено на новий судовий розгляд.

Щодо позовної вимоги №7

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (Закон №2195-IV) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач має статус дитини війни і у спірні періоди підвищення пенсії позивачу як дитині війни виплачувалось відповідачем в меншому розмірі ніж передбачено Законом №2195-IV з урахуванням Законів України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки та рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 №10-рп/2008.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку щодо протиправності дій відповідача та прийняли рішення про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.

Покликання позивача в обгрунтування касаційної скарги на те, що строк звернення до суду не застосовується до вимог про виплату пенсії за попередні періоди є безпідставним, оскільки застосування до правовідносин щодо перерахунку та виплати пенсії строків звернення до суду відповідає висновкам Верховного Суду в складі Судової палати у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.

Щодо позовної вимоги №8

Відповідно до частини 3 статті 51 Закону №796-XII особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком.

Підпунктом 13 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (Закон №107-VI) текст статті 51 Закону №796-XII викладено в новій редакції, згідно якої особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається в розмірі 5% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 13 пункту 28 розділу II Закону №107-VI, визнано неконституційними.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач має статус потерпілої від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і у спірні періоди відповідачем передбачена частиною 3 статті 51 Закону №796-XII додаткова пенсія виплачувалась в розмірах згідно Закону №107-VI.

За таких обставин, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 суди першої та апеляційної інстацій обгрунтовано дійшли висновку щодо протиправності таких дій відповідача та прийняли рішення про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.

Оскільки в період з 01.01.2008 по 21.05.2008 положення підпункту 13 пункту 28 розділу ІІ Закону №107-VI діяли, то суд апеляційниої інстанцій дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, відтак доводи касаційної скарги позивача в цій частині є безпідставними.

В іншій частині доводи касаційних скарг позивача та відповідача є безпідставними, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і зводяться до додаткової оцінки доказів, що в силу приписів статті 341 КАС України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, касаційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі - без змін.

Керуючись статтями 341 345 350 355 356 359 КАС України,

п о с т а н о в и в:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Звенигородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області залишити без задоволення.

Постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 07.12.2016 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук