Постанова
Іменем України
21 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 695/1454/21-ц
провадження № 61-5781св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: акціонерне товариство «Укртрансгаз», товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги акціонерного товариства «Укртрансгаз»
та товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на постанову Черкаського апеляційного суду
від 26 травня 2022 року у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б.,
Фетісової Т. Л., Новікова О. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до акціонерного товариства «Укртрансгаз» (далі - АТ «Укртрансгаз»)
та товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - ТОВ «Оператор газотранспортної системи України») про стягнення надбавки за класність.
Позовну заяву мотивовано тим, що 16 січня 2012 року позивач був прийнятий на роботу до Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» Золотоніське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів на посаду водія автотранспортних засобів служби АТГ.
Зазначав, що на попередньому місці роботи йому було визначено кваліфікацію водія І класу, відомості про що були внесені до трудової книжки. Проте при прийомі на роботу йому взагалі не визначали клас водія, а тільки 30 червня 2017 року йому було присвоєно кваліфікацію водія автотранспортних засобів ІІ класу.
У 2019 році позивача було переведено до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», при цьому клас, що був призначений АТ «Укртрансгаз»
за позивачем зберігся. Однак позивач, перебуваючи на відповідних посадах як у ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», так
і АТ «Укртрансгаз» виконував роботи, що відповідали роботам, які виконують водії саме за класом 1 кваліфікації. Разом із цим, водії відповідних класів мають право на отримання надбавки, яка залежить
від присвоєного класу кваліфікації водія.
На думку ОСОБА_1 , при прийомі його на роботу АТ «Укртрансгаз» порушені норми законодавства, а також положення про порядок присвоєння класу кваліфікації водія, зокрема не присвоєно йому клас водія, який йому був присвоєний за попереднім місцем роботи та безпідставно присвоєно спочатку ІІІ, а потім ІІ клас. При цьому вказаний клас водія був залишений ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» при прийомі йомі на роботу.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд:
визнати бездіяльність АТ «Укртрансгаз» щодо неприсвоєння йому кваліфікації водія І класу при прийомі на роботу такою, що не відповідає Положенню «Про порядок присвоєння класу кваліфікації водіям автотранспортних засобів ПАТ «Укртрансгаз» від 01 жовтня 2008 року
№ 353;
внести відповідні зміни до наказів про встановлення надбавок за класність водіям та зобов`язати АТ «Укртрансгаз» та ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» провести донарахування виплати йому за класність водія І класу у розмірі 25% встановленого місячного посадового окладу за весь робочий час водія;
скасувати наказ від 30 червня 2017 року №67 «Про присвоєння класності водіями АТЗ» у частині визначення ОСОБА_1 кваліфікації водія ІІ класу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області
від 19 січня 2022 року у складі судді Середи Л. В. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю належних
та допустимих доказів незгоди позивача з умовами спірного трудового договору чи умовами прийняття позивача на посаду водія автотранспортних засобів.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 26 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19 січня 2022 року скасовано
й ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано бездіяльність АТ «Укртрансгаз» щодо неприсвоєння позивачу кваліфікації водія І класу при прийомі на роботу такою, що не відповідає Положенню «Про порядок присвоєння класу кваліфікації водіям автотранспортних засобів ПАТ «Укртрансгаз» від 01 жовтня 2008 року
№ 353.
Зобов`язано АТ «Укртрансгаз» помісячно нарахувати та виплатити
ОСОБА_1 надбавку за класність водія І класу за період роботи з 16 січня 2012 року по 03 квітня 2017 року.
Скасовано наказ від 30 червня 2017 року № 67 «Про присвоєння класності водіям автотранспортних засобів» у частині визначення ОСОБА_1 кваліфікації водія ІІ класу.
Зобов`язано АТ «Укртрансгаз» помісячно донарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за класність водія І класу до виплаченої надбавки за класність, як водію ІІ класу за період роботи з 01 квітня 2017 року
по 27 червня 2019 року.
Зобов`язано ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» внести зміни в додаток № 1 до наказу від 04 липня 2019 року № 3 «Про встановлення надбавки за класність водіям автотранспортних засобів» шляхом встановлення 25 % доплати ОСОБА_1 .
Зобов`язано ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» помісячно донарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за класність водія І класу до виплаченої надбавки за класність, як водію ІІ класу за період роботи
з 04 липня 2019 року по 30 листопада 2020 року.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що АТ «Укртрансгаз» при прийнятті на роботу позивача, всупереч затвердженим положенням, встановило останньому ІІІ клас, замість І класу, що в свою чергу, на думку суду апеляційної інстанції, вплинуло на розмір його заробітної плати.
Посилання відповідача АТ «Укртрансгаз» на ту обставину, що ОСОБА_1 при прийнятті його на роботу не заперечував про присвоєння йому кваліфікації водія ІІІ класу, вказані висновки суду не спростовують, оскільки матеріали справи не містять даних про те, що позивач був ознайомлений
з Положенням «Про порядок присвоєння та підвищення класів кваліфікації та про кваліфікаційну комісію з встановлення класності водіям автотранспортних засобів ДК «Укртрансгаз» від 01 жовтня 2008 року № 353, у зв`язку із цим міг заперечувати проти призначення при прийнятті
на роботу визначеного роботодавцем пониженого класу водія, зважаючи при цьому на те, що це Положення є внутрішнім документом відповідача.
У матеріалах справи відсутні рішення комісій як при прийнятті позивача
на роботу, так і при його переведенні про пониження кваліфікаційного класу водія, а тому, на думку суду апеляційної інстанції, АТ «Укртрансгаз»
у порушення вимог внутрішнього Положення товариства присвоєно позивачу ІІІ кваліфікаційний клас водія.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи
У касаційних скаргах, поданих у червні 2022 року до Верховного Суду
АТ «Укртрансгаз» та ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційні скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції
не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, допущено невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, фактичним обставинам справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема: частини першої та другої статті 2, статті 5, статей 6 та 14, частин першої та другої статті 15 Закону України «Про оплату праці» статті 21, частини п`ятої статті 96 та частини другої
статті 97 КЗпП України, а також вимог Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників «автомобільний транспорт», який затверджений наказом Міністерства транспорту та зв`язку України
від 14 лютого 2006 року № 136 та Методичних рекомендацій з питань безпеки автомобільних перевезень, затверджених наказом Державного департаменту автомобільного транспорту від 19 вересня 2003 року № 111.
АТ «Укртрансгаз» та ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» зазначають, що чинними нормативно-правовими актами України
не передбачено норми щодо збереження класності водіям, присвоєної роботодавцем на попередньому місці роботи. Прийняття рішення щодо цього питання є компетенцією керівника підприємства.
Позивачем не було надано ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» ані при прийнятті на роботу, ані за весь період трудових відносин, ані при зверненні із позовом до суду необхідних підтверджуючих документів дотримання порядку присвоєння у процесі роботи йому за попереднім місцем роботи кваліфікації водія І класу.
Разом із цим, на думку АТ «Укртрансгаз» та ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах частини другої
статті 97 КЗпП України з урахуванням та у системному зв`язку
із застосуванням приписів Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників «Автомобільний транспорт», який затверджений наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 14 лютого 2006 року № 136 та Методичних рекомендацій з питань безпеки автомобільних перевезень, затверджених наказом Державного департаменту автомобільного транспорту від 19 вересня 2003 року № 111.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Укртрансгаз» на постанову Черкаського апеляційного суду від 26 травня 2022 року та витребувано матеріали цивільної справи із Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області. У задоволенні клопотання АТ «Укртрансгаз» про зупинення дії та виконання постанови Черкаського апеляційного суду
від 26 травня 2022 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» на постанову Черкаського апеляційного суду
від 26 травня 2022 року.
У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2022 року справу призначено
до розгляду.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У серпні 2022року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» на касаційну скаргу АТ «Укртрансгаз»,
у якому зазначено, що касаційні скарги ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» та АТ «Укртрансгаз» підлягають задоволенню, оскільки висновки суду апеляційної інстанції наведено без врахування вимог Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників «Автомобільний транспорт», який затверджений наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 14 лютого 2006 року № 136 та Методичних рекомендацій з питань безпеки автомобільних перевезень, затвердженими наказом Державного департаменту автомобільного транспорту України
від 19 вересня 2003 року № 111, які є обов`язковими для застосування,
що призвело до неправильного застосування судом апеляційної інстанції зазначених норм права.
У вересні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ «Укртрансгаз», на касаційну скаргу ТОВ «Оператор газотранспортної системи України»,
у якому зазначено, що товариство погоджується із наведеними
ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» доводами та підтримує вимоги касаційної скарги останнього про порушення судом апеляційної інстанції частини першої статті 94, частини другої статті 97 КЗпП України, статті 5, статті 14, частин першої, другої статті 15 Закону України «Про оплату праці», Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників «Автомобільний транспорт», який затверджений наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 14 лютого 2006 року № 136, методичних рекомендацій з питань безпеки автомобільних перевезень, затверджених наказом Державного департаменту автомобільного транспорту від 19 вересня 2003 року № 111 та про необхідність скасування постанови Черкаського апеляційного суду від 26 травня 2022 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до відомостей із трудової книжки ОСОБА_1 12 грудня
2006 року його зараховано на посаду водія першого класу (запис № 23)
(а. с. 11-13, т. 1).
16 січня 2012 року ОСОБА_1 було прийнятий водієм автотранспортних засобів служби АТГ (запис № 25), що підтверджується наказом Золотоніського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» від 16 січня 2012 року № 7-К та копією трудової книжки (а. с. 14, т. 1).
Згідно із заявою ОСОБА_1 від 21 лютого 2017 року, останній звертався до голови кваліфікаційної комісії УМГ «Черкаситрансгаз» про призначення йому ІІ класу кваліфікації водія. При цьому із змісту вказаної заяви вбачається, що остання написана ОСОБА_1 як водієм ІІІ класу
(а. с. 122, т. 1).
Згідно із протоколом № 3 засідання комісії філії УМГ «Черкаситрансгаз»
з питань присвоєння, підвищення та пониження класу кваліфікації водіям автотранспортних засобів автотранспортного господарства від 28 березня 2017 року, ОСОБА_1 було присвоєна кваліфікація водія автотранспортних засобів ІІ класу відповідно наданим документам
(а. с. 20, т. 1).
Відомості про присвоєння кваліфікації водія автотранспортних засобів
ІІ класу внесені 03 квітня 2017 року до трудової книжки ОСОБА_1 .
Відповідно до наказу від 21 червня 2019 року № 20-к ОСОБА_1 було звільнено 27 червня 2019 року у зв`язку із переведенням для подальшої роботи в ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» згідно
із пунктом 5 частини першої статті 36 КЗпП України (а. с. 22, т. 1).
Наказом ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 24 червня 2019 року № 90-к ОСОБА_1 прийнято на роботу з 01 червня 2019 року
на посаду водія автотранспортних засобів (а. с. 23, т. 1).
Згідно із заявою ОСОБА_1 від 24 червня 2019 року до генерального директора ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» ОСОБА_1 просив прийняти його на роботу водієм автотранспортних засобів ІІ класу (а. с. 144, т. 1).
Відповідно до наказу від 04 липня 2019 року № 3-м «Про встановлення надбавки за класність водіям автотранспортних засобів» виданого
ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» установлено з 01 липня 2019 року до прийняття нового колективного договору (або до закінчення терміну дії) щомісячну набавку за класність водіям автотранспортних засобів служби (дільниці) автотранспортного господарства у відсотках
до посадового окладу за відпрацьований час згідно додатку № 1
(а. с. 24, т. 1).
У відповідності до витягу із додатку № 1 до зазначеного наказу
ОСОБА_1 встановлено доплату 10 % (а. с. 25, т. 1).
Згідно із наказом від 27 листопада 2020 року № 323-к ОСОБА_1 водія автотранспортних засобів ІІ класу служби автотранспортного господарства Золотоніського промислового майданчика 30 листопада 2020 року звільнено за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію на підставі статті 38 КЗпП України (а. с. 26, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,
що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції
не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Статтею 5 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на національному рівні; галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; колективних договорів; трудових договорів; грантів.
Суб`єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування; роботодавці, організації роботодавців, об`єднання організацій роботодавців або їх представницькі органи; професійні спілки, об`єднання професійних спілок або їх представницькі органи; працівники.
Згідно із статтею 14 Закону України «Про оплату праці» договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.
Норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою (міжгалузевою) або територіальною угодами, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більш як шість місяців.
Частинами першою та другою статті 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі
з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.
У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником),
що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - іншим уповноваженим на представництво органом.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до частини другої статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно
у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Статтею 21 КЗпП України встановлено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган
чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату
і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Порядок присвоєння та підвищення класності водіями на дату прийняття
АТ «Укртрансгаз» Короля А. П. на роботу було врегульовано Положенням «Про порядок присвоєння та підвищення класів кваліфікації та про кваліфікаційну комісію з встановленням класності водіям автотранспортних засобів ДК «Укртарснгаз», затвердженим наказом
ДК «Укртарнсгаз» НАК «Нафтогаз України» від 01 жовтня 2008 року № 353, що діяв до 26 червня 2014 року.
Пунктом 9 вказаного Положення встановлено до водіїв І класу відповідні вимоги, зокрема водій повинен мати посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії «В», «С», «D» та «Е», а також повинен мати безперервний стаж роботи водієм ІІ класу в ДК «Укртрансгаз» не менше двох років.
Пунктами 10 та 14 вказаного Положення визначено, що присвоєння водіями класів кваліфікації здійснюється кваліфікаційною комісією, що створюється відповідно до цього Положення.
Питання про визначення класу кваліфікації водію комісією розглядаються на підставі визначених у пункті 20 вказаного Положення документів, зокрема заяви самого водія.
Аналогічні норми містяться в пунктах 8, 9 та 15 Положення про порядок присвоєння класу кваліфікацій водіям автотранспортних засобів
ПАТ «Укртрансгаз», яке затверджено наказом від 27 червня 2014 року
№ 194.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що присвоєння водіям класності здійснюється поступово та оформлюється наказом по підприємству
із встановленням доплати за класність.
Відповідно до роз`яснень, наведених у листі Міністерства соціальної політики України від 07 вересня 2012 року № 197/10/137-12, присвоєння водіям І та II класів має оформлюватись наказом по підприємству
із встановленням доплати за класність.
Класність водіям присвоюється кваліфікаційною комісією на підприємстві під час кваліфікаційної атестації.
Підпунктом 4 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 передбачена доплата за класність водіям ІІ та І класів
у розмірі 10 % тарифної ставки за відпрацьований час для водіїв ІІ класу
та 25 % для водіїв І класу. Галузевими угодами, колективними договорами може бути встановлений інший рівень доплат, але він у будь-якому випадку не може бути нижчим, ніж це передбачено вказаною постановою Кабінету Міністрів України.
Отже, присвоєння водіям І та II класів здійснюється відповідно до норм примітки зазначеної кваліфікаційної характеристики та оформлюється наказом по підприємству із встановленням доплати за класність.
Чинними нормативно-правовими актами України не передбачено гарантій збереження класності водіям, присвоєної роботодавцем на попередньому місці роботи. Тобто класність водія на новому підприємстві (якщо тільки він не був прийнятий у порядку переведення), враховуючи законодавчо встановлену необхідність наявності певного безперервного стажу саме
у цього суб`єкта господарювання, а також специфіки господарської діяльності може бути і не збережена. Прийняття рішення щодо цього питання є компетенцією керівника підприємства, який своїм наказом може підтвердити наявну класність водія.
Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року N 58 (із змінами), у графі 3 «Відомості про роботу» трудової книжки зазначається конкретне найменування цеху, відділу, підрозділу, дільниці, виробництва, до якого прийнято працівника, а також робота, професія або посада і присвоєний розряд.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що у трудових книжках працівників запис про назву професії виконується із зазначенням кваліфікаційної категорії, розряду, класу, наприклад. «Водій автотранспортних засобів І класу», оскільки І та II класи водіїв є рівнем кваліфікації працівника.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, встановив, що ні записи трудової книжки, ні накази про прийняття на роботу позивача, ні особові справи останнього не містять записів про те, що його приймали на роботу у порядку переведення до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» водієм саме І класу.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того,
що позивач при прийнятті його на роботу до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» писав заяву про прийняття на роботу водієм І класу та що він не був повідомлений при прийнятті на роботу
до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» про присвоєння йому ІІІ класу.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що посилання позивача
на свою необізнаність із положенням про порядок присвоєння класу кваліфікації водія автотранспортних засобів не може бути підставою для спростування вказаних вище обставин, оскільки сам позивач у своїй заяві від 21 лютого 2017 року звертався до відповідної комісії про присвоєння йому ІІ класу водія автотранспортних засобів, а у заяві від 24 червня
2019 року просив ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» прийняти його на відповідну посаду саме водія ІІ класу.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, встановивши, що позивач погодився при прийнятті його на роботу з усіма умовами трудового договору, обґрунтовано вважав, що позивачем всупереч вимог частини першої статті 81 ЦПК України, не доведено порушення відповідачами його права на присвоєння кваліфікації водія І класу.
Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають обставинам справи і ґрунтуються на вимогах закону.
Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду
є законним і обґрунтованим.
Установивши, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.
Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги акціонерного товариства «Укртрансгаз» та товариства
з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» задовольнити.
Постанову Черкаського апеляційного суду від 26 травня 2022 року скасувати.
Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області
від 19 січня 2022 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович