№ 697/2951/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 697/2951/19

провадження №61-12614св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет»,

представник відповідача - Помазкін Артем Євгенович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 , представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та представника товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» - Помазкіна Артема Євгеновича на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 05 травня 2020 року у складі судді Льон О. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від 21 липня 2020 рокуу складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Єльцова В. О., Нерушак Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» (далі - ТОВ «АТБ-Маркет») про визнання наказу недійсним, перерахунок заробітної плати, поновлення на роботі і відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 25 червня 2019 року його було звільнено з посади керуючого магазином структурного підрозділу магазин «Продукти-889» ТОВ «АТБ-Маркет» на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Вважав звільнення безпідставним, необґрунтованим і незаконним.

Так, починаючи з 14 травня 2019 року і до дня його звільнення магазин відвідували внутрішні перевіряючи. Усі перевірки за вказаний період були відмінними від тих, які щоквартально відбувалися за останні 11 років його роботи на підприємстві, оскільки були демонстративно-показовими, знаходилися і фіксувалися неіснуючі порушення, частина порушень були сфабрикованими.

25 травня 2019 року регіональним директором з торгівлі було видано наказ про заборону йому, як керуючому магазином, у доступі до сейфу магазину, що протирічить його посадовій інструкції.

07 червня 2019 року йому було оголошено догану, після чого 08 червня 2019 року він звернувся до свого безпосереднього керівника ОСОБА_3 з проханням надати копії документів, на підставі яких оголошено догану, але отримав відмову. В отриманій копії витягу про оголошенню догани не зазначено обставин, за яких було вчинено порушення, в чому полягає його грубість та яку завдано шкоду.

25 червня 2019 року йому було видано під підпис трудову книжку та надано для підпису витяг з наказу про звільнення, який не був підписаний начальником відділу кадрів. Сам наказ про звільнення він не підписував та не отримував.

Вказував, що, звільняючи його на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, роботодавець не мав доказів порушення ним трудового договору, догана була оголошена незаконно, до того ж дисциплінарні стягнення, які не були вчасно доведені до відома працівника, не можуть враховуватися при звільненні, а роз`яснень щодо оголошення догани він не отримував та не знав, за що саме вона була оголошена та відповідно за що його було звільнено. Доказів вчинення порушення і завданої ним шкоди підприємство немає.

Поважність пропуску строку звернення до суду з позовом та його поновлення ОСОБА_1 мотивував тим, що, оскаржуючи рішення про його звільнення, 05 липня 2019 року він звернувся з письмовим повідомленням до керівництва та членів наглядової ради Корпорації «АТБ», після чого йому була призначена зустріч у центральному офісі підприємства у м. Дніпро 08 липня 2019 року. Відповідь від керівництва ТОВ «АТБ-Маркет» про неможливість поновлення його на роботі він отримав лише 24 липня 2019 року. Вважав, що з 24 липня 2019 року, моменту отримання відповіді від керівництва ТОВ «АТБ-Маркет» він дізнався про порушення своїх прав через неможливість вирішити проблему у досудовому порядку. Разом з тим, до 28 жовтня 2019 року він проходив курс лікування, тому з об`єктивних причин не міг звернутися до суду з цим позовом раніше.

На підставі вказаного ОСОБА_1 просив суд: поновити строк звернення до суду з даним позовом; анулювати і визнати недійсним наказ про винесення догани від 07 червня 2019 року № 99-к; зобов`язати ТОВ «АТБ-Маркет» здійснити перерахунок заробітної плати за червень 2019 року і виплатити преміальну частину заробітної плати у повному обсязі у розмірі 10 000,00 грн; поновити його на посаді керуючого магазином структурного підрозділу магазин «Продукти-889» ТОВ «АТБ-Маркет» та стягнути з ТОВ «АТБ-Маркет» 300 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 05 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 21 липня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не містить фактичних і конкретних даних щодо причин накладення стягнення, загальні формулювання не пояснюють суть порушень трудової дисципліни, які він допустив у роботі. Крім того, відповідач у наказі про звільнення позивача не зазначив, у чому полягало порушення працівником трудових обов`язків, яке стало підставою для звільнення, не навів даних на підтвердження того, що невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків є систематичним. Вказане свідчить, що відповідачем було порушено трудові права позивача при звільненні, разом з тим, позовна заява була подана з пропуском строку, встановленого статтею 233 КЗпП України, доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем не надано, що є підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ТОВ «АТБ-Маркет» - Помазкіна А. Є. і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.

Підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/19, від 15 січня 2020 року у справі № 200/19766/16-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 922/793/19, від 15 квітня 2020 року у справі № 753/19886/16-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 480/1449/18, від 30 березня 2020 року у справі № 826/10808/18, від 07 листопада 2018 року у справі № 0907/2-7453/2011, від 21 серпня 2018 року у справі № 288/1361/15-ц, від 13 березня 2020 року у справі № 826/27282/15, від 30 травня 2019 року у справі № 457/908/17, у постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-152цс14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що, відмовляючи у задоволенні його позову у зв`язку з пропуском строку, встановленого статтею 233 КЗпП України,суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, не врахував сукупність поважних причин для поновлення строків позовної давності, які підтвердженні належними доказами. Так, про обставини, які стали підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності він дізнався лише 04 травні 2020 року, після того, як ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22 квітня 2020 року було витребувано відповідні докази. Таким чином, судами було невірно встановлено момент, коли позивач дізнався або міг дізнатися про порушення своїх прав.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що причинами пропуску строку звернення до суду є: неотримання позивачем копії наказу про звільнення (витяг з наказу не містить підписів посадових осіб, не оформлений належним чином), стан здоров`я та юридична необізнаність. Так, у період з 18 липня 2019 року по 28 жовтня 2019 року позивач постійно перебував на амбулаторному лікуванні, що позбавляло його можливості звернутися до суду у строки, встановлені статтею 233 КЗпП України.

У касаційній скарзі представник ТОВ «АТБ-Маркет» - Помазкін А. Є., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати в частині мотивів відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , відмовивши у його задоволенні у зв`язку з необґрунтованістю.

Підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 588/139/17, від 12 травня 2020 року у справі № 266/98/17, від 26 лютого 2020 року у справі № 592/7118/17, від 20 травня 2020 року у справі № 754/4355/17, від 24 липня 2019 року у справі № 359/4316/17, від 30 березня 2020 року у справі № 489/7807/18, від 11 березня 2020 року у справі № 760/14604/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ТОВ «АТБ-Маркет» - Помазкіна А. Є. мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховано, що відповідачем були надані суду належні і достатні докази на підтвердження порушення позивачем трудової дисципліни, які стали підставою для застосування до нього заходів дисциплінарного стягнення у виді догани та наступного звільнення.

Доводи особи, яка подала відзиви на касаційні скарги

У жовтні 2020 року представником ТОВ «АТБ-Маркет» - Помазкіним А. Є. було подано відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , вказуючи на те, що підстав для задоволення позову останнього немає, оскільки його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді догани та звільнення з дотриманням вимог трудового законодавства, що є підставою для зміни оскаржуваних судових рішень в частині мотивів відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 .

У грудні 2020 року ОСОБА_1 подав відзиви на касаційну скаргу представника ТОВ «АТБ-Маркет» - Помазкіна А. Є., вказуючи на те, що підстав для задоволення касаційної скарги, поданої відповідачем, немає, оскільки судами було вірно встановлено, що дисциплінарні стягнення до нього були застосовані з порушенням трудового законодавства, при цьому суди не врахували наявність у нього поважних причин пропуску строку, встановленого статтею 233 КЗпП України.

Верховний Суд не приймає до уваги відзив на касаційну скаргу представника ТОВ «АТБ-Маркет» - Помазкіна А. Є., поданий представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у грудні 2020 року, оскільки останній не підписаний заявником.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 червня 2008 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду заступника керуючого магазином ТОВ «АТБ-Маркет» у м. Дніпропетровськ, а 27 листопада 2008 року його було переведено на посаду керуючого цього магазину.

Наказом ТОВ «АТБ-Маркет» від 07 червня 2019 року № 99-к ОСОБА_1 , керуючому магазином підрозділу «Продукти 889», за порушення трудової дисципліни оголошено догану. Підставою для оголошення догани є: акти про порушення посадової інструкції від 14 травня 2019 року № 14/05/2019; письмове пояснення продавця-консультанта ОСОБА_4 від 14 травня 2019 року; письмове пояснення ОСОБА_1 від 14 травня 2019 року; акт про порушення посадової інструкції від 27 травня 2019 року № 27/05/2019; письмове пояснення ОСОБА_1 від 27 травня 2019 року; письмове пояснення заступника керуючого магазином ОСОБА_5 від 14 травня 2019 року; письмове пояснення заступника керуючого магазином ОСОБА_6 від 27 травня 2019 року.

Наказом ТОВ «АТБ-Маркет» від 25 червня 2019 року № 110-к ОСОБА_1 , керуючого магазином підрозділу «Продукти 889», звільнено 25 червня 2019 року за систематичне невиконання ним без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього розпорядку (пункт 3 частини першої статті 40 КЗпП України). Вирішено виплатити грошову компенсацію за 24 невикористаних днів щорічної основної відпустки за період з 25 червня 2018 року по 25 червня 2019 року. Підставою наказу є: службова записка регіонального заступника директора з торгівлі ОСОБА_7 ; наказ від 07 червня 2019 року № 99-к про оголошення догани; акт перевірки посадових обов`язків від 11 червня 2019 року; письмове пояснення ОСОБА_1 ; пояснення інших працівників магазину.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційні скарги ОСОБА_1 , представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та представника ТОВ «АТБ-Маркет» - Помазкіна А. Є. підлягають залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Разом з тим, саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Разом з тим, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Таким чином, для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

У справі, що переглядається, між сторонами виник спір стосовно правомірності накладення на позивача дисциплінарних стягнень у виді догани і звільнення у зв`язку з тим, що він вважає, що передбачені законом підстави для накладення таких стягнень були відсутні.

При цьому Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Так, вирішуючи питання щодо правомірності накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани, суди встановили, що відповідно до розділу 8 посадової інструкції керуючого магазином ТОВ «АТБ-Маркет», затвердженої в.о. генерального директора ТОВ «АТБ-Маркет» 06 жовтня 2017 року, з якою ОСОБА_1 ознайомлений 05 січня 2018 року, вбачається, що керуючий магазином несе відповідальність у порядку, передбаченому діючим законодавством України, за несвоєчасне та неякісне виконання своїх обов`язків, передбачених діючою посадовою інструкцією, у тому числі за неналежне виконання або невиконання своїх функцій та посадових обов`язків, передбачених діючою посадовою інструкцією, шляхом несумлінного відношення до них - у межах, визначених діючим законодавством (пункт 8.1 посадової інструкції).

Розділ 4 посадової інструкції, який містить у собі пункти 4.2.1, 4.2.2, 4.2.3 та про порушення позивачем яких зазначено в акті від 14 травня 2019 року, носить назву «Основні цілі та задачі».

Розділи 5 та 6 посадової інструкції є «Основні функції» і «Основні обов`язки», відповідальність за порушення яких і передбачено розділом 8 посадової інструкції.

Розглядаючи спір, суди правильно встановили і зазначили, що відповідачем у вищевказаному акті про порушення посадової інструкції від 14 травня 2019 року помилково зазначено, що неналежне виконання пунктів 4.2.1 і 4.2.2 тягне за собою відповідальність за розділом 8 посадової інструкції, оскільки вказані пункти відносяться до розділу «основні цілі та задачі» і не передбачають відповідальності, передбаченої розділом 8.

Крім того, є вірним висновок судів, що порушення позивачем пункту 6.14 посадової інструкції, який передбачає контролювання дотримання правил ведення касової дисципліни, передбачає складення акта про результати інвентаризації наявних коштів. Разом з тим, такий акт відсутній, що дало суду підстави вважати, що він не складався.

Також, судом установлено, що в іншому акті від 27 травня 2019 року є посилання на акт про результати інвентаризації наявних коштів від 27 травня 2019 року, проте такий акт матеріали справи не містять. Отже, відповідачем на підтвердження своїх доводів не надано суду доказів на підтвердження проведення інвентаризації 14 травня 2019 року та 27 травня 2019 року.

Крім того, відповідно до пункту 5.1.3 посадової інструкції керуючий магазином проводить вибірково інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей та виконує контроль прийому товару і товарно-матеріальних цінностей. У своїх доводах відповідач вказував на порушення позивачем пунктів 6.4 та 6.9 посадової інструкції, а саме: збереження товарно-матеріальних цінностей магазину та контроль виконання правил приймання та відвантаження товарів та тари.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, зазначив, що доказів неналежного забезпечення збереження товарно-матеріальних цінностей та відсутності контролю правил приймання товарів відповідачем не надано. У поясненнях ОСОБА_1 від 14 травня 2019 року вказано, що такі порушення мали місце у березні 2019 року, коли він перебував у відпустці, тому ці порушення були допущені не ним і не з його вини.

З урахуванням вказаного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про недоведеність відповідачем винної поведінки позивача та, що поведінка позивача призвела до негативних наслідків чи завдала шкоди відповідачу, що свідчить про відсутність в діях позивача складу дисциплінарного проступку.

Оцінюючи обґрунтованість накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення, судом установлено, що оскільки наказ про оголошення догани, який передував наказу про звільнення є безпідставним, а наказ про звільнення не містить фактичних даних щодо допущених порушень, загальні формулювання не пояснюють суть порушень трудової дисципліни, які допустив у роботі позивач, не містять посилання на конкретні обставини вчинення порушення, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження вини та умислу у діях позивача, що свідчить про відсутність систематичних порушень і систематичного невиконання ОСОБА_1 , як працівником, без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку, що могло бути підставами для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Так, за змістом пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

У пунктах 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами та доповненнями) судам роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1 148 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

За передбаченими пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.

Виходячи з норм чинного законодавства, для розірвання трудового договору за підставою, що міститься у пункті 3 частини першої статті 40 КЗпП України, необхідними є такі умови: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; належним чином зафіксований факт протиправного винного невиконання або неналежного виконання працівником трудових обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку; невиконання трудових обов`язків мало систематичний характер; до працівника раніше протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення.

Таким чином, враховуючи незаконність застосування до позивача попереднього заходу дисциплінарного стягнення у виді догани та, що відповідач у наказі від 25 червня 2019 року № 110-к про звільнення позивача не зазначив, у чому полягало порушення працівником трудових обов`язків, яке стало підставою для звільнення, не навів даних на підтвердження того, що невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків є систематичним.

Доводи касаційної скарги представника ТОВ «АТБ-Маркет» не спростовують встановлених обставин справи та не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, оскільки зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому, встановивши, що відповідачем було порушено трудові права позивача, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що позивачем було пропущено без поважних причин строк звернення до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (частина перша статті 233 КЗпП України).

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що встановлені статтями 228 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Статтею 233 КЗпП України визначено три випадки обчислення початку перебігу строку звернення до суду. Так, перебіг строку звернення до суду починається у разі: вирішення трудового спору - з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (тримісячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня вручення копії наказу про звільнення (місячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня видачі трудової книжки (місячний строк звернення до суду) (постанова Верховного Суду України від 16 березня 2016 року у справі № 6-2426цс15).

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Встановлені статтями 228 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк (постанова Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 6-409цс16).

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розвитку справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У статті 234 КЗпП України не передбачається переліку поважних причин для поновлення строку, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Вочевидь, що як поважні причини пропущення строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами (постанова Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 490/9707/14-ц).

Судом установлено, що наказом ТОВ «АТБ-Маркет» від 25 червня 2019 року № 110-к ОСОБА_1 було звільнено з посади керуючого магазином підрозділу «Продукти 889» на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 наказ про звільнення не видавався, перебіг строку для звернення до суду з позовом про поновлення на роботі обчислюється з дня видачі трудової книжки.

Трудову книжку ОСОБА_1 отримав 25 червня 2019 року.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_1 пропущено передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України строк подання позову до суду, оскільки останній звернулась до суду у листопаді 2019 року, а тому суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позову з цих підстав.

Доводи касаційний скарг ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 про те, що судами не було надано належної оцінки поданих позивачем доказів на підтвердження наявності поважності причин пропуску строку, встановленого статтею 233 КЗпП України, є безпідставними, оскільки відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій і це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. При цьому суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом під час перегляду справи у касаційному порядку не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.

Посилання у касаційних скаргах на неврахування судами висновків Верховного Суду та Верховного Суду України щодо застосування норм права є безпідставними, оскільки правовідносини у справах № 922/1467/19 (постанова від 15 травня 2020 року), № 200/19766/16-ц (постанова від 15 січня 2020 року), № 922/793/19 (постанова від 20 листопада 2019 року), № 753/19886/16-ц (постанова від 15 квітня 2020 року), № 826/10808/18 (постанова від 30 березня 2020 року), № 0907/2-7453/2011 (постанова від 07 листопада 2018 року), № 288/1361/15-ц (постанова від 21 серпня 2018 року), № 826/27282/15 (постанова від 13 березня 2020 року), № 457/908/17 (постанова від 30 травня 2019 року), № 560/3070/19 (постанова від 12 лютого 2020 року), № 826/13606/16 (постанова від 18 червня 2020 року), є відмінними від правовідносин у справі, що переглядається, а висновкам, висловленим у постановах Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 480/1449/18, від 10 квітня 2019 року у справі № 588/139/17, від 12 травня 2020 року у справі № 266/98/17, від 26 лютого 2020 року у справі № 592/7118/17, від 20 травня 2020 року у справі № 754/4355/17, від 24 липня 2019 року у справі № 359/4316/17, від 30 березня 2020 року у справі № 489/7807/18, від 11 березня 2020 року у справі № 760/14604/16-ц, у постановах Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-152цс14, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2426цс15, оскаржувані судові рішення не суперечать.

Доводи касаційних скарг ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , які є подібними доводам апеляційної скарги, мотивована відповідь на які надана судом апеляційної інстанції, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 402 403 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 , представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та представника товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» - Помазкіна Артема Євгеновича залишити без задоволення.

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 05 травня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від21 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович