№ 702/359/24 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 702/359/24

провадження № 61-12995св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - Комунальне підприємство «Теплокомуненерго» м. Монастирище,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Трепака Олександра Івановича на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24 липня 2024 року, у складі судді Жежер Ю. М., та постанову Черкаського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Карпенко О. В., Сіренка Ю. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2024 року Комунальне підприємство «Теплокомуненерго» м. Монастирище (далі - КП «Теплокомуненерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги.

Уточнена позовна заява КП «Теплокомуненерго» мотивована тим, що з 20 жовтня 2020 року до 29 лютого 2024 року надавало послуги з постачання теплової енергії в нежитлові приміщення магазину змішаної торгівлі « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться в структурі багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 , а також надавало послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії, абонентського обслуговування.

Магазин змішаної торгівлі « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться в структурі багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , яка не має статусу фізичної особи-підприємця, оскільки припинила здійснення підприємницької діяльності 21 березня 2008 року.

Судовими рішеннями КП «Теплокомуненерго» вже стягувало з ОСОБА_1 заборгованість за спожиту теплову енергію та послуги, а у справі № 2-а-44/12 було визнано незаконним та скасовано рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на відключення зазначеного магазину від централізованого опалення.

23 жовтня 2020 року КП «Теплокомуненерго» направляло ОСОБА_1 для підписання два екземпляри договору з індивідуальним споживачем про надання послуг з постачання теплової енергії (із здійсненням обслуговування і поточного ремонту внутрішньобудинкової системи теплопостачання) у магазин.

Однак ОСОБА_1 договір не уклала, зауважень до змісту надісланого договору або протоколу розбіжностей до підприємства не надіслала, у зв`язку з чим порушила вимоги пункту частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Попри вказане, ОСОБА_1 споживала комунальні послуги з постачання теплової енергії, які нею не оплачено.

Відключення нежитлових приміщень магазину змішаної торгівлі « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходяться у структурі багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 від централізованої системи теплопостачання технічно неможливо та у встановленому законом порядку не здійснювалося.

Станом на 29 лютого 2024 року ОСОБА_1 має перед КП «Теплокомуненерго» заборгованість за спожиту теплову енергію та послуги за період з 20 жовтня 2020 року до 29 лютого 2024 року в розмірі 28 437,67 грн, яка складається з: основного боргу - 27 494,06 грн; інфляційних втрат - 229,60 грн та трьох відсотків річних - 714,01 грн.

Ураховуючи викладене, КП «Теплокомуненерго», з урахуванням уточнених позовних вимог, просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії, послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії, абонентського обслуговування нежитлового приміщення магазину змішаної торгівлі, що знаходиться в структурі багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 у розмірі 28 437,67 грн.

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до КП «Теплокомуненерго» про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії.

Зустрічна позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона є співвласником багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 , де їй на праві приватної власності належить нежитлове приміщення, у якому розташований магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Вона не визнає суми заборгованості у розмірі 28 413,76 грн, оскільки рішенням Монастирищенської міської ради від 19 червня 2012 року № 145 їй було надано дозвіл на відключення магазину змішаної торгівлі на АДРЕСА_1 від мережі централізованого опалення та влаштування індивідуального опалення, відповідно до якого 03 вересня 2012 року було демонтовано прилади опалення - регістри з перемичками, що підтверджує акт приймання-передачі виконаних робіт від 03 вересня 2012 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Монастирищенський райагробуд» (далі - ТОВ «Монастирищенський райагробуд»).

В нежитловому приміщенні магазину відсутні системи опалення, тому їй відповідні послуги не споживаються.

Посилання КП «Теплокомуненерго» на судове рішення у справі № 2-а-44/12, яким визнано незаконним та скасовано рішення міської ради про надання дозволу на відключення магазину змішаної торгівлі від мережі централізованого опалення та влаштування індивідуального опалення, не заслуговує на увагу, оскільки у даній справі це рішення не може бути доказом будь-яких обставин.

Рішення Монастирищенської міської ради від 19 червня 2012 року № 145 являється нормативним актом органу місцевого самоврядування та вичерпало свою дію моментом його виконання, а саме демонтажем 03 вересня 2012 року систем опалення в зазначеному приміщенні.

Вважає, що КП «Теплокомуненерго», не надаючи послуг з постачання теплової енергії, безпідставно нарахувало плату на загальну суму 17 833,11 грн (без податку на додану вартість (далі - ПДВ)), а з ПДВ - 21 399,73 грн.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати протиправними дії КП «Теплокомуненерго» щодо нарахування сум комунальних платежів за послуги з опалення за період з 20 жовтня 2020 року до 29 лютого 2024 року в розмірі 17 833,11 грн (без ПДВ) та зобов`язати КП «Теплокомуненерго» виключити із нарахованих послуг за опалення зазначений борг.

Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 17 травня 2024 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднано їх в одне провадження.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року, позов КП «Теплокомуненерго» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Теплокомуненерго» за період з 01 жовтня 2020 року до 29 лютого 2024 року борг за спожиті послуги з постачання теплової енергії, послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії, абонентського обслуговування по нежитловому приміщенню магазину змішаної торгівлі, що знаходиться в структурі багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 у розмірі 27 494,06 грн, інфляційні втрати у розмірі 229,60 грн та три відсотки річних у розмірі 714,01 грн за час прострочення оплати, а всього: 28 437,67 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Теплокомуненерго» судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Задовольняючи первісний позов та відмовляючи у задоволення зустрічного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення магазину змішаної торгівлі « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходяться в структурі багатоквартирного житлового будинку, на АДРЕСА_1 , який у встановленому законодавством порядку не відключений від внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а тому відповідно до вимог статті 162 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) вона зобов`язана брати участь у витратах із утримання нежитлового приміщення та є споживачем житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим зобов`язана брати і участь в оплаті послуг за теплопостачання, технічне та абонентське обслуговування.

Оскільки ОСОБА_1 за період часу з 01 жовтня 2020 року до 29 лютого 2024 року без укладення індивідуальних договорів фактично користувалася житлово-комунальними послугами з постачання теплової енергії та обслуговуванням внутрішньобудинкових систем теплопостачання, обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії, абонентського обслуговування, що підтверджується довідкою № 567, виданою 10 серпня 2023 року виконавчим комітетом Монастирищенської міської ради про надання за адресою споживача КП «Теплокомуненерго» безперебійно та якісно послуг з централізованого постачання теплової енергії, то ОСОБА_1 як споживач зобов`язана оплачувати фактично спожиті житлово-комунальні послуги.

Суд вказав, що постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 27 грудня 2012 року у справі № 2-а-44/12 визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 19 червня 2012 року № 145 «Про надання дозволу ОСОБА_1 на відключення магазину змішаної торгівлі « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що по АДРЕСА_1 від мережі централізованого опалення та влаштування індивідуального опалення».

Відповідно до діючих на час відключення ОСОБА_1 нормативно-правових актів щодо відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення, єдиною підставою для такого відключення є рішення міжвідомчої комісії, що оформлюється протоколом, щодо відключення від мереж ЦО, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проєктної документації.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що на час відключення ОСОБА_1 від мережі централізованого опалення відключення окремого приміщення в житловому будинку не було передбачено, як і не було передбачено вирішення питання щодо відключення споживачів від мережі централізованого опалення виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування.

Тому суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 самовільно відключилася від мереж централізованого опалення, а засобами індивідуального опалення приміщення магазину «Кошик» не обладнане.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У вересня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Трепак О. І. через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24 липня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Трепака О. І. мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що під час здійснення ОСОБА_1 робіт із відключення її квартири від мережі централізованого опалення рішення виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 19 червня 2012 року № 145, яким було надано дозвіл на відключення квартири від централізованого опалення, було чинним. Отже, дії ОСОБА_1 не були протиправними.

Також, КП «Теплокомуненерго» не довело порушення своїх прав діями ОСОБА_1 щодо відключення від централізованого опалення, не надало належних доказів на підтвердження того, що відключення від централізованого опалення належної ОСОБА_1 квартири спричинило шкоду йому або третім особам, порушило (негативно вплинуло) роботу внутрішньобудинкових мереж, призвело до розбалансування будинку.

Крім того, судами попередніх інстанцій не враховано того, що наявний факт фактичного неотримання ОСОБА_1 послуг з теплопостачання нежитлових приміщень, однак проводилися нарахування плати за неотримані послуги.

Підставою касаційного оскарження рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24 липня 2024 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107св18), від 29 травня 2019 року у справі № 215/4967/16-ц (провадження №61-16007св18), від 18 листопада 2019 року у справі № 401/2587/18 (провадження № 61-8952св19), віл 27 лютого 2020 року у справі № 456/3896/16-ц (провадження № 61-7715св18), від 31 березня 2021 року у справі № 401/853/20 (провадження № 61-16527св20), від 05 липня 2021 року у справі № 401/660/20 (провадження № 61-2770св21), від 19 травня 2022 року у справі № 401/269/19 (провадження № 61-11592св20), від 21 вересня 2022 року у справі № 401/661/20 (провадження № 61-3269св22), від 13 березня 2024 року у справі № 401/2251/23 (провадження № 61-217св24), від 29 травня 2024 року у справі № 401/891/23 (провадження № 61-13726св23), а також заявник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги

У жовтні 2024 року КП «Теплокомуненерго» через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що ОСОБА_1 під час відключення нежитлового приміщення від теплопостачання не було дотримано визначеної Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (далі - Порядок № 4від 22 листопада 2005 року) процедури та не надано суду акта встановленої форми, затвердженого комісією з розгляду питань, пов`язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення, який є підставою для відключення від тепломереж. Таким чином, просило суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У листопаді 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до технічного паспорту на нежитлове приміщення власником магазину змішаної торгівлі, загальною площею 34,0 кв. м, на АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , що також підтверджує інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстр іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 13 березня 2024 року № 369658286.

З листа Монастирищенського управління по експлуатації газового господарства від 19 серпня 2011 року № 334 випливає, що за адресою АДРЕСА_1 , приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », власник ОСОБА_1 , індивідуальне газове опалення не встановлено, газопостачання припинено шляхом відрізання від газопостачальної мережі.

Також, з листа Відкритого акціонерного товариства «Черкасиобленерго» Монастирищенський район електромереж (далі - Монастирищенський РЕМ) від 29 серпня 2011 року № 282 випливає, що станом на 18 серпня 2011 року Монастирищенським РЕМ не видавалися технічні умови на встановлення електроопалювальної установки та не погоджувалося збільшення потужності, зазначеної в договорі за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », власник ОСОБА_1 . Межа балансової належності, тобто точка продажу електроенергії встановлена на затискачах електролічильника, тому обстеження внутрішньо-квартирних мереж ними не проводиться, так як це поза їхньою компетенцією.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 19 червня 2012 року № 145 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на відключення магазину змішаної торгівлі по АДРЕСА_1 від мережі централізованого опалення та влаштування індивідуального опалення» надано дозвіл ОСОБА_1 на відключення магазину змішаної торгівлі на АДРЕСА_1 від мережі централізованого опалення та влаштування індивідуального опалення.

Також, відповідно до цього рішення ОСОБА_1 необхідно було виготовити проект індивідуального опалення, який повинен відповідати вимогам ДБН, чинним нормативним документам та врахувати технічні умови служб міста і району.

Відповідно до акта приймання-передачі виконання робіт від 03 вересня 2012 року підрядчик ТОВ «Монастирищенський райагробуд» виконав та передав замовнику ОСОБА_1 такі роботи: демонтував прилади опалення, що розміщені в магазині змішаної торгівлі на АДРЕСА_1 , а саме: регістр із сталевих труб (Ду 40мм) довжиною 0,80 м і висотою 0,45 м кількістю перемичок 12 штук; регістр із сталевих труб (Ду 40 мм) довжиною 0,54 м і висотою 0,45 м кількістю перемичок 6 штук; регістр із сталевих труб (Ду 40 мм) довжиною 0,80 м і висотою 0,45 м кількістю перемичок 6 штуки; регістр із сталевих труб (Ду 40 мм) довжиною 0,39 м і висотою 0,45 м кількістю перемичок 3 штуки. Провів ізоляцію стояків Ду 20 мм 0 8,84 м та стояків Ду 15 мм - 2,64 м.

На підтвердження права ТОВ «Монастирищенський райагробуд» здійснювати даний вид робіт надано ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції України серії АВ № 590765 від 21 вересня 2011 року та додаток до неї.

Згідно з актом комісії від 10 вересня 2012 року у нежитловому приміщенні магазині змішаної торгівлі «Кошик», яке розміщене у багатоквартирному житловому будинку на АДРЕСА_1 , демонтовані прилади опалення на замовлення власника нежитлового приміщення ОСОБА_1 . Проєкт індивідуального опалення не виготовлено.

Відповідно до акта обстеження технічного стану нежитлового приміщення від 29 квітня 2024 року № 29/04/01, виготовленого експертом-оцінювачем ОСОБА_2 , інженерні комунікації відповідають технічному стану, після виконання робіт, які були проведені згідно з актом ТОВ «Монастирищенський райагробуд» про прийняття-передачі робіт від 03 вересня 2012 року, змін в інженерних комунікаціях не виявлено.

Постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 27 грудня 2012 року у справі № 2-а-44/12 позов Дочірнього підприємства «Теплокомуненерго» Публічного акціонерного товариства «Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод» до Монастирищенської міської ради, ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 19 червня 2012 року № 145 «Про надання дозволу ОСОБА_1 на відключення магазину змішаної торгівлі « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що по АДРЕСА_1 , від мережі централізованого опалення та влаштування індивідуального опалення». Рішення набрало законної сили.

Згідно з довідкою № 567, виданою 10 серпня 2023 року виконавчим комітетом Монастирищенської міської ради, послуги з постачання теплової енергії, абонентського та технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання для усіх споживачів міста Монастирище та села Нове Місто, упродовж періоду з жовтня 2020 року до квітня 2023 року включно, надавалися КП «Теплокомуненерго» безперебійно та якісно.

КП «Теплокомуненерго» на підтвердження обсягу (Гкал) послуг з постачання теплової енергії на опалення місць загального користування будинку, витрат на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та послуг з постачання теплової енергії магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за 2020-2024 роки надало розподіл спожитих послуг з постачання теплової енергії для нежитлових приміщень магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на АДРЕСА_1 та показники загально-будинкового засобу обліку теплової енергії багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 .

У період із 01 жовтня 2020 року до 29 лютого 2024 року КП «Теплокомуненерго» за встановленими тарифами щомісячно визначало обсяги і вартість фактично спожитих ОСОБА_1 у магазині послуг теплової енергії та абонентського обслуговування і надсилало рахунки-фактури на оплату цих послуг, які ОСОБА_1 не оплачувала.

Згідно банківських реєстрів, споживачі послуг, приміщення яких знаходяться у структурі багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 , сплачували кошти за отримані послуги від КП «Теплокомуенерго».

За актами фіксації подачі та припинення теплоносія за 2020-2024 роки КП «Теплокомуненерго» перед початком та закінченням опалювального періоду зафіксовано факт подачі та припинення подачі теплової енергії в житловий будинок на АДРЕСА_1 з фіксацією показників лічильника, який на вказані періоди мав відповідну сертифікацію та пройшов державну повірку.

Відповідно до актів від 01 квітня 2023 року та 11 квітня 2023 року елемент живлення загально-будинкового лічильника теплової енергії Ultraheat T 550, зав. номер 68642862, будинку на АДРЕСА_1 вийшов з ладу. Протягом періоду з 01 квітня 2023 року до 10 квітня 2023 року включно, вказаний комерційний засіб обліку теплової енергії був непрацездатний.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Трепака О. І. не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відповідно до статті 19 Закону України від 02 червня 2005 року № 2633-IV «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Порядком № 4 від 22 листопада 2005 року визначено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від таких послуг.

Крім того, відповідно до Порядку № 4 від 22 листопада 2005 року для вирішення питання відключення споживача від мережі централізованого опалення він повинен звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, для розгляду питань щодо відключення споживачів від мережі з відповідною письмовою заявою. Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляється протоколом. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкової мережі централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 внесено зміни до Порядку від 22 листопада 2005 року № 4, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.

Отже, відключення споживачів від мережі централізованого опалення відбувається тільки на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, з вчиненням в подальшому дій споживачем з дотриманням визначеної Порядком № 4 процедури.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1192цс15, постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 209/4950/15-ц (провадження № 61-12661св18), від 17 квітня 2019 року у справі № 683/2223/17 (провадження № 61-44982св18), від 18 вересня 2019 року у справі № 215/1724/16-ц (провадження № 61-1632св18), від 01грудня 2021 року у справі № 607/25229/18 (провадження № 61-13855св19).

У справі, яка переглядається в касаційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, не спростовано матеріалами справи та сторонами те, що з листа Монастирищенського управління по експлуатації газового господарства від 19 серпня 2011 року № 334 випливає, що за адресою АДРЕСА_1 , приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », власник ОСОБА_1 , індивідуальне газове опалення не встановлено, газопостачання припинено шляхом відрізання від газопостачальної мережі.

Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 19 червня 2012 року № 145 «Про надання дозволу ОСОБА_1 на відключення магазину змішаної торгівлі « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що по АДРЕСА_1 від мережі централізованого опалення та влаштування індивідуального опалення». Рішення набрало законної сили.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що на час відключення нежитлового приміщення магазину, належного ОСОБА_1 , від мережі централізованого опалення діючим нормативним актом (Порядком № 4 від 22 листопада 2005 року), відключення окремого приміщення в житловому будинку не було передбачено, як і не було передбачено вирішення питання щодо відключення споживачів від мережі централізованого опалення виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування.

Отже, правових підстав для відключення від мережі централізованого опалення окремого приміщення у багатоквартирному будинку станом на червень 2012 року не існувало.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Таким чином, оскільки нежитлове приміщення, належне ОСОБА_1 , знаходиться у багатоквартирному будинку, а внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною, вона зобов`язана нести витрати з теплопостачання, утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку.

Відповідно до пункту 5 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі № 462/1232/23 (провадження № 61-16076св23).

З матеріалів справи випливає, що ОСОБА_1 за період часу з 01 жовтня 2020 року до 29 лютого 2024 року без укладення індивідуальних договорів фактично користувалася житлово-комунальними послугами з постачання теплової енергії та обслуговуванням внутрішньобудинкових систем теплопостачання, обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії, абонентського обслуговування, що підтверджується довідкою № 567, виданої 10 серпня 2023 року виконавчим комітетом Монастирищенської міської ради про надання за адресою споживача КП «Теплокомуненерго» безперебійно та якісно послуг з централізованого постачання теплової енергії, а тому, як споживач зобов`язана оплачувати фактично спожиті житлово-комунальні послуги.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що КП «Теплокомуненерго» на законних підставах нараховувало споживачу ОСОБА_1 плату за послуги з теплопостачання та обслуговування.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованого висновку про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання в касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального й процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Трепака Олександра Івановича залишити без задоволення.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24 липня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник