Постанова

Іменем України

17 березня 2021 року

м. Київ

справа № 705/3914/19

провадження № 61-2988св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Дундар І. О. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. М.,

учасники справи:

позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 13 січня 2020 року у складі колегії суддів: Храпка В. Д., Вініченка Б. Б., Новікова О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Позов мотивований тим, що на підставі договору про постачання електричної енергії № 1157 від 01 серпня 2014 року, укладеного між ним та Публічним акціонерним товариством «Черкасиобленерго» (далі - ПАТ «Черкасиобленерго»), позивач є споживачем електричної енергії, яка надається постачальником для забезпечення потреб його електроустановок на об`єктах: офісно-торгівельний центр по АДРЕСА_1 та будинки по АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , та сплачує послуги постачальника електроенергії згідно тарифу 2.89 грн на 1 кВт електроенергії.

Вказані будинки по АДРЕСА_4 користуються електроенергією з належної йому електроустановки, а власники квартир у цих будинках, як споживачі електроенергії, уклали з ним відповідні договори та здійснюють оплату спожитої електроенергії згідно показників лічильників та виставлених рахунків.

Проте, власник квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_2 , самовільно, без укладення відповідного договору як з ним, так і з постачальником електричної енергії - ПАТ «Черкасиобленерго», здійснювала відбір електричної енергії безоплатно.

Згідно акту зняття показників її лічильника від 30 липня 2019 року відповідачем ОСОБА_2 незаконно та самовільно було спожито електроенергію в кількості 14 527 кВт.

З метою припинення несанкціонованого відбору електроенергії відповідачем позивач звертався до відповідача, проте його звернення залишилися без відповіді.

Позивачем було сплачено на рахунок ПАТ «Черкасиобленерго» кошти за використану ОСОБА_2 електроенергію в сумі 41 983,03 грн.

Позивач був змушений оплатити цю заборгованість, оскільки непогашення заборгованості призведе до відключення від електропостачання його електроустановок.

Просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь:

41 983, 03 грн - вартість самовільно спожитої відповідачем електроенергії,

6 523,00 грн - вартість послуг фіксування кількості самовільно спожитої відповідачем електроенергії,

5 000,00 грн - витрати, які були витрачені за надання правової допомоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 листопада 2019 року позов ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ПАТ «Черкасиобленерго», про стягнення коштів задоволено.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 41 189,11 грн заборгованості за самовільно спожиту відповідачем електроенергію.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 6 523,00 грн вартості послуг фіксування кількості самовільно спожитої відповідачем електроенергії.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 судові витрати по справі, сплачені за надання правової допомоги, в розмірі 5 000, 00 грн.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768, 40 грн

Суд першої інстанції виходив з того, що відсутність у відповідача правової підстави означає, що вона збагатилася за рахунок потерпілого, тобто ФОП ОСОБА_1 , поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Згідно частини першої статті 1212 ЦК України умовами виникнення даних зобов`язань щодо повернення безпідставно отриманих коштів є: факт набуття майна (коштів) однією особою; відповідна втрата майна (або неотримання майна, коштів) іншою особою; відсутність достатньої правової підстави для цього (угоди сторін, вказівки закону тощо).

Правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, підпадають під дію статті 202 ЦК України - правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

У відповідності з нормами пункту 5 статті 202 ЦК України до прав та обов`язків, які випливають з одностороннього правочину, застосовуються норми як до договору. Тому, не зважаючи на те, що між позивачем та відповідачем не має письмового договору, що вбачається з позовної заяви, відповідач здійснював споживання електричної енергії, чим проявляв добровільне волевиявлення, і в зв`язку з чим у нього в зв`язку з фактичним споживанням електричної енергії, тобто одностороннім правочином, виникає зобов`язання з оплати спожитих послуг на користь виконавця цих послуг.

Відповідно до положень статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Черкаського апеляційного суду від 13 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 листопада 2019 року скасовано.

У задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ПАТ «Черкасиобленерго» про стягнення коштів, відмовлено.

Стягнено з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 5 152,60 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ФОП ОСОБА_1 фактично проводив продажу електричної енергії, отриманої ним від ПАТ «Черкасиобленерго».

Вказані відносини з продажу електричної енергії регулюються Законом України від 13 квітня 2017 року «Про ринок електричної енергії», тому застосувати положення статті 1212 ЦК України до даних правовідносин неможливо.

Законом України «Про електроенергетику», на який послався позивач в позовній заяві і суд при постановленні судового рішення, втратив чинність відповідно до пункту 23 Розділу XVII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 13 квітня 2017 року «Про ринок електричної енергії», проте суд першої інстанції не звернув на це увагу і постановив рішення, яке не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

20 лютого 2020 року ФОП ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 13 січня 2020 року, рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 листопада 2019 року залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд зробив помилковий висновок, що стаття 1212 ЦК України не поширюється на правовідносини, пов`язані з відшкодування збитків у зв`язку з крадіжкою електроенергії при відсутності укладеного між сторонами договору на її постачання. Суд апеляційної інстанції не застосував висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 16 травня 2011 року у справі № 3-38гс11. Суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми Закону України «Про електроенергетику», а норми Закону України «Про ринок електричної енергії» його висновків про цивільно-правову відповідальність особи за крадіжку електроенергії у цій частині не спростовують, оскільки повністю дублюють в частині наслідків крадіжки попередній закон. Крім того, суд апеляційної інстанції мав самостійно застосувати до спірних правовідносин ту норму права, яку, на його думку, слід було застосувати. ФОП ОСОБА_1 не є продавцем електроенергії, а є споживачем, так само, як і відповідач. Відповідач збагатилась за рахунок ФОП ОСОБА_1 на кількість електроенергії, спожитої нею без укладення договору та без її оплати. Суд апеляційної інстанції не надіслав позивачу ухвалу та копію апеляційної скарги, внаслідок чого позбавив можливості взяти участь в апеляційному розгляді та надати відзив на апеляційну скаргу.

Позиція інших учасників справи

У березні 2020 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити рішення Черкаського апеляційного суду від 13 січня 2020 року без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Відзив мотивований тим, що ФОП ОСОБА_1 не має права здійснювати розподіл та продаж електроенергії побутовим споживачам. Відповідно до договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 є власниками квартири, однак, позов заявлено лише до ОСОБА_2 . До даних правовідносин неможливо застосовувати положення статті 1212 ЦК України. Закон України «Про електроенергетику», на який послався позивач, втратив чинність. Проте суд першої інстанції не звернув на це уваги і постановив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Фактично ФОП ОСОБА_1 своїми діями позбавляє позивача гарантій, передбачених Конституцією України, законами України та постановами Кабінету Міністрів України.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 705/3914/19, витребувано справу з суду першої інстанції.

У березні 2020 року справа № 705/3914/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 04 березня 2020 року зазначено, що аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що вона може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), а тому судове рішення у справі підлягає касаційному оскарженню.

Наведені в касаційній скарзі доводи щодо не врахування правового висновку Верховного суду України від 16 травня 2011 року у справі № 3-38гс11, постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 підлягають перевірці, а тому наявні підстави для відкриття касаційного провадження.

У постанові Верховного Суду України від 16 травня 2011 року у справі № 3-38гс11 зазначено, що «вирішуючи спори, пов`язані з постачанням і використанням електричної енергії, судам слід врахувати те, що дія Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 поширюється на осіб, які використовують електричну енергію на підставі договору, так і на тих осіб, які в порушення цих Правил споживають електричну енергію в позадоговірному порядку внаслідок самовільного підключення до електромереж».

Фактичні обставини

Суди встановили, що 01 серпня 2014 року між ФОП ОСОБА_1 і ПАТ «Черкасиобленерго» укладено договір про постачання електричної енергії № 1157, відповідно до умов якого постачальник - Уманські енергетичні мережі ПАТ «Черкасиобленерго» продає електричну енергію споживачу - ФОП ОСОБА_1 для забезпечення потреб електроустановок ФОП ОСОБА_1 з дозволеною потужністю 20 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (викупленої) електричної енергії з умовами «Порядок розрахунків» та «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Відповідно до додаткової угоди № 1157 від 23 грудня 2015 року до договору про постачання електричної енергії № 1157 від 01 серпня 2014 року в пунктах 2, 3 вказано: додати до переліку додатків 9.1 договору таку строку : «Додаток № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та Субспоживачу на 2016 рік» по об`єктах ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_6 ТО-2 в редакції, що додається», з метою виконання зобов`язання щодо постачання електричної енергії за вказаними адресами.

Згідно Єдиного реєстру отриманих документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт від 21 січня 2014 року № ЧК 083140210413 на об`єкт «Будівництво малоповерхових багатоквартирних житлових будинків (ІІІ черги) АДРЕСА_1 », замовник ФОП ОСОБА_1 . Дані об`єкти - три будинки І, ІІ, ІІІ черги мали початково одну адресу: АДРЕСА_7 . Управлінням містобудування та архітектури Уманської міської ради за зверненням ФОП ОСОБА_1 з метою упорядкування нумерації будівельному триповерховому житловому будинку з житловою мансардою (ІІ черга), чотирьохповерховому житловому будинку з житловою мансардою (ІІІ черга), що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 7110800000:02:003:1306, присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_7 та АДРЕСА_1 відповідно.

Згідно Договору купівлі-продажу квартири від 20 квітня 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за № 695, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 є власниками по 1/4 частці квартири АДРЕСА_5 .

Згідно Акту зняття показників лічильників електроенергії у будинку за адресою: АДРЕСА_4 , комісією у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 19 грудня 2018 року були зняті показники електролічильників у квартирах за номерами 4, яка належить ОСОБА_6 , та 17, яка належить ОСОБА_2 , на момент зняття показники становили у квартирі АДРЕСА_8 - 017318 кВт/год та у квартирі АДРЕСА_9 - 013111 кВт/год .

Згідно акту зняття показників лічильників електроенергії у будинку за адресою: АДРЕСА_4 , комісією у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 01 березня 2019 року були зняті показники електролічильників у квартирах за номерами 4, яка належить ОСОБА_6 , та 17, яка належить ОСОБА_2 , на момент зняття показники становили у квартирі АДРЕСА_8 - 018116 кВт/год та у квартирі АДРЕСА_9 - 013630 кВт/год.

19 березня 2019 року ОСОБА_2 сплатила ФОП ОСОБА_1 кошти в сумі 793,92 грн як відшкодування витрат за електроенергію в кількості 519 кВт/год.

Згідно акту зняття показників лічильників електроенергії у будинку за адресою: АДРЕСА_4 , комісією у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 30 липня 2019 року були зняті показники електролічильників у квартирах за номерами 4, яка належить ОСОБА_6 , та 17, яка належить ОСОБА_2 , на момент зняття показники становили у квартирі АДРЕСА_8 - 019283 кВт/год, у квартирі АДРЕСА_9 - 014527 кВт/год .

Згідно акту виявлення несанкціонованого приєднання до електромереж мешканцями квартир у будинку за адресою: АДРЕСА_4 , комісією у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 27 червня 2019 року було виявлено самовільне підключення до електромереж і здійснення незаконного відбору електроенергії квартирами за номерами 4, яка належить ОСОБА_6 , та 17, яка належить ОСОБА_2 , після чого на місце знову ж були викликані працівники ДОПСП Уманського відділу поліції ГУНП, які також зафіксували даний факт правопорушення .

Згідно акту виявлення несанкціонованого приєднання до електромереж мешканцями квартир у будинку за адресою: АДРЕСА_4 , комісією у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 24 липня 2019 року було вдруге виявлено самовільне підключення до електромереж і здійснення незаконного відбору електроенергії квартирами за номерами 4, яка належить ОСОБА_6 , та 17, яка належить ОСОБА_2 , після чого на місце знову ж були викликані працівники ДОПСП Уманського відділу поліції ГУНП, які також зафіксували даний факт правопорушення.

ФОП ОСОБА_1 звертався до Уманського ВП ГУНП в Черкаській області 27 червня 2019 року за № 15 та 24 липня 2019 року за № 17 із письмовим проханням прийняти заходи до власниці квартири АДРЕСА_5 , в зв`язку з тим, що вона здійснила самовільне підключення до електроустановок і здійснює незаконний відбір електроенергії, чим завдає фінансової шкоди (крадіжку електроенергії) ФОП ОСОБА_1 .

Згідно акту звірки розрахунків між ОСОБА_7 і ФОП ОСОБА_1 ДПЕ № 1157 за надані послуги постачання електричної енергії станом на 19 серпня 2019 року 9:27:00 заборгованість за електроенергію відсутня.

Згідно видаткового касового ордера від 24 липня 2019 року ФОП ОСОБА_1 виплачено ОСОБА_5 3 000,00 грн за послуги по зняттю показників лічильника за адресою: АДРЕСА_4 та згідно видаткового касового ордера від 20 серпня 2019 року ФОП ОСОБА_1 виплачено ОСОБА_4 3 523 грн. за послуги електрика на роботах за адресою: АДРЕСА_4 .

24 липня 2019 року ФОП ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_2 направив претензію щодо заборгованості за послуги з постачання електроенергії, в якій було запропонував в десятиденний строк з дня отримання претензії погасити заборгованість, яка складає 45 754,75 грн та долучено копію довідки-розрахунку по заборгованості за електроенергією.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Згідно частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4)відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

У статті УІІ-3:101 Книги УІІ Модельних правил європейського приватного права зазначено, що особа вважається збагаченою у випадку: збільшення доходів або зменшення обов`язків, отримання послуги або результатів виконаної роботи, користування чужим майном.

У постанові Верховного Суду України від 16 травня 2011 року у справі № 3-38гс11 зазначено, що «відповідно до частини 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються, зокрема, до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Оскільки судами нижчої інстанції встановлено, що сторони не перебувають між собою в договірних відносинах, Товариство цілком обґрунтовано заявило позов про стягнення з відповідача суми боргу на підставі статей 1212 та 1213 ЦК України … Вирішуючи спори, пов`язані з постачанням і використанням електричної енергії, судам слід врахувати те, що дія Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 поширюється на осіб, які використовують електричну енергію на підставі договору, так і на тих осіб, які в порушення цих Правил споживають електричну енергію в позадоговірному порядку внаслідок самовільного підключення до електромереж».

Встановивши, що відповідач набула за рахунок позивача майно (електроенергію) без достатніх правових підстав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення коштів в сумі 41983,03 грн підлягали задоволенню на підставі положень статті 1212 ЦК України, в іншій частині підстави для задоволення позову відсутні.

В той же час суд першої інстанції, задовольняючи в повному обсязі позовні вимоги помилився в частині застосування до спірних правовідносин декількох взаємовиключних підстав - статті 22 ЦК України та статті 1191 ЦК України.

Доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права безпідставні.

З матеріалів справи вбачається, що 18 грудня 2019 року на адресу позивача направлена копія ухвали про відкриття апеляційного провадження та копія апеляційної скарги (арк.спр.142), які були отримані ним особисто 02 січня 2020 року, про що свідчить підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (арк.спр.146).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення коштів в сумі 41983,03 грн ухвалена без дотримання норм матеріального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, постанову апеляційного судув частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення коштів в сумі 41983,03 грн скасувати, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення коштів в сумі 41983,03 грн змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; а також вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір в сумі 768,40 грн, поніс витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн.

При зверненні з апеляційною скаргою ОСОБА_2 сплатила судовий збір в сумі 1152,60 грн, за час розгляду справи понесла витрати на правову допомогу в сумі 4000 грн.

При подачі касаційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір в сумі 1536,80 грн.

За змістом частин 1 та 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення коштів в сумі 41983,03 грн підлягає скасуванню, тобто позовні вимоги задоволені частково, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати по оплаті судового збору в сумі 1799,89 грн та витрати на правову допомогу в сумі 3698,91 грн.

Керуючись статтями 400, 410, 412, 413 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 13 січня 2020 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення коштів в сумі 41983,03 грн та змінити в частині розподілу судових витрат.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 листопада 2019 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення коштів в сумі 41983,03 грн змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в сумі 1799,89 грн та витрати на правову допомогу в сумі 3698,91 грн.

В іншій частині постанову Черкаського апеляційного суду від 13 січня 2020 року залишити без змін.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції постанова Черкаського апеляційного суду від 13 січня 2020 року в скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. О. Дундар

Судді: Н. О. Антоненко

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов