Постанова

Іменем України

29 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 706/1628/17

провадження № 61-1083св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

відповідачі: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Христинівського районного суду Черкаської області, у складі судді Орендарчука М. П., від 18 вересня

2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Бородійчука В. Г., Василенко Л. І., від 18 грудня

2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину та державного акту на право приватної власності на землю.

Позов, з урахуванням поданих уточнень, мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати сторін - ОСОБА_9 , після смерті якої відкрилась спадщина, до складу якої входило рухоме та нерухоме майно, в тому числі земельна ділянка площею 3,84 га, розташована в межах Шельпахівської сільської ради Христинівського району Черкаської області.

Оскільки кожен із позивачів забрав собі деяке майно та документи, що належали спадкодавцю, зберігають її ощадну книжку і постійно відвідують будинок, в якому вона проживала, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та

ОСОБА_4 вважають, що в силу вимог статті 549 Цивільного кодексу Українського СРС (далі - ЦК УРСР) вони є такими, що прийняли спадщину після смерті матері.

Проте, у 2017 році з відповіді Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області позивачам стало відомо, що ОСОБА_5 одноосібно оформила права на спадкове майно після смерті ОСОБА_9 , отримавши відповідне свідоцтво про право на спадщину на спірну земельну ділянку, яку в подальшому відчужила за договором міни від 22 грудня 2016 року

ОСОБА_10 , спадкоємцями якої є ОСОБА_8 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_6 .

Остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 просили суд встановити факт прийняття ними спадщини після смерті ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане Христинівською районною державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_5 на земельну частку (пай); визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю ІІ-ЧР № 003979, виданий 12 листопада 2001 року на ім`я ОСОБА_5 ; визнати недійсним договір міни, укладений 22 грудня 2016 року

між ОСОБА_10 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Христинівського районного нотаріального округу Осикою Л. М. та зареєстрований в реєстрі за № 5593.

Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 04 вересня 2018 року до участі у справі залучено спадкоємців ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , - ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 .

Короткий зміст оскаржених судових рішень

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 18 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 18 грудня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачами не надано належних і допустимих доказів на підтвердження прийняття спадщини шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини після смерті ОСОБА_9 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У поданій у січні 2021 року касаційній скарзі на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 18 вересня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 18 грудня 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять оскаржені судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

18 січня 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 подали касаційну скаргу у цивільній справі № 706/1628/17 на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 18 вересня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 18 грудня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2021 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали цивільної справи з районного суду.

У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову та призначено справу до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що, ухвалюючи оскаржені судові рішення, суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 2-612/2008.

Крім того, суди не дослідили ряд зібраних у справі доказів та не надали їм оцінки; не витребували у нотаріуса копію спадкової справи, заведеної щодо майна померлої ОСОБА_9 , за наявності відповідного клопотання представника позивачів; не залучили до участі у справі в якості третьої особи нотаріуса для надання роз`яснень щодо підстав видачі ОСОБА_5 свідоцтв про право на спадщину за законом після спливу шестимісячного строку з часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_9 за наявності заповіту на користь ОСОБА_11 , яка проживала із спадкодавцем однією сім`єю.

Стверджують, що надана нотаріусу довідка про вступ ОСОБА_5 в управління спадковим майном є фіктивною.

Вважають, що фактично прийняли спадщину після смерті матері, оскільки ОСОБА_11 продовжила проживати в будинку спадкодавця, позивачі взяли належне ОСОБА_9 майно, зокрема ОСОБА_1 - ощадну книжку та диван, ОСОБА_4 - подушки, наволочки та рушники, а ОСОБА_12 та ОСОБА_2 - килими. При цьому, ОСОБА_1 з ощадного рахунку спадкодавця було видано 150 грн на поховання матері.

Звертають увагу, що ОСОБА_11 померла, а її дочка ОСОБА_13 до участі у розглядуваній справі залучена не була. Також вважають, що до участі у справі підлягають залученню Шельпахівська сільська рада Христинівського району та Христинівська державна нотаріальна контора.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_9 .

Судами встановлено, що після смерті ОСОБА_9 відкрилася спадщина, до складу якої увійшло:

- право на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП) «Перемога», має розмір 3,48 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості);

- право на майновий пай члена КСП «Перемога» визначеного в розмірі 2 859 грн;

- грошові кошти в сумі 1 332,60 грн, розміщені на компенсаційному рахунку № НОМЕР_1 до рахунку № НОМЕР_2 , відкритому 21 листопада 1996 року, з видачею вкладнику ощадної книжки у ТВБВ № 10023/0121 філії - Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк».

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є дітьми

ОСОБА_9 .

Державним нотаріусом Христинівської державної нотаріальної контори заведено спадкову справу № 389/20 (номер в реєстрі 46131097) щодо майна померлої ОСОБА_9 .

До нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9

ІНФОРМАЦІЯ_3 звернулась дочка спадкодавця ОСОБА_14 .

Згідно виданої Шельпахівською сільською радою довідки, - протягом шести місяців з дня смерті ОСОБА_9 в управління майном вступила

ОСОБА_5

18 серпня 2000 року державним нотаріусом Христинівської районної державної нотаріальної контори видано ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_9 .

Спадкове майно на яке видано це свідоцтво складається з сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0182353, виданого ОСОБА_9 на підставі рішення Христинівської районної держадміністрації від 27 січня

1997 року № 22 в тому, що їй належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Перемога» розміром

3,48 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

26 грудня 2008 року державним нотаріусом Христинівської районної державної нотаріальної контори видано ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_9 на наступне спадкове майно:

- майновий пай члена КСП «Перемога», визначеного в розмірі 2 859 грн, що знаходиться в с. Шельпахівка Христинівського району Черкаської області;

- грошові внески на компенсаційному рахунку № НОМЕР_3, відкритому в акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк»), в розмірі 1 332,60 грн.

Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧР

№ 003979, виданого 12 листопада 2001 року Шельпахівською сільською радою народних депутатів Христинівського району Черкаської області та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3185, - ОСОБА_5 на підставі рішення Шельпахівської сільської ради народних депутатів Христинівського району Черкаської області № 13-07 від 11 жовтня 2001 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 3,72 га, розташовану на території Шельпахівської сільської ради з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

22 грудня 2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_10 укладено договір міни (обміну) земельних ділянок, посвідчений приватним нотаріусом Христинівського районного нотаріального округу Осикою Л. М. та зареєстрований в реєстрі за № 5593, згідно умов якого ОСОБА_5 належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,7179 га, що знаходиться в адміністративних межах Шельпахівської сільської ради Христинівського району Черкаської області, обміняла на належну ОСОБА_10 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,3487 га, що знаходиться в адміністративних межах Шельпахівської сільської ради Христинівського району Черкаської області.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 померла.

Спадщину після смерті ОСОБА_10 прийняли ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6

10 листопада 1999 року ОСОБА_9 склала заповіт, яким заповіла все своє майно ОСОБА_11 .

Суд першої інстанції встановив, що позивачами надано копію обкладинки та першої сторінки ощадної книжки Ощадного банку СРСР № НОМЕР_4, видану Шельпахівським відділенням в Христинівці щодо рахунку № НОМЕР_2 вкладника ОСОБА_9 .

За повідомленням АТ «Ощадбанк», - рахунок № НОМЕР_2 був первинним, звичайним, поточним, відкритим в період до 02 січня 1996 року в установах Ощадного банку СРСР і до складу спадщини після смерті ОСОБА_9 не увійшов. Ощадна книжка по цьому рахунку в АТ «Ощадбанк» не передавалась, інформація коли і ким була здійснена видача цієї книжки відсутня у наявному програмному забезпеченні АТ «Ощадбанк». Компенсаційний рахунок № НОМЕР_1 до рахунку № НОМЕР_2 відкрито 21 листопада 1996 року з видачею вкладнику ощадної книжки у ТВБВ №10023/0121 філії - Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк». Цей рахунок увійшов до складу спадщини та закритий 07 серпня 2009 року ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим державним нотаріусом Христинівської державної нотаріальної контори за реєстраційним № 4650 від 26 грудня 2008 року.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Спадщина після смерті ОСОБА_9 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця (стаття 525 ЦК УРСР).

Статтею 548 ЦК УРСР встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Отже, для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій у визначений законом строк.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Посилаючись на фактичний вступ в управління та володіння спадковим майном, позивачі мали надати належні та допустимі докази, які б підтверджували ці обставини.

Відповідно до пункту 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України

від 18 червня 1994 року N 18/5 (тут і далі по тексту в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, як фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про плату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

Відповідач ОСОБА_5 заперечувала проти позовних вимог, у тому числі в частині встановлення факту прийняття позивачами спадщини після смерті ОСОБА_9 .

Суд першої інстанції врахував інформацію викладену в листі АТ «Ощадбанк» від 07 липня 2020 року та правильно звернув увагу, що позивачі надали лише копію обкладинки та першої сторінки ощадної книжки, які не містять відомостей про зараховані та виплачені кошти.

Крім того, додані до позову копії обкладинки та першої сторінки ощадної книжки ніким не завірені.

За змістом частин другої, четвертої статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

За таких обставин обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивачами не доведено прийняття спадщини після смерті

ОСОБА_9 шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном.

Встановивши, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_9 у межах встановленого законом шестимісячного строку до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звертались та належних доказів фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном

не надали, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Висновки судів у розглядуваній справі узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 18 березня 2020 року у

справі № 2-612/2008 (провадження № 61-37344св18), на яку посилались заявники в касаційній скарзі.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Надані позивачами касаційному суду нові докази, не можуть бути враховані Верховним Судом, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції встановлені статтею 400 ЦПК України.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Устименко проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нелюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції тривав понад два роки та позивачі мали достатньо часу для надання належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про необхідність скасування оскаржених судових рішень з підстав порушення права ОСОБА_11 , правонаступником якої є

ОСОБА_13 , підлягають відхиленню з наступних підстав.

Так, за змістом частини першої статті 352 ЦПК України особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

ОСОБА_13 рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 18 вересня 2020 року в апеляційному порядку не оскаржувала, а відомостей про те, що позивачі мають повноваження представляти в суді інтереси ОСОБА_13 матеріали справи не містять.

Незалучення до участі у справі нотаріусів та сільської ради на правильність висновків судів попередніх інстанцій про відмову в позові з підстав недоведеності позовних вимог не впливають.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі чи прийняття нових доказів, що відповідно до приписів

статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків районного та апеляційного судів не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 18 вересня

2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 18 грудня

2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович