Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 706/332/19

провадження № 61-22787св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сердюка В. В., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Головне управління Національної поліції в Черкаській області, прокуратура Черкаської області, Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Христинівського районного суду Черкаської області від 17 вересня 2019 року у складі судді

Олійника М. Ф. та постанову Черкаського апеляційного суду від 03 грудня 2019 рокуу складі колегії суддів: Фетісова Т. Л., Гончар Н. І., Сіренко Ю. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому просили стягнути на їх користь солідарно з Головного управління Національної поліції в Черкаській області, прокуратури Черкаської області, Державної казначейської служби України майнову шкоду в розмірі 18 650,00 грн та відшкодування моральної шкоди в розмірі 146 040,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що при виготовленні технічних паспортів на домоволодіння на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 працівниками Христинівського відділу Комунального підприємства «ЧООБТІ» (далі - КП «ЧООБТІ») стягнуто плату в більшому розмірі, ніж передбачено, неправильно визначено вартість нерухомості, у зв`язку з чим вони звернулися до правоохоронних органів, однак Управлінням державної служби боротьби з економічною злочинністю Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (далі - УДСБЕЗ УМВС України в Черкаській області) в порушенні кримінальної справи відмовлено.

У подальшому вони подали заяву до прокуратури, однак прокурор Христинівського району у відповіді зазначив про проведення перевірки за вказаним фактом та про розташування КП «ЧООБТІ» за межами його повноважень.

Вони звернулись до прокуратури Черкаської області зі скаргою на вказані дії прокурора Христинівського району про відмову в розгляді заяви про злочини.

16 січня 2009 року винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, яка оскаржена в судовому порядку та залишена без змін. У подальшому постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 грудня 2012 року у справі

№ 2314/5999/12 їх скаргу задоволено та зобов`язано орган слідства розпочати досудове розслідування за скаргою від 04 червня 2009 року в порядку статті 214 КПК України.

СВ Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області у грудні 2012 року розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні

№ 1201225026000084, в якому органами слідства виносилося багато постанов про закриття провадження, які скасовуються судами.

Враховуючи, що спір триває протягом 11 років, позивачі просили суд стягнути з відповідачів солідарно майнову шкоду, а саме: оплата поїздок до суду, міліції, поліції, прокуратури, поштових відділень, поштові послуги, виготовлення копій документів, оплата послуг юристів, судові витрати, яка за десять років становить 18 650,00 грн, а також відшкодування заподіяної їм моральної шкоди, яка за десять років становить 146 040,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 17 вересня

2019 року, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від

03 грудня 2019 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, прокуратури Черкаської області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, в частині позовних вимог про відшкодування майнової шкоди.

Судові рішення мотивовано тим, що питання про відшкодування процесуальних витрат та відшкодування моральної шкоди у кримінальному процесі, понесених позивачами і які вони зазначили у позові як майнова шкода, може бути вирішене судом у вироку суду або ухвалі у кримінальному процесі. Отже, відповідні позовні вимоги не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Христинівського районного суду Черкаської області від

17 вересня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 03 грудня

2019 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки в частині позовних вимог про відшкодування майнової шкоди суди зобов`язані виділити справу в окреме провадження. Зазначали про те, що суд апеляційної інстанції вказуючи, що майнова шкода це - процесуальні витрати і їх відшкодовує суд під час ухвалення вироку або ухвали відповідно до статей 124 125 126 КПК України, однак суд не визначив, який строк відведено для досудового розслідування, який становить 1 рік, оскільки їх досудове розслідування триває вже більше 11 років. Також вказували, що в матеріалах справи містяться достатньо доказів (копії постанов, ухвал, білетів, квитанцій, доказів майнової шкоди, яку понесли позивачі під час пошуків судового захисту) для задоволення позовних вимог. Крім того, заявники посилаються на висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року.

У лютому 2020 року до Верховного Суду надійшли пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на відзив прокуратури Черкаської області, в якому заявники просять скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд.

Доводи інших учасників справи

У лютому 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив прокуратури Черкаської області на касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому зазначено, що питання про відшкодування процесуальних витрат у кримінальному процесі, понесених позивачами, які вони зазначили у позові як майнову шкоду, може бути вирішено судом у вироку суду або ухвалі у кримінальному процесі, та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. У касаційній скарзі заявниками не наведено доводів щодо порушення судами норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, тому касаційна скарга є безпідставною, а оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Христинівського районного суду Черкаської області.

За ціною позову, обчисленою відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, справа є малозначною, проте Верховний Суд виходив із того, що у скарзі порушено питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, тому відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, є підстави для відкриття касаційного провадження.

У січні 2020 року справу № 706/332/19 передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами з позовної заяви встановлено, щоСВ Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області у грудні 2012 року розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні № 1201225026000084 на підставі постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 грудня 2012 року у справі

№ 2314/5999/12, якою скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено, визнано протиправною бездіяльність прокуратури Черкаської області щодо неналежного розгляду скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 04 червня 2009 року в порядку норм, передбачених кримінально-процесуальним кодексом на час звернення, та зобов`язано прокуратуру Черкаської області розглянути скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 04 червня 2009 року в порядку Розділу ІІІ «Досудове розслідування» КПК України в редакції від 13 квітня 2012 року.

В ході досудового розслідування встановлено, що 10 червня 2009 року до прокуратури Черкаської області надійшла скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на дії прокурора Христинівського району Резніка В. А. про відмову в розгляді заяви про злочини працівників Христинівського відділення КП «ЧООБТІ», передбачених статтями 185 225 364 366 367 КК України.

У зверненні зазначено, що при виготовленні технічних паспортів на домоволодіння на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 працівниками Христинівського відділку КП «ЧООБТІ» стягнуто плату в більшому розмірі, ніж передбачено, помилково визначено вартість житлових будинків. Із вказаного приводу скаржники звернулися до правоохоронних органів, а УДСБЕЗ УМВС України в Черкаській області в порушенні кримінальної справи відмовлено. 25 травня 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повторно подали заяву до прокуратури, проте прокурором Христинівського району у відповіді зазначено про проведення перевірки за вказаним фактом та зауважено про розташування КП «ЧООБТІ» за межами його повноважень. Зважаючи на це, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили прокурора Черкаської області призначити розслідування компетентним органам та поновити їх порушені права.

За фактом зловживання службовими особами КП «ЧООБТІ» своїми повноваженнями при виготовленні технічних паспортів на вказані житлові будинки УДСБЕЗ УМВС України в Черкаській області Бойком Р. В. 16 січня 2009 року в порядку статті 97 КПК України 1960 року винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі пункту 2 частини першої статті 6 КПК України 1960 року у зв`язку з відсутністю в діях директора КП «ЧООБТІ» ОСОБА_3 ознак складу злочину.

Прийняте рішення оскаржено ОСОБА_1 в судовому порядку. Постановою Придніпровського районного суду від 21 квітня 2009 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 04 червня 2009 року, постанова слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи залишена без змін, а скарга без задоволення.

21 липня 2017 року до кримінального провадження № 12012250260000084 приєднано кримінальне провадження № 12017250260000199 від 14 квітня 2017 року за частиною першою статті 190 КК України за заявою ОСОБА_2 щодо відмови у видачі їй працівниками БТІ технічного паспорта на будинок.

Слідчими СВ Христинівського відділення поліції неодноразово виносились постанови про закриття вказаного кримінального провадження, однак судами вони скасовувались. На час розгляду справи досудове розслідування у кримінальному провадженні триває.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року

№ 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У відповідності до статті 60 КПК України заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим. Заявник має право: отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію; подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи; отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.

За статтею 118 КПК України до процесуальних витрат належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати, пов`язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрати, пов`язані із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрати, пов`язані із зберіганням і пересиланням речей і документів.

Відповідно до статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

У частині першій статті 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою. Ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, зокрема, про те, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі (пункт 13 частини першої статті 368 КПК України).

Питання про розподіл процесуальних витрат за результатами судового розгляду у кримінальному провадженні вирішується, у тій справі, в якій вони були понесені, за правилами КПК України. Якщо ж це питання суд не вирішив, сторона кримінального провадження має можливість оскаржити в цій частині ухвалене у справі судове рішення в апеляційному та касаційному порядку. А тому такі витрати не можуть бути стягнуті з обвинуваченого за позовом, поданим за правилами цивільного судочинства.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 15 січня

2020 року у справі № 757/3087/15-ц (провадження № 61-21427св18), підстав відступати від якого колегія суддів не вбачає.

Звертаючись до суду з позовом позивачі просили відшкодувати їм майнову шкоду завдану відповідачами у розмірі 18 650,00 грн, яка складалась з оплати поїздок до суду, міліції, поліції, прокуратури, поштових відділень; оплати поштових послуг, виготовлення копій документів та оплати послуг юристів, які вони понесли за десять років розгляду їх заяв про вчинення злочину.

Тобто позивачі звертаючись до суду з цивільним позовом про відшкодування майнової шкоди мають намір стягнути з відповідачів витрати, які вони понесли під час розгляду їх заяв про вчинення злочину та які, відповідно до вимог статті 118 КПК України є процесуальними витратами у кримінальному провадженні.

Разом з тим з урахуванням аналізу вказаних норм законодавства, процесуальні питання, пов`язані з компенсацією процесуальних витрат у кримінальному провадженні, вирішуються у тій справі (провадженні), у якій вони були понесені, в порядку, передбаченому КПК України, що виключає можливість їх розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши, що питання про відшкодування процесуальних витрат у кримінальному процесі, понесених позивачами, які останні зазначили у позові як матеріальна шкода, дійшли правильного висновку про закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог, оскільки такі питання відповідно до норм вищевказаного законодавства мають бути вирішені судом у вироку суду або ухвалі у кримінальному процесі, а не в порядку цивільного судочинства.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що судами не було належним чином з`ясовано всіх обставин справи не заслуговують на увагу, оскільки вони спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень.

Також не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що судами обох інстанцій неправильно було застосовано норми матеріального та процесуального права, оскільки вказані доводи зводяться до власного тлумачення заявниками норм законодавства.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції в незміненій після апеляційного перегляду частині та суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідностіпереоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Щодо вирішення заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

У лютому 2020 року до Верховного Суду надійшли заяви ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , в яких просять передати дану справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до частин третьої-п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

У наданих заявах не наведено підстав, передбачених частинами третьою-п`ятою статті 403 ЦПК України, для передачі справи на розгляд Великої Палати, тому дані заяви не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 400, 403, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, прокуратури Черкаської області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Христинівського районного суду Черкаської області від 17 вересня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді А. А. Калараш

Є. В. Петров

В. В. Сердюк

С. П. Штелик