П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 707/1372/21

провадження № 61-11192св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р.А.

учасники справи:

позивач - заступник керівника Черкаської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, Державна екологічна інспекція Центрального округу, Гардубей Ірина Миколаївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника - адвоката Євтушенка Миколи Павловича на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 19 липня 2022 року, ухвалене у складі судді Миколаєнко Т. А., та постанову Черкаського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Вініченка Б. Б., Новікова О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року заступник керівника Черкаської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області (далі - прокурор), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права приватної власності та усунення перешкод шляхом зобов`язання повернути земельну ділянку водного фонду площею 0,7 га.

Позовну заяву мотивував тим, що наказом Головного управління Держземагентства у Черкаській області (далі - ГУ Держземагентства у Черкаській області) від 22 серпня 2014 року № 23-2878/14-14-СГ ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності у приватну власність, розташованої в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту, площею 1,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

20 квітня 2015 року управлінням Держземагентства у Черкаському районі Черкаської області погоджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 7124981500:01:001:2205, площею 1,000 га, розташованої в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту.

Листом ГУ Держземагентства у Черкаській області від 15 вересня 2015 року № 2634/0/300-15 ОСОБА_2 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою про відведення у приватну власність вказаної земельної ділянки у зв`язку із тим, що земельна ділянка за кадастровим номером 7124981500:01:001:2205, площею 1,0000 га, розташована в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту, на підставі розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 21 жовтня 2011 року № 284 відноситься до земель загального користування, які перебувають у віданні сільських, селищних, міських рад (Будищенської сільської ради), що унеможливлювало, на думку ГУ Держземагентства у Черкаській області, відведення цієї земельної ділянки у приватну власність.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернулася до суду.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 26 червня 2016 року у справі № 823/247/16, яка набрала законної сили 21 липня 2016 року, адміністративний позов ОСОБА_2 до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії та рішення ГУ Держгеокадастру у Черкаській області щодо відмови у затвердженні проекту відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області площею 1,0000 га, кадастровий номер 7124981500:01:001:2205, та зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Черкаській області розглянути заяву ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у приватну власність.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 20 вересня 2016 року № 23-9309/14-16-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» у приватну власність ОСОБА_2 передано земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 7124981500:01:001:2205, загальною площею 1,0000 га, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту.

Розпорядженням першого заступника голови Черкаської районної державної адміністрації від 21 жовтня 2011 року № 284 переведено земельну ділянку площею 7,0 га із земель загального користування (штучні водосховища) до земель загального користування (сіножаті) в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту; затверджено акт обстеження земельної ділянки загальною площею 7,0 га, яка відносилась до земель загального користування (штучні водосховища) в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту.

Позивач вказував, що в акті обстеження земельної ділянки площею 7,0 га, за рахунок якої надалі сформована спірна земельна ділянка за кадастровим номером 7124981500:01:001:2205, загальною площею 1,0000 га, наявне зауваження начальника Черкаського регіонального управління водних ресурсів щодо необхідності збереження прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища, згідно зі статтею 88 ВК України, без зміни цільового призначення фактичних земель водного фонду та під водою.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 22 липня 2020 року у справі № 707/2051/19 задоволено позовну заяву керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Державної екологічної інспекції Центрального округу, до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ТОВ «Лоза-17», приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька Е .А. про визнання протиправним та скасування наказу, витребування земельної ділянки у кінцевого набувача.

Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 20 вересня 2016 року № 23-9309/14-16-СГ, яким відведено у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 7124981500:01:001:2205, загальною площею 1,0000 га, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради, Черкаського району, за межами населеного пункту.

Витребувано у ОСОБА_1 на користь держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 7124981500:01:001:2205, загальною площею 1,0000 га, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту.

У той же час, на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, розробленої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , земельну ділянку за кадастровим номером 7124981500:01:001:2205, загальною площею 1,0000 га, поділено на дві новостворені земельні ділянки за кадастровими номерами: 7124981500:01:001:2548, загальною площею 0,3 га та 7124981500:01:001:2549, загальною площею 0,7 га.

На підставі вказаної землевпорядної документації, рішенням державного реєстратора Сафроненка В. А. № 53356489 від 29 липня 2020 року здійснено реєстрацію поділу земельних ділянок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішенням державного реєстратора Сафроненка В. А. № 53356229 від 29 липня 2020 року зареєстровано за ОСОБА_1 речове право на земельну ділянку за кадастровим номером 7124981500:01:001:2549, загальною площею 0,7 га, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та внесено відомості про відповідне право власності.

Прокурор вказував, що спірна земельна ділянка має у своєму складі землі водного фонду - прибережну захисну смугу Кременчуцького водосховища, що встановлено Черкаським апеляційним судом, і рішення про її передачу вже скасовано, а відповідач намагається ухилитися від виконання рішення.

У зв`язку з вищевикладеним прокурор просив суд:

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124981500:01:001:2549, загальною площею 0,7 га, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту, з одночасним припиненням речового права на неї;

- усунути ОСОБА_1 перешкоди територіальній громаді с. Будище на користування та розпорядження земельною ділянкою за кадастровим номером 7124981500:01:001:2549, загальною площею 0,7 га, яка розташована в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту, шляхом зобов`язання її повернення територіальній громаді с. Будище, в особі Будищенської сільської ради;

- стягнути з відповідача на користь Черкаської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 4 540,00 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 19 липня 2022 року позов заступника керівника Черкаської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області задоволено.

Скасовано державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124981500:01:001:2549, загальною площею 0,7 га, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту, з одночасним припиненням речового права на неї.

Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди територіальній громаді с. Будище Черкаського району Черкаської області у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за кадастровим номером 7124981500:01:001:2549, загальною площею 0,7 га, яка розташована в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту, шляхом зобов`язання її повернення територіальній громаді с. Будище Черкаського району Черкаської області в особі Будищенської сільської ради.

У стягненні із ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури понесених судових витрат з оплати судового збору у сумі 4 540,00 грн відмовлено.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 19 липня 2022 року залишено без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишив за особою, яка її подавала.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що спірна земельна ділянка містить у своєму складі прибережну захисну смугу Кременчуцького водосховища та входить до складу земельної ділянки, виділення якої було визнано незаконним, а вказані обставини не спростовано відповідачем у встановленому законом порядку, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили

Суд першої інстанції дійшов висновку, що згідно з даними Публічної кадастрової карти України земельна ділянка повністю перебуває у межах об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення ландшафтного заказника «Рогозинські острови», тому відповідно до статті 83 ЗК України не могла передаватися у приватну власність.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 і його представник адвокат Євтушенкo М. П. подали до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 19 липня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року, у якій просять скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 153/1334/16-ц (провадження № 61-16362св18).

Вказує, що відсутні об`єктивні підстави вважати, що відповідач набув у власність земельну ділянку у недобросовісний спосіб, однак на разі сам змушений шукати спосіб компенсації своїх витрат, що є неприйнятним та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.

Прокурор не довів, а судами не встановлено, у чому полягає інтерес суспільства та чи дотримано принцип «справедливого балансу».

Суди попередніх інстанцій надали неправильну оцінку зібраним доказам, внаслідок чого ухвалили помилкове рішення про задоволення позову, необґрунтовано та безпідставно взяли до уваги як преюдиційні судові рішення, які стосуються іншої земельної ділянки з іншими межами, іншим розміром та з іншою відстанню.

Вважає, що суди помилково взяли до уваги постанову Черкаського апеляційного суду від 22 липня 2020 року у справі №707/2051/19 в якій встановлено, що земельна ділянка (частиною якої є земельна ділянка спір щодо якої є предметом касаційного перегляду) відноситься до земель водного фонду, оскільки не врахували, що без спеціальних знань та без проведення земельно-технічної експертизи не може бути беззаперечним фактом належності спірної земельної ділянки до водного фонду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), постановах Верховного Суду, від 01 грудня 2020 року у справі № 916/1935/19, від 10 листопада 2021 року у справі № 686/17224/18, (провадження № 61-4865св21), від 19 січня 2022 року у справі № 707/1933/20 (провадження № 61-11304св21).

Вказує, що цільове призначення спірної земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, а висновок суду апеляційної інстанції про те, що ця земельна ділянка є земельною ділянкою водного фонду є необґрунтованим, незаконним та таким, що не відповідає матеріалам справи.

Посилаючись на порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, заявники вказували, що:

- суд апеляційної інстанції ухвалою від 06 жовтня 2022 року, на підставі частини четвертої статті 183 ЦПК України повернув представнику відповідача клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи, оскільки це клопотання не направлено іншим учасникам судового провадження до початку розгляду апеляційної скарги, що є обов`язковим. Вказана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права;

- оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не підписана суддею Новіковим О. М., який входить до складу колегії, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення;

- суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, тому не довів факт належності спірної земельної ділянки до земельних ділянок водного фонду.

Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду у встановлений строк не надходили.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

21 листопада 2022 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: ОСОБА_4 (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В. відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із Черкаського районного суду Черкаської області.

У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 серпня 2023 року, у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_4 , визначено суддів, які входять до складу суду: Шипович В. В. (суддя-доповідач), Синельников Є. В., Осіян О. М.

17 серпня 2023 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з протоколом автоматизованого визначення складу суддів, визначено суддів, які входять до складу суду: Шипович В. В. (суддя-доповідач), Синельников Є. В., Осіян О. М., Білоконь О. В., Сакара Н. Ю.

30 серпня 2023 року ухвалою Верховного Суду задоволено заяви суддів Верховного Суду Шиповича В. В., Синельникова Є. В., Осіяна О. М., Білоконь О. В., Сакари Н. Ю. про самовідвід.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 вересня 2023 року, визначено суддів, які входять до складу суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Крат В. І., Луспеник Д. Д., Лідовець Р. А., Гулько Б. І.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 жовтня 2023 року, в зв`язку із перебуванням у відпустці судді Крата В. І., визначено суддів, які входять до складу суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулейков І. Ю., Луспеник Д. Д., Лідовець Р. А., Гулько Б. І.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Із копії акта обстеження земельної ділянки площею 7,0 га із земель загального користування (штучне водосховище) в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту від 30 вересня 2011 року, встановлено, що комісія, на підставі дозволу Черкаської районної державної адміністрації від 30 вересня 2011 року № 557/01-19, провела обстеження вказаної земельної ділянки та вважала за доцільне перевести її до земель загального користування (сіножаті) із земель загального користування (штучні водосховища).

Цей акт погоджено начальником Черкаського регіонального управління водних ресурсів за умови збереження прибережної захисної смуги відповідно до вимог статті 88 ВК України, без зміни цільового призначення фактичних земель водного фонду (під водою).

Розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області від 21 жовтня 2011 року № 284 «Про затвердження акта обстеження земельної ділянки» затверджено акт обстеження земельної ділянки площею 7,0 га із земель загального користування (штучне водосховище) в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту від 30 вересня 2011 року.

Наказом Головного управління Держземагентства у Черкаській області від 22 серпня 2014 року № 23-2878/14-14-СГ ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності у власність, розташованої в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту, орієнтовною площею 1,000 га та цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

На виконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року про зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Черкаській області розглянути заяву ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, 20 вересня 2016 року ГУ Держгеокадастру у Черкаській області винесено наказ № 23-9309/14-16-СГ, яким надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 1,0000 га за кадастровим номером 7124981500:01:001:2205 із земель сільськогосподарського призначення державної власності, без зміни цільового призначення, для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02 червня 2021 року № 259446295, на підставі договору купівлі-продажу від 04 травня 2017 року №4122, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е. А., речове право на земельну ділянку за кадастровим номером 7124981500:01:001:2205, загальною площею 1,0000 га, що розташована в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту, перейшло до ОСОБА_1 , який на цей час є власником вказаної земельної ділянки.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 22 липня 2020 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 14 липня 2021 року, визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 20 вересня 2016 року № 23-9309/14-16-СГ, яким відведено у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 7124981500:01:001:2205, загальною площею 1,0000 га, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради; витребувано у ОСОБА_1 на користь держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 7124981500:01:001:2205, загальною площею 1,0000 га, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради за межами населеного пункту (справа№ 707/2051/19 (провадження № 61-12651св20)).

Судовим рішенням встановлено:

- належність спірної земельної ділянки до прибережної захисної смуги, оскільки вона частково, площею 0,7404 га, входить до нормативно визначеної законодавством 100-метрової зони прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища, а відстань від урізу води до меж земельної ділянки складає 49,31 м;

- проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, яка відноситься до прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища та належить до водного фонду, не був погоджений у встановленому законом порядку, що підтверджується листами Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації від 04 липня 2019 року та Державного агентства водних ресурсів України від 19 квітня 2019 року.

На підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, розробленої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (замовник - ОСОБА_1 , договір від 23 липня 2020 року № 95), земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 7124981500:01:001:2205, загальною площею 1,0000 га, поділено на дві нові ділянки за кадастровими номерами 7124981500:01:001:2548, загальною площею 0,3 га, та 7124981500:01:001:2549, загальною площею 0,7 га.

Рішенням державного реєстратора Сафроненка В. А. № 53356489 від 29 липня 2020 року здійснено реєстрацію поділу земельних ділянок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішенням державного реєстратора Сафроненка В. А. від 29 липня 2020 року № 53356229 зареєстровано за ОСОБА_1 речове право на земельну ділянку за кадастровим номером 7124981500:01:001:2549, загальною площею 0,7 га, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та внесено дані про відповідне право власності.

Згідно з даними Публічної кадастрової карти України земельна ділянка за кадастровим номером 7124981500:01:001:2549, загальною площею 0,7 га, повністю перебуває у межах об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення - ландшафтного заказника «Рогозинські острови».

08 червня 2021 року Черкаська обласна державна адміністрація повідомила Черкаську окружну прокуратуру, що у зв`язку із тим, що земельні ділянки за кадастровими номерами 7124981500:01:001:2548, загальною площею 0,3 га, та 7124981500:01:001:2549, загальною площею 0,7 га, розташовані в адміністративних межах Будищенської сільської ради за межами населеного пункту, з 27 травня 2021 року, тобто з дня набрання чинності Законом України від 28 квітня 2021 року № 1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», вважаються земельними ділянками комунальної власності, а тому інтереси держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації не порушено.

11 червня 2021 року Будищенська сільська рада скерувала до Черкаської окружної прокуратури лист за № 02-75/2440, у якому вказала, що не буде вживати заходи представницького характеру в частині пред`явлення позовної заяви до ОСОБА_1 щодо усунення перешкод у користуванні земельними ділянками за кадастровими номерами: 7124981500:01:001:2548, загальною площею 0,3 га, та 7124981500:01:001:2549, загальною площею 0,7 га.

17 червня 2021 року Черкаська окружна прокуратура направила на адресу Будищенської сільської ради листа, у якому проінформувала про те, що має намір звернутися з цим позовом до суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 411, пунктами 3 та 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 та адвоката Євтушенка М. П. не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про охорону земель» об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Статями 19 20 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема на землі водного фонду. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до статті 21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України (тут і надалі - в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанцій) передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів; береговими смугами водних шляхів; штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації об`єктів водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відповідно до статті 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Згідно з пунктом «ґ» частини третьої статті 83 ЗК України землі водного фонду, що належать до земель комунальної власності, взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статі 59 ЗК України.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (частина друга статті 59 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом (частина четверта статті 59 ЗК України).

Отже, за змістом зазначених норм права землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Згідно з пунктом «в» частини четвертої статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва) (стаття 44 ЗК України).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі статті 82 ЦПК України встановив належність земельної ділянки за кадастровим номером 7124981500:01:001:2205, загальною площею 1,0000 га, розташованої в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту, до прибережної захисної смуги, оскільки вона частково, площею 0,7404 га, входить до нормативно визначеної законодавством 100-метрової зони прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища, а відстань від урізу води до меж земельної ділянки складає 49,31 м. При цьому проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, яка відноситься до прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища та належить до водного фонду, не був погоджений у встановлено законом порядку.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми права, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що спірна земельна ділянка за кадастровим номером 7124981500:01:001:2549, загальною площею 0,7 га, містить у своєму складі прибережну захисну смугу Кременчуцького водосховища та входила до складу земельної ділянки, виділення якої було визнано незаконним.

Крім того, встановивши, що відповідно до відомостей Публічної кадастрової карти України, земельна ділянка за кадастровим номером 7124981500:01:001:2549, загальною площею 0,7 га, повністю перебуває у межах об`єкту природно-заповідного фонду місцевого значення ландшафтного заказника «Рогозинські острови», суди дійшли правильного висновку, що згідно з вимогами частини четвертої статті 83 ЗК України, ця земельна ділянка не могла передаватись у приватну власність.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для витребування земельної ділянки.

Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (абзац п`ятий пункту 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18)).

Крім того, заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18)).

При цьому колегія суддів враховує здійснену судами попередніх інстанцій оцінку дотримання принципів правомірного втручання у право мирного володіння спірною земельною ділянкою, зокрема легітимну мету такого втручання та пропорційність цій меті повернення ділянки законному володільцеві.

Щодо доводів касаційної скарги про застосування пункту 3 частини першої статті 411 ЦПК України

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги щодо обов`язкового застосування пункту 3 частини першої статті 411 ЦПК України, заявники стверджували, що постанова та ухвала Черкаського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року у цій справі не підписані суддею Новіковим О. М., який входив до складу колегії станом на 13 жовтня 2022 року. На підтвердження чого заявники долучили до касаційної скарги фотокопію ухвали суду апеляційної інстанції від 06 жовтня 2022 року, виготовлену власними технічними засобами.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо судове рішення не підписане будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені у судовому рішенні.

Матеріалами справи не підтверджено доводи касаційної скарги у цій частині (том 2, а.с. 211-229), оскільки процесуальні документи суду апеляційної інстанції: постанова від 06 жовтня 2022 року (резолютивна частина та повний текст), ухвала від 06 жовтня 2022 року (резолютивна частина та повний текст) містять підписи всього складу колегії суддів: Нерушак Л. В., Вініченка Б. Б., Новікова О. М.

Отже, доводи касаційної скарги, які є підставою для обов`язкового скасування судового рішення, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Щодо доводів касаційної скарги про застосування пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України

Крім того, одним із доводів касаційної скарги заявники зазначали порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме: залишення без розгляду та повернення клопотання представника відповідача - адвоката Євтушенка М. П. про призначення судової земельно-технічної експертизи.

Встановлено, що 06 жовтня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Євтушенко М. П. до початку розгляду апеляційної скарги по суті подав клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року повернуто представнику ОСОБА_1 - адвокату Євтушенку М. П. клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи у справі за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права приватної власності та усунення перешкод шляхом зобов`язання повернути земельну ділянку водного фонду без розгляду.

Суд апеляційної інстанції з поданого клопотання та додатків до нього встановив, що представник ОСОБА_1 - адвокат Євтушенко М. П., у порушення вимог статті 183 ЦПК України, не надав суду доказів, що клопотання про призначення експертизи, подане ним 06 жовтня 2022 року до суду до початку розгляду апеляційної скарги, було надіслано іншим учасникам судового провадження, що є обов`язковим.

Тому, пославшись на положення частини четвертої статті 183 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що письмову заяву (клопотання) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, застосував положення частини четвертої статті 183 ЦПК України та повернув клопотання заявнику без розгляду.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Статтею 182 ЦПК України визначено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено, - він встановлюється судом (частина третя статті 182 ЦПК України).

У частині першій статті 183 ЦПК України законодавець виклав загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення.

Згідно з частиною другою статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (частина четверта статті 183 ЦПК України).

З аналізу вказаних норм права вбачається, що законодавець роз`яснив учасникам справи, яким чином вони можуть викласти свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо процесуальних питань під час судової розгляду цивільної справи.

При цьому виклав вимоги до форми та змісту таких заяв (клопотань, заперечень), які учасник справи має сформулювати письмово та подати до суду під час розгляду судової справи у позовному провадженні.

Таким чином, на всіх стадіях судового розгляду, зокрема, відкриття провадження, підготовче провадження, розгляд справи по суті, прийняття рішення по суті, виконання судового рішення, учасники справи мають право подати до суду заяви з процесуальних питань (статті 182 183 ЦПК України).

Завершальною стадією судового провадження у цивільних справах є виконання судового рішення (рішення, ухвала, постанова). Вона починається з моменту набрання судовим рішенням законної сили і містить у собі ряд процесуальних дій та рішень, що забезпечують реалізацію цього акта правосуддя.

На стадії виконання судових рішень здійснюється реалізація тих судових рішень, які набрали законної сили, а також вирішуються судом питання, що виникають при зверненні судового рішення до виконання та безпосередньому їх виконанні, здійснюється нагляд і контроль за їх виконанням.

Отже, умовно стадію виконання судових рішень можна поділити на три етапи:

- набрання судовим рішенням законної сили (стаття 273 ЦПК України);

- звернення судового рішення до виконання (стаття 431 ЦПК України);

- вирішення питань, які виникають під час виконання судового рішення (розділі VІІ. Судовий контроль ЦПК України).

Таким чином, законодавець зобов`язав учасника справи у разі звернення до суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій із заявою, скаргою, клопотанням чи запереченням на стадії виконання судового рішення надати суду докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження) (абзац другий частини другої статті 183 ЦПК України).

У цій справі клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи подано представником ОСОБА_1 - адвокатом Євтушенком М. П. 06 жовтня 2022 року, тобто до початку розгляду апеляційної скарги по суті, про що суд апеляційної інстанції вказав в ухвалі від 06 жовтня 2022 року.

З урахуванням того, що вимоги абзацу другого частини другої статті 183 ЦПК України учасник справи має виконувати лише на стадії виконання судового рішення, помилковими є висновки суду апеляційної інстанції про повернення без розгляду клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Євтушенка М. П. про призначення судової земельно-технічної експертизи, поданого до початку розгляду апеляційної скарги по суті, з тих підстав, що суду апеляційної інстанції не надано доказу надіслання такого клопотання іншим учасникам справи.

Отже, доводи касаційної скарги у цій частині знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що не всі процесуальні порушення є підставою для скасування і направлення справи на новий розгляд, ураховуючи, що суд першої інстанції правильно вирішив спір (пункт 139 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22), пункт 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21).

Щодо посилання заявників на недоведеність обставин перебування (накладення) спірної земельної ділянки в межах водного фонду та необхідність врахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), постановах Верховного Суду, від 01 грудня 2020 року у справі № 916/1935/19, від 10 листопада 2021 року у справі № 686/17224/18, (провадження № 61-4865св21), від 19 січня 2022 року у справі № 707/1933/20 (провадження № 61-11304св21), колегія суддів зазначає таке.

За обставин набрання законної сили судовим рішенням у справі № 707/2051/19, яким витребувано у ОСОБА_1 на користь держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 7124981500:01:001:2205, загальною площею 1,0000 га, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради, частиною якої є земельна ділянка з кадастровим номером 7124981500:01:001:2549 загальною площею 0,7 га, та яке має преюдиційне значення у цій справі відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України, посилання заявника на врахування вказаних правових висновків, які стосуються підходів у вирішенні питання щодо встановлення накладення земельних ділянок (необхідності спеціальних знань), є необґрунтованими.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з якими погодився суд апеляційної інстанції, по суті вирішення спору. Судами попередніх інстанцій правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Таким чином, розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника - адвоката Євтушенка Миколи Павловича залишити без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 19 липня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець