№ 707/3085/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

23 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 707/3085/21

провадження № 61-12353св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Вініченка Б. Б., Нерушак Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

В обґрунтування позовної заяви зазначив, що 21 грудня 2018 року сталася ДТП за участю ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Skoda Super B», державний номерний знак НОМЕР_1 , та позивача, який керував автомобілем «Citroen Berlingo 1.9 D», державний номерний знак НОМЕР_2 . Постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 12 грудня 2019 року у справі № 707/2645/19 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). В результаті ДТП автомобіль «Skoda Super B», державний номерний знак НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження. Відповідно до висновку № 320 автотоварознавчого дослідження від 08 липня 2019 року вартість майнової шкоди, яка спричинена власнику автомобіля «Citroen Berlingo 1.9 D», державний номерний знак НОМЕР_2 , під час ДТП із автомобілем «Skoda Superb» 6U00288, складає 103 241,00 грн. Ринкова (залишкова) вартість автомобіля Citroen Berlingo 1.9 D, державний номерний знак НОМЕР_2 , в пошкодженому після ДТП 21 грудня 2018 року стані після зіткнення із автомобілем «Skoda Superb» 6U00288 складає 12 190,00 грн. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу ОСОБА_2 була застрахована відповідно до полісу № АК9684764 у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі - ПАТ «СК «ПЗУ Україна»). Позивач з метою отримання відшкодування завданих, внаслідок ДТП, збитків транспортному засобу «Citroen Berlingo 1.9 D», державний номерний знак НОМЕР_2 , звернувся до ПАТ «СК «ПЗУ Україна», однак йому було відмовлено. З огляду на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь відшкодування майнової шкоди, що заподіяна внаслідок ДТП, у розмірі 91 051,00 грн.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 16 травня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не є власником автомобіля «Citroen Berlingo 1.9D», державний номерний знак НОМЕР_2 , якому внаслідок ДТП завдано механічних пошкоджень, оскільки власником цього транспортного засобу є ОСОБА_3 , тому позивач не має права на відшкодування шкоди.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 16 травня 2022 року змінено, шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що позивач не довів факту правомірності володіння майном (автомобілем «Citroen Berlingo 1.9D», державний номерний знак НОМЕР_2 ), оскільки в матеріалах справи відсутнє посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а тому дійшов висновку про те, що позивач не навів законних підстав на володіння цим майном, у зв`язку із чим не має право на відшкодування шкоди.

Не погоджуючись із рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 16 травня 2022 року, ОСОБА_3 , який не брав участі у розгляді справи, 05 жовтня 2022 року подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати таке судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити відповідно до викладених у позові вимог.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року ОСОБА_3 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 16 травня 2022 року та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на вказане судове рішення.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 16 травня 2022 року закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 362 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Закриваючи апеляційне провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_3 не надав суду належних та допустимих доказів того, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції вирішувались питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У грудні 2022 року ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Мартьянов В. І., електронною поштою звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 16 травня 2022 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Касаційна скарга, відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема тим, що суди не встановили всіх обставин справи, не дослідили всіх наявних у справі доказів та дійшли передчасного висновку відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 .

Також у касаційній скарзі заявник вказав на те, що суд першої інстанції безпідставно не вирішив питання про залучення його - власника автомобіля «Citroen Berlingo 1.9D», державний номерний знак НОМЕР_2 , до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, оскільки рішення може вплинути на його права та обов`язки щодо однієї зі сторін.

Крім того, у касаційній скарзі заявник послався на те, що він як власник транспортного засобу, що не залучений судом до участі у справі має право користуватись правами передбаченими ЦПК України, в тому числі правом на оскарження судового рішення в апеляційному порядку.

Водночас заявник вказав у касаційній скарзі на те, що суд першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 597/1070/15-ц та від 17 листопада 2021 року у справі № 128/1755/20-ц.

На момент розгляду справи Верховним Судом відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_3 від інших учасників справи не надходило.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 09 грудня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 16 травня 2022 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2022 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 в частині оскарження рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 16 травня 2022 року відмовлено.

В частині оскарження ухвали Черкаського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху іншою ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2022 року, надано строк для усунення недоліків, зокрема для надання доказів сплати судового збору та надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій цієї касаційної скарги з доданими до неї документами.

Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2023 року (після усунення недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року на підставі частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано з Черкаського районного суду Черкаської області матеріали цивільної справи № 707/3085/21; встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У лютому 2023 року матеріали справи № 707/3085/21 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 грудня 2018 року о 16 год 00 хв, на Смілянському шосе м. Черкаси у напрямку м. Сміла Черкаської області, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Skoda Super B», державний номерний знак НОМЕР_1 , не впевнився у безпечності маневру, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення із автомобілем «Citroen Berlingo 1.9 D», державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався у зустрічному напрямку, чим порушив вимоги підпунктів 1.2, 2.36, 10.1, 14.6 Правил дорожнього руху України. Внаслідок ДТП зазначені автомобілі отримали механічні пошкодження, а їх власники зазнали майнової шкоди.

Постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 12 грудня 2019 року у справі № 707/2645/19 визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія автомобіля «Skoda Super B», державний номерний знак НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується копією поліса № АК9684764 у ПАТ «СК «ПЗУ Україна».

25 лютого 2021 року ОСОБА_1 з метою отримання відшкодування збитків, які завдані внаслідок ДТП автомобілю «Citroen Berlingo 1.9 D», державний номерний знак НОМЕР_2 , звернувся до ПАТ «СК «ПЗУ Україна» з повідомленням про ДТП та відповідною заявою.

Відповідно до листа від 12 травня 2021 року № 1628-31, ПАТ «СК «ПЗУ Україна» відмовило ОСОБА_1 у здійснені страхового відшкодування у зв`язку з пропуском строку звернення з відповідною заявою про отримання страхового відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння ДТП.

Згідно з висновком № 320 автотоварознавчого дослідження від 08 липня 2019 року вартість майнової шкоди, з технічної точки зору, який спричинений власнику автомобіля «Citroen Berlingo 1.9 D», НОМЕР_2 під час ДТП 21 грудня 2018 року при первинному зіткненні із автомобілем «Skoda Superb», державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 103 241,00 грн. Ринкова (залишкова) вартість автомобіля «Citroen Berlingo 1.9D», державний номерний знак НОМЕР_2 , в пошкодженому після ДТП 21 грудня 2018 року стані, після зіткнення із автомобілем «Skoda Superb», державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 12 190,00 грн.

Звертаючись до суду із позовною заявою, ОСОБА_1 вказував на те, що відповідачем ОСОБА_2 внаслідок ДТП йому завдана майнова шкода у розмірі 91 051,00 грн, яку просив суд стягнути із відповідача на свою користь.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 16 травня 2022 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції ОСОБА_3 обґрунтував, зокрема тим, що ОСОБА_1 керував автомобілем «Citroen Berlingo 1.9D», державний номерний знак НОМЕР_2 , який на праві власності належить йому, на законних підставах, зокрема на підставі посвідчення водія на право керування транспортним засобом та реєстраційного документа на транспортний засіб. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 фактично повторюють твердження позовної заяви ОСОБА_1 .

Правове обґрунтування

У статті 129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким способом або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22 рішення ЄСПЛ від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України», заява № 23436/03).

Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Ця стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом із тим, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов`язки такої особи.

Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Системний аналіз наведеної норми процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції. Якщо обставини вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Схожий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Постановляючи ухвалу про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 нарішення суду першої інстанції, апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що ОСОБА_3 не надав суду належних та допустимих доказів того, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції вирішувались питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, а тому дійшов обґрунтованого висновку про те, що він не має права на оскарження такого судового рішення в апеляційному порядку.

Аргументи касаційної скарги про те, що заявник як власник транспортного засобу, що не залучений судом до участі у справі, має право користуватись правами, передбаченими ЦПК України, в тому числі правом на оскарження судового рішення в апеляційному порядку є слушними, однак з урахуванням положень частини першої статті 352 ЦПК України на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, особа, не залучена до участі у справі, повинна довести наявність у неї правового зв?язку зі сторонами спору або безпосередньо з судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Як правильно встановив апеляційний суд, ОСОБА_3 в своїй апеляційній скарзі не навів будь-якого обґрунтування того, яке ж право, інтерес або обов`язок порушує оскаржуване рішення суду першої інстанції. Заявник лише зазначив, що він є власником автомобіля Citroen Berlingo 1.9 D, державний номерний знак НОМЕР_2 .

В матеріалах справи є копія довіреності, якою ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_1 розпоряджатися належним йому автомобілем і на період дії цієї довіреності експлуатувати цей автомобіль на території України та за її межами (а. с. 75, 123). Однак, її зміст свідчить про те, що довіреність видана 23 лютого 2021 року, після спливу більше трьох років від дня скоєння ДТП (21 грудня 2018 року).

В прохальній частині апеляційної скарги ОСОБА_3 просить скасувати оскаржуване рішення, ухвалити нове, яким задовольнити позов ОСОБА_1 , тобто просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у розмірі 91 051,00 грн.

Отже, ОСОБА_3 просить ухвалити рішення на користь позивача ОСОБА_1 без наведення обґрунтування, яким чином оскаржуване рішення порушує його права, обов`язки чи законний інтерес.

Доводи касаційної скарги щодо неврахування судами висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 597/1070/15-ц та від 17 листопада 2021 року у справі № 128/1755/20-ц підлягають відхиленню з огляду на таке.

У постанові від 06 червня 2018 року у справі № 597/1070/15-ц за позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП та у постанові від 17 листопада 2021 року у справі № 128/1755/20-ц за позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, і за зустрічним позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди, Верховний Суд дійшов висновку про те, що особа, яка хоч і не є власником, але має законне право володіння майном, має також право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. Враховуючи, що відповідно до статей 386 395 396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

Крім того, Верховний Суд дійшов висновку про те, що незалучення до участі у справі власника транспортного засобу не може бути у цьому випадку підставою для відмови у задоволенні цих вимог, враховуючи, що на момент вчинення ДТП позивач користувався транспортним засобом на законних підставах, що належним чином з`ясовано судом першої інстанції.

Отже, у наведених заявником постановах суду касаційної інстанції викладені висновки по суті спору, і вони не спростовують правильність висновків, викладених в ухвалі апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення суду першої інстанції у цій справі, яка є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції щодо поданої ОСОБА_3 апеляційної скарги, зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що можуть бути підставою для скасування постановленого у справі судового рішення.

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 402 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Черкаського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков А. С. Олійник В. В. Яремко