ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2023 року

м. Київ

Справа № 707/440/22

Провадження № 51 - 2735 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника засудженого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021255330002284 від 12 грудня 2021 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тіньки, Чигиринського району, Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ст. 309 ч. 1 КК України,

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 22 вересня 2022 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 09 березня 2023 року щодо нього.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 22 вересня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 309 ч. 1 КК України до покарання у виді арешту на строк 3 місяці.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та взято його під варту із зали суду.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за залучення експерта у справі на суму 4 118,88 грн.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

ОСОБА_6 , діючи цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх незаконних дій та бажаючи їх настання, маючи умисел на незаконне зберігання психотропної речовини без мети збуту, у невстановлений в ході досудового розслідування час та місці, придбав у невстановлений спосіб психотропні речовини, які зберігав у салоні свого автомобіля за наступних обставин.

12 грудня 2021 року близько 12 години 30 хвилин ОСОБА_6 рухався на власному автомобілі марки «Ауді 80» д.н.з. НОМЕР_1 в адміністративних межах с. Леськи, по автодорозі Р-10, сполученням Чигирин - Черкаси - Канів, де на 97 км, біля повороту на с. Нечаївка, був зупинений працівниками СРПП ВПД № 1 Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області за порушення Правил дорожнього руху України. В ході спілкування з працівниками поліції ОСОБА_6 повідомив, що має в салоні свого автомобіля порошкоподібні речовини, обіг яких обмежено законом. По прибуттю працівників слідчої оперативної групи, в ході огляду місця події в період часу з 14 години 02 хвилин до 14 години 35 хвилин у присутності понятих ОСОБА_6 самостійно відчинив ключем двері свого автомобіля та дістав свій рюкзак, звідки видав працівникам поліції 15 поліетиленових пакетиків з порошкоподібною речовиною, з яких два пакетики з порошкоподібною речовиною, яка відповідно до висновку судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № CE-19/124-21/14688-НЗПРАП від 21.12.2021 містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, загальною масою психотропної речовини амфетаміну (в перерахунку на амфетамін - основу) становить 0, 579 г, та 13 пакетиків з порошкоподібною речовиною, яка відповідно до висновку судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № CE-19/124-21/14685-НЗПРАП від 17.12.2021 містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою психотропної речовини амфетаміну 0,0059 г, 0,0138 г, 0,0067 г, 0,0100 г, 0,0124 г, 0,0092 г, 0,0133 г, 0,0064 г, 0,0098 г, 0,0133 г, 0,0085 г, 0,0077 г, 0,0092 г. відповідно. Після чого ОСОБА_6 підійшов до водійських дверей свого автомобіля, які самостійно відкрив та дістав з-під керма ключницю, з якої видав один пакетик з порошкоподібною речовиною, яка відповідно до висновку судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № CE-19/124-21/14686-НЗПРАП від 16.12.2021, містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою психотропної речовини амфетаміну (в перерахунку на амфетамін - основу) 0,139 г. Загальна маса вилученого амфетаміну становить 0,8442 г.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 09 березня 2023 року апеляційні скарги захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишено без задоволення.

В порядку ст. 404 ч. 2 КПК України вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 22 вересня 2022 року змінено.

Виключено з мотивувальної частини вироку посилання суду на те, що ОСОБА_6 міг розглядати ідею збуту психотропної речовини, однак остання була ще на тій стадії, коли активні дії по її реалізації той вчинити не встиг.

В іншій частині вирок залишено без зміни.

Зараховано попереднє ув`язнення ОСОБА_6 у період з 22 вересня 2022 року по 27 жовтня 2022 року в строк відбутого покарання.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить змінити вирок та ухвалу щодо себе, пом`якшивши призначене йому покарання за ст. 309 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень. Посилаючись на рішення суду касаційної інстанції, вважає, що судами обох інстанцій допущено порушення вимог ст. 414 КПК України, ст. ст. 50 65 КК України та призначено йому покарання, яке не відповідає тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення та його особі. В обґрунтування своєї вимоги вказує на те, що відповідно до ст. 12 КК України він скоїв кримінальний проступок, є раніше не судимим, одружений, очікує народження дитини, позитивно характеризується за місцем роботи та за місцем проживання, не перебуває на обліку в наркокабінеті або психокабінеті, а обставини, що обтяжують його покарання, відсутні. Також зазначає, що він визнав і на даний час визнає свою вину у вчиненому та щиро кається. Вказує на те, що він не становить велику суспільну небезпеку та вже відбув частину призначеного йому покарання, яке, на його думку, не є співмірним із його особою.

Заперечень на касаційну скаргу засудженого від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Захисник в судовому засіданні вважала касаційну скаргу засудженого обґрунтованою та просила її задовольнити.

В судовому засіданні прокурор вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій за ст. 309 ч. 1 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Відповідно до вимог статей 50 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Санкція ст. 309 ч. 1 КК України передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п`яти років.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого ОСОБА_6 , внаслідок непризначення йому покарання у виді штрафу за ст. 309 ч. 1 КК України, не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки судів обох інстанцій щодо призначеного йому покарання.

Приймаючи рішення щодо виду та розміру призначеного ОСОБА_6 покарання за ст. 309 ч. 1 КК України суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, особливості та обставини його вчинення, зокрема прямий умисел, характер і ступінь тяжкості наслідків. Крім того, суд першої інстанції врахував дані про особу ОСОБА_6 , який раніше не судимий, не одружений, працює в ТОВ «ДС ПРОМ ГРУП» на посаді водія, за місцем роботи характеризується позитивно, на обліку в наркокабінеті Чигиринської ЦРЛ не перебуває, на обліку в психокабінеті КНП «Чиригинська багатопрофільна лікарня» не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо. Також судом першої інстанції врахована та дана відповідна оцінка поведінці ОСОБА_6 під час судового розгляду, який свою вину у скоєному проступку не визнав, вказав, що працівники поліції «підкинули» йому психотропні речовини та не розкрив суду інформацію, яка б викривала постачальників амфетаміну. Обставин, які б відповідно до ст. ст. 66 67 КК України пом`якшували або обтяжували покарання ОСОБА_6 , судом встановлено не було.

Врахувавши вказані обставини у їх сукупності, кількість вилученої у ОСОБА_6 психотропної речовини та його поведінку під час кримінального провадження, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначити йому покарання у виді арешту, яке не є найбільш суворим видом покарання, передбаченим у санкції ст. 309 ч. 1 КК України, належним чином обґрунтувавши своє рішення. При цьому суд зазначив, що таке покарання відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Отже, покарання засудженому ОСОБА_6 призначено судом першої інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Призначене ОСОБА_6 судом першої інстанції покарання відповідає вимогам ст. ст. 50 65 КК України.

Відповідно до положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.

Суд апеляційної інстанції розглянув кримінальне провадження в межах апеляційних скарг захисників ОСОБА_9 і ОСОБА_8 , належним чином перевірив викладені у них доводи про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, визнав їх безпідставними та належним чином мотивував своє рішення, зазначивши підстави, з яких апеляційні скарги визнані необґрунтованими, погодившись із висновком суду першої інстанції про те, що сукупність зібраних доказів підтверджує вину ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 ч. 1 КК України. При цьому апеляційний суд погодився із видом та розміром призначеного ОСОБА_6 судом першої інстанції покарання в межах санкції, передбаченої ст. 309 ч. 1 КК України, вказавши, що воно відповідає приписами статей 50, 65 цього Кодексу. Апеляційний суд також зазначив, що такий захід примусу відповідає меті покарання, є співрозмірним характеру вчиненого діяння та його наслідкам.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. ст. 370 419 КПК України.

Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 про те, що він визнав і на даний час визнає свою вину, що, на його думку, дає підстави для пом`якшення призначеного йому покарання, є необґрунтованими, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що він в судах обох інстанцій вину не визнавав і заперечував висунуте йому обвинувачення. Зміна засудженим ОСОБА_6 своєї позиції та визнання ним вини на стадії касаційного перегляду не може свідчити про незаконність або необґрунтованість судових рішень щодо нього, а призначений йому вид і розмір покарання узгоджується з вимогами ст. ст. 50 65 КК України, таке покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі і є справедливим.

Суд вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог ст. ст. 10 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, підстав для задоволення касаційної скарги, зміни вироку та ухвали щодо ОСОБА_6 і пом`якшення призначеного йому покарання за ст. 309 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. ст. 436 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 22 вересня 2022 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 09 березня 2023 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3