Постанова

Іменем України

21 липня 2021 року

місто Київ

справа № 707/816/19

провадження № 61-8453св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,

позивач - заступник прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації та Черкаського регіонального управління водних ресурсів,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 14 січня 2020 року у складі судді Морозова В. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

Заступник прокурора Черкаської області, діючи в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації (далі - Облдержадміністрація) та Черкаського регіонального управління водних ресурсів, у квітні 2019 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , у якому просив витребувати у відповідача на користь держави Україна в особі Черкаської обласної державної адміністрації земельну ділянку, площею 0, 0996 га, кадастровий номер 7124982500:01:001:2071, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту. Просив скасувати запис про державну реєстрацію права власності від 17 лютого 2016 року № 8757279 на земельну ділянку, загальною площею 0, 0996 га, за ОСОБА_1 , вчинений державним реєстратором Черкаської районної державної нотаріальної контори Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Чуй Н. В.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 28 січня 2014 року розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації

(далі - Черкаська РДА) № 26 «Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою» надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва, які розташовані в адміністративних межах Будищенської сільської ради за межами населеного пункту, в тому числі ОСОБА_2 та іншим особам. Розпорядженням Черкаської РДА від 13 лютого 2014 року № 28 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок, загальною площею 12, 5166 га, в адміністративних межах Будищенської сільської ради за межами населеного пункту. Зазначеним розпорядженням визначено вид угідь цих земель як «піски» та віднесено до земель загального користування.

Розпорядженням Черкаської РДА від 21 березня 2014 року № 72 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в адміністративних межах Будищенської сільської ради за межами населеного пункту та безоплатно передано у власність ОСОБА_2 та іншим 23 громадянам земельні ділянки для ведення індивідуального дачного будівництва.

Рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 7124981500:01:001:2071 прийнято реєстраційною службою Черкаського районного управління юстиції та видано свідоцтво про право власності від 09 квітня 2014 року, серії НОМЕР_1 .

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 26 травня 2016 року у справі № 707/2176/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 05 серпня 2016 року, задоволено позов керівника Черкаської місцевої прокуратури до Черкаської РДА, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 про визнання розпорядження незаконним, визнання недійсними свідоцтв, скасування рішень державного реєстратора.

Зокрема, визнано незаконним та скасовано розпорядження Черкаської РДА від 21 березня 2014 року № 72 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» у частині передачі у власність земельної ділянки первісному набувачу ОСОБА_2 , площею 0, 0996 га, у адміністративних межах Будищенської сільської ради за межами населеного пункту, свідоцтво на право власності на земельну ділянку від 09 квітня 2014 року серії НОМЕР_1, скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на землю від 11 квітня 2014 року № 12292490.

За результатами моніторингу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7124981500:01:001:2071 на підставі договору купівлі-продажу від 17 лютого 2015 року № 1-144 перейшло від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , яка є власником спірної ділянки на цей час.

Державним реєстратором Черкаської районної державної нотаріальної контори Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Чуй Н. В. 17 лютого 2015 року зареєстровано за ОСОБА_1 речове право на земельну ділянку з кадастровим номером 7124981500:01:001:2071, про що зроблено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 8757279.

Прокурор вважає, що внаслідок незаконної передачі у приватну власність земельної ділянки водного фонду відбулося порушення інтересів держави, права власності Українського народу на землю, закріпленого у статтях 13 14 Конституції України. Правовідносини, пов`язані з протиправним вибуттям земель із державної власності, становлять суспільний, публічний інтерес.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні, подала заяву про застосування позовної давності.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 14 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Черкаська РДА повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою не мала, вона вибула з володіння її власника поза його волею. Отже, існують усі підстави для задоволення позовних вимог по суті, втім, на переконання суду, позивач пропустив строк звернення до суду з такими вимогами, що підтверджується письмовими доказами, які додано відповідачем до заяви про застосування позовної давності, а саме інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, яку надано на запит прокурора Пітюренка М. В. 25 січня 2016 року, та відповідно до якої власником земельної ділянки з кадастровим номером 7124981500:01:001:2071, площею 0, 0996 га, розташованої в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, є ОСОБА_1 .

Постановою Черкаського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Облдержадміністрації залишено без задоволення. Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 14 січня 2020 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, керувався тим, що є необґрунтованими доводи позивача про те, що він міг довідатися про незаконність розпорядження землею Черкаської РДА, незаконність набуття її ОСОБА_2 та наявність підстав для витребування у ОСОБА_1 спірної земельної ділянки з моменту винесення рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 26 травня 2016 року, а фактично довідалися про порушення їх прав лише після їх повідомлення Прокуратурою Черкаської області про виявлене порушення закону, доказами чого є листи Облдержадміністрації від 01 квітня 2019 року

№ 01/01-33/1929/01/01-33 та Черкаського регіонального управління водних ресурсів (далі - Черкаське РУВР) від 25 березня 2019 року № 223/13. Прокурор не клопотав про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, тому колегія суддів погодилася із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову у зв`язку із пропуском позовної давності.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Заступник прокурора Черкаської області із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 14 січня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується доводами про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заявник зазначає, що оспорювані рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі

№ 487/10132/14-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, у постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 697/2434/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 363/1003/15-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 372/5906/14-ц, від 21 березня 2018 року у справі № 57/314-6/526/2012, від 18 грудня 2018 року у справі № 911/544/16, від 02 липня 2019 року у справі № 925/271/18, від 24 квітня 2020 року у справі № 654/3433/16-ц, в ухвалі Верховного Суду від 12 лютого 2018 року у справі № 913/983/16, у постановах Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 3-54гс15, від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 3-224гс16, від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-152цс14, від 16 листопада 2016 року у справі № 6-2469цс16, щодо питань обчислення позовної даності та заволодіння земельною ділянкою водного фонду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Прокурор зазначив, що відповідно до зазначених висновків зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням вимог Водного кодексу України треба розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку потрібно по суті розглядати як негаторний позов, який може бути пред`явлений впродовж усього часу, допоки триватиме порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відповідач подала до суду відзив, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, ухвалою від 12 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 26 травня 2016 року у справі № 707/2176/15-ц позов керівника Черкаської місцевої прокуратури задоволено, визнано незаконним та скасовано розпорядження Черкаської РДА від 21 березня 2014 року № 72 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» в частині передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_2 , площею 0, 0996 га, розташованої у адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту. Визнано недійсним свідоцтво від 09 квітня 2014 року, серія НОМЕР_1 , про право власності на земельну ділянку, площею 0, 0996 га, видане ОСОБА_2 . Скасовано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції від 09 квітня 2014 року № 12292490 «Про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 , за кадастровим номером 7124981500:01:001:2071, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району за межами населеного пункту, площею 0, 0996 га».

Зазначене судове рішення ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 05 серпня 2016 року залишено без змін.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 155770426, яку сформовано 11 лютого 2019 року за запитом прокурора Прокуратури Черкаської області Пітюренка М. В., власником земельної ділянки з кадастровим номером 7124981500:01:001:2071, площею 0, 0996 га, розташованої в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17 лютого 2015 року. Рішення про реєстрацію права власності внесено нотаріусом Черкаської районної державної нотаріальної контори Чуй Н. В. 17 лютого 2015 року, номер рішення 19401051.

Згідно з договором купівлі-продажу від 17 лютого 2015 року, посвідченим державним нотаріусом Черкаської районної державної нотаріальної контори Чуй Н. В., ОСОБА_2 передав у власність, а ОСОБА_1 купила та прийняла від продавця земельну ділянку, площею 0, 0996 га, яка розташована у адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, продаж вчинено за 23 000, 00 грн.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Згідно зі статтями 19 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі й землі водного фонду; віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Подібний порядок встановлено й для зміни цільового призначення земель, що згідно із частиною другою статті 20 ЗК України проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Відповідно до статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Згідно з частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 Водного кодексу України (далі - ВК України) до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Так, статтею 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до частини четвертої статті 84 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватися у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України).

Отже, за змістом зазначених норм права землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок

(у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм, не могли передаватися у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, згідно із рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 26 травня 2016 року у справі № 707/2176/15-ц спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені у частині другій статті 16 ЦК України. Глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).

Перелік способів захисту земельних прав викладений у частині третій статті 152 ЗК України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним зазначеною частиною, або ж іншим способом, який передбачений законом (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (висновок Великої Палати Верховного Суду, сформульований у постанові від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц).

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

На негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, допоки існують правовідносини та правопорушення.

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу, допоки триватиме порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (див. пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18), пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження

№ 14-473цс18), пункт 97 постанови від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), пункт 46 постанови від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19). Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (абзац п`ятий пункту 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18)).

Отже, правомірним та ефективним способом захисту прав власності на землі водного фонду є негаторний позов про повернення земельної ділянки, який може бути пред`явлений упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду і на вказану вимогу не поширюється позовна давність.

У справі, що переглядається, для відновлення порушеного права власності на землі водного фонду прокурор пред`явив вимогу про їх витребування від кінцевих набувачів на користь Вінницької міської ради з посиланням як на правову підставу такої вимоги на статтю 387 ЦК України, тобто віндикаційний позов.

Оскільки вимоги прокурора про витребування земельної ділянки не є правомірним та ефективним способом захисту права власника на земельну ділянку водного фонду, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, суди попередніх інстанцій зобов`язані були відмовити у задоволенні цих вимог з підстав обрання неправомірного способу захисту, а не за спливом позовної давності.

Отже, Верховний Суд часткового погоджується з доводами касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили оскаржувані рішення без урахування наведених правових висновків Верховного Суду, водночас Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення про задоволення позову з підстав обрання неправильного способу захисту.

Така відмова через обрання неправильного (неправомірного) способу захисту не перешкоджає Облдержадміністрації чи прокурору (у разі, якщо Облдержадміністрація не здійснюватиме чи неналежно здійснюватиме повноваження із захисту права власності на спірну земельну ділянку водного фонду, допускаючи продовження порушення такого права після набрання чинності цією постановою) пред`явити негаторний позов про повернення земельної ділянки її власникові.

За встановлених обставин Верховний Суд вважає необґрунтованими посилання заявника на правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 30 травня 2018 року у справі

№ 359/2012/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц: у постановах Верховного Суду: від 05 червня 2019 року у справі № 697/2434/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 363/1003/15-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 372/5906/14-ц, від 18 грудня 2018 року у справі № 911/544/16, від 02 липня 2019 року у справі № 925/271/18, від 24 квітня 2020 року у справі № 654/3433/16-ц, у постановах Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 3-224гс16, від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-152цс14, від 16 листопада 2016 року у справі № 6-2469цс16, оскільки у наведених рішеннях зроблені висновки щодо правильного застосування норм матеріального права стосовно початку перебігу позовної давності, а у справі, що переглядається, встановлено, що позовна давність до спірних правовідносин не застосовується.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, ухвалюючи рішення у справі за результатами розгляду позову, дійшов висновку про відмову у задоволенні такого позову з підстав пропуску позовної давності, надавши помилкову оцінку цим вимогам по суті.

Враховуючи наведене, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, що це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважаються: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись статтями 400 409 412 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області задовольнити частково.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 14 січня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову заступника прокурора Черкаської області про витребування земельної ділянки відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко