Постанова

Іменем України

14 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 708/1140/19

провадження № 61-1223св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Говтва»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор Виконавчого комітету Чигиринської міської ради Черкаської області Грицаєнко Оксана Анатоліївна, Чигиринська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Говтва» на постанову Черкаського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Василенко Л. І., Єльцова В. О.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Говтва» (далі - СТОВ «Говтва») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» (далі - ТОВ СП «Нібулон») про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

На обґрунтування позову посилалося на таке.

26 травня 2011 року, між ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , та Приватним підприємством «Колос Чигиринщини» (далі - ПП «Колос Чигиринщини»), правонаступником якого є позивач,укладений договір оренди землі № 15, який підписано сторонами та зареєстровано у відділі Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області, про що було здійснено запис у Державному реєстрі земель від 03 серпня 2011 року за № 712548704000141, за умовами якого ПП «Колос Чигиринщини» було надано у строкове платне користування земельну ділянку, кадастровий номер 7125487000:01:002:0634, строком на 5 років, а саме до 02 серпня 2016 року включно.

07 серпня 2015 року між ПП «Колос Чигиринщини» та ОСОБА_2 укладений додатковий договір до зазначеного договору оренди землі, відповідно до якого сторони погодили збільшення розміру орендної плати та продовження строку дії договору оренди землі від 26 травня 2011 року строком на 10 років.

06 лютого 2017 року ПП «Колос Чигиринщини» були подані до державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Плахи Т. І. документи для проведення державної реєстрації права оренди на вищевказану земельну ділянку за ПП «Колос Чигиринщини» на підставі договору оренди землі від 26 травня 2011 року № 15 та додаткового договору від 07 серпня 2015 року.

08 лютого 2017 року ПП «Колос Чигиринщини» отримало рішення про відмову у державній реєстрації речових прав та їх обтяжень за № 33764806 у зв`язку з тим, що 22 лютого 2016 року зареєстровано право оренди тієї ж земельної ділянки за ТОВ СП «Нібулон» на підставі договору оренди землі від 04 березня 2010 року, укладеного між ТОВ СП «Нібулон» та ОСОБА_2 .

Вищевказані обставини підтверджуються Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 02 серпня 2019 року.

Позивач вважав, що договір оренди землі від 04 березня 2010 року, укладений між ТОВ СП «Нібулон» та ОСОБА_2 , є недійсним, а запис про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 13683575, який вчинено реєстратором Виконавчого комітету Чигиринської міської ради Черкаської області Грицаєнко О. А., підлягає скасуванню, оскільки в оренду може бути передана земельна ділянка, яка не була передана у користування третім особам на підставі договору, або була повернута попереднім користувачем власнику після закінчення терміну дії договору чи розірвання цього договору відповідно до чинного законодавства.

Державний реєстратор Виконавчого комітету Чигиринської міської ради Черкаської області Грицаєнко О. А. не виконала вимоги Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо перевірки відомостей про проведення державної реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку повноважними органами до 01 січня 2013 року, а отже, своїми діями порушила законні права та інтереси ПП «Колос Чигиринщини», а тому державна реєстрація права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 7125487000:01:002:0634, за ТОВ СП «Нібулон» підлягає скасуванню.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла та її спадкоємцем став ОСОБА_1 , якому 04 жовтня 2017 року державним нотаріусом Чигиринської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на зазначену земельну ділянку.

З урахуванням наведеного позивач просив визнати недійсним договір оренди землі від 04 березня 2010 року, укладений між ТОВ СП «Нібулон» та ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки загальною площею 3,7773 га з кадастровим номером 7125487000:01:002:0634, розташованої на території Топилівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право від 22 лютого 2016 року № 13683575 щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125487000:01:002:0634.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 16 грудня 2019 року позов СТОВ «Говтва» задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 04 березня 2010 року, укладений між ТОВ СП «Нібулон» та ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки загальною площею 3,7773 га, кадастровий номер 7125487000:01:002:0634, що знаходиться на території Топилівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області.

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право від 22 червня 2016 року № 13683575 щодо оренди земельної ділянки, кадастровий номер 7125487000:01:002:0634. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що станом на час державної реєстрації речового права ТОВ СП «Нібулон» на підставі договору оренди землі, укладеного 04 березня 2010 року між ТОВ СП «Нібулон» та ОСОБА_2 , заявлене право оренди суперечило зареєстрованому праву, відомості про яке містились у книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, яка велась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди», тобто заявлене право оренди ТОВ СП «Нібулон» суперечило зареєстрованому праву оренди ПП «Колос Чигиринщини».

Постановою Черкаського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 16 грудня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки від 04 березня 2010 року є неукладеним, тому в задоволенні позову про визнання його недійсним необхідно відмовити з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, оскільки неможливо визнати неукладений правочин недійсним.

Оскільки вимога позивача про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про інше речове права від 22 лютого 2016 року № 13683575 щодо оренди земельної ділянки, кадастровий номер 7125487000:01:002:0634, є похідною від вимоги про визнання договору оренди недійсним, то така вимога також не підлягає задоволенню.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У січні 2022 року СТОВ «Говтва» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

На обґрунтування касаційної скарги посилалося на таке.

Оспорюваний договір, а також додаткові угоди до нього, є неукладеними, тобто з юридичної точки зору їх фактично не існувало на час укладення договору оренди землі між позивачем та ОСОБА_2 . Поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось те, що на час державної реєстрації права оренди за ТОВ СП «Нібулон» заявлене право оренди суперечило праву оренди позивача, яке виникло раніше. Суд апеляційної інстанції не врахував, що одна і та сама земельна ділянка не може бути одночасно об`єктом оренди за двома різними договорами.

Судові рішення оскаржуються з підстав неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 29 вересня 2015 року у справі № 802/37191, від 18 січня 2017 року у справі № 532/129/16-ц, Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 532/384/16-ц, від 13 грудня 2018 року у справі № 709/1698/16-ц, від 17 листопада 2021 року у справі № 708/1348/18.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою СТОВ «Говтва» на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

Суди встановили, що 04 березня 2010 року між ОСОБА_2 та ТОВ СП «Нібулон» укладений договір оренди землі на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,7773 га, з кадастровим номером 7125487000:01:002:0634, розташовану на території Топилівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, строком на 5 років (пункт 3.1 договору) (а. с. 71-75).

26 травня 2011 року між ОСОБА_2 та ПП «Колос Чигиринщини», правонаступником якого є позивач, укладений договір оренди землі № 15 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,7773 га, з кадастровим номером 7125487000:01:002:0634, розташовану на території Топилівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, що належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 622868, зареєстрованого у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 04 березня 2010 року за № 011079800657.

Зазначений договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області, про що у Державному реєстрі земель 03 серпня 2011 року вчинено запис за № 712548704000141.

Строк дії зазначеного договору відповідно до пункту 8 становить 5 років (а. с. 12-15).

Отже, ПП «Колос Чигиринщини», у встановленому порядку набуло відповідне право оренди земельної ділянки, що належала ОСОБА_2 , до 02 серпня 2016 року включно.

Згідно з пунктом 38 зазначеного договору, після закінченню строку, на який було укладено цей договір оренди, орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди на новий строк (поновлення договору оренди) відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до додаткового договору від 07 серпня 2015 року до договору оренди землі від 26 травня 2011 року № 15, підписаного 07 серпня 2015 року між ПП «Колос Чигиринщини» як орендарем та ОСОБА_2 як орендодавцем, сторони погодили продовження строку дії договору на 10 років, а саме до 07 серпня 2025 року (а. с. 16).

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14 березня 2016 року, державним реєстратором Виконавчого комітету Чигиринської міської ради Черкаської області Грицаєнко О. А. 22 лютого 2016 року проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 7125487000:01:002:0634, за ТОВ СП «Нібулон» на підставі договору оренди землі від 04 березня 2010 року та 14 березня 2016 року було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі зазначеного договору оренди.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04 жовтня 2017 року ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та її спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_1 04 жовтня 2017 року державним нотаріусом Чигиринської державної нотаріальної контори Терещенку О. М. було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на зазначену земельну ділянку (а. с. 19).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Щодо вирішення вимог про визнання недійсним договору оренди землі

Відповідно до частини першої статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з частиною першою статті 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 18 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час підписання сторонами оспорюваного договору оренди землі) передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом (стаття 20 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент підписання сторонами оспорюваного договору оренди землі).

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України (у редакції, чинній на час підписання сторонами оспорюваного договору оренди землі) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Отже, моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції частини третьої статті 640 ЦК України та статті 18 Закону України «Про оренду землі» є саме його державна реєстрація.

У постановах від 18 грудня 2013 року у справі № 1106/2791/2012 (провадження № 6-127цс13), від 07 червня 2017 року у справі № 634/769/15-ц (провадження № 6-872цс17), від 18 січня 2017 року у справі № 532/129/16-ц (провадження № 6-2777цс16) Верховний Суд України звертав увагу на те, що у договорах оренди сторони не вказали початку перебігу строку договору оренди, однак зауважували, що договір набирає чинності з моменту його державної реєстрації, тому в таких випадках моментом початку строку дії договору є саме набрання ним чинності.

У постанові від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13) Верховний Суд України зробив висновок, що моментом укладення договору оренди земельної ділянки є момент, коли сторони, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі, скріплюють його своїми підписами. При цьому Верховний Суд України указав, що цивільні права та обов`язки за договором набуваються після його державної реєстрації.

Велика Палата Верховного Суду підтримала зазначені висновки у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19).

З 01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими з тексту статей 182 640 657 732 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України «Про оренду землі» виключено статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі, а тому з 01 січня 2013 року ТОВ СП «Нібулон» не мало можливості зареєструвати оспорюваний правочин.

Отже, проведення 16 березня 2016 року державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки за ТОВ СП «Нібулон» на підставі договору оренди землі від 04 березня 2010 року не може підмінити державну реєстрацію вказаного договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі). Проведення державної реєстрації права не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01 січня 2013 року, з огляду на те, що набрав чинності і діє інший договір оренди, укладений між власником земельної ділянки та іншим орендарем, який зареєстрований у встановленому законом порядку.

Державна реєстрація договору оренди землі від 04 березня 2010 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ СП «Нібулон», не була проведена, отже, вказаний договір чинності не набув і, відповідно, вказане сільськогосподарське підприємство не набуло права оренди за цим договором.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження

№ 14-737цс19).

Враховуючи наведене, договір оренди земельної ділянки від 04 березня 2010 року є неукладеним, тому в задоволенні позову про визнання його недійсним необхідно відмовити з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, оскільки неможливо визнати недійсним неукладений правочин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц).

У зв`язку з цим суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову в частині визнання недійсним договору оренди землі від 04 березня 2010 року.

Щодо вирішення позовних вимог про скасування запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент реєстрації права оренди) державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація права оренди земельної ділянки проводиться державним реєстратором у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на підставі договору оренди землі та інших документів, які підтверджують набуття права оренди земельної ділянки.

Державна реєстрація прав на землю є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення прав власності, користування, зокрема права оренди землі, що супроводжуються внесенням даних про зареєстровані права до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Враховуючи те, що договір оренди спірної земельної ділянки від 04 березня 2010 року, підписаний ОСОБА_2 і ТОВ СП «Нібулон», не набрав чинності, державний реєстратор не мав підстав для прийняття рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ СП «Нібулон» на підставі цього договору, а також внесення запису про речове право ТОВ СП «Нібулон» від 16 березня 2016 року № 15877999.

Станом на час проведення державної реєстрації права оренди на цю земельну ділянку за ТОВ СП «Нібулон» договір оренди цієї ж земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 і ПП «Колос Чигиринщини», був чинним. Зокрема, ОСОБА_2 , поведінка якої у правовідносинах із ТОВ СП «Нібулон» та ПП «Колос Чигиринщини» є суперечливою, договір оренди землі від 26 травня 2011 року № 15 у судовому порядку не оспорювала. Презумпцію правомірності цього договору не спростовувало і ТОВ СП «Нібулон».

У цій справі апеляційний суд, взявши до уваги правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17 листопада 2021 року у справі № 708/1348/18 (провадження № 61-15535св19), предметом розгляду в якій були аналогічні цій справі вимоги, і у якій Верховний Суд фактично погодився з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість вимог позову в частині скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та скасування рішення державного реєстратора, дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову в частині вирішення цих вимог.

Отже, доводи касаційної скарги щодо неврахування висновків, викладених у постанові від 17 листопада 2021 року у справі № 708/1348/18 (провадження № 61-15535св19), є обґрунтованими.

З огляду на зазначене рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право від 22 лютого 2016 року № 13683575 необхідно визнати правильним по суті (з урахуванням статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній до 15 січня 2020 року, яка діяла на час ухвалення судом першої інстанції рішення у справі).

Водночас мотиви такого рішення підлягають зміні з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 708/835/19 (провадження

№ 61-3079св20), від 17 листопада 2021 року у справі № 708/746/19 (провадження № 61-3057св20), від 25 травня 2022 року у справі № 708/1142/19 (провадження № 61-861св22).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

У зв`язку з наведеним, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржена постанова суду апеляційної інстанції у частині вирішення позовних вимог про скасування запису про право оренди земельної ділянки підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог про скасування запису про право оренди земельної ділянки необхідно змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що оскаржуване судове рішення в частині вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги в цій частині без задоволення, а судового рішення - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання позовної заяви СТОВ «Говтва» сплатило судовий збір у розмірі 3 842,00 грн.

За подання апеляційної скарги ТОВ СП «Нібулон» сплатило 5 763,00 грн.

Звертаючись до суду касаційної інстанції, СТОВ «Говтва» сплатило судовий збір у розмірі 7 684,00 грн.

З огляду на те що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню в частині, СТОВ «Говтва» має сплатити на користь ТОВ СП «Нібулон» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі (5 763,00 грн / 2) 2 881,50 грн.

Водночас шляхом зарахування судового збору, який підлягає стягненню з ТОВ СП «Нібулон» на користь СТОВ «Говтва» за подання позовної заяви та касаційної скарги в розмірі 5 763,00 грн ((3 842,00 грн + 7 684,00 грн) / 2), з ТОВ СП «Нібулон» на користь СТОВ «Говтва» підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 2 881,50 грн (5 763,00 грн - 2 881,50 грн).

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Говтва» задовольнити частково.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року у частині вирішення позовних вимог про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про інше речове право від 22 лютого 2016 року № 13683575 щодо оренди земельної ділянки, кадастровий номер 7125487000:01:002:0634, скасувати.

Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 16 грудня 2019 року у частині вирішення вимог про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про інше речове право змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року у частині вирішення вимог про визнання недійсним договору оренди землі від 04 березня 2010 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством «Нібулон» та ОСОБА_2 , залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Говтва» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 881,50 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко