Постанова

Іменем України

25 травня 2022 року

м. Київ

справа № 708/1142/19

провадження № 61-861св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Говтва» як правонаступник Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Кам`янка»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон»,

треті особи: державний реєстратор виконавчого комітету Чигиринської міської ради Черкаської області Грицаєнко Оксана Анатоліївна, Чигиринська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Говтва» як правонаступник Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Кам`янка» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон», треті особи: державний реєстратор виконавчого комітету Чигиринської міської ради Черкаської області Грицаєнко Оксана Анатоліївна, Чигиринська міська рада, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки

за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Говтва» на постанову Черкаського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Карпенко О. В., Нерушак Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Кам`янка» (далі - ТОВ «Агрофірма Кам`янка») звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати недійсним договір оренди землі від 04 березня 2010 року серія та номер: б/н, укладений між ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством «Нібулон» (далі - ТОВ СП «Нібулон») щодо земельної ділянки площею 1,8887 га, кадастровий номер 7125487000:01:002:0633, розташованої поза межами населеного пункту в адміністративних межах Топилівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право від 16 березня 2016 року № 15877999 щодо оренди земельної ділянки, кадастровий номер 7125487000:01:002:0633.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Агрофірма Кам`янка» посилалося на те, що 26 травня 2011 року між Приватним підприємством «Колос Чигиринщини» (далі -ПП «Колос Чигиринщини»), яке було припинене шляхом приєднання до ТОВ «Агрофірма Кам`янка», як орендарем і ОСОБА_1 як орендодавцем був укладений договір оренди землі № 62, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 серпня 2011 року № 712548704000149. За умовами зазначеного договору у строкове платне користування було надано земельну ділянку площею 1,8887 га, кадастровий номер 7125487000:01:002:0633, строком на п`ять років, а саме термін дії договору до 02 серпня 2016 року включно.

З метою продовження договірних відносин 26 травня 2016 року між ПП «Колос Чигиринщини» і ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі № 128, за умовами якого ця земельна ділянка була передана у строкове платне користування строком на 10 років.

На виконання вимог статті 6 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній з 01 січня 2013 року, згідно з якою право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації, 07 грудня 2016 року ПП «Колос Чигиринщини» подало до державного реєстратора документи для проведення державної реєстрації права оренди на вказану земельну ділянку за ПП «Колос Чигиринщини» на підставі договору оренди землі від 26 травня 2016 року № 128.

Однак 08 грудня 2016 року ПП «Колос Чигиринщини» отримало рішення про відмову у державній реєстрації речових прав та їх обтяжень за № 32804365 у зв`язку з тим, що 16 березня 2016 року зареєстроване право оренди цієї ж земельної ділянки за ТОВ СП «Нібулон» на підставі договору оренди землі від 04 березня 2010 року, укладеного між ТОВ СП «Нібулон» і ОСОБА_1 .

Позивач вважає, що договір оренди землі від 04 березня 2010 року, укладений між ТОВ СП «Нібулон» і ОСОБА_1 є недійсним, а запис № 15877999 про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, підлягає скасуванню, виходячи з того, що в оренду може бути передана земельна ділянка, яка не була передана у користування третім особам на підставі договору або була повернута попереднім користувачем власнику після закінчення терміну дії договору чи розірвання цього договору відповідно до чинного законодавства.

Державний реєстратор не виконав свого обов`язку щодо перевірки відомостей про проведення державної реєстрації прав оренди на спірну земельну ділянку до 01 січня 2013 року, внаслідок чого були порушені права позивача. У зв`язку з цим просив позов задовольнити.

Чигиринський районний суд Черкаської області ухвалою від 12 вересня 2019 року залучив до участі у справі правонаступника ТОВ «Агрофірма Кам`янка» - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Говтва» (далі - CТОВ «Говтва»).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Чигиринський районний суд Черкаської області рішенням від 16 грудня 2019 року позов задовольнив. Визнав недійсним договір оренди землі від 04 березня 2010 року, укладений між ТОВ СП «Нібулон» і ОСОБА_1 щодо земельної ділянки загальною площею 1,8887 га з кадастровим номером 7125487000:01:002:0633, розташованої на території Топилівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області. Скасував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право від 16 березня 2016 року № 15877999 щодо оренди земельної ділянки, кадастровий номер 7125487000:01:002:0633, що належить на праві власності ОСОБА_1 . Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що станом на час державної реєстрації речового права за ТОВ СП «Нібулон» на підставі договору оренди землі, укладеного 04 березня 2010 року між ТОВ СП «Нібулон» і ОСОБА_1 заявлене право оренди суперечило зареєстрованому праву, відомості про яке містились у книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, яка велась згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди», тобто заявлене право оренди ТОВ СП «Нібулон» суперечило зареєстрованому праву оренди ПП «Колос Чигиринщини».

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Черкаський апеляційний суд постановою від 16 грудня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ СТ «Нібулон» задовольнив частково. Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 16 грудня 2019 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов залишив без задоволення. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд мотивував судове рішення тим, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки від 04 березня 2010 року є неукладеним, тому в задоволенні позову про визнання його недійсним необхідно відмовити з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, оскільки неможливо визнати неукладений правочин недійсним. При цьому суд виходив з того, що наявність судового рішення про визнання протиправною бездіяльності відділу Держкомзему в Чигиринському районі Черкаської області, що полягає в нездійсненні державної реєстрації, зокрема оспорюваного договору оренди землі від 04 березня 2010 року, та зобов`язання відділу Держкомзему в Чигиринському районі Черкаської області здійснити державну реєстрацію спірного договору не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі від 04 березня 2010 року.

Враховуючи, що спірний договір оренди землі від 04 березня 2010 року, підписаний ОСОБА_1 і ТОВ СП «Нібулон», не набрав чинності, у державного реєстратора не було підстав для прийняття рішення про державну реєстрацію права оренди ТОВ СП «Нібулон» на підставі цього договору, а також внесення запису про речове право ТОВ СП «Нібулон» на підставі цього договору, а також внесення запису про речове право від 16 березня 2016 року № 15877999. Станом на час проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 7125487000:01:002:0633 за ТОВ СП «Нібулон» договір оренди цієї ж земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 і ПП «Колос Чигиринщини», був чинним. ОСОБА_1 договір оренди землі, укладений з ПП «Колос Чигиринщини», у судовому порядку не оспорювала. Презумпція правомірності цього договору не була спростована і ТОВ СП «Нібулон». У зв`язку з цим апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог про скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно слід скасувати як помилкове і таке, що порушує норми статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній до 15 січня 2020 року та після цієї дати).

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У січні 2022 року CТОВ «Говтва» подало до Верховного Суду касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року і залишити в силі рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 16 грудня 2019 року.

Підставою касаційного оскарження вказує те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 709/1698/16, від 17 листопада 2021 року у справі № 708/1378/18, від 15 серпня 2018 року у справі № 532/384/16.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що оспорюваний договір, а також додаткові угоди до нього, є неукладеними, тобто з юридичної точки зору їх фактично не існувало на час укладення договору оренди землі між позивачем і ОСОБА_1 . Поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось те, що на час державної реєстрації права оренди за ТОВ СП «Нібулон» заявлене право оренди суперечило праву оренди позивача, яке виникло раніше. Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував, що одна і та сама земельна ділянка не може бути одночасно об`єктом оренди за двома різними договорами.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

01 лютого 2022 року справа № 708/1142/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд встановив, що 26 травня 2011 року між ОСОБА_1 і ПП «Колос Чигиринщини», правонаступником якого є СТОВ «Говтва», був укладений договір оренди землі № 62 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 1,8887 га, кадастровий номер 7125487000:01:002:0633, розташовану на території Топилівської сільської ради, що належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 04 березня 2010 року серії ЯИ № 622867, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011079800651.

Зазначений договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області, про що в Державному реєстрі земель 03 серпня 2011 року вчинено запис № 712548704000149. Строк дії зазначеного договору згідно з пунктом 8 становить 5 років.

Пунктом 38 договору передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено цей договір оренди, орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди на новий строк (поновлення договору оренди) відповідно до норм чинного законодавства.

26 травня 2016 року між ПП «Колос Чигиринщини» і ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі № 128 за умовами якого сторони погодили строк його дії на 10 років (пункт 3.1 договору).

Сторони також погодили, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами або їх уповноваженими представниками, право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (пункт 14.1 договору).

Разом з тим 04 березня 2010 року між ОСОБА_1 і ТОВ СП «Нібулон» було укладено договір оренди землі б/н на цю саму земельну ділянку строком на 5 років (пункт 3.1 договору).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 червня 2011 року у справі № 2а-4126/11/1476 визнано, зокрема, протиправною бездіяльність відділу Держкомзему в Чигиринському районі Черкаської області, що полягає у нездійсненні державної реєстрації, зокрема договору оренди землі від 04 березня 2010 року щодо земельної ділянки, кадастровий номер 7125487000:01:002:0633, укладеного між ТОВ СП «Нібулон» і ОСОБА_1 . Зобов`язано відділ Держкомзему в Чигиринському районі Черкаської області здійснити державну реєстрацію, зокрема, договору оренди землі від 04 березня 2010 року щодо земельної ділянки, кадастровий номер 7125487000:01:002:0633, укладеного між ТОВ СП «Нібулон» і ОСОБА_1 .

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23 березня 2016 року державний реєстратор виконавчого комітету Чигиринської міської ради Черкаської області Грицаєнко О. А. 16 березня 2016 року провів державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 7125487000:01:002:0633, за ТОВ СП «Нібулон» на підставі договору оренди землі від 04 березня 2010 року б/н та 23 березня 2016 року прийняв рішення про державну реєстрацію прав і їх обтяжень на підставі договору оренди землі від 04 березня 2010 року б/н.

01 червня 2016 року між вказаними сторонами було укладено договір про внесення змін до договору оренди землі від 01 червня 2016 року б/н, строком дії - 7 років включно з правом пролонгації.

09 серпня 2016 року державний реєстратор виконавчого комітету Чигиринської міської ради Черкаської області Грицаєнко О. А. провів державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 7125487000:01:002:0633, за ТОВ СП «Нібулон» на підставі договору оренди землі від 04 березня 2010 року б/н та договору про внесення змін до договору оренди землі від 01 червня 2016 року б/н.

12 серпня 2016 року було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно зі статтями 263-265 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. У мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Зазначеним вимогам оскаржувана постанова відповідає не повною мірою.

Щодо вирішення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з частиною першою статті 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 18 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час підписання сторонами оспорюваного договору оренди землі) передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом (стаття 20 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент підписання сторонами оспорюваного договору оренди землі).

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою - третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України (у редакції, чинній на час підписання сторонами оспорюваного договору оренди землі) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Отже, моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції частини третьої статті 640 ЦК України та статті 18 Закону України «Про оренду землі» є саме його державна реєстрація.

У постановах від 18 грудня 2013 року у справі № 1106/2791/2012 (провадження № 6-127цс13), від 07 червня 2017 року у справі № 634/769/15-ц (провадження № 6-872цс17), від 18 січня 2017 року у справі № 532/129/16-ц (провадження № 6-2777цс16) Верховний Суд України звертав увагу на те, що у договорах оренди сторони не вказали початку перебігу строку договору оренди, однак зауважували, що договір набирає чинності з моменту його державної реєстрації, тому в таких випадках моментом початку строку дії договору є саме набрання ним чинності.

У постанові від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13) Верховний Суд України зробив висновок, що моментом укладення договору оренди земельної ділянки є момент, коли сторони, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі, скріплюють його своїми підписами. При цьому Верховний Суд України указав, що цивільні права та обов`язки за договором набуваються після його державної реєстрації.

Велика Палата Верховного Суду підтримала зазначені висновки у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19).

З 01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими з тексту статей 182 640 657 732 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України «Про оренду землі» виключено статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі, а тому з 01 січня 2013 року ТОВ СП «Нібулон» не мало можливості зареєструвати спірний правочин.

Колегія суддів вважає, що проведення 16 березня 2016 року державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки за ТОВ СП «Нібулон» на підставі договору оренди землі від 04 березня 2010 року не може підмінити державну реєстрацію вказаного договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі). Проведення державної реєстрації права не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01 січня 2013 року, при тому, що набрав чинності і діє інший договір оренди, укладений між власником земельної ділянки та іншим орендарем, який зареєстрований у встановленому законом порядку.

Державна реєстрація договору оренди землі від 04 березня 2010 року, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ СП «Нібулон», не була проведена, отже, вказаний договір чинності не набрав і, відповідно, вказане сільськогосподарське підприємство не набуло права оренди за цим договором.

Схожі за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

Враховуючи наведене, оспорюваний договір оренди земельної ділянки від 04березня 2010 року є неукладеним, тому в задоволенні позову про визнання його недійсним необхідно відмовити з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, оскільки неможливо визнати недійсним неукладений правочин.

Наявність судового рішення про визнання протиправною бездіяльності відділу Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області, що полягає в нездійсненні державної реєстрації, зокрема оспорюваного договору оренди землі від 04 березня 2010 року, та зобов`язання відділу Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області здійснити державну реєстрацію спірного договору не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі від 04 березня 2010 року. До 01 січня 2013 року судове рішення у справі № 2а-4126/11/1470 виконано не було, державна реєстрація договору оренди землі від 04 березня 2010 року здійснена не була.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц).

У зв`язку з цим апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову в частині визнання недійсним договору оренди землі від 04 березня 2010 року.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувана постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі відповідає вимогам закону, і підстав для її скасування у цій частині немає.

Щодо вирішення позовних вимог про скасування запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки

Оформленню прав на земельні ділянки властиві гарантуюча, правоохоронна, правовстановлююча, екологічна та інформативна функції.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент реєстрації права оренди) державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація права оренди земельної ділянки проводиться державним реєстратором у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на підставі договору оренди землі та інших документів, які підтверджують набуття права оренди земельної ділянки.

Державна реєстрація прав на землю є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення прав власності, користування, зокрема права оренди землі, що супроводжуються внесенням даних про зареєстровані права до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Враховуючи те, що договір оренди спірної земельної ділянки від 04 березня 2010 року, підписаний ОСОБА_1 і ТОВ СП «Нібулон», не набрав чинності, у державного реєстратора не було підстав для прийняття рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ СП «Нібулон» на підставі цього договору, а також внесення запису про речове право ТОВ СП «Нібулон» від 16 березня 2016 року № 15877999.

Станом на час проведення державної реєстрації права оренди на цю земельну ділянку за ТОВ СП «Нібулон» договір оренди цієї ж земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 і ПП «Колос Чигиринщини», був чинним. Зокрема ОСОБА_1 , поведінка якої у правовідносинах із ТОВ СП «Нібулон» та ПП «Колос Чигиринщини» є суперечливою, договір оренди землі від 26 травня 2011 року № 62 у судовому порядку не оспорювала. Презумпцію правомірності цього договору не спростовувало і ТОВ СП «Нібулон».

У цій справі апеляційний суд, взявши до уваги правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17 листопада 2021 року у справі № 708/1348/18 (провадження № 61-15535св19), предметом розгляду в якій були аналогічній цій справі вимоги, і у якій Верховний Суд фактично погодився з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість вимог позову в частині скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та скасування рішення державного реєстратора, дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову в частині вирішення цих вимог.

З огляду на зазначене рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право від 16 березня 2016 року № 15877999 слід визнати правильним по суті (з урахуванням статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній до 15 січня 2020 року, яка діяла на час ухвалення судом першої інстанції рішення у справі). Водночас мотиви такого рішення підлягають зміні з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

Згідно з частинами першою, третьою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржена постанова суду апеляційної інстанції у частині вирішення позовних вимог про скасування запису про право оренди земельної ділянки, а також у частині стягнення судового збору підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог про скасування запису про право оренди земельної ділянки необхідно залишити в силі, змінивши його мотивувальну частину з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

Згідно з частинами першою, тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання позовної заяви судовий збір сплачено у розмірі 3 842,00 грн.

При поданні апеляційної скарги ТОВ СП «Нібулон» сплатило 5 763,00 грн.

Звертаючись до суду касаційної інстанції, СТОВ «Говтва» сплатило 7 684,00 грн судового збору.

З огляду на те що постанова суду апеляційної інстанції скасована частково, СТОВ «Говтва» має сплатити на користь ТОВ СП «Нібулон» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі (5 763/2) 2 881,50 грн, тому шляхом зарахування судового збору, який підлягає стягненню з ТОВ СП «Нібулон» на користь СТОВ «Говтва» за подання позовної заяви та касаційної скарги в розмірі 5 763,00 грн (3 842 + 7 684)/2, з ТОВ СП «Нібулон» на користь СТОВ «Говтва» підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у сумі 2 881,50 грн (5 763 - 2 881,50).

Керуючись статтями 141 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Говтва» задовольнити частково.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року у частині вирішення позовних вимог про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про інше речове право від 16 березня 2016 року № 15877999 щодо оренди земельної ділянки, кадастровий номер 7125487000:01:002:0633, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а також у частині стягнення судового збору скасувати. Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 16 грудня 2019 року у частині вирішення позовних вимог про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про інше речове право залишити в силі, змінивши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року у частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі від 04 березня 2010 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством «Нібулон» і ОСОБА_1 , залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Говтва» 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн 50 коп. судових витрат, понесених на сплату судового збору.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов